Твори в п'яти томах. Том 1

Текст добавлен: 4 октября 2016, 03:21

Текст книги "Твори в п'яти томах. Том 1"

Автор книги: Тарас Шевченко

Жанр:

Поэзия

сообщить о нарушении

Текущая страница: 14 (всего у книги 14 страниц)

Назад к карточке книги

13. Три указа накаркала на одну дорогу...– укази царя Миколи І про побудову залізниці між Петербургом і Москвою.

14. Да шесть тысяч в одной версте дут передушила...– На будуванні залізниці працювали селяни-кріпаки,. які тисячами вмирали від нелюдських умов праці, голоду та епідемій.

15. Фон Корф – барон М. А. Корф, царський чиновник,' казнокрад, член Державної ради. Керував поліцейською управою за царя Миколи І і одночасно поставляв кріпаків для земляних робіт на будівництві залізниці між Петербургом і Москвою. На цьому добре нажився.

16. щ о розлили з річку крові та в Сибір загнали свою шляхту...– Мова йде про польське повстання 1830—J831 років. Після придушення повстання Микола І заслав до– Сибіру багатьох його учасників.

17. Карамзін, Микола Михайлович. (1766—1826) відомий російський історик і літератор. Написав «Историю– государства Российского» в 12-ти томах.

18. Сулу в Ромні загатила тілько старшинами козацьким й„.– Ромен, або Ромни,– місто на Гіилтавщині, над річкою Сулою, притокою Дніпра. Тут мова йде про скарання Петром І старшин козацьких – однодумців зрадника Мазепи.

19. Просто козаками Фінляндію засіяла; насипала бурта на Орел і... та цареві болота гатил а.– За часів Петра І люд український (особливо козацтво) брав учаоть у війні-з Швецією, зокрема на території Фінляндії; багато козаків і кріпаків загнали на спорудження Петербурга і фортець, на будування укріплень на річці Орелі, на прокладення Ладозького каналу і т. п. У війні з Швецією, а також на важких будівних та земляних роботах загинула велика кількість людей. Бурта (або бурти) – купи, довгі вали (порізн. бурти картоплі).

20. Р ж а в я ц, я – Іржавець – село на Чернігівщині, куди, згідно з переказами, запорожці після зруйнування Січі перенесли образ божої матері.

21. Мучитель – цар Іван IV Грозний (царював у роках 1547—1584), великим князем був проголошений ще 1533 р.

22. Петруха – цар Петро І (був царем у 1682—1725 pp.).

23. Пчела – «Северная пчела», реакційна газета, що виходила в Петербурзі (1825—1853).

24. Ярчук – за народним повір’ям, собака, що народжується видющим, з вовчими зубами.

25. Тясьма—річка Тясмпн, притока Дніпра. На ній стоїть м. Чигирин, колишня резиденція Богдана Хмельницького.

26. Ясси – місто в Румунії, колишня столиця Молдавського князівства. Тут мається на увазі похід Б. Хмельницького на Ясси, 1652 р. в Яссах старший син Богдана Хмельницького Тиміш одру-жився з Розандого, дочкою молдавського господаря (князя) Лупула.

27. Жовті Води.– Мова йде про битву, яка відбулася на річці /Ковті Води в травні 1648 р. (Див. примітку 41 до поеми «Гайдамаки»).

28. Містечко Берестечк о.– Під Берестечком у червні 1651 р. сталася битва війська Богдана Хмельницького з польською армією. Зрада татарського хана, тодішнього спільника Хмельницького, дала змогу польській шляхті виграти бій.

29. Яременка в пику п и ш е...– «Козака Яременка клуня на тім місці, де стояли Богданові палати».– Прим. Шевченка.

СТОЇТЬ В СЕЛІ СУБОТОВІ..,

Вперше надруковано польською транскрипцією в часописі «Dzienniк LiterаскГі» (1861, № 62).

Автограф – в зошиті «Три літа».

1. Су боті в – див. примітку 2 до твору «Великий льох».

2. З і н о в і ю, Олексіїв друже! – Зіновій – друге ім’я гетьмана Богдана Хмельницького. Олексій – цар Олексій Михайлович (царював у 1645—1676 роках). За його царювання 1654 р. Україна возз’єдналася з Росією.

НАЙМИЧКА (Поема)

Вперше надруковано у виданні П. Куліша «Записки о Южной Руси» (1857, т. 2) без підпису автора, оскільки Шевченкові тоді було заборонено друкуватися. З цензурних міркувань у передмові до поеми П. Куліш зазначав, що автор поеми невідомий, а текст її нібито знайдено в альбомі «хуторской барышни».

Автограф – в зошиті «Три літа». Він дещо різниться від першодруку, в ньому нема, зокрема, поділу на розділи.

1. Г а ба – біле турецьке сукно; смуга на тканині іншого кольору. Тут вжито у значенні краєчків хустки.

2. Цар ег рад – див. примітку 3 до твору «Іван Підкова».

3. К а в’я р – солона риб’яча ікра.

