Текст книги "Акційне т-во Фрідріх Круп в Есені"

Автор книги: Олекса Влизько

сообщить о нарушении

Текущая страница: 2 (всего у книги 2 страниц)

Цей же Віллі запропонував у наречені єдиній спадкоємиці Крупа, – фройляйн Берті Круп, – аристократа фон-Болен-унд-Ґальбаха. Ґальбах, коли одружився, одержав з Вільгельмової ласки право називатися Крупом IV і продовжувати рід Крупів. Проте Ґальбах напевне не знає, яка кров має бігти в продукціях фройляйн Берти, – комерсантська Крупівська, чи імператорська кров Гогенцоллернів. Сам Круп – фон-Болен-унд-Ґальбах у цій справі зразу ж відпав. – Він лише затичка.

Круп IV, фон-Болен-унд-Ґальблх:

Йому ще не поставлено пам'ятника в Есені. – Затичкам пам'ятників принципово не ставлять. Хоча й він, як усі Крупи «постраждав» за «ідею». – Комфортабельно відсидів 1923 року, за Пуанкаре, кілька тижнів у тюрмі. Круп фон-Болен «боровся» за ідею гармат, що їхнє виробництво в Німеччині знищував версальський мирний пакт. Круп фон-Болен – солідне ім'я! Це ж він та й інші крицеливарні трести зробили все залежне від них, за допомогою своєї преси, 1907-1914 року, щоб загострити економічні й політичні конфлікти, втворити атмосферу тривоги в Європі та Азії. – Гармати вимагали покупців. – Круп вимагав конфліктів. – Він був часткою цілого, що втворило грандіозний ґешефт Імперіалістичної війни. Крупівські м'ясорубки добре поширювались і добре працювали. До 1885 року Круп приставив 34 державам понад 200.000 гармат. Скільки ж він приставив до 1923 року?! Клясична «Берта» та «Колосаль» ввійшли в історію артилерії, виглядаючи зі сторінок фот, як Молох, пригнічуючи собою своїх прадавніх прототипів, – каронади, єдинороги, мортири, і далі в історію, – балисти, катапульти, требюше, аркебузи, бомбарди, кулеврини. Круп, що вславився своїм «найкращим» ставленням до робітників, – потурбувався задля них, як ніхто інший. Крупівська виливана криця лежить на полях Вердену тисячами скалок, – кожна скалка оповідає про героїчний період буржуазії, – про Крупа.

«Акційне т-во Фрідріх Круп в Есені».

1812 р. – збудування ливарні в Альтенесені. 1819 р. —ливарню перенесено ближче до вугільних копалень «Зельцер» і «Нойяк», біля Есену, 1864 р. – Круп здобуває перші залізні рудні в окрузі Лян, два металюргійні заводи й поклади руди в Горсавері. 1871 р. куплено завод Германсхюте в Нейвіді й низку залізних рудень у Вестервальді на річці Зіґ, в Аґерталі й по річці Лян. 1873 р. – Круп купив Акційне т-во Гановерських гірських заводів, – вугільні копальні Гановер біля Бохуму й завод Йоґанесхюте біля Дуїсбурґу. Заснував разом з двома англійськими й одним еспанським заводом велику копальню в Еспанії, – «Орконера Ірон-Оре К° Лтд», з якої Круп на довгий час забезпечив себе 200.000 тоннами високо-цінної руди щороку. 1886 р. – Круп купив завод Астхефер і К° в Аннені, що вславився виробництвом фасонного крицевого виливання. 1889 р. – куплено рудню Лянґенберґ у Льотаринґії й більшу частину об'єднаний копалень «Зельцер-Нойяк». 1892 р. – здобуто машинобудівельні заводи Ґрузонверк в Маґдебурзі-Букау 1896 р. – міцний зв'язок Крупа зкорабле– й машинобудівельним товариством «Германія», допомога йому й реорганізація його господарства, – перенесення берлінських заводів у Кіль – Гаарден, – збудування кількох нових майстерень і налагодження виробництва парових машин, дизельмоторів та турбін. 1899 -1901 рр. – Круп поширює своє підприємство в Есені. 1902 р. – товариство «Германія» переходить до цілковитої Крупової власности. 1903 р. – фірма акціонується й прибирає назву «Акційне т-во Фрідріх Круп в Есені». Акційний капітал 160.000.000 марок. Усі акції в руках родини Крупів. 1903-1908 рр. – здобуто ще кілька вугільних копалень та залізних рудень. 1911 р. – угода про об'єднання інтересів, – інтересенґемайншафт, – з акційним т-вом Вестфальської дротяної промисловости в Гамі. 1914 р. – аналогічна угода з залізопрокатними заводами «Капіто в Клейго». 1923 р. – Версальський мирний погром Німеччини, а разом з нею й Крупа, якому ця слава особливо свербить, бо б'є по гарматному виробництву. Круп реорганізує свої підприємства й пристосовує до ідилічних потреб народнього господарства.

