Текст книги "Нехай буде воля Твоя"

Розділ 1 . ВНУТРІШНЯ СИЛА, АБО ДУХОВНІ ОСНОВИ УСПІШНОСТІ ТА ЗДОРОВ’Я

Що таке успішність?

Слово “успішність” походить від “вспівати”, “поспівати”, “устигати” – мати успіх, удачу в чомусь, досягати бажаного.

З чого складається успішність?

Успішність поділяється на зовнішню та внутрішню.

Зовнішня успішність знаходиться ніби на поверхні, її усім видно, а тому й зацікавлює людей у першу чергу саме вона. Ось визначальні позиції зовнішньої успішності (їх є чотири):

1) здоров’я;

2) матеріальна забезпеченість (сюди ж робота, справа, бізнес);

3) повага оточуючих;

4) сімейне благополуччя.

Внутрішня ж успішність – це внутрішній мир, упевненість, радість (“оптимізм” – від латинського optimus, себто найкращий: позитивне світосприймання, пройняте життєрадісністю, бадьорістю, вірою у краще майбутнє).

Що зумовлює успішність зовнішн ю ?

На дев’яносто відсотків зовнішня успішність залежить від успішності внутрішньої (десять процентів – сприятливі стартові умови, елемент випадковості /поталанило/). Сказано: “Око (тут внутрішнє око душі) то світильник для тіла. Тож як око твоє буде здорове (успішність внутрішня), то й усе тіло твоє буде світле. А коли б твоє око лихе було, то й усе тіло твоє буде темне...” (Євангеліє від Матвія).

Досить ремствувати та нарікати на долю . ХОЧЕШ БУТИ УСПІШНИМ – БУДЬ НИМ!

Що зумовлює внутрішню успішність?

Внутрішню успішність, а отже, й успішність взагалі, зумовлює наявність позитивної ВНУТРІШНЬОЇ (духовної) СИЛИ (енергії): внутрішня сила → внутрішня успішність → зовнішня успішність.

Що маємо при відсутності внутрішньої сили?

У сфері здоров’я:

понижений внутрішній тонус організму, відповідно

неефективність імунної системи та знижена опірність хворобам, від чого

постійна хворобливість (частіше, довше і важче хворіємо);

хронічне відчуття слабкості та пригніченості;

надокучливі больові відчуття (завше щось болить).

У матеріальній сфері (робота, справа, бізнес):

в’ялість, швидка втомлюваність, низька продуктивність праці;

розсіяність, неуважність;

безініціативність, відчуття власної маловартісності;

невпевненість у завтрашньому дні, боязнь перемін, консерватизм;

нерішучість, втрата віри у себе та в свою справу, звідки

запопадливість та боязкість у взаєминах із начальством, а також вагання та безвільність перед підлеглими (інколи навпаки – немотивована зухвалість та агресія поведінки, як свідчення тієї-таки невпевненості);

заздрість та уразливість в поєднанні з відсутністю волі до фахового вдосконалювання;

матеріальна незабезпеченість.

У плані суспільного респекту (гідності):

в кращому випадку прикре відчуття жалю та співчуття зі сторони оточуючих; у гіршому – почуття опущеності, прихована або відверта неповага та посміх.

На сімейній ниві:

повна або часткова втрата сімейного статусу господаря (господині). Чоловік усе більше набуває якостей слабкодухого “підкаблучника” (або навпаки, шукаючи заспокоєння у чарці – ерзаці /заміннику/ Сили – перетворюється на домашнього деспота, стабільно деградуючи до звіроподібного стану); жінка ж, узявши на тендітні плечі левову частку турботи про сім’ю, має докласти усіх зусиль, аби спроквола не вчинитися мужоподібною фурією, або нервово виснаженою істеричкою, чи не обернутися на забиту, завжди перелякану рабиню;

нищення вертикалі чоловік – дружина – діти: чоловік втрачає любов до жони, дружина не шанує й не поважає чоловіка; діти, відповідно, не шанують обох своїх батьків;

насильство в сім’ї, – як це не парадоксально, – також є ознакою внутрішнього безсилля. Бракує снаги, відповідно й часу на виховання дітей словом та прикладом свого життя. Не вистачає ні терпіння, ні авторитету, аби переконати подружжя у власній правоті. Легше поставити у куток або “прикласти руку”, аніж знайти час і натхнення для правильного виховання... Взагалі крик – це ознака слабкості.

