Текст книги "Нехай буде воля Твоя"
Автор книги: Олег Ведмеденко
сообщить о нарушении
Текущая страница: 2 (всего у книги 5 страниц)
5. Як усунути духовну причину хвороби?
Це здійснюється не інакше, як тільки СМИРЕННЯМ:
а) усвідомленням власної своєї гріховності та недосконалості, і щирим бажанням почати нове, чисте життя;
б) невдаваним покаянням з плодами самозречення:
– прощенням усім своїм кривдникам їхніх провин;
– абсолютною довірою Богові та безумовним відданням себе в Його руки;
– відмовою від утробно-споживацької психології, і зміною мислення з негативного на позитивне (невипромінювання зла та пошук любові);
– стриманістю у слові, в рухах та в їжі.
6. Як мобілізувати внутрішні сили організму?
Це реалізується АСКЕЗОЮ – якщо коротко, то постом і молитвою, насправді ж значно об’ємніше: аскезою духа, душі й тіла:
для духа – це молитва (домашня, церковно-літургійна);
для душі – слово істини (Святе Письмо та інша духовна література);
для тіла – це:
а) піст (у першу чергу як стримування від надмірностей, також і піст буквальний – середа, п’ятниця й інші визначені дні; ще необхідно б щотижневе (1–1,5 доби) та щоквартальне (3–3,5 доби) очищувальне говіння – див. розділ 6, “ПРАКТИЧНІ ПОРАДИ ПРОТЯГОМ ДНЯ”, п. 16);
б) тісний контакт з природою – з усіма трьома доступними нам стихіями: водою (обов’язково холодна вода – обтирання, обливання, купання – див. той же розділ, пп. 4–6), повітрям (молитва на свіжому повітрі, прогулянки, спорт, туризм) та землею (Старатися щоденно торкатися босими ногами землі! Навіть і зимою не боятися зробити декілька кроків по снігу босоніж);
в) фізична активність (ранкова гімнастика, прогулянки, легкі спортивні ігри, фізична праця тощо).
Внутрішня сила, цілюща енергія благодаті – разюча зброя проти хвороби. Здобути її – і недуга відійде геть! СМИРЕННЯ – ШЛЯХ; АСКЕЗА – ЗАСІБ її здобуття. Пігулки ж – сумнівний та недолугий замінник даної сили – на останньому місці у цій боротьбі. “Цей рід (у т.ч. й дух злоби піднебесний хвороби) не виходить інакше, як тільки від молитви та посту”, – навчає Господь. Лише очищення смиренням та аскезою дає нам звільнення! Це стосується як безпосередньої боротьби із хворобою, так і профілактики захворювань взагалі.
Царство Боже – Царство Сили – в нас і навколо нас: Бог всюди є і все наповняє. Енергія Божа – суть ЖИТТЄВА СИЛА природи (як проявленої, так і непроявленої), і нам необхідно навчитися жити, максимально використовуючи цю Енергію:
– в наших серцях затаєні двері у тонкий світ метакосмосу, наповнений вселенською нетварною енергією Духа;
– в нас же, подібно до туго закрученої пружини, під каїновою печаттю гордині, заховується містичний резерв духовного потенціалу боголюдини;
– і в нас же закладені незвідані можливості здобуття космічної сили оточуючої нас проявленої природи.
Ці можливості – в нас! Необхідно лише пробудити їх солодким подвигом смирення та аскези.
Смирення являє собою внутрішні, духовні зусилля по здобуттю Сили (повністю довіритися, віддати себе в руки Божі – це і є насправді смирення); аскеза ж – зовнішні, вольові, душевно-тілесні наші зусилля.
Буття в суворих умовах аскетичного діяння (піст та молитва, щотижневе очищувальне говіння Христа ради, щоденний контакт з природою – холодна вода /обливання, занурення/, повітря /повітряні ванни/, земля /ходіння босоніж/) веде до МОБІЛІЗАЦІЇ ВНУТРІШНІХ СИЛ організму, на відміну від розслаблюючої дії тепличних умов комфортабельного способу життя. (До слова, щодо “аскези” безсловесних, то й тут вона має місце як засіб рятунку – відомо, що тварини під час хвороби зовсім не приймають їжі. Це – знак для нас матінки-природи. Хворіють же вони тому, що теж є учасниками еволюційного процесу, а отже – для вдосконалення. Твар безсловесна є безгрішною, але не досконалою. Досконалий лише тонко-речовинний світ святих ангелів Божих. У ньому воістину “Смерть знищена буде назавжди, і витре сльозу Господь Бог із обличчя усякого...” (Книга пророка Ісаї)).