На випробних полях за Есеном уже не ревуть потвори імперіалізму, розбиваючи дослідні манекени, мішки з піском, фортеці, панцири й живих корів. Гармати обертаються на патериці зі стальними палками для німецьких філістерів, на зручне ломаччя фашистів, на кастети й удосконалені дванадцятизарядні пугачі для мрійників реваншу. Решта крупівської криці, що залишається від цієї найголовнішої «мирної» метаморфози – йде до плебсу, – до людей що цікавляться залізом і сталлю, як одним із засобів до культурного життя та роботи. Антанта переробила Крупа з бога війни Марса на «безневинного» Сатира, що підморгує оголеним зорям екрану дулами кіноапаратів. Численні трактори даремно дмуться в буки, – стріляючи в чорнозем вибухами газу, немов стрільними корками немовлят, або пукавками з різдвяної ялинки. Інженери націляються на обрії з приладь для точних вимірів. Друкарські й рахівничі машинки та каси реєстрування тріскотять у канцеляріях, універмагах, в штабах фашизму й штабах пролетарської революції, в міністерствах закордонних справ, – тріскотять, наче кулемети, утворюючи нові «мирні» пакти й конфлікти. Круп і в мирному виробництві, працюючи на Европу, – сприяє новим війнам. Ніякі мирні пакти не забезпечують миру, поки капітал гарматами чи друкарськими машинками, продукцією їх чи їх споживанням, працює на себе. Капітал може відшукати де завгодно дірочку, куди пролізуть його наміри, аж поки капіталу не знищено зовсім. Я б не здивувався, коли б сталеливарний цех Крупа в Есені, що має 66 мартенів, 12 конверторів, 3 електричні печі, – 12% усіх печей Німеччини, – спромігся б завтра втворити найдосконалішого бомбовоза.

17 домен з кубатурою 7.295 кубічних сантиметрів в одному лише доменному цеху Крупа в Есені. Кіплінґовський чорт, з баляди про Томлінсона, що відмовився смажити душу бізнесмена, бо зважав на кризу вугілля,* – міг би позаздрити Крупові. 3.092.700 тонн власного споживання вугілю й 5.553.200 тонн для продажу. Кокусу 2.118.000 тонн, брикетів 295.350 тонн. Це частка Крупа у вугільному синдикаті. Частки в чавунному синдикаті 150.000, в стальному 487.000 тонн. Круп жере, як голодний німецький пес за часів інфляції, жере й виє на землю, бо замало смітників. Крупові замало свого. Тому жодні мирні погроми не могли ліквідувати численних крупівських лабораторій, де провадяться «безневинні» й «наївні» досліди над веселими корчами есенських собак у хмарах таємничого диму печей і хемічних сполучень. Там у лябораторіях і справді провадять досліди, щоб перетворити оте нехитре перо, що його застромлено в зад Міхеля, на пропелер бомбовозного реваншу.