Що дає нам присутність духовної енергії (внутрішньої сили)?

У сфері здоров’я:

підвищений життєвий тонус без використання руйнуючих організм сурогатів сили – алкоголю, наркотичних речовин, різного роду стимуляторів та транквілізаторів; вивільнення енергії здоров’я, відповідно

висока ефективність імунної системи, підвищена опірність хворобам (організм у переважній кількості випадків абсолютно самотужки управляється з недугами та негативним впливом оточуючого середовища), від чого

високий індекс здоров’я (вкрай рідко хворіємо, а якщо й доведеться, то швидше та легше переносимо захворювання);

Забудьте про хвороби! Перестаньте думати та говорити про них. Запам’ятайте просту істину: немає невиліковних хвороб , є невиліковні хворі. Дев’яносто відсотків усіх наших бід – в нас же самих , у свідомості нашій .

Свідомо віддайте себе і своє здоров’я у руки Божі – таким чином ви перекладете турботу на Його плечі. Сказано: “Покладіть на Нього всю вашу журбу, бо Він опікується вами!”

радісне відчуття фізичної сили та внутрішньої свободи;

визволення від болю.

У матеріальній сфері (робота, справа, бізнес):

енергійність, невтомність, висока продуктивність праці;

зібраність, зосередженість, уважність;

свобода прийняття правильних рішень (ініціативність); спроможність на власну точку зору, уміння відстоювати її без упертості та агресивності;

Богом дана упевненість в завтрашнім дні, повне самозречення, цілковита надія на Господа;

доцільна рішучість дій, зумовлена вірою в себе та в свою справу;

відсутність ганебного низькопоклонства у відношеннях із начальством (але без погорди, неповаги або зухвальства) та необхідна твердість у стосунках з підлеглими (але без брутальної жорсткості – з незлобливістю та справедливістю);

великодушність, невразливість, відсутність упертості як спроби самоствердження в колективі;

обов’язкове стремління професійного вдосконалення, бажання бути кращим у своїй справі;

матеріальна забезпеченість.

“Без віри Богові догодити не можна” – навчає апостол Павло. Додам лишень: стати успішним – також. Повір у себе, в Бога та у свою справу!

Я вірю Богові. А тому – довіряю Йому. А тому – й довіряюсь Йому!..

М ОЛИТВА САМОЗРЕЧЕННЯ :

“В руки Твої, Господи, віддаю дух, душу й тіло мої! Здоров’я моє, сім’ю мою, роботу мою, достаток, добробут та безпеку мої.

Ти ж мене благослови, Ти мене помилуй і життя вічне даруй мені. Амінь”.

Повага оточуючих: внутрішня сила завжди викликає повагу, хоча провокує й заздрість ненавчених. Втім, для декого уже сам факт нашого існування є спокусою. Тож пам’ятаймо, що ми народилися та живемо не для того, аби тішити чиєсь самолюбство.

Будь самим собою! Не треба чіпляти на себе жодної маски.

Просто працюй над собою. Просто здобувай Силу. Вона – зодягне тебе...

На сімейній ниві:

побудова гармонійних родинних стосунків, збереження мудрих сімейних устоїв. Чоловік – достойний глава сім’ї, шанований усіма в домі; жінка – любляча (і любима!) дружина та мати;

відсутність насильства у вихованні дітей. Слово та авторитет батька, материнська ласка, особистий приклад злагідного подружжя – ось визначальний стимул виховного процесу.

Як Церква називає означену внутрішню Силу?

Церква називає її СИЛОЮ ДУХА СВЯТОГО, або БЛАГОДАТТЮ.

Де джерело її?

Джерело її БОГ, як би світ не називав Його – Вищою Ідеєю, Космічним, або Абсолютним Розумом, Нематеріальним Началом, Вселенською Самоконтролюючою Системою...

Церква іменує Цю Самосутність Богом, тобто Багатим на все, Джерелом усього сущого – Законодавцем, Творцем та Вседержителем буття. Богом – Творцем енергій...

Як здобути внутрішню духовну силу (енергію) благодаті?

1. Шлях.

Шлях здобуття її доступний усім: це шлях невипромінювання зла, церковною мовою – ШЛЯХ СМИРЕННОМУДРОСТІ (СМИРЕННЯ). Як і сказано: “Бог противиться гордим, а смиренним дає благодать”.