Ісус називався Назарянином. Це не просто тому, що батьки Його були родом із Назарету, але, в першу чергу, тому, що Він був назореєм, себто аскетом. (Єврейською “назорей” – відокремлений; грецькою “аскеза” – вичинка шкіри. Тут відокремленість подвижника духу від плотського, низького, доземного і чинення звірячих інстинктів – очищення, освячення духа, душі й тіла – молитвою і постом). Цим ясним і суворим шляхом пройшли апостоли, отці Церкви, тисячі й тисячі подвижників віри, які, віддавши плоть і прийнявши Дух, перемогли себе, ставши синами Божими по благодаті Христовій: земними ангелами або небесними людьми. Це – дорога до неба! Це – шлях Христа і Церкви!
7. Що конкретно дає мобілізація внутрішніх сил?
1). Підвищення загального тонусу (життєвої активності) і, як результат, – дуже мала стомлюваність м’язів і нервових центрів та неабияке зменшення енергетичних витрат.
2). Оптимізація процесів метаболізму (обміну речовин та енергій, що становлять основу життєдіяльності; заміна низьких видів енергії більш тонкими, високими), відповідно – зниження та нормалізація ваги тіла людини, помітне зменшення навантаження на серцево-судинну систему тощо.
3). Активізація захисних та очищувальних позицій, навіть на клітинному рівні(!), що веде до цілковитого оздоровлення, а також до унеможливлення появи будь-яких, у тому числі й ракових захворювань організму надалі.
4). Розкриття прихованих резервів та можливостей організму, власне преображення його.
Таким чином, результатом аскетичного подвигу вдосконалення є АБСОЛЮТНЕ ЗДОРОВ’Я ЛЮДИНИ! Не хвороба над людиною, а людина над хворобою – ось припис досконалих...
Пізнавши Істину (а вона в любові, смиренні та аскезі) людина з немічної істоти, зв’язаної по рукам і ногам невблаганними путами звірячих інстинктів (ось воно: “Пута ярма розв’язати!..” – див. Ісаї, 58 розділ, 6 вірш), має стати богоподібним ангелом – вільним та чистим, вічне майбуття якого – насолода богоєднання зі своїм Творцем.
Сказано: “Прийдіть до Мене, всі обтяжені й струджені (обтяжені у т.ч. й хворобами своїми!), і Я заспокою вас...”;
“І пізнаєте Істину (дорогу спасіння: смирення й аскезу як шлях і засоби здобуття Сили), і Істина визволить вас (у т.ч. й від усіх ваших хвороб!)...”;
“Де Дух Святий – там воля (свобода від страху, сорому, злиднів, болю, хвороб і самої смерті)!..”;
“І будеш служити ти Господу, Богу своєму. І Він поблагословить твій хліб та воду твою, і з-посеред тебе усуне хворобу...”
ГОСПОДЬ НЕ ДЛЯ ТОГО ДАВ НАМ ЗАПОВІДІ БЛАЖЕНСТВ, ЩОБ МИ СТРАЖДАЛИ ВІД ХВОРОБ. БОГ НЕ ОБМАНЮЄ!
Досконалі мають у собі Царство Боже, що прийшло воно в силі. А в Божому Царстві хвороб не буває. Тому-то й скорботи, які терплять досконалі праведники (“Страждання зазнаєте в світі, але будьте відважні: Я світ переміг!..”) є не внутрішніми, а зовнішніми. Хвороби до них не належать! Навіть негативний вплив отруєного новою цивілізацією зовнішнього середовища не спроможний зашкодити їм, сказано бо: “А коли смертодійне що вип'ють, не буде їм шкодити; кластимуть руки на хворих, і добре їм буде!..” (Євангеліє від Марка).
Хворобу досконалих, коли Господь допускає її достойним, можна розглядати лише як виключення із загального правила, себто як особливий випадок зовнішнього служіння святих. Як от, праведного Йова (страждання святого праведника, у тому числі й від хвороби, аби засоромити сатану), або Христа (тут вищий рівень жертовної любові – страждання за чужі гріхи, коли беруться на себе хвороби немічних світу: “Направду ж Він немочі наші узяв і наші хвороби поніс. Його ж ранами нас уздоровлено” (Книга пророка Ісаї)). Хвороба зрілих – питання служіння, власне питання сили, а не немочі людської. Тут хвороба, як виключення. Правило ж – це внутрішнє та зовнішнє здоров’я досконалих. Довершені праведники зазвичай є абсолютно здоровими людьми. Бог – не хворіє. Божі – також. І це – для нас! Це – поруч! Це – сьогодні!..