Окрім зазначених вище історичних етапів розвитку Крупа, він має ще вугільні копальні в Хорделі, 37 залізних рудень в Зіґерлянді, Вестерлянді, Ляні, Шпеесарті, рудні рудого залізняку в Гердорфі, марганцеві рудні «Ґлюкауф», заводи: Фрідріх Альфредгютте в Райнгавзені, Мюльгофенський завод в Енґерсі, Зайнергютте в Зайні.

Цехи й заводи Крупа: вагонобудівельні, паротягобудівельні (300 паротягів на рік), кораблебудівельні (8 елінгів), камнеобтісувальні, цехи дрібного будівництва, залізничних конструкцій, колибні цехи, механічні, цементні й паровичні.

Виробляють продукти Крупа: паровики, ґвинти, залізничні матеріяли, товарові вагони, паротяги, вагоновози, двигуни внутрішнього горіння, смоки високого тиску, землечерпки, черпки для відходків, сільгосподарські машини, перукарські машинки, машини для текстильної й паперової промисловости, вічні ручки зі стальними перами для незаможних поетів та писарів, стани для естампажних і прокатних заводів, машини для виготовлення пороху й вибухових речовин, пароплави, парові турбіни й машини, парові казани, перегрівники, нафтові мотори, компресори, залізні конструкції для підземних, надземних і гірських споруд, для побудування кораблів та мостів, авта, ліжка, термоси, бандажі для вагонних коліс і для маршалів та адмірала Тірпіца, шоб випинати груди, протези для калік, – понівечених гарматами Крупа, – акції, дивіденди, поточні рахунки, Людендорфа й фашистів, голодні шлунки, запальні очі, революційні промови, страйки, фарисеїв, шпигунів, зрадників, святош, нарешті, саме місто Есен.

Все це виробляють крупівські цехи й заводи.

На підприємствах Крупа працює робітників – числом 100.000. З них 50.000 працює в самій лише ливарні Крупа в Есені, зі згадуваними вже божевільними двома цехами, – сталеливарним та гапковим.

Від цього в мене йде шобертом голова.

І коли врешті я не божеволію, то це завдяки тихому й скромному ляндшафтові естетичних зазіхань: я згадую, що Есен славиться не тільки Крупом, але й Вільберґом. (!?) Ви не знаєте, що таке Вільберґ? Для неоклясика вся продукція Крупа не варта того, що зробив Вільберґ! Вільберґ видав в Есені останнє й найкраще в світі видання Клавдія Птоломея! Згадавши про це, я полегшено зідхаю і витираю з обличчя піт та крупівську кіптяву.

Жадного наміру шукати готелю в мене вже не лишається.

Закурений і пригнічений, – проблукавши цілий день Крупштадтом, – іду на вокзал і сідаю в поїзд на Кельн.

Я знаю, що рурські робітники й без мене зуміють зробити дальшу оцінку Крупові.

Вони вже її роблять. Починають робити.

Про це свідчить подія, про яку розповів мені ротфронтівець.

Справа відбулася на вугільній копальні Крупа «Нойяк» біля Есену.

На вечірню зміну з'явилася рота «армії спасіння» з унтер-офіцером і джазбандом на чолі. Погриміла саксофоном, проспівали гидкого гугнявого гімна, де щось говорилося про всемогутнього бога й про нагороду, яку одержують на небі, тощо, розташувалася, як вдома, й посадовила свого проповідника у вагонетку.

Зібрався чималий гурт робітників.

Проповідник кашлянув і почав одноманітно й нудно стару свою історію.

