Текст книги "Катар"

Автор книги: Станіслав Лем

сообщить о нарушении

Текущая страница: 10 (всего у книги 10 страниц)

– Так, але це не пояснює…

– Я не закінчив. Зараз літо, і на стрільбищі не бракує мух. Імовірність вцілити у цятку була дуже мала. Імовірність поцілити одночасно в цятку і в муху, що пролітає перед рушницею, ще менша. А імовірність влучити в цятку і в трьох мух тією самою кулею буде, як ви казали, астрономічно мізерна, але запевняю вас, що й такий збіг можливий, коли стріляти досить довго!

– Ви говорите про батальйон стрільців, а я був сам…

– Це вам тільки так здається. На даному відтинку часу куля, влучаючи в цятку і три мухи, теж буде лише одна. Стрілець, з яким це трапиться, дивуватиметься так само, як і ви. Те, що саме вцілив він, зовсім не чудо, адже хтось мусив уцілити. Розумієте? Сталося те, що я вам пророкував. Загадку Неаполя породив механізм долі, і той-таки механізм розв’язав її. В обох частинах рівняння діяв закон великих чисел. Звичайно, не виконавши хоч однієї з множини умов, ви б не отруїлися, але рано чи пізно хтось інший виконав би ці умови. За рік, за три, за п’ять років. Це сталося б, оскільки ми живемо вже в такому, власне, пересиченому випадковостями світі. У молекулярному газі людей, хаотичному і вражаючому неймовірностями, лише окремі атоми – особистості. Це світ, у якому вчорашнє незвичне стає нинішнім звичним, а сьогоднішня крайність – завтрашньою нормою.

– Так, але я…

Він не дав мені договорити. Барт, добре знаючи його, підморгнув мені, наче стримуючись від сміху.

– Вибачте, але справа зовсім не в вас.

– А якби не я, то хто? Якийсь детектив?

– Не знаю й не хочу знати. Хтось. Я чув, ви маєте намір написати книжку про цю справу?

– Вам сказав Барт? Так, маю уже навіть видавця… але чому ви про це питаєте?

– Питаю, бо це стосується справи. Якась куля мусить вцілити на тому стрільбищі і якась людина мусила вцілити в суть цієї справи. А якщо так, то коли не брати до уваги автора й видавця, то написання такої книги – теж математична неминучість.

Листопад 1975