Текст книги "Подорож у радянську Болгарію"

Автор книги: Майк Йогансен

сообщить о нарушении

Текущая страница: 5 (всего у книги 5 страниц)

LII

Отже „здрав бъди“ товаришу. На порядкові денному є ще інші питання. Про одне я ще маю сказати. Болгарин камінь по камневі возив з своєї ниви і складав загорожу навколо свого двору. Проїжджаючи повз кам’яну розколину в степу, він брав оберемок кураю і віз додому покласти перед ґанком, щоб гість міг витерти ноги. Коло входу в двір він спорудив стовпа зі столиком, щоб болгарка влітку винесла квіти жити на сонці.

І от навколо свого колгоспу колективний хазяїн уже складає й далі кам’яну загорожу, як складав навколо свого власного двору. Так само він збирає ретельно каміння з колективної ниви для того. Перед входом у колгосп «Комунар» є залізка й щоранку з’являється свіжий жмут – то колективний хазяїн любовно кладе курай, щоб колективний гість міг обтерти ноги.

Зараз зима й стовп із столом для квітів ще порожній. Якщо влітку болгарка винесе на двір колгоспу фікуси, аспарагуси й олеандри, якщо болгарин поставить ще цілий ряд стовпів у колгоспному дворі, то це значитиме, що колективна ідея не лише пішла в корінь і листя й плоди, а ще й розквітла радістю в серцях болгар.

____________________

Додаток

Книга Майка Йогансена «Подорож у радянську Болгарію» представлено тут за першою публікацією, виданням 1931-го року, видавництва «Література і Мистецтво», надрукованого накладом 5000 примірників у Житомирі. (Крім приміток у виносках, доданих з видання, вказаного у перший виносці. Тогочасний правопис трохи відрізнявся від сучасного, тож тут деякі граматичні відмінності виправлені у відповідності до сучасних норм, але деякі залишені без змін, задля, так би мовити, збереження тогочасного літературного колориту). 1932-го року твір було перевидано у книжці «Майк Йогансен. Три подорожі». Публікація 1932 року відрізняється від першої, але відмінності ті малесенькі, незначні. Єдиною значною відмінністю є та, що до другого видання Йогансен додав ще один розділ, котрого немає у першому виданні. Він там міститься після XLVIII під номером XLIX, а той розділ, котрий у першому виданні позначений як XLIX , у другому виданні фігурує під номером L, і так далі, тобто після доданого розділу номери наступних зрушені на одну позицію вперед. (До речі, у першому виданні щодо заголовків розділів допущені, на жаль, друкарські помилки: замість п’ятдесятого номеру (L), виставлений сороковий (XL), а замість п’ятдесят першого (LI), відповідно, сорок перший (XLI). Але загальна кількість розділів у двох виданнях однакова – п’ятдесят два, через те що два розділи (п’ятдесятий та наступний) з’єднані у другому виданні у один розділ. Тут упорядник інтернетної публікації першого видання, для ознайомлення читачів, надає розділ, відсутній у першому виданні і доданий у другому.

Замкнутий у колі коней, копиць і колосся куркуль хотів би поділити владу між собою й богом. Видушивши з наймита сім потів і сім разів зґвалтувавши землю, він сидить на своїй купі золотого зерна і ладен радше жертвою спалити його богам, ніж віддати людям. Уночі він іде до сільського ворожбита й радиться з ним, де б сховати хліб так, щоб не знайшли його люди. Він закляв цей хліб, але одночасно начистив одріза й наготував ґнота для підпалу.

Було так, що в одному селі кілька душ із КНС знали, де куркуль сховав хліб, і все ж таки не можна було його взяти. Не можна було поставити під загрозу життя й хату вірних друзів радянської влади. А тим часом було добре відомо, в якім саме кутку куркульської клуні лежить над тисячу пудів хліба. Довго думав уповноважений. – Еврика! – сказав він нарешті і поїхав до міста.

З міста повернувся він із якоюсь довгою річчю, завинутою в дві газети. Сам-один із оцим апаратом з’явився він до куркулевої хати і розгорнув пакунок. З газет виблиснула довга нікельована труба – раніше це був циліндр автомобільної помпи, а може, й попсований телескоп. Приставивши трубу до правого ока, винахідець поволі пішов обходом по хаті, націляючи то в стіни, то в підлогу. Здивований і дещо збентежений дракон ходив за ним слідом, насмішкувато щулячи очі. Але магічна труба швидко вивела шукача з хати. На мить труба спинилася на старій груші, черкнула і по перелазу, обійняла зелені грядки городу і стала повагом повертатися до клуні. Насмішкуватий вираз загасав на драконовім обличчі. Але труба вперто й настирливо посувалася до клуні, обвела дах і солому і застигла, фіксуючи той самий куток, де була хлібна яма.

Після того варт було прийти в двір із трубою, як куркулі самі вели до ям, опасуючись, мабуть, щоб труба не викрила ще чогось, окрім хліба. Так дракони пали жертвою власних забобонів. Божественна й ворожбитська наука спасувала перед старою автомобільною помпою. Тінь техніки перемогла тисячолітню мужицьку магію.

________________