– «Гірська справа користається з благословіння господнього, – сказав цей оченашник. – Слухайте уважно, ви, котрі день і ніч копаєте лопатами чорний вугіль, радієте, як діти, споглядаючи на неосяжній глибині відбитки давно минулих епох на чистому камінні господа бога. Ваша праця схороняє могутність вашого духу й силу душі, і ви з велетенською вдячністю щодня виходите на світ божий з прекрасних таємничих надр, щоб одержати платню за свою шляхетну працю. Пам'ятайте, що сказав славетний Новаліс* про шахтаря: «Його праця навчає його невтомного терпіння, не припускаючи, щоб увага розпорошувалася в марних думках. Бідний скромний рудокоп спокійно працює в своїй глибокій відлюдности, віддаль від бунтівничої марноти дня, оживлений тільки допитливістю і любов'ю до світу. Скільки раз я сидів у глибині рудні, побожно розглядаючи при світлі моєї лямпи просте розп'яття... Співи та гра на цитрі – постійні супутники рудокопа, і ніхто не відчуває так чарівничости музики, як він; музика й танці – істинні радощі рудокопів; вони наче весела молитва; спогад про них і чекання на них полегшує тяжку працю й скорочує довгу самотність». Так сказав великий учитель Новаліс. Хіба ви не мусите гідно нести на собі вашу шляхетну роботу, співаючи господніх гімнів у далеких глибинах копалень! Так, ви мусите й ви це знаєте! Ви з величезною вдячністю дивитеся на свого гарного чесного господаря, що він дає вам можливість жити, вихвалюючи господа, гордо проносячи свої смолоскипи в сталактитах забоїв. Живіть і співайте, як новорождені немовлятка, полюбіть чисте словесне молоко, щоб від нього порости вам на спасіння. Так сказав св. апостол Петро в першому соборному посланні, розділ II, пакт 2-й. Всі ваші турботи покладіть на Нього, бо Він турбується про вас, розділ V, пакт 7-й. Не пийте брантвайну, пильнуйте, бо ворог ваш, диявол з Москви, ходить, як лев, що ричить, шукаючи кого б ковтнути, розділ V, пакт 8-й. І хто вдіє вам зле, якщо ви будете поборниками доброго, розділ III, пакт 13-й?! Живіть браття, й стережіться, бо були псевдопророки й раніше, то й у вас будуть псевдовчителі, які заведуть каверзні й шкідливі єресі й, відкидаючи господа, що їх викупив, – цим привертають на себе швидку загибель, розділ II, пакт 1-й II соборного послання св. апостола Петра. Браття мої, рудокопи акційного товариства Фрідріх Круп в Есені, – істинно вам говорю...

– Стооп!!!

Натовп ворухнувся. Проповідник байдуже спинився, —очевидно, він звик до таких речей. Біля вагонетки став дужий робітник і, розмахуючи руками перед проповідником, наливаючи кров'ю запалі очі, заревів:

– Гооді!!! Ти знаєш розділи й пакти св. апостола Петра!!! А ти був у копальнях, ти бачив «сталактити в забоях», ти «копав лопатою» чорний вугіль, ти бачив, як шахтарі «сидять над розп'яттям господа бога» й славлять єдиного та родину своїх володарів?!! Ти співав, ти танцював, ти грав на цитрі по 12-тьох годинах пекельної роботи?! Ти радів, як немовлятко, коли копальня залишалася без повітря, заливалася водою, вибухала, горіла, засипалася, вбивала одного по одному з тих, кого ти звеш своїми браттями, гугнявлячи свої гімни?!! Чи багато платить пан Круп тобі й господу богу?!! Хто говорить твоїм ротом? – Круп!!! Хто сидить над нами, хто наш бог? – Круп!!! Де наше розп'яття, яке ми начебто споглядаємо в глибині копалень Крупа, – це ж ми самі!!! Чиї ми, і наші діти, і паши жінки? – Крупа!!! Крупа!!! Круп —копальні й заводи! Круп – пам'ятники Крупові! Круп – робітничі будинки! Круп – їдальні! Круп – кафе! Круп – кіно! Круп —споживче товариство! Круп – шпиталь! Круп —кладовище!!! Круп, Круп, Круп!!! – «Акційне т-во Фрідріх Круп в Есені»!!! «Ливарні Фрідріха Крупа»!!! Людина ламає кістки на заводі Фрідріха Крупа! Людину відвозять до шпиталю Фрідріха Крупа! Штатний хірург Фрідріха Крупа одріже руку, яка ввесь вік працювала на Фрідріха Крупа! В управі підприємств Фрідріха Крупа перекреслять відповідне прізвище! Споживче товариство Фрідріха Крупа припинить кредит і вирахує заборгованість з останнього розрахунку! Робітничий будинок Фрідріха Крупа викине на вулицю! Людину поховають на кладовищі Фрідріха Крупа! – Ні, мерці прокидаються від божевільної думки, що їх везуть на катафалкові коні, і ха-ха, – коні Крупа!!! Пролетаре, брате, товаришу! – Люба стара Амалія Круп, любий старий Фрідріх Круп, любий старий Альфред Круп, любий старий гомосексуаліст Фрідріх-Альфред Круп, люба фройляйн Берта Круп, любий хороший Круп фон-Болен-унд-Ґальбах! – Вони викидають тебе за борт!!! Їдь відразу на кладовище Фрідріха Крупа!!!

