Текст книги "Безпека життєдіяльності"
Автор книги: П. Біда
Жанры:
Медицина
,сообщить о нарушении
Текущая страница: 5 (всего у книги 9 страниц)
Для захисту повітропроводів від надлишкового тиску ударної хвилі на них передбачаються противибухові пристрої. Для постачання зовнішнього повітря в сховище використовують вентилятори з електричним або електроручним приводом. Для переключення режимів роботи системи використовуються герметичні клапани з ручним або електроручним приводом.
Видалення повітря із сховищ здійснюється за допомогою вентиляторів. Для забезпечення герметизації сховищ створюється надлишковий тиск (5 мм водяного стовпчика) за рахунок різниці кількості повітря, яке подається в сховище і видаляється із сховища.
У режимі ізоляції з регенерацією повітря газовий склад повітря в сховищі в допустимих межах здійснюється за допомогою фільтровентиляційного комплекту ФВУ-2. Регенерація внутрішнього повітря здійснюється установками РУ-150/6, а очищення від оксиду вуглецю СО – у фільтрах ФГ-70.
Потужність засобів регенерації визначається із розрахунку постачання кисню О 2– 25 л/год. на одну людину і поглинення вуглекислого газу СО 2-20 л/год. протягом 6 годин.
Система опалення.Система опалення передбачається для використання її в звичайних умовах. При заповненні сховища людьми система опалення за допомогою спеціальних пристроїв відключається.
Система водопостачання. Водопостачання сховища передбачається від зовнішньої мережі. Крім того в спеціальних резервуарах створюється дводобовий запас води з розрахунку: 3 л питної води і 4 л води для технічних потреб на одну людину на добу.
Система водовідведення. Розраховується на водовідведення 50 літрів на одну людину за розрахунковий термін перебування. Для відведення стічних вод у зовнішню мережу передбачаються станції перекачки.
На випадок виходу з ладу зовнішньої мережі водовідведення передбачається аварійний резервуар для накопичення фекалій із можливістю його очищення.
Електрозабезпечення і зв’язок.Електрозабезпечення здійснюється від зовнішньої електричної мережі, а інколи – від захищеної ДЕС. У випадках порушення електрозабезпечення передбачається аварійне освітлення (акумулятори, електроліхтарі тощо).
У сховищах передбачаються також телефони і радіотрансляційні точки для отримання й передачі інформації.
§2. Об’ємно – планувальні рішення
Згідно з п.2.1 ДБН В 2.25 – 97 у сховищах слід передбачати основні й допоміжні приміщення.
До основних приміщень відносяться:
– приміщення для розташування людей;
– пункти управління;
– медичні пункти.
До допоміжних приміщень відносяться:
– фільтровентиляційне приміщення (ФВП);
– захищені ДЕС;
– санітарні вузли;
– приміщення для зберігання продовольства;
– станція перекачки;
– тамбури-шлюзи;
– тамбури;
– захищені входи та виходи.
§2.1. Приміщення основного призначення
Приміщення для розташування людей.
Норму площі підлоги основного приміщення на одну людину слід приймати рівною 0,5 м 2при двох’ярусному і 0,4 м 2при трьох’ярусному розміщенні нар. Внутрішній об’єм приміщення має бути не менше 1,5 м 3на одну людину.
Висоту приміщень слід приймати відповідно до вимог використання їх у звичайних умовах, але не більше 3,9 м. Мінімальна висота приміщень має бути не менше 2,15 м. Місця для сидіння в приміщенні слід приймати розмірами 0,45 х 0,45 м на одну людину, а місця для лежання – 0,55 х 1,8 м. Висота лавок першого ярусу повинна бути 0,45 м, нар другого ярусу – 1,4 м. Відстань від верхнього ярусу до перекриття має бути не менше 0,75 м.
Кількість місць для лежання слід приймати рівною 20% місткості споруди при двох`ярусному розміщенні нар і 30% місткості споруди при трьох’ярусному розміщенні нар.