Шлях смирення, або ж невипромінювання зла, був явлений Ісусом Христом понад 2000 років тому назад. У чому він полягає? Сьогодні ми майже втратили розуміння суті цього поняття – смирення Христове – і плутаємо його із рабською покірністю чи злочинною бездіяльністю, з ганебним догідництвом та низькопоклонством, з холодною байдужістю або святенницькою єлейністю. Ні ж бо!

Смирення – це пошук миру.

Смирення – це внутрішня доброта.

Смирення – це активна життєва позиція, а не опущення рук.

Смирення – це не погодження зі злом або життєвими труднощами. Смиренно можна, а часто й просто необхідно сказати “ні!”

У нас виникли проблеми? – давайте повернемося до них обличчям! Роби, що належить, і хай буде, що буде, – на волю Божу! – ось основний принцип смирення.

“Смиренням перемагай ворогів” – навчає старець Силуан...

Вчення Господнє зводиться до єдиного слова: “возлюби”! ВОЗЛЮБИ, а для цього СМИРИСЬ, а отже, прийми ближнього свого та обставини свого життя такими, які вони є – без страху й тривоги, без гніву й роздратування, без гордощів та образи. Не випромінюючи зла. З миром!

Внутрішньо смирятися, не випромінювати зло – ось вихідне гасло правдивого християнина. У цьому – шлях здобуття Сили.

Випромінюючи зло ми, згідно із законом спорідненості (споріднене шукає спорідненого), стягуємо на себе зло вселенське. Воно ж не лише смокче з нас енергію, але руйнує як дух наш (власне наше “я”), так і душу (тонке, ефірне тіло), і біологічне тіло людини (через хвороби, болісті тощо).

“Хто сіє вітер – той пожне бурю”. НАМ ПРОСТО НЕВИГІДНО БУТИ ЗЛИМИ!

Ідея невипромінювання зла – суть, головна ідея Нового Заповіту Біблії.

Старий Завіт навчав не чинити зло; Новий же – не випромінювати його. Старий – “Не вбивай”; Новий – “Навіть не гнівайся”. Старий – “Не кради”, “Не чини перелюбу”; Новий – “Не дивися з пожадливістю”.

Смирення – це невипромінювання зла; любов же – випромінювання добра. Тож завдання номер один для нас – смирятися, не випромінюючи зло; завдання номер два – перебувати в любові досконалій, випромінюючи добро.

Людина створена на образ Божий. Бог є Дух – і людина, за образом Його, є дух. Бог Триіпостасний: Отець, Син, Дух Святий. І людина, за образом Божим, також є триіпостасною. Людина – це дух, який має душу (розум, волю, емоції), і живе в тілі. Таким чином, для того, аби справа здобуття внутрішньої енергії благодаті була плідною, необхідно смиряти усі три складові людського єства:

смирення духа – це РОЗКРИТТЯ СЕРЦЯ ПЕРЕД НЕБОМ у самозреченні та любові;

смирення душі – це ВІДМОВА ВІД УТРОБНО-СПОЖИВАЦЬКОЇ ПСИХОЛОГІЇ насильства та користолюбства на користь психології духовності (психології доброти та безкорисливості, переваги духовних інтересів над матеріальними), та ЗМІНА МИСЛЕННЯ З НЕГАТИВНОГО НА ПОЗИТИВ (невипромінювання зла як на духовному, так і на душевному, інтелектуально-емоційному рівні);

смирення тіла – це СТРИМАНІСТЬ У СЛОВІ, В РУХАХ ТА В ЇЖІ.

2. Засоби.

Так само й засоби – для кожної ниви свої:

для духа – це МОЛИТВА (домашнє і церковно-літургійне молитовне чування, метою якого є пошук духовного, містичного зв'язку з Богом, здобуття благословенної молитви серця, відкриття серця метафізичного – середини, серцевини душі /тут рівень глибин свідомості, підсвідомості та надсвідомості людини/ перед Богом, установлення безпосереднього зв'язку із Ним). Оскільки благодать подається нам через внутрішнє, духовне відчуття покаяння, самозречення, смирення та любові, то молитва – це, власне, ПОШУК БОГА В СОБІ ЧЕРЕЗ ДУХОВНЕ ВІДЧУТТЯ БЛАГОДАТІ;