_____________________________

Примітки

Текст «Акційне т-во Фрідріх Круп в Есені» є сьомим (заключним) і найбільшим твором у авторській збірці прози Олекси Влизька «Поїзди йдуть на Берлін», виданої 1930 року державним видавництвом «Література і мистецтво», Харків-Київ.

... смердить пивом і неперетравленим Джаакомом Россіні. – Тут, чи то свідомо, чи то помилково, автор з’єднав ім’я і прізвище двох відомих італійських композиторів, що внесли значний вклад в мистецтво опери: Джоакіно Россіні і Джакомо Пуччині.

... за нового Карузо. – Енріко Карузо (італ. Enrico Caruso, 1873-1921) – італійський оперний співак, тенор.

Берлін – одне з місць, де лазять дурні «бедекерові» чужоземці. – «Бедекерові» чужоземці – тобто іноземці, що користуються путівниками німецького видавця Карла Бедекера (1801-1859), автора перших путівників.

... сестра Гайнріха І Птахолова... – Генріх I Птахолов (нім. Heinrich der Vogeler; близько 876-936) – герцог Саксонії з 912 року, з 919 року – перший король Східно-Франкського королівства з Саксонської династії (Людольфінґів).

... есенських бідолах з «Рурським відгомоном» у руці... – «Рурський відгомін» (нім. “Ruhr-Echo”) – щоденна комуністична газета Рурської землі, що видавалася в місті Есені з 1920 по 1933 рік. Коли до влади в Німеччині прийшли націонал-соціалісти, цей часопис було заборонено.

... я говорю російсько-німецькою мовою, а раз так, – значить листоноша Зінов'єва! – Григорій Овсійович Зінов'єв (справжнє прізвище – Радомисльський, яку також використовував як літературне ім'я; в якості єврейських імен в різних джерелах вказуються перше ім'я Овсій, друге ім'я Герш, Гершен, Гершон і Гірш, по батькові Аронович; 1883-1936) – російський революціонер, радянський політичний і державний діяч. Член Політбюро ЦК партії (1921-1926), кандидат в члени Політбюро ЦК РКП(б) (1919-1921). Член Оргбюро ЦК РКП(б) (1923-1924). Тричі (у 1927, 1932 і 1934 рр.) виключався з ВКП(б) і двічі відновлювався в ній. Був розстріляний за присудом суду як ворог народу.

... читають клясичний «Форвертс». – «Форвертс» («Vorwärts», в перекладі з німецької «Вперед») — німецька соціал-демократична газета. Колега Олекси Влизька Майк Йогансен написав про це видання сатиричний нарис «Vorwärts», котрий був надрукований у харківському журналі «Нова ґенерація», у № 2 за 1930 рік. (Цей нарис відцифрований і викладений в Інтернеті, тож бажаючі можуть знайти та ознайомитися).

«Антіква пробо!..» (латин. antiqua probo) – Голосую за старий порядок речей.

... за допомогою заощадженої спадщини славетних римських мимів Батила й Пілада... – Батил і Пілад – основоположники пантоміми у Древньому Римі (20-ті роки до нашої ери).

Я йому кажу, що я не чую... – Олекса Влизько у дитинстві, у віці 13 років через хворобу втратив слух.

... я випускаю свій сир з рота... – Натяк на байку про ворону і лисицю, де лисиця своїми лестощами змушує ворону упустити сир.