Пункт управління.На підприємствах із кількістю працюючих у найбільшій зміні 600 осіб і більше в одному із сховищ слід передбачати приміщення для пункту управління підприємства. Загальну кількість працюючих у пункті управління слід приймати до 10 осіб, норма площі на одного працюючого – 2 м 2.
Медичний пункт.У захисних спорудах на кожні 500 осіб необхідно передбачати один санітарний пост площею 2 м 2, але не менше одного поста на споруду. В сховищах місткістю 900 – 1200 осіб крім санітарних постів слід передбачати медичний пункт площею 9 м 2, при цьому на кожні 100 осіб понад 1200 площа медичного пункту повинна бути додатково збільшена на 1 м 2.
§2.2. Допоміжні приміщення
Фільтровентиляційне приміщення.Розміри ФВП слід визначати залежно від габаритів обладнання і площі, яка необхідна для його обслуговування.
Площу ФВП слід визначати із співвідношення:
, м 2,
де: n – загальна кількість людей у сховищі;
150 м 3/год. – кількість повітря, яке подається в сховище одним комплектом фільтровентиляційного обладнання;
10 м 2– установочні розміри одного комплекту ФВО.
Приміщення для ДЕС. Його слід розташовувати біля зовнішньої стіни будівлі, відокремлюючи від інших незгораючою герметичною стіною (перегородкою) з межею вогнестійкості 1 год. Входи в приміщення ДЕС із сховища повинні бути обладнані тамбуром з двома герметичними дверима, які відкриваються в бік сховища.
Площа приміщення для ДЕС складає:
30 м 2– при місткості сховища до 900 осіб;
30+0,04(n-900) м 2– при місткості сховища понад 900 осіб.
Санітарні вузли. Їх слід проектувати окремо для чоловіків і жінок. Кількість санітарних приладів приймається із розрахунку: 1 унітаз на 75 жінок і 1 унітаз плюс пісуар на 150 чоловіків. Санітарні вузли відокремлюються від основного приміщення сховища тамбурами-умивальниками із розрахунку 1 раковина на 200 осіб.
Загальну площу чоловічого і жіночого санітарних вузлів можна визначити із співвідношення:
, м 2,
де: N жі N чол– відповідно кількість жінок і чоловіків у сховищі.
Приміщення для зберігання продовольства.
При чисельності людей у сховищі до 150 осіб приміщення для зберігання продовольства слід приймати площею 5 м 2. На кожні 150 осіб понад 150 площа приміщення збільшується на 3 м 2. Кількість приміщень для зберігання продовольства слід приймати із розрахунку: одне приміщення на 600 осіб. Не допускається розташовувати указані приміщення поряд із санітарними вузлами і медичними кімнатами.
Загальну площу приміщень для зберігання продовольства можна визначити із співвідношення:
, м 2.
Дренажні станції перекачки.
Їх слід розташовувати за лінією герметизації сховищ. На вході в станцію повинен бути передбачений тамбур із двома герметичними дверима, які відкриваються в середину приміщення станції.
Тамбури-шлюзи.
Тамбури-шлюзи забезпечують захист людей у сховищі від ураження ударною хвилею в момент, коли зовнішні двері в сховище відкриті. У сховищах місткістю 300 осіб і більше слід передбачати улаштування при одному із входів тамбур-шлюз. Для сховищ місткістю від 300 до 600 осіб включно передбачається однокамерний, а в сховищах більшої місткості – двокамерний тамбур-шлюз.
Для сховищ місткістю понад 600 осіб замість двокамерного тамбура-шлюза допускається улаштування при двох входах однокамерних тамбурів-шлюзів.
Площу кожної камери тамбура-шлюза при ширині дверного прорізу 0,8 м слід приймати 8 м 2, а при ширині 1,2м – 10 м 2.
У зовнішній і внутрішній стінах тамбура-шлюза слід передбачати захисно-герметичні двері, які відповідають класу захисту сховища і які повинні відчинятися назовні, по ходу евакуації людей.
Тамбури.Вони влаштовуються при тих входах, де не передбачені тамбури-шлюзи, з метою відокремлення приміщення, в якому знаходяться люди, від зовнішнього середовища. Ширина і довжина тамбура повинні мінімум на 0,6 м перевищувати ширину дверей.