За словом апостольським, досконалі несуть в тілі “колючку, посланця сатани”, але ця колючка не внутрішня (хіба що помисли, поки ще не вмер сповна для гріха), а зверхня! Це боротьба проти зовнішніх ворогів. Внутрішньо ж божественні праведники умерли й воскресли. І тут лише увага на Божому, прагнення вищої досконалості (її – завжди мало, завжди хочеться іще: “Грішний, Господи! Навчи мене любові Своєї...”). Відомий же випадок старця Силуана, коли Господь не забирав його головний біль, за словом того-таки старця був випадком неповноти досконалості: “Через хворобу смиряється душа, – вказує старець. – Значить, мені це на користь...”
ЯКОГО РІВНЯ АСКЕЗА – ТАКОГО Й ЗДОРОВ’Я. Якщо лише обтираємось мокрим рушником та миємо ноги зранку та на ніч холодною водою – то й здоров’я наше буде таке-собі “обтиральне”; якщо ж обливаємося зранку та занурюємося ввечері у природну холодну – то й здоров’я наше стане відповідне, бо повнішим буде занурення в благодать.
Взагалі ж, краще занурюватися у “живу”, себто проточну, рухливу природну воду (річка), аніж у природну-ж, але статичну. Але краще занурюватися у природну статичну водойму (озеро, ставок), аніж просто обливатися на подвір’ї. Втім, краще обливатися на подвір’ї, стоячи босими ногами на землі, аніж робити те саме у ванній кімнаті. І, нарешті, краще обливатися (приймати холодний душ) у ванній, аніж просто мити ноги холодною водою і обтиратися мокрим холодним рушником. Та краще мити ноги і обтиратися рушником, аніж нічого не робити...
Те саме й стосовно молитви (протягом тижня – молитва домашня; в неділю та свята – літургія), і посту (щотижневе та щоквартальне очищувальне говіння Христа ради), і Слова (заняття Біблійної школи в неділю, а не поїздка на город). Це – аскеза! (До речі, й що стосується буквальної церковної десятини – і це також елемент аскези. Згадаймо Малахії, 3 розділ, 10 вірш: “Принесіть же ви всю десятину до дому скарбниці, щоб страва була в Моїм храмі, і тим Мене випробуйте, промовляє Господь Саваоф: чи небесних отворів вам не відчиню, та не виллю вам благословення (у тому числі й благословення здоров’я нашого!) аж надмір?” Це питання того ж рівня: “Віддай плоть – і прийми Дух!” Самозречення – основа спасіння...).
Аскетичний режим – це, власне, мобілізаційна та дисциплінарно-організуюча пружина нашого вдосконалення. Зовнішньо це виглядає так: прокинувся – привітався з Богом; встав – помився холодною водою; почистив зуби – пішов на обливання; перед сніданком та опісля – знов коротка молитва; по дорозі на роботу – прочитав Канон напам’ять, Ісусова молитва; перед роботою та після неї – коротко помолився; перед обідом та по ньому – також; прийшов з роботи – зелений чай і на річку занурюватися (перед цим кілька віршів із Біблії прочитавши); по дорозі туди й назад – Ісусова молитва; перед вечерею та вслід – молитва; перед відходом до сну – до ікони: подякував Богові за день, попросив спокою душі й тілу на ніч, перехрестив ліжко... П’ятниця – готуємо їжу на неділю; субота – очищувальне говіння Христа ради, у цей же день – вечірня у храмі (як гарно молиться!). Неділя – Богові день: зранку на літургію; після обіднього відпочинку – на заняття Біблійної школи... Це все – елементи аскези. Це все – церковна дисципліна. Це – зовнішня мобілізація внутрішніх сил.
Те ж саме й щодо внутрішньої аскези, внутрішньої уважності, внутрішньої дисципліни: хочеться сказати зайве – стримайся; хочеться зробити суєтний рух – зупинись; хочеться з’їсти лишній шматок – отямся! Страх? – на самовичитку! Гнів? – під холодну воду! Суєта мирська, пристрасть, пожадання тілесні? – за чотки і на молитву!..
Ми – воїнство Христове. Сила всякої армії – в її ідеології та дисципліні. Ідеологія наша – смирення й любов; дисципліна ж – уважність та аскеза, як засіб на шляху вдосконалення. Ось запорука нашої перемоги! Ось основа здобуття благодаті! Ось шлях до свободи! Ось усвідомлена необхідність!..
Для когось ясний і суворий шлях смирення та аскези може видатися занадто суворим. Що ж, вибір завжди за нами. Але, як на мене, краще покаяння та самозречення, аніж пігулки та ризиковані лікарські процедури; суворий піст та холодна вода, аніж скальпель хірурга... ВИБІР – ЗА НАМИ!
8. Як ніколи не хворіти?
Лікарі свідчать: “Усі хвороби від нервів”. Цілком справедливо. Несмиренність та внутрішня гризота, тобто усе те, через що ми віддаємо духовну енергію життя, – ось істинна причина усіх наших хвороб. Сказано-бо: “Це ремствуючи, незадоволені з долі своєї, що ходять у своїх пожадливостях, а уста їхні говорять чванливе...” (Послання святого апостола Юди). Усунути цю причину, смиритись, відмовитись від утробно-споживацької психології на користь психології духовності (перевага духовних інтересів над матеріальними), змінити свідомість свою, мислення своє з негативного на позитивне (невипромінювання зла) – і хвороби відійдуть у небуття!
СМИРЕННЯ І АСКЕЗА – СУТЬ ДВА КРИЛА, ЯКІ ПІДНІМАЮТЬ НАС ДО НЕБА НЕБЕС СИЛИ, НЕБА НЕБЕС ЗДОРОВ’Я , НЕБА НЕБЕС ДОСКОНАЛОСТІ !
Висновок (одним рядком):
Чому ми хворіємо? – Через гріховність та недосконалість свою.
Що таке гріх? – Порушення духовних законів.
У чому конкретно проявляється це порушення?
Гріх та недосконалість виступають на трьох рівнях:
на духовному рівні – як гордість (несмиренність) та нелюбовність наша;
на душевному (розум, воля, емоції) – як негативність мислення (випромінювання зла, внутрішній та зовнішній песимізм) та психологія споживацтва;
на тілесному – як нестриманість, надмірність і сластолюбство.
Як стати здоровим? – Здобути цілющу внутрішню силу, духовну енергію благодаті. Це – певні та праведні ліки:
Усунути духовну причину хвороби.
Мобілізувати внутрішні сили організму на боротьбу із нею.
Як усунути причину хвороби?
Покаянням, самозреченням, смиренням та любов’ю:
для духа людського – розкритися перед Небом у самозреченні і любові;
для душі – відмовитися від утробно-споживацької психології та не випромінювати зло;
для тіла – стримуватися у слові, в рухах та в їжі.
Як мобілізувати внутрішні сили?
Аскезою, або ж постом та молитвою:
для духа – це власне молитва;
для душі – слово істини;
для тіла – піст (у тому числі суворий, на самій воді), тісне спілкування з природою (холодна вода, повітря, земля), фізична активність.
Як ніколи не хворіти? – Не порушувати вселенських духовних законів та зійти до неба небес досконалості.
Розділ 3 . ПАМ’ЯТКА ДЛЯ ТИХ, ХТО ХОЧЕ БУТИ ЗДОРОВИМ
Найважливішим для людини є її здоров’я. Втім, по-справжньому це розумієш лише тоді, коли втрачаєш його...
ІСТИННА ПРИЧИНА УСІХ НАШИХ БІД І ХВОРОБ ПОЛЯГАЄ В ПОРУШЕННІ НАМИ ДУХОВНИХ ЗАКОНІВ (мовою Церкви – це гріх та недосконалість). Проявляється ж воно на трьох рівнях – духовному, душевному та тілесному.
На духовному рівні – як гордість (несмиренність) та нелюбовність наші.
На душевному – як негативність мислення (випромінювання зла, песимізм) та психологія споживацтва.
На тілесному – як нестриманість, надмірність та сластолюбство.
Тому у дійсності все дуже просто, як і Бог наш Простий. ХОЧЕШ БУТИ ЗДОРОВИМ – БУДЬ НИМ! ЗДОБУДЬ ВНУТРІШНЮ ЦІЛЮЩУ СИЛУ, ДУХОВНУ ЕНЕРГІЮ БЛАГОДАТІ:
Визнай власну свою недосконалість.
Покайся перед Богом (для тих, хто іще не знайшов Його, хоча б так: “Господи, якщо Ти є! Прости мене, грішного...), і обов’язково сам прости всім своїм кривдникам.
Відкинь утробно-споживацьку психологію, та оберни мислення своє з негативного на позитив (пильнуй не випромінювати зла; вчися любити: для початку дітей, внуків своїх – це найпростіше. Думай добре, говори добре, роби добре, і буде тобі добре).
Почни звільнення своє:
а) молися (як можеш – так і молись: удома, в дорозі, у парку, на природі, у церкві);
б) читай Біблію (найкраще – псалми, притчі Соломонові, Екклезіаста, книги Нового завіту, починаючи з Євангелій) та іншу духовну літературу;
в) не переїдай! Доклади зусиль, аби звільнитися від алкоголю та тютюнопаління;
г) цілковито віддавшись Богові, довірившись Йому, скуштуй смак щотижневого та щоквартального очищувального говіння вдосконалення ради (суворий піст без їжі, на воді, від вечері п’ятниці аж до сніданку неділі щотижня, та трьохдобові говіння чотири рази на рік);
д) полюби холодну воду (для початку зранку та на ніч мий ноги до колін холодною проточною водою; окрім цього зранку обливайся, або хоча б обтирайся змоченим у холодній воді рушником. Це – твій мінімум! Найкраще ж – щоденне обливання, бажано на свіжому повітрі, вранці, та купання в природній водоймі увечері).
Іди середнім шляхом, але пам’ятай: чим вищим буде твій подвиг, тим ліпшим буде й результат.
Що краще, покаяння чи хіміотерапія? Самозречення чи лікарські процедури? Суворий піст та холодна вода чи скальпель хірурга?
ВИБІР – ЗА НАМИ!..
Розділ 4 . ПАМ’ЯТКА ДЛЯ ТИХ, ХТО ШУКА Є СПАСІННЯ
“Господь любить людей, але посилає (точніше – допускає) скорботи, щоб люди пізнали немічність свою та смирилися, і за смирення своє прийняли Святого Духа. А з Духом Святим – все добре, все радісне, все прекрасне (!).
Інший багато страждає від злигоднів та хвороб, але не смиряється, і тому без користі страждає. А хто смириться, той усякою долею буде задоволений, тому що Господь – його багатство та радість, і всі люди дивуватимуться красі душі його.
Ти кажеш: у мене багато горя ... Але я тобі скажу, або краще Сам Господь каже: смирися – і побачиш, що твої біди перетворяться у спокій, так що ти й сам дивуватимешся і мовиш: чому ж я раніше так мучився та побивався?!
Але тепер ти радієш, тому що смирився, і прийшла благодать Божа! Тепер ти хоч би й один сидів у бідності – радість не відійде від тебе, тому що на душі у тебе мир, про який Господь сказав: « Мир Мій даю вам... » Так усякій смиренній душі Господь дає мир.
Душа смиренного, як море. Кинь в море камінь – він на хвилину збурить злегка поверхню, а після потоне в глибині його.
Так скорботи потопають в серці смиренного, тому що з ним сила Господня...”
(Старець Силуан /Антонов/)
Якщо у вас або у вашій сім’ї виникли проблеми (як правило, чотири “гори”, чотири стіни проблем зводить навколо нас сатана, тим самим вганяючи нас у глухий кут: це проблеми зі здоров’ям, матеріальні, сімейні та на роботі), то:
Насамперед, ПОЧНІТЬ ІЗ СЕБЕ!
1. У тому, що сталося, не звинувачуймо нікого, окрім себе самих: ми заслужили це як плату за гріхи наші, а рівно ж і батьків та дідів наших, або ж це випробування праведності, горнило іспиту нашого.
Бо Господь, Бог наш – Бог щедрий і милосердний, довготерпеливий та багатомилостивий. Він прощає грішника, загладжує провину та переступ наш, але не залишає нас без покарання. Він “карає за провину батьків на синах – на третіх і на четвертих поколіннях тих, хто ненавидить Його...” (Книга Вихід).
У будь-якому випадку, Бог допускає нам скорботи для того, аби показати нам немічність нашу, а також смирити нас, грішних. Через смирення ж – дати силу очищення та спасіння: благодать Всесвятого Духа, нетварну енергію Божества (бо ж “Бог противиться гордим, а смиренним дає благодать...” (Послання апостола Петра)).
СКОРБОТА → СМИРЕННЯ → СИЛА → ВНУТРІШНІЙ МИР → СПАСІННЯ
Усвідомте це!
2. Тепер, передусім, щиро розкайтеся, пам’ятаючи, що покаяння – це ключ до дверей смирення, а отже, й спасіння: “Господи, прости мені: тяжко згрішив я перед Тобою!..”
3. Відкрийте двері смирення перед Тим, Хто стукає. Впустіть Христа в серце своє з миром: “Слава Богу, що не гірше! Дякую Тобі, Господи, бо заслуговував поганішого...”
4. Обов’язково перервіть родове прокляття, начисто простивши усіх, хто згрішив перед вами та вашим родом, і від щирого серця – хай навіть і мислено – попросивши прощення у всіх, перед ким згрішили ви й рід ваш (див. Додаток 5: “МОЛИТВА НА ПЕРЕРИВАННЯ ПРОКЛЯТТЯ РОДУ”).
5. Людина створена на образ Божий.
Бог є Дух – і людина, за образом Божим, є дух. Бог Триіпостасний: Отець, Син, Дух Святий – і людина, за образом Божим, також триіпостасна. Людина це дух, який має душу (розум, волю, емоції), і живе у тілі.
Таким чином, для того, аби справа очищення, освячення, спасіння нашого була плідною, необхідна праця над усіма трьома складовими нашого єства:
– для духа – це молитва;
– для душі – слово Боже та духовна (у т.ч. святоотцівська) література;
– для тіла – піст (середа, п’ятниця та інші визначені дні) і, як свідчить досвід (у тому числі й мій особистий), чудово слугує тут холодна вода та спілкування з природою.
Пам’ятаймо: це – неодмінні складові успішного духовного діяння. Розпочніть щоденний подвиг свій! (див. розділ 6, “ПРАКТИЧНІ ПОРАДИ ПРОТЯГОМ ДНЯ”). Встановіть відповідний режим дня, і пильнуйте триматися його.
6. Почніть жити літургійним життям:
“Пам’ятай день спокою, щоб святити його! Шість днів працюй і роби всю працю свою, а день сьомий – спокій для Господа, Бога твого...” (IV заповідь закону Божого). У недільні та святкові дні не наважуйтеся робити жодної справи, але поспішіть до храму Божого – сповідайтесь, причастіться святих тайн тіла й крові Христових.
Подайте записку-прохання про спасіння своє і домашніх своїх на літургійну молитву, бо “де двоє чи троє в Ім’я Моє зібрані – там Я серед них”, та “дуже могутня ревна молитва праведного” (а хай і один, але праведник у храмі під час спільної молитви завше знайдеться!).
Знайдіть собі доброго духівника – досвідченого й досконалого порадника та молитвеника; найліпше, якби такий виявився серед священнослужителів.
Постійно, щонеділі відвідуйте біблійну або катехізаційну школу для дорослих (діти – дитячу недільну школу), бо ж “віра від слухання, а слухання через Слово Христове”, та “Не кидаймо збору свого, як то звичай у деяких, але заохочуймося...” (Послання апостола Павла).
7. Так здійснюйте спасіння ваше, ідіть ясним шляхом віри – шляхом милосердя, дорогою смирення та аскези, пам’ятаючи, що суть подвигу святого трудівництва християнського полягає у постійному, напруженому і свідомому ПОШУКУ БОГА В СОБІ ЧЕРЕЗ ДУХОВНЕ ВІДЧУТТЯ БЛАГОДАТІ, яка подається нам в покаянні, самозреченні, смиренні та любові.
Розділ 5 . ПРАКТИЧНI ПОРАДИ ПРОТЯГОМ ДНЯ
1. Прокинувшись від сну, найперше вознесіться думкою і серцем до Господа, і привітайтеся з Ним, як з дійсно Живим Богом-Особою:
“Добрий ранок, Господи!”
І одразу, іще перебуваючи у ліжку, зверніться до Нього з молитвою:
“Господи, Душе Святий, увійди в моє серце! Оживи мене і поможи мені молитися. Дай мені сили Твоєї, миру Твого, очисти і благослови мене імені Твого ради.
Дякую Тобі, Господи, за це. Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі...”
2. Після цього (іще лежачи у постелі):
а) добре розтираємо обидва зап’ястя рук;
б) усі пальці однієї руки вкладаємо у жменю другої, і добре їх розминаємо;
в) розігрітими таким чином руками розтираємо собі груди, плечі в ділянці ключиць, чоло, перенісся, робимо легкий масаж шиї (щитовидної залози) і навколо очей.
3. Далі, вставши, одразу підходимо до ікони, і, перехрестившись, промовляємо коротку вранішню молитву:
“Дякуємо Тобі, Христе, Боже наш, що Ти був з нами протягом ночі. Подай, Господи, сили Духа Твого Святого, виконувати заповіді Твої протягом дня. Амінь”.
4. Тепер приступаємо до водних процедур. Спочатку – звичне умивання (руки й лице миємо тільки холодною водою), чищення зубів тощо. Далі рекомендую обливання (якщо ранкове обливання є занадто важким, то обов’язково хоча б обтирання до пояса!) та миття ніг до колін холодною водою.
Необхідно привчати себе до щоденного обливання (або обтирання) з миттям ніг холодною водою вранці (найкращий спосіб обливання – надворі, стоячи босими ногами на землі; можна також просто приймати зранку контрастний душ), та до купання (занурення) у річці, в ставку, в озері (або хоча б обливання, у крайньому випадку – до самого лише миття ніг холодною проточною водою) – увечері.
Тим, хто тільки-но приступає до обливання, і не має відповідного досвіду, спочатку рекомендується обтиратися до пояса змоченим у холодній воді рушником. Після обтирання необхідно розтертися великим сухим рушником, і одразу вдягнути щось тепле. Таке поступове загартування необхідне, аби не допустити застуди, запалення тощо.
Якщо загартування іде успішно, то за кілька тижнів можна переходити уже і до повноцінного обливання. Добре завжди мати напоготові два відра холодної води і зранку (або й протягом дня, якщо це необхідно), помолившись і перехрестивши воду, облитися нею (одне відро на спину, друге – на груди). Можна просто прийняти холодний душ. Після цього знов-таки розтертися сухим рушником. Людина загартована при цьому відчуває не холод, а жар, і не потребує уже теплого одягу для запобігання застуді. На голову воду можна не лити (хоча один раз на тиждень, як правило, під час традиційної ванни /лазні, душу/, – обов’язково).
Чин обливання холодною водою (купання або занурення ):
4.1. Виходячи у двір (до річки, ставка, озера) для обливання (купання, занурення), читаємо МОЛИТВУ САМОЗРЕЧЕННЯ:
“В руки Твої, Господи, віддаю дух, душу й тіло мої! Здоров’я моє, сім’ю мою, роботу мою, достаток, добробут та безпеку мої.
Ти ж мене благослови, Ти мене помилуй, і життя вічне даруй мені. Амінь”.
4.2. Ставши перед водою (перед відрами з водою, річкою, ставком) босими ногами на землі або на снігу, молимося, читаючи “ЦАРЮ НЕБЕСНИЙ...”:
“Царю Небесний, Утішителю, Душе істини, що всюди єси і все наповняєш. Скарбе добра і життя подателю – прийди і вселися в нас, і очисти нас від усякої скверни, і спаси, Благий, душі наші”.
4.3. Опісля благословляємо воду хресним знаменням, і читаємо коротку МОЛИТВУ БЛАГОСЛОВЕННЯ ВОДИ:
“Благослови, Господи, воду цю. Хай через обливання водою цією, освяченою молитвою віри (через купання у воді цій, освяченій молитвою віри), зійде на мене благодать Всесвятого Твого Духа: дасть мені сили Твоєї, миру Твого, очистить і благословить мене. І хай буде Тобі за це слава, подяка й поклоніння як єдиному Богу – Отцю, Сину, Святому Духу нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь”.
4.4. Затим, високо піднявши руки, потягнувшись до Неба, читаємо МОЛИТВУ НА ЗДОБУТТЯ СИЛИ:
“(Вдихнути повітря на повні груди) Господи, увійди в моє серце! (видихнути);
(вдих) Господи, дай мені сили Твоєї, миру Твого, очисти і благослови мене! (видих);
(вдих) Господи, спаси мене, сім’ю мою і увесь світ Твій імені Твого ради! (видих).
Дякую Тобі, Боже милостивий, за це. Хай буде Тобі за все слава, подяка й поклоніння як Єдиному Богу – Отцю, Сину, Святому Духу нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь”.
4.5. І обливаємося холодною водою (виливаємо одне відро на спину, друге – на груди) або ж занурюємося у воду.
5. Холодна вода не лише покращує кровообіг, а й відновлює діяльність капілярів, і таким чином допомагає нам збадьоритися. Освячена молитвою віри, вона є просто незамінною помічницею у боротьбі проти негативних сутностей світу невидимого. (Досвід показує, що біси дуже бояться холодної, особливо освяченої води – недаремно спрадавна навісних забіяк розливали холодною водою. Безтямна істерія також гамується саме нею. Одержимі – як явні, так і приховані – завше противляться холодній воді). Тому необхідно взяти за правило, прийшовши з вулиці, обов’язково змити з себе холодною водою низькочастотний інформативно-енергетичний бруд: вимити обличчя й руки, розчесати мокрими пальцями волосся.
Секрет відсутності боязні перед холодом, коли навіть і в мороз не страшно виходити босими ногами на сніг для обливання, або й занурення у зимну воду, полягає у тому, щоб не зіщулюватися перед стужею, але навпаки – РОЗКРИТИСЯ НАЗУСТРІЧ СТИХІЇ! А для цього – ПОВНІСТЮ РОЗКРИТИСЯ ПЕРЕД НЕБОМ у самозреченні та любові. Ось хід до Царства Сили, Царства Благодаті.
Коли серце /потайна внутрішність душі/ зігрівається щирою, відданою молитвою; коли відкривається вхід у тонкий світ метакосмосу; коли переступає поріг вогненне море енергії – тоді гарячий подих благодаті охоплює всю душу, все тіло людини. Тоді практично розумієш, що то є благословенна лазня вічного буття...
Необхідно пам’ятати, що зимове короткочасне занурення /я не кажу тут про довготривале “моржування” – це тема окремої розмови: воно, навпаки, забирає енергію/ у природних водоймах, як власне й суворий щотижневий добовий піст на воді, це “для тих, хто може понести”. Для тих, хто має необхідний рівень підготовки, молитви, і, насамперед, відчуває на це Боже благословення. Оптимальний же варіант взимку – обливатися холодною водою на свіжому повітрі.
6. Після обливання або обтирання – коротка фіззарядка. Гімнастичні вправи конче потрібні, по-перше, для підтримки необхідного тонусу організму і, по-друге, для виведення з нього та запобігання відкладенню солей та шлаків. Взагалі ж, холодна вода пробуджує енергетику; повітря – живить позитивною енергією; земля – забирає негатив. Фізичні вправи – каталізують (підтримують та пришвидшують) процес.
7. Далі коротка МОЛИТВА ПОДЯКИ:
“Дякую Тобі, Боже Милостивий, за те, що Ти благословив мені очищення, вдосконалення та оздоровлення це. Не полиши мене ласкою Твоєю і надалі, амінь. Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі!”
Якщо дозволяє час, то після гімнастики одразу стаємо на ранішнє моління – МОЛИТОВНИЙ КАНОН. Моління триває до тридцяти хвилин. За ним сніданок, та заняття своїми повсякденними справами.
Якщо часу на читання Канону бракує, то молитви чину обливання (див. вище) можна вважати за ранішні молитви, а сам Канон – вичитати по дорозі на роботу. Для цього його просто треба вивчити напам’ять (насправді це дуже легко зробити).
Схема Молитовного канону:
(Повністю молитви – див. Додаток 1: “МОЛИТОВНИЙ КАНОН”)
1) Молитва митаря (“Боже, будь милостивий до мене, грішного...”).
2) Молитва до Святого Духа (“Царю Небесний...”).
3) Трисвяте по Отче наш:
а) трисвяте (“Святий Боже, Святий Кріпкий, Святий Безсмертний...”) – тричі;
б) мале славослів’я (“Слава Отцю, Сину, Святому Духу...”);
в) молитва до Пресвятої Тройці (“Пресвята Тройце, помилуй нас...”);
г) “Господи, помилуй” – тричі;
д) мале славослів’я (“Слава Отцю, Сину, Святому Духу...”);
є) молитва Господня (“Отче наш...”).
4) Символ віри (“Вірую...”).
5) Псалом 50/51/ (“Помилуй мене, Боже...”).
6) “Господи, помилуй” – 12 раз.
7) Мале славослів’я (“Слава Отцю, Сину, Святому Духу...”).
8) Поклоніння Ісусу Христу (“Прийдіть, поклонімось Царю нашому, Богу...”).
9) Псалом 90/91/ (“Хто живе під опікою Вишнього...”).
10) Мале славослів’я (“Слава Отцю, Сину, Святому Духу...”).
11) “Алилуя, Алилуя, Алилуя, слава Тобі, Боже” – тричі.
12) До Богородиці (“Богородице, Діво, радуйся!..” + “Достойно є...”).
13) Мале славослів’я (“Слава Отцю, Сину, Святому Духу...”).
14) Молитва до Ангела-Охоронителя та усіх Небожителів (“Ангеле Божий, охоронителю мій святий...”).
15) Молитва святого Єфрема Сирійського (“Господи і Владико життя мого...”).
16) Молитва самозречення (“В руки Твої, Господи...”).