для душі – це передусім СВЯТЕ ПИСЬМО, як опосередкований зв’язок з Богом через писане слово Його (домашнє читання, відвідування недільних занять Біблійної школи), та духовна, насамперед святоотцівська література; також читання інших – художніх і не тільки, але обов’язково “для душі”: чистих, що сіють “розумне, добре та вічне”, книг; знайомство з високим, світлим мистецтвом кіно, театру, музики, живопису тощо; спілкування з хорошими, добрими людьми;

для тіла – це:

а) ПІСТ (у першу чергу як стримування від надмірностей, також і піст буквальний – середа, п’ятниця й інші визначені дні; ще я рекомендую ЩОТИЖНЕВЕ ОЧИЩУВАЛЬНЕ ГОВІННЯ – без їжі, на воді – від вечері п’ятниці до сніданку неділі, – див. розділ 6, “ПРАКТИЧНІ ПОРАДИ ПРОТЯГОМ ДНЯ”, п. 16): тут здійснюється перемога духа над плоттю, очищення організму та перехід на якісно вищий (духовний) рівень енергетики;

б) тісний КОНТАКТ З ПРИРОДОЮ (зв’язок з Богом – Джерелом Сили (!) – через Його творіння) – з усіма трьома доступними нам стихіями: ВОДОЮ (обов’язково ХОЛОДНА ВОДА – обтирання, обливання, купання – див. той же розділ, пп. 4–6), ПОВІТРЯМ (молитва на свіжому повітрі, прогулянки, спорт, туризм) та ЗЕМЛЕЮ (Щоденно торкатися босими ногами землі! Навіть і зимою не боятися зробити декілька кроків по снігу босоніж. Земля забирає втому, витягає негатив);

Природа – то є найдосконаліший храм Божий: Його-бо руками збудований. Творець пізнається через творіння Своє.

в) ФІЗИЧНІ ВПРАВИ (ранкова гімнастика, спортивні ігри, фізична праця /Отці називали її “рукоділлям”/ тощо).

Обов’язково встановіть собі відповідний, зручний для вас РЕЖИМ ЖИТТЯ: праці, відпочинку, сну, харчування, реалізації програми духовно-фізичного вдосконалення (молитва, читання, піст, обливання, спорт, спілкування з природою) й пильнуйте держатися його.

Бог є любов, сказано у Писанні. І нам належить шукати єднання із Ним – Джерелом внутрішньої духовної сили, вселенської енергії любові – на всіх доступних нам рівнях: через молитву – духом; через Слово – розумом; через спілкування з природою – тілом.

Царство Боже – держава сили, земля милосердя, країна свободи – в середині нас! Тож розкриймося перед небом у самозреченні та любові. Розкриймося духовно – внутрішньо, містично, серцем. Це-то і є насправді явлений нам Ісусом Христом Шлях – ШЛЯХ НЕВИПРОМІНЮВАННЯ ЗЛА, ШЛЯХ СМИРЕННЯ...

Свобода чистоти, СВОБОДА ДОСКОНАЛОСТІ (вічне богоєднання любові) – МЕТА.

Очищення, ВДОСКОНАЛЕННЯ ДІЄЮ ДУХА СВЯТОГО (дією благодаті – внутрішньої духовної сили, вселенської енергії добра, життя, любові /церковною мовою – спасіння/) ЧЕРЕЗ НЕВИПРОМІНЮВАННЯ ЗЛА (через смирення) – ШЛЯХ.

МОБІЛІЗАЦІЯ ВНУТРІШНІХ СИЛ ОРГАНІЗМУ (перебування у Слові, піст і молитва /мовою церкви – аскеза/) – ЗАСІБ на цьому шляху.

Як, здобувши, утримати Силу в собі?

Ми віддаємо силу Божу тоді лишень, коли порушуємо закон Його, тобто впадаємо в гріх. Причиною ж усіх гріхів наших є гордість людська, точніше негативна її складова – ГОРДИНЯ САМОЗВЕЛИЧЕННЯ:

Гордість – це ніщо інше, як перекручений, зведений до негативного, протиприродного рівня закон плоті (тваринний інстинкт самозбереження) в нас.

Гординя – це бундючність самолюбності (егоїзм), що суперечить духовному закону ума. Вона протидіє вдосконаленню, духовному преображенню людини, являючи собою ворога й супротивника, власне – сатану (“сатана” єврейською мовою – супротивник) в нас.