Захищені входи й аварійні виходи. Входи в сховище можуть передбачатися як із приміщень будівлі, в якій розташоване сховище, так і з вулиці. Кількість входів у сховище повинна бути не менше двох і розташовуватися з протилежних сторін сховища. Кількість входів залежить також від пропускної спроможності дверей. У розрахунках приймається, що при нормативному часі заповнення сховища 8 хв. стандартні двері шириною 0,8 м пропускають 200 осіб, а двері шириною 1,2 м – 300 осіб. До входів у сховище, як правило, ведуть сходовий спуск або похила площадка (пандус). Ширина сходових маршів і коридорів повинна бути в 1,5 рази більше ширини дверного прорізу. Для того, щоб вийти (евакуюватися) із заваленого сховища, передбачається аварійний вихід.
У сховищах місткістю 600 осіб і більше один із входів слід обладнувати як аварійний вихід в вигляді тунелю внутрішнім розміром 1,2 х 2,0 м. При цьому вихід із сховища в тунель необхідно здійснювати через тамбур, обладнаний захисно-герметичними і герметичними дверима розміром 0,8 х 1,8 м.
У сховищах місткістю до 600 осіб допускається передбачати аварійний вихід у вигляді вертикальної шахти із захисним оголовком. При цьому аварійний вихід повинен з’єднуватися зі сховищем тунелем. Внутрішні розміри тунелю і шахти повинні бути 0,9х1,3 м. Вихід зі сховища в тунель повинен бути обладнаний захисно-герметичними і герметичними ставнями, які встановлюються відповідно на зовнішній і внутрішній стороні стіни.
Аварійні шахтні виходи слід обладнувати захисними оголовками висотою 1,2 м, які мають знаходитися від будинку на відстані
м.
При багатоповерхових будівлях аварійний вихід повинен бути на відстані не менше висоти будівлі.
§3. Розрахунок фільтровентиляційного обладнання сховища
Згідно з п.7.3 ДБН систему вентиляції сховища проектуємо на два режими: чистої вентиляції (режим I) і фільтровентиляції (режим II). При режимі чистої вентиляції подача у сховище очищеного від пилу зовнішнього повітря повинна забезпечувати потрібний обмін повітря і видалення з приміщень надлишків тепла й вологи. При фільтровентиляції зовнішнє повітря, що подається у сховище, має очищатися від газоподібних отруйних речовин, аерозолів і пилу.
Згідно з п.7.5* ДБН питома кількість зовнішнього повітря, що подається в сховище, має бути:
у режимі чистої вентиляції – 10 м 3/люд-год. (для 2 кліматичної зони);
у режимі фільтровентиляції – 2 м 3/люд-год для тих, що переховуються, 5 м 3/люд-год для працівників пункту управління і 10 м 3/люд-год для працюючих у фільтровентиляційній камері з електроручними вентиляторами.
Питання для самоперевірки
Які фільтровентиляційні комплекти передбачені для забезпечення роботи системи вентиляції в зазначених режимах у сховищах.?
Система вентиляції повинна забезпечити такі характеристики?
За допомогою яких фільтрів-поглиначів проходить очищення повітря від отруйних речовин і бактеріальних засобів?
За якою формулою та за допомогою якого типу фільтрів можна визначити кількість вентиляторів для забезпечення подачі повітря в режимі фільтровентиляції?
В якому режимі необхідно подати повітря в сховище? Що таке сховище?
Що відноситься до допоміжних приміщень?
Які етапи відносяться до основних приміщень?
Основні вимоги, яким мають відповідати сховища?
Сховища за своїми захисними властивостями поділяють на 4 класи залежно від двох характеристик (навести в табличній формі)?
Розділ 2.
Загальна безпека на виробництві
1. Медико – біологічні та соціальні проблеми здоров ’ я
Вплив негативних факторів на здоров’я людини. Ознаки здоров’я. Підсистеми СОЗ України.
§1. Вплив негативних факторів на здоров’я людини.
Вивчення різних аспектів здоров’я як якісної цінності людини та суспільства, вивчення складних взаємозв’язків між чинниками навколишнього середовища та здоров’ям людей є важливим завданням дисципліни “Безпека життєдіяльності”. Здоров’я людей відноситься до числа як локальних, так і глобальних проблем, тобто тих, що мають життєво важливе значення як для кожної людини, кожної держави, так і для всього людства, де спостерігається найбільше загострення суперечностей, що породжуються поточними і очікуваними в майбутньому ситуаціями, де диспропорційні стани досягли або можуть досягти в перспективі катастрофічних наслідків. Нині існує відносно велика кількість різноманітних за напрямком, структурою та змістом визначень поняття “здоров’я”.
Здоров’я – це стан повного фізичного, духовного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних вад». Таке визначення поняття “здоров’я” є найбільш чітким, зрозумілим і повним і охоплює насамперед біологічні, соціальні, економічні, наукові, етичні аспекти даної проблеми. В системі “людина – здоров’я–середовище” визначається три взаємопов’язані рівні здоров’я – суспільний, груповий та індивідуальний.
Перший рівень -суспільний – характеризує стан здоров’я населення загалом і виявляє цілісну систему матеріальних та духовних відносин, які існують в суспільстві.
Другий– групове здоров ’ я,зумовлене специфікою життєдіяльності людей даного трудового чи сімейного колективу та безпосереднього оточення, в якому перебувають його члени.
Третій– індивідуальний рівень здоров ’ я,який сформовано як в умовах всього суспільства та групи, так і на основі фізіологічних і психічних особливостей індивіда та неповторного способу життя, який веде кожна людина.
Здоров’я потрібно розглядати не в статиці, а в динаміці змін зовнішнього середовища. У цьому відношенні заслуговує на увагу висловлювання: здоров ’ я визначає процес адаптації.Це не результат інстинкту, але автономна і культурно окреслена реакція на соціальне створену реальність. Адаптація створює можливість пристосуватися до зовнішнього середовища, що змінюється, до росту і старіння, до лікування при порушеннях, стражданнях і мирного очікування смерті.
Виділяють три рівні опису цінності “здоров’я”:
біологічний -початкове здоров’я передбачає досконалість саморегуляції організму, гармонію фізіологічних процесів як наслідок максимуму адаптації.
соціальний –здоров’я є мірою соціальної активності, діяльності ставлення людського індивіда до світу.
особливий психологічний –здоров’я є відсутністю хвороби, але швидше запереченням її, в значенні подолання (здоров’я не тільки стан організму, але і стратегія життя людини).
Усі механізми пристосування людини до навколишнього середовищ характеризують адаптацію, яка включає:
генетичний рівень – генетичний природний вибір, що забезпечує збереження популяції;
фенотиповий рівень – індивідуальне пристосування до нових умов (існування за рахунок ієрархічної системи адаптивних механізмів:
зміни обміну речовин(метаболізму), збереження сталості внутрішнього середовища організму (гомеостазу);
імунітету,тобто не сприйняття організму до інфекційних та неінфекційних агентів і речовин, які потрапляють в організм ззовні, утворюються в організмі під впливом тих чи інших чинників;
регенерації,тобто відновлення структури ушкоджених органів чи тканин організму (загоювання ран тощо);
адаптивнихбезумовних та умовно-рефлекторних реакцій (адаптивна поведінка).
Ознаки здоров ’ я:
нормальна функція організму на всіх рівнях його організації, органіці організму в цілому, гістологічних, клітинних та генетичних структур, нормальна поточність типових фізіологічних і біохімічних процесів, які сприяють вираженню та відтворенню;
здатність до повноцінного виконання основних соціальних функцій, участь у соціальній діяльності та суспільно корисній праці ;
динамічна рівновага організму і його функцій та чинників навколишнього середовища;
здатність організму пристосовуватися до умов існування в навколишньому середовищі, що постійно змінюється (адаптація), здатність підтримувати нормальну і різнобічну життєдіяльність зберігати живу основу в організмі;
відсутність хвороби, хворобливого стану або хворобливих змін, тобто оптимальне функціонування організму за відсутності ознак захворювання або будь-якого порушення;
повне фізичне, духовне, розумове і соціальне благополуччя, гармонійний розвиток фізичних і духовних сил організму, принцип його єдності, саморегулювання і гармонійної взаємодії всіх органів.
Нині медицина має багатий досвід боротьби з хворобами, але немає такого досвіду стосовно зміцнення здоров ’ я здорових.Не розроблені етичні, психологічні та правові принципи взаємовідносин лікаря і здорової людини. Є епідеміологія хвороб, але немає епідеміології здоров’я.Ми не вміємо визначати та вимірювати рівень здоров’я,кількісно виявляти його динаміку. Необхідно озброїти медицину методикою діагностичного контролю за здоров’ям здорових.
У світі сучасних наукових уявлень здоров’я як соціальне явище, яке має біологічну основу, є складною багатофакторною проблемою і визначається комплексом різних за своїм характером чинників, надзвичайно складно переплетених.
§2. Ознаки здоров’я. Підсистеми СОЗ України
Здоров’я людини залежить від багатьох факторів:
кліматичних умов,
стану навколишнього середовища,
забезпечення продуктами харчування і їх цінності,
соціально-економічних умов,а також стану;
медицини.
Доведено, що приблизно на 50% здоров’я людини визначає спосіб життя.Негативними його чинниками є шкідливі звички, незбалансоване, неправильне харчування, несприятливі умови праці, моральне і психічне навантаження, малорухомий спосіб життя, погані матеріальні умови, незгода в сім’ї, самотність, низький освітній та культурний рівень тощо.
Негативно позначається на формуванні здоров’я і несприятлива екологічна обстановка, зокрема забруднення повітря, води, ґрунту, а також складні природнокліматичні умови (частка цих чинників – до 20%).
Причинами порушення нормальної життєдіяльності організму і виникнення патологічного процесу можуть бути абіотичні (властивості неживої природи) чинники навколишнього середовища. Очевидний зв’язок географічного розподілу низки .захворювань з клімато-географічними зонами, висотою місцевості, інтенсивністю випромінювань, переміщенням повітря, атмосферним тиском, вологістю повітря тощо.
Здоров ’ ю людини загрожують:
негативні наслідки науково – технічної революції і урбанізації;
антропогенне забруднення природного середовища;
погіршення генетичного фонду популяції;
недостатнє забезпечення продуктами харчування;
нездоровий, ненормальний спосіб життя;
неефективність медичних профілактичних заходів, низька якість медичної допомоги.
На здоров’я людини впливає біотичний (властивості живої природи) компонент навколишнього середовища у вигляді продуктів метаболізму рослин та мікроорганізмів, патогенних мікроорганізмів (віруси, бактерії, гриби тощо), отруйних речовин, комах та небезпечних для людини тварин.
Суттєво на стан здоров’я населення впливають чинники соціального середовища:
демографічна та медична ситуації,
духовний та культурний рівень,
матеріальний стан,
соціальні відносини,
засоби масової інформації,
урбанізація,
конфліктитощо.
Не меншу загрозу для людства становить антропогенне забруднення природного середовища. Хімічне, радіоактивне та бактеріологічне забруднення повітря, води, ґрунту, продуктів харчування, а також шум, вібрація, електромагнітні поля, іонізуючі випромінювання тощо викликають в організмах людей тяжкі патологічні явища, глибокі генетичні зміни. Це призводить до різкого збільшення захворювань, передчасного старіння й смерті, народження неповноцінних дітей. На фоні дії негативних факторів навколишнього середовища на організм людини виникають такі захворювання, як онкологічні, серцево-судинні хвороби, дистрофічні зміни, алергія, діабет, гормональні дисфункції, порушення у розвитку плоду, пошкодження спадкового апарату клітини.
СОЗ України охоплює підсистеми:
санітарно – профілактичні;
лікувально – профілактичні;
фізкультурно – оздоровчі;
санітарно – курортні;
науково – медичні;
санітарно – епідеміологічні.
Для вирішення проблеми збереження здоров’я та працездатності людини, продовження її життя в масштабах держави створена система охорони здоров’я (СОЗ).
Питання для самоперевірки
Які підсистеми охоплює СОЗ України?
Назвіть фактори, які загрожують здоров’ю людини?
Дати визначення „здоров’я” – це?
Вплив негативних факторів на здоров’я людини?
Перелічіть ознаки здоров’я?
Охарактеризуйте рівні цінності “здоров’я”?
Які існують рівні в системі “людина – здоров’я – середовище” (охарактеризувати кожен окремо)?
Назвати механізми пристосування людини до навколишнього середовища з точки зору адаптації?
2. Природні небезпеки
Літосферні, гідросферні та атмосферні стихійні лиха. Деякі рекомендації щодо правил поведінки в умовах небезпеки землетрусу та при повені.
§1. Літосферні, гідросферні та атмосферні стихійні лиха
У наш час людина здатна полетіти на Місяць, ми багато знаємо про інші планети, але сили природи нашої власної планети все ще нами не підкорені. В наш цивілізований, технічно розвинений час людство залишається залежним від природних явищ, які досить часто мають катастрофічний характер. Виверження вулканів, землетруси, посухи, селеві потоки, снігові лавини, повені спричиняють загибель багатьох тисяч людей, завдають величезних матеріальних збитків. Найбільші збитки з усіх стихійних лих спричиняють повені (40%), на другому місці – тропічні циклони.
Стихійні лиха -це природні явища, які мають надзвичайний характер та призводять до порушення нормальної діяльності населення, загибелі людей, руйнування і нищення матеріальних цінностей. За місцем локалізації стихійні лиха поділяють на: літосферні (виверження вулканів, землетруси, зсуви, селі); гідросфери(повені, снігові лавини, шторми); атмосферні(урагани, зливи, ожеледі, блискавки). Іноді в навчальній літературі використовується поділ стихійних лих на: тектонічні, топологічні та метеорологічні.
§1.1. Літосферні стихійні лиха
Виверження вулканів.За руйнівною дією та кількістю енергії, яка виділяється при виверженні вулкана, саме це стихійне лихо належить до найнебезпечніших для життєдіяльності людства. Під попелом та лавою гинули цілі міста.
Землетруси.Щорічно вчені фіксують близько 1 млн. сейсмічних і мікросейсмічних коливань, 100 тис. з яких відчуваються людьми та 1000 завдають значних збитків.
Землетрус – це сильні коливання земної кори, викликані тектонічними причинами, які призводять до руйнування споруд, пожеж та людських жертв.
Гіпоцентр,або осередок землетрусу, – місце, де зсуваються гірські породи.
Епіцентр– точка на поверхні землі, що знаходиться прямо над гіпоцентром.
Основними характеристиками землетрусів є: глибина осередку, магнітуда та інтенсивність енергії на поверхні землі. Глибина осередкуземлетрусу зазвичай перебуває в межах від 10 до 30 км, в деяких випадках вона може бути значно більша. Магнітудахарактеризує загальну енергію землетрусу і є логарифмом максимальної амплітуди '.зміщення ґрунту в мікронах, яка вимірюється за сейсмограмою на відстані 100 км від епіцентру. Магнітуда за Ріхтером вимірюється від 0 до 9 (найсильніший землетрус). Інтенсивність -це показник наслідків землетрусів, який характеризує розмір збитків, кількість жертв та характер сприйняття людьми психогенного впливу.
Деякі рекомендації щодо правил поведінки в умовах небезпеки землетрусу.
запах газу, де раніше цього не відзначалось;
тривога птахів та домашніх тварин;
Ознаки близького іскри між близько
землетрусу розташованими електропроводами;
голубе освітлення внутрішньої поверхні будинків.
Землетруси переважно бувають у вигляді серії поштовхів, головний з яких має найбільшу магнітуду. Сила, число та тривалість поштовхів суто індивідуальні для кожного землетрусу. Тривалість поштовхів переважно досягає декількох секунд.
§1.2. Гідросферні стихійні лиха
Повені.За даними ЮНЕСКО, від повеней у XX ст. загинуло 9 млн. осіб. Недарма в народі кажуть, що найстрашніші для людини це вода і вогонь. Повені завдають і великих матеріальних збитків – в деяких країнах до 50% їх національного прибутку.
Повінь– це значне затоплення місцевості внаслідок підйому рівня води в річці, озері, водосховищі, спричинене зливами, весняним таненням снігу, вітровим нагоном води, руйнуванням дамб, гребель тощо.
§1.2.1. Наслідки повені
затоплення шаром води значної площі землі;
ушкодження та руйнування будівель та споруд;
ушкодження автомобільних шляхів та залізниць;
руйнування обладнання та комунікацій, меліоративних систем;
загибель свійських тварин та знищення врожаю сільськогосподарських культур; вимивання родючого шару ґрунту;
псування та нищення сировини, палива, продуктів харчування, добрив тощо;
загроза інфекційних захворювань (епідемії);
погіршення якості питної води;
загибель людей.
§1.3. Атмосферні стихійні лиха
Урагани.Ми живемо на дні великого повітряного океану, який розташований навколо земної кулі. Глибина цього океану 1000 км, називається він атмосферою.
Вітри– це так звані “прилади-змішувачі”, вони забезпечують обмін між забрудненим повітрям міст та чистим, насиченим киснем полів, лісів, теплим екваторіальним та холодним повітрям полярних областей; розганяють хмари і приносять дощові хмари на поля, н яких без них нічого б не росло.
Вітер – це один з найважливіших компонентів життя. Але він може бути і руйнівним, набагато небезпечнішим від багатьох стихій.
Якщо швидкість вітру досягає 32 м/с, то це – ураган. Ураганами називають також тропічні циклони, які виникають в Тихому океані поблизу узбережжя Центральної Америки. На Далекому Сході і в районах Індійського океану урагани (циклони) мають назву тайфунів. Суть усіх явищ одна. Ураган, тайфун, тропічний циклон – це велетенські віхоли нашої планети.
Досить небезпечне явище – смерчі,вони трапляються частіше, ніж урагани й тайфуни. Щорічно в Америці спостерігається близько 900 смерчів, які там називають торнадо. Найчастіше це стихійне лихо трапляється на території штатів Техас і Огайо, де від нього гине в середньому 114 осіб на рік. Смерч спричиняє нищення будівель, пожежі, руйнування різноманітної техніки, вихрові рухи повітряних потоків смерчу здатні піднімати машини, потяги, мости тощо.
§1.3. 1. Деякі рекомендації щодо правил поведінки
при ураганах
отримавши повідомлення про ураган, необхідно щільно зачинити двері, вікна;
з дахів та балконів забрати предмети, які при падінні можуть травмувати людину;
в будівлях необхідно триматися подалі від вікон, щоб не отримати травми від осколків розбитого скла;
найбезпечнішими місцями під час урагану є підвали, сховища, метро та внутрішні приміщення перших поверхів цегляних будинків;
коли ураган застав людину на відкритій місцевості, найкраще знайти укриття в западині (ямі, яру, канаві);
ураган може супроводжуватись грозою, необхідно уникати ситуацій, при яких збільшується ймовірність ураження блискавкою: не стояти під окремими деревами, не підходити до ліній електропередач тощо.
Пожежі.Причинами виникнення пожеж є недбала поведінка людей з вогнем, порушення правил пожежної безпеки, природні явища (блискавка, посуха). Відомо, що 90% пожеж виникає з вини людини і тільки 7-8% спричинені блискавками.
Пожежі– це неконтрольований процес горіння, який викликає загибель людей та нищення матеріальних цінностей.
Під час пожеж вигорає родючий шар ґрунту, який утворювався протягом тисячоліть. Після пожеж у гірських районах розвиваються ерозійні процеси, а в північних – відбувається заболоченість лісових земель. Основними видами пожеж як стихійних лих, які охоплюють великі І території (сотні, тисячі, мільйони гектарів), є ландшафтні пожежі – лісові і степові.
Лісові пожежі поділяютьна низові, верхові, підземні. За інтенсивністю горіння лісові пожежі поділяються на слабкі, середні, сильні.
Підземні пожежівиникають як продовження низових або верхових лісових пожеж і розповсюджуються на шар торфу, який знаходиться на глибині 50 см.
Степові (польові) пожежівиникають на відкритій місцевості, де є суха пожухла трава або збіжжя, яке дозріло. Вони мають сезонний характер і частіше бувають влітку, рідше навесні й практично відсутні взимку. Швидкість їх розповсюдження може досягати 20-30 км/год.
Основними заходами боротьби з лісовими низовими пожежами є:
засипання вогню землею;
заливання водою (хімікатами);
створення мінералізованих протипожежних смуг;
пуск зустрічного вогню.
§1.4. Деякі рекомендації щодо правил поведінки в умовах небезпеки землетрусу та при повені
При землетрусі грунт відчутно коливається відносно недовгий час – тільки декілька секунд, найдовше – хвилину при дуже сильному землетрусі. Ці коливання неприємні, можуть викликати переляк. Тому дуже важливо зберігати спокій. Якщо відчувається здригання ґрунту чи будинку, слід реагувати негайно, пам’ятаючи, що найбільш небезпечні є предмети, які падають;
перебуваючи у приміщенні, слід негайно зайняти безпечне місце. Це отвори капітальних внутрішніх стін (наприклад, відчинити двері з квартири), кути, утворені ними. Можна заховатись під балками каркасу, під несучими колонами, біля внутрішньої капітальної стіни, під ліжком чи столом. Слід пам’ятати, що найчастіше завалюються зовнішні стіни будинків. Необхідно триматися подалі від вікон та важких предметів, які можуть перекинутися чи зрушити з місця;
не слід вибігати з будинку, оскільки уламки, які падають вздовж стін, є серйозною небезпекою. Безпечніше перечекати поштовх там, де він вас застав, і, лише дочекавшись його закінчення, перейти у безпечне місце;
перебуваючи всередині багатоповерхового будинку, не поспішайте до ліфтів чи сходів. Сходові прольоти та ліфти часто обвалюються під час землетрусу;
після припинення поштовхів потрібно терміново вийти на вулицю, відійти від будівель на відкрите місце, щоб уникнути ударів уламків, які падають;
перебуваючи в автомобілі, що рухається, слід повільно загальмувати подалі від високих будинків, мостів чи естакад. Необхідно залишатись в машині до припинення поштовхів;
опинившись у завалі, слід спокійно оцінити становище, надати собі першу допомогу, якщо вона потрібна. Необхідно надати допомогу тим, хто її потребує. Важливо подбати про встановлення зв’язку з тими, хто перебуває зовні завалу (голосом, стуком). Людина може зберігати життєздатність (без води і їжі) понад два тижні.
Зсуви.Зсуви можуть виникнути на всіх схилах з нахилом в 20° і більше в будь-яку пору року. За швидкістю зміщення порід зсуви поділяють на:
повільні (швидкість становить декілька десятків сантиметрів нарік);
середні (швидкість становить декілька метрів за годину абодобу;
швидкі швидкість становить десятки кілометрів за годину)
Зсуви– це ковзкі зміщення мас гірських порід вниз по схилу, які виникають через порушення рівноваги.
Зсуви виникають через ослаблення міцності гірських порід внаслідок вивітрювання, вимивання опадами та підземними водами, систематичних поштовхів, нерозважливої господарської діяльності людини тощо.
Селі.Виникають селі в басейнах невеликих гірських річок внаслідок злив, валів, зсувів, землетрусів.
Селі– це наводки з великою концентрацією ґрунтів мінеральних часток, каміння, уламків гірських порід (від 10-15 до 75% об’єму потоку).
“Сель” (сайль) – слово арабське і в перекладі означає бурхливий потік, тобто за зовнішнім виглядом селевий потік – це шалено вируюча хвиля висотою з п’ятиповерховий будинок, яка мчить ущелиною з великою швидкістю.