КАВКАЗ

Вперше надруковано 1859 р. у збірці «Новые стихотворения Пушкина и Шевченки» (Лейпціг).

Автограф – в зошиті «Три літа».

1. Де Бальмен, Яков Петрович (1813—1845) – офіцер, художник, родом з Полтавщини, Шевченків приятель. Разом з художником М. Башиловим у 1844 р. ілюстрував переписану латинкою збірку «Wirszy Т. Szewczenka». Живописом і літературою займався як аматор. Загинув на Кавказі під час походу царського війська проти черкесів.

2. Прометей – образ титана (напівбога). У стародавніх греків була поширена легенда, що Прометей викрав у богів вогонь і .віддав його людям. За це Зевс (найстарший бог) звелів прикувати Прометея до скелі на високій кавказькій горі, а орел став щодня прилітати і клювати його печінку. Щоб муки Прометея тривали вічно, Зевс зробив так, що печінка в покараного протягом ночі виростала л її знову клював орел.

3. П р я (церк.-слов.)– суперечка.

4. Чурек – особливо спечений несолоний хліб у вигляді великого коржа. Сакля – хата, збудована з каменю й глини.

5. Щ о цар якийсь-то свині па с...– Тут Шевченко використав біблійний образ царя Давида, який забрав собі в наложниці жінку одного із своїх військових начальників (Урія), а його послав на війну, де він і загинув.

6. Гішпани – іспанці, в даному контексті – колонізатори.

7. Суєслови – марнослови.

8. Ставник – свічник у церкві. -

9. Мірра (церк.-слов.)—пахуча смола, що її використовують під час церковної відправи.

10. Мій Якове...– Яків де Бальмен, якому присвячено твір.

1 МЕРТВИМ, І ЖИВИМ, І НЕНАРОЖДЕННИМ...

Вперше надруковано 1859 р. у збірці «Новые стихотворения Пушкина и Шевченки» (Лейпціг).

Автограф – в зошиті «Три літа».

1. Моголи – тут у значенні монголи.

2. Тамерлан (1336—1405) – перекручена європейська форма прізвиська Тімура, якого араби називали Тімурленг (що означає Ті-мур-кульгавий),– татаро-монгольськіїй полководець і завойовник.

3. Коллар, Ян (1793—1852) – чеський поет і вчений, син се-лянина-словака, професор Віденського університету, обстоював ідею об’єднання чехів і словаків, а також інших слов’янських народів.

4. Г а н к а, Вацлав (1791 —1861)—чеський поет і вчений, професор Празького університету.

5. Слав’ янофіли – представники ідейно-політичної течії в ЗО—50-х роках XIX ст., що обстоювали ідею об’єднання слов’янських народів у єдину федерацію під зверхністю російського царя. Карл Маркс, а також М. Чернишевський називали теорію слов’янофілів реакційною, такою, яка, по суті, допомагала зміцненню царизму.

6. Брути – історичні особи в Стародавньому Римі. Люцій Юній Брут 510 р. до н. е. очолив повалення з трону царя Тарквінія Гордого, після чого Рим став республікою; Марк Юній Брут – один з організаторів змови і вбивства Юлія Цезаря (44 р. до нашої ери).

7. Коклес – легендарний римський герой, відомий тим, що 507 р. до н. е. обороняв міст на річці Тібр у Римі від етруського царя Порсени.

8. Титла – особливий значок над словом, який у церковнослов’янському письмі означає скорочення певних літер у слові.

9. Синоп, Трапезонд (Трабзон)—турецькі міста на узбережжі Чорного моря, що їх руйнували козацькі гетьмани у відповідь на агресивні, спустошливі походи турків на Україну.

10. І на Січі мудрий німець картопельку са-д и т ь...– Шевченко мав на увазі заселення півдня України німецькими багатіями-колоністами; цьому заселенню сприяла Катерина II.

Вперше надруковано 1859 р. у збірці «Новые стихотворения Пушкина и Шевченки»-(Лейпціг).

Автограф – в зошиті «Три літа».

1. Холодний Яр – яр у лісі, поблизу Чигирина, де збиралися 1768 р. гайдамаки.

2. Н е р о н – римський імператор у І ст. н. е., відомий своєю жорстокістю. Шевченко мав тут на увазі царя Миколу І.

3. «П ятно в нашей истори и...» – Шевченко мав тут на увазі книгу А. Скальковського «Наезды гайдамак на Западную Украйну 1733—1768 гг> (1845), в якій автор ганьбив селянський революційний рух і справді вжив у своїй книзі слово «пятно».

ПСАЛМИ ДАВИДОВІ

Окремі псалми вперше надруковано 1857 р. без прізвища автора у виданні П. Куліша «Граматка». В «Кобзарі» 1860 р. псалми надруковано з цензурними купюрами.

Автограф – в зошиті «Три літа». Він має деякі відміни від тексту, опублікованого в «Кобзарі» 1860 р.

1. Псалми – давні пісні релігійно-філософського змісту, що становлять так зване святе письмо. Авторство їх приписується різним біблійним пророкам. Частина таких пісень пов’язується з ім’ям із-раїльсько-іудейського царя Давида (1055—1015 роки до н. е.). Форму його біблійної поезії Шевченко використав для пропаганди своїх революційно-демократичних ідей.

2. В с к у ю (церк.-слов.)– чому, чого, доки.

3. Ізраїль – ім’я міфічного родоначальника єврейського народу.

4. Всує – див. примітку 6 до твору «Єретик».

5. А ар он – за біблією, єврейський первосвященик, брат Мой-сея.

6. О м е т и – краї; поли особливого верхнього одягу духовенства, ризи.

7. Є р м о н – гора в Палестині.

8. Орган – музичний інструмент тих часів, своєрідний ріжок.

9. Єд-омляне– народ, що жив на півдні, в сусідстві з ізраїльським народом, і часто нападав на нього.

10. Тимпан—стародавній музичний інструмент, різновид литавра.

МАЛЕНЬКІЙ МАР’ЯНІ

Вперше надруковано в журналі «Нова громада» (1906, № 10).

Автограф – в зошиті «Три літа».

МИНАЮТЬ ДНІ, МИНАЮТЬ НОЧЇ._;.

Вперше надруковано в журналі «Основа» (1861, № 3).

Автограф – в зошиті «Три літа».

ТРИ ЛІТА

Вперше надруковано в журналі «Нова громада» (1906, № 10),

Автограф – в зошиті «Три літа».

1. Катруся – поет мав на увазі образ Катерини з однойменної своєї поеми.

2. Що молились з козаками в турецькій неволі.– Шевченко тут згадує свою поему «Гамалія», в якій зображено бранців у турецькій неволі, а" потім їх визволення.

3. Оксана – Оксана Коваленко, подруга дитячих літ Шевченка і героїня кількох його творів; зокрема, Оксані Коваленко присвячена поема «Мар’яна-черниця».

4. Кругом мене, де не гляну, не люди, а змі ї...– Поет тут говорить про поміщиків-кріпосників і всіх тих, хто був опорою і відданим слугою самодержавства.

ЗАПОВІТ

• Вперше надруковано 1859 р. у збірці «Новые стихотворения Пушкина и Шевченки» (Лейпціг) під назвою «Думка».

Автограф – в зошиті «Три літа».

Твір написано під час дуже серйозного захворювання, коли поет уже не мав надії на одужання.

ЛІЛЕЯ

Вперше надруковано у львівській газеті «Слово» (1862, № 16).

Існують інші варіанти твору. Тут подається той текст, який Шевченко записав до «Більшої книжки», фототипічним способом 1963 р. опублікованої Видавництвом АН УРСР.

РУСАЛКА

Вперше надруковано у львівському журналі «Вечорниці» (1862, № 12).

Є кілька автографів цього твору. Тут подається текст, який Шевченко записав до «Більшої книжки».

ОСИКА (Поема)

Вперше надруковано у виданні: Тарас Шевченко. Повне зібрання творів у десяти томах, т І. К., Вид-во АН УРСР, 1939, стор. 527—535. Ця чистова редакція поеми, переписана до зошита разом з передмовою до другого видання «Кобзаря», «Лілеєю» і

«Русалкою», була підготовлена до друку, але під час арешту 5 квітня 1847 р. її відібрано у поета. На засланні Шевченко записав поему, по пам’яті до «Малої книжки», значно переробивши і назвавши – «Відьма». У Нижньому Новгороді ще раз переписав. Так постав, по суті, новий твір, який друкується у другому томі цього видання під назвою «Відьма».

1. Після осіннього Микол и...– після 19 грудня.

2. Вовкулак – у повір’ях деяких слов’янських народів перевертень, мертвяк, який виходить уночі з могили, щоб смоктати кров у людей, що сплять.

3. Бендери – місто на правому березі Дністра в сучасній Молдавській РСР.

4. Сакраментовати – причащати перед смертю.

5. Сорокоусти.– В православній церкві – молитви по померлих протягом сорока днів після смерті.

ЗА ЩО МИ ЛЮБИМО БОГДАНА?

Вперше надруковано в збірнику «Шевченко. Річник перший». X., ДВУ, 1928.

Вірш написано на останньому аркуші рукописного збірника «Wirszy Т. Szewczenka» (1844) з ілюстраціями М. Башилова та Якова де Бальмена.

ЗМІСТ

Євген Кирилюк. Геній народу 5 ПОЕТИЧНІ ТВОРИ (1837—1847)

ТАРАС ШЕВЧЕНКО Сочинения в пяти томах, т. І

(На украинском языке)

Видавництво «Дніпро»,

Київ, оул. Володимирська, 42.

Редактор М. Ф. Вишневський Художник П. Т. Вишняк Художній редактор С. П. Саоицький Технічний редактор О. П. Яхніс Коректори H. Н. Плачинда, В. Я. Рибакоза

Виготовлено на Харківській книжковій ф-ці ім. Фрунзе Комітету по пресі при Раді Міністрів УРСР, Харків, Донсць-Захаржсвська, 6/8.