Гордість – це першопричина гріха, початок порушення Божого закону розвитку, закону вдосконалення, одухотворення буття (слово “гріх” і означає буквально – порушення закону).

Гордість – це початок втрати Духа Святого, замок, який закриває перед нами двері метакосмічного Неба; стіна, що відокремлює нас від Бога та невичерпного моря Його енергії.

Від гордості беруть початок й усі інші ПРИСТРАСТІ ДУШЕВНІ ТА ПОЖАДАННЯ ТІЛЕСНІ. Це прагнучі вийти з-під контролю, трансформуватися та заволодіти нами звірячі інстинкти наші.

Таким чином, розглянемо шість основних випадків, коли ми віддаємо Силу (включаючи гордість та похідні від неї). Запам’ятаймо їх і УВАГОЮ, СТРИМАНІСТЮ ТА МОЛИТВОЮ огородімо себе:

1. Гордощі та образа (образа – зворотна сторона тієї-таки гордості).

Сказано: “Бог противиться гордим, а смиренним дає благодать”.

2. Гнів і роздратування.

Сказано: “Ліпший від силача той, хто не скорий до гніву; хто ж панує над собою самим – ліпший від завойовника міста”; “Самий порух гніву – вже є падіння для людини...”

3. Страх і тривога.

Сказано: “А лякливих і невірних... – доля в озері, що горить вогнем та сіркою”.

4. Суєта мирська (неуважність, поспішність та марнослів’я).

Ніщо так не вгашає Дух, як суєта та марнослів’я. Ми втрачаємо саме тоді, коли поспішаємо. “Будьмо уважні!” – постійно наголошує Церква. Нікуди не бігти і ніколи не кричати. За зовнішньою стриманістю – внутрішня сила! Святі отці навчають:

“Огородися мовчанням і дослухайся до себе”; “Від мовчання ніхто ніколи не розкаювався” (Серафим Саровський).

“Багатьох бачив я, що рятуються мовчанням; багатомовністю ж – жодного” (Амвросій Медіоланський).

“Говори, коли маєш щось краще, аніж мовчання” (Григорій Богослов).

“Запитують – відповідай; не запитують – мовчи” (Йосип Волоцький).

“Мовчання є таїнство майбутнього віку, словеса ж – суть знаряддя світу цього” (Калліст та Ігнатій).

5. Пожадання тілесні та пристрасті душевні – СЛАСТОЛЮБСТВО, СРІБЛОЛЮБСТВО, СЛАВОЛЮБСТВО.

Якщо хочеш володіти Силою, бути успішним внутрішньо та зовнішньо – насамперед протистань духам злоби піднебесним надмірності та сластолюбства. Саме вони – нестриманість, надмірність і сластолюбство – зачиняють перед нами двері Неба: тонкого, духовного світу високих енергій. І як же не хочеться нам пробуджуватися від солодкого полону гріха! Але, не визволившись від залежності – АЛКОГОЛЮ, НІКОТИНУ, НАРКОТИКІВ, БЛУДУ, ЧЕРЕВОУГОДНИЦТВА, ніколи не здобудеш повноти Сили (вони-бо вгашають Дух!), не зможеш утримати її. Не зможеш стати вільним, сильним, досконалим. Не зможеш стати дійсно успішним.

Досить ходити по колу! Досить служити двом панам! Визначся, заміни ерзац-насолоду гріха правдивою насолодою здорового способу життя. Не відкладай це на завтра – завтрашній день може бути не твій...

Треба їсти, щоб жити, а не жити, щоб їсти. Жити треба, щоб вдосконалюватись. Надмірністю і сластолюбством ми купуємо собі пошкодження. Не їж досита, залиш місце для Духа Святого; віддай плоть та прийми Дух – навчають святі старці:

“У наповненому череві немає бачення таємниць Божих” (Серафим Саровський).

“Їсти треба стільки, щоб після трапези хотілося молитися (тобто брати силу Божу, духовну енергію благодаті)” (Старець Силуан /Антонов/).

“Кожного разу, коли ми говоримо собі « ні » , ми робимося сильнішими; і кожного разу, коли ми піддаємося якомусь потягу, ми можемо ослабнути” (Олександр Мень).

6. Перевтома.

Людина перевтомлена нагадує собою місто, яке знаходиться у облозі, оточене ворогами, а сторожа його втратила пильність – виснажена, знесилена, ледь тримається на ногах від утоми...

Як примножити Силу?

1. Не зупинятися, вдосконалюватися, братися усе вище й вище – від віри у віру, від слави у славу, від сили у силу: “Благословен, хто йде в Ім’я Господнє...”

2. Навчатися любити та віддавати: “Блаженніше давати, ніж брати!..”

“Шукайте ж найперш Царства Божого (внутрішнього, духовного краю Сили, сторони Любові) і правди його (через невипромінювання зла – смирення язика, серця та черева), – а все це (успішність як внутрішня, так і зовнішня) вам додасться!” (Євангеліє від Матвія).

Невипромінювання зла (смирення) → внутрішня духовна сила (благодать) → внутрішня та зовнішня успішність (оптимальне забезпечення духовних та фізичних потреб людини).

Тож тепер, пізнавши мету, шлях і засоби, одного лише просімо в Господа: ЧАСУ та СИЛИ, аби досягти обітованого.

Висновок (одним рядком):

З чого складається успішність? – З успішності зовнішньої та внутрішньої.

Що зумовлює успішність зовнішню? – На 90% успішність внутрішня.

Що зумовлює внутрішню, а отже, й зовнішню успішність? – Позитивна внутрішня сила (духовна енергія, благодать).

Як здобути внутрішню духовну силу (енергію) благодаті?

1. Шлях – НЕВИПРОМІНЮВАННЯ ЗЛА (СМИРЕННЯ):

а) розкритися перед небом у самозреченні та любові (повністю довіритись Богові) – це смирення духа;

б) відмовитись від утробно-споживацької психології на користь психології духовності (поставити духовні інтереси вище матеріальних, замінити життєву ідеологію насильства та користолюбства ідеологією доброти та безкорисливості), змінити мислення з негативного на позитив (думай добре, говори добре, роби добре, і буде тобі добре) – це смирення душі: розуму, волі, емоцій;

в) стримуватися у слові, в рухах та в їжі (плавні рухи, прихильна мова, спокійний погляд; нікуди не бігти і ніколи не кричати; їсти, щоб жити, а не жити, щоб їсти) – це смирення тіла.

2. Засоби – МОБІЛІЗАЦІЯ ВНУТРІШНІХ СИЛ ОРГАНІЗМУ (АСКЕЗА):

Для духа людського – молитва; для душі – слово; для тіла – піст, тісний контакт з природою (холодна вода, повітря, земля), фізична активність.

Як, здобувши, утримати Силу в собі? – Стриманістю від порушення духовних законів (стриманістю від гріха).

Як примножити Силу? – Постійним вдосконаленням та зростанням в любові. Любов – над усе! Бог є любов...

Розділ 2 . ЧОМУ МИ ХВОРІЄМО, АБО ЯК СТАТИ ЗДОРОВИМ

1. Чому ми хворіємо?

Тут завжди одна за двох причин: або ГРІХОВНІСТЬ наша, або НЕДОСКОНАЛІСТЬ (або ж обидві вони разом).

2. Що таке гріх?

Гріх, за визначенням святого апостола Івана Богослова, є беззаконня. Отже, гріховність людини полягає у порушенні нею певних ДУХОВНИХ ЗАКОНІВ.

3. У чому полягає вищий духовний закон?

Упродовж свого історичного зростання цивілізація людей наполегливо опановувала різноманітні закони – природи, суспільного розвитку, економіки тощо. Саме ці науки домінують в ужитках суспільства сьогодні. На жаль, досягши досконалості у дослідженні природничих учень, ми поминули найважливіше – належну розвідку законів духовних. Це-то і стало наразі головною причиною усіх наших бід. “Погине народ Мій за те, що не має знання: тому, що знання ти відкинув, відкину й тебе!” – картає Господь.

Вищим духовним законом Всесвіту є ЗАКОН ВДОСКОНАЛЕННЯ – закон СМИРЕННЯ І ЛЮБОВІ, закон МИЛОСЕРДЯ, – еволюційний закон одухотворення творіння (церковною мовою – освячення, “обоження” тварі). Це закон розвитку речовини від неживої, через живу, до вищої форми існування матерії – матерії мислячої (людина), і до найвищої її форми – матерії тонкої, духовної, просвіченої духом любові (світ ангельський). Добро – іти (жити) відповідно до Закону; зло ж – порушувати його.

Порушення закону (гріх) стає можливим лише на рівні матерії мислячої, тобто людини розумної, яка досягла рівня образу Божого (Ім’я Ягве означає Сущий – Той, Хто має сутність у Самому Собі, Абсолютно Вільний). Яка досягла щабля свободи вибору, свідомого вибору між добром і злом (ось чому твар безсловесна апріорі є безгрішною). На цьому рівні закон вдосконалення звучить так: “Віддай плоть – прийми дух!”

Таким чином, гріх – це ніщо інше, як наслідок конфлікту ПЛОТІ І ДУХА в людині, законів САМОЗБЕРЕЖЕННЯ ТА САМОЗРЕЧЕННЯ. Передбачене Творцем протиборство звірячих інстинктів, УТРОБНО-СПОЖИВАЦЬКОЇ ПСИХОЛОГІЇ (за визначенням апостола Павла – “закону плоті”) в нас, із вищим духовним “законом ума” – ПСИХОЛОГІЄЮ ДУХОВНОСТІ (духовність – суть перевага духовних інтересів над матеріальними), самозречним законом любові, законом милосердя в людині.

Творець чекає від Свого творіння СВІДОМОГО ВИБОРУ ДОБРА. Саме на сходинці Людини розумної, як вінця творіння речовинного і перехідної ланки до тонкого, ангельського плану буття, й відбувається ця боротьба. Тут – дилема вільного вибору. Тут – необхідна ланка між землею і небом. Тут – двері в царство досконалості. Звіряча лють, породжена плотським інстинктом самозбереження, має змінитися в нас ангельською любов’ю, народженою духовним законом милосердя. Твар-бо “підкорилася марноті не випадково...”, як сказано у Посланні святого апостола Павла до римлян (читай 8 розділ, 19–23 вірші).

Примирення та єднання з Богом досягається ЧЕРЕЗ СМИРЕННЯ ДУХА, ДУШІ Й ТІЛА людських. Саме цими зусиллями і здобувається вселенська духовна Енергія, яку Церква іменує благодаттю Всесвятого Духа, і яка освячує, обожує, вдосконалює твар. Яка одухотворяє істоту, вводячи її у чертоги вічного життя, готуючи до зустрічі з її Творцем. В цьому – духовний Закон!

Бог – через Слово (Закон Смирення й Любові) – Духом Своїм Святим і творить, і вдосконалює, і приймає... Порушення ж Закону – гріх, суть результат гордині самозвеличення нашого – закриває перед нами двері вічного життя. Але щойно програма духовного вдосконалення дає збій – одразу вмикається МЕХАНІЗМ НАВЕРНЕННЯ НАС ДО СМИРЕННЯ. Господь прописує гіркі ліки страждання й скорботи (у тому числі допускаючи і хвороби), і так навертає нас до спасіння. За словом старця Силуана (Антонова): “Господь любить людей, але посилає скорботи для того, щоб люди пізнали немічність свою та смирилися, і за смирення своє прийняли Святого Духа, а з Духом Святим – усе добре, усе радісне, усе прекрасне...”

4. Як стати здоровим?

Повинно знати, що лікувати належить не хворобу, а хворого. І що причина недуги завжди знаходиться у самій людині. НЕМАЄ НЕВИЛІКОВНИХ ХВОРОБ – Є НЕВИЛІКОВНІ ХВОРІ! Відсутність правильного розуміння, нездорове мислення призводить до захворювання тіла. Як висловився святий отець Церкви Григорій Богослов: “Сластолюбством ми купуємо собі пошкодження”. І тут “сластолюбство” у широкому значенні цього слова: сластолюбство як гординя самозвеличення нашого, як примат закону плоті в нас. Ось справжня причина усіх бід і хвороб – ГОРДІСТЬ ЛЮДСЬКА! Інструмент же її – НАДМІРНІСТЬ ТА СЛАСТОЛЮБСТВО – основна зброя сатани. Своїми неправильними діями, по суті – капризами своїми (і сластолюбством передусім!), ми вгашаємо Силу, Дух Божий в собі, прирікаючи себе на недуги й страждання, до того ж вкорочуючи власне життя.

Таким чином, для того, аби зцілитися і бути завжди здоровим, необхідно ЗДОБУТИ ЦІЛЮЩУ СИЛУ благодаті:

Усунути ДУХОВНУ ПРИЧИНУ хвороби.

Мобілізувати ВНУТРІШНІ СИЛИ організму на боротьбу із нею.