... сміятися з традиції наших Пікрошолів – убачати в кожному Тукдільоні шпигуна (див. розділ 47 «Повісті про жахливе життя Великого Ґарґантюа, батька Пантаґрюеля, що колись скомпонував її маґістр Алькофрібас Назьє, витягач квінтесенції – книги повної пантаґрюелізму, 1542 р.»). – Мається на увазі епізод з першої книги п’ятикнижжя Франсуа Рабле «Ґарґантюа та Пантаґрюель». Тукдільон, придворний короля Пікрошоля, намагався вмовити свого монарха примиритися з королем Ґарґантюа, аби уникнути війни між двома королівствами. Пікрошоль звинуватив Тукдільона у зраді і вбив. Алькофрібас Назьє – персонаж, якому Рабле приписав авторство двох перших книжок цього свого п’ятикнижжя. Ім’я Алькофрібас Назьє (фр. Alcofribas Nasier) французький класик утворив із власного імені Франсуа Рабле (François Rabelais), переставивши в ньому місцями літери.

... все чорне, тюдоріянське. – Тобто в стилі часів правління англійської королівської династії Тюдорів (1485-1603). Тюдоріанський або тюдоровський стиль архітектури увійшов у моду в Європі на початку XX століття.

Спробуй но тут, розбери, которий церґібель... – Мабуть, натяк на Карла Фрідріха Церґібеля (1878-1961) правого соціал-демократа, котрий займав посаду начальника поліції в Кельні, Берліні і Дортмунді. За його наказом першотравнева демонстрація робітників 1929 року у Берліні була розігнана поліцією зі застосуванням вогнепальної зброї.

... з'явився до амтеґерихту. – Мабуть, допущена друкарська помилка і мається на увазі «амтсґерихт» (нім. amtsgericht) – окружний суд.

Як бачите, еріннерунґ фюр Зеверінґа, – стаатс-комісара в Рурі в 1919-20 ярен, – ще жива, безондерс фюр розстріли пролетаріяту з наказу цього соціял-демократа вахрен каповського путча. – В цій фразі в ломану українську мову вклинилися німецькі слова. Правильною українською це означає: «Як бачите, окружний суд для Зеверінґа – державного уповноваженого в Рурі в 1919-20 роках – ще живий, зокрема для розстрілу пролетаріату з наказу цього соціал-демократа, що підтримав каповський путч». Каповський заколот (названий так за прізвищем його очільника Вольфґанґа Каппа) було здійснено консервативними силами Німеччини проти уряду Веймарської республіки у 1920 році через незгоду зі зменшенням німецької армії, як передбачалося Версальським договором. Путч викликав хвилю протестів серед робітників, які почали загальнонаціональний страйк і підняли повстання, сформувавши Рурську Червону армію і приступивши до встановлення радянської влади в Рурському регіоні. Незабаром пролетарське повстання було придушене.

... псевдо-шпикові нотвендіґ ґеен на роботу... – «Нотвендіґ ґеен» (нім. notwendig gehen) – треба йти.

... ротфронтівські кулаки... – Рот Фронт (нім. Rotfront від Rote Front – червоний фронт) – інтернаціональне вітання; жест: піднята напівзігнута (або майже пряма) рука (зазвичай права) з поверненим від себе стиснутим кулаком. Застосовувався в Німеччині з кінця XIX століття як робоче вітання. Після Першої світової війни жест символізував приналежність або солідарність з німецьким «Рот Фронтом», створеним на початку 1920-х років. Його члени вітали один одного, різко викидаючи праву руку зі стиснутим кулаком вгору. Значок організації був стиснутий кулак.

Гох Сов'єт Уніон (нім. Hochsowjetunion) – високий Радянський Союз.

Бідний Вертер, попавши сюди, кінчив би самогубством раніше, ніж закохався б у Лоту... – Мається на увазі головний герой роману Йогана Вольфґанґа Ґете «Страждання молодого Вертера», котрий вбиває себе через кохання.

Шуцман – поліціант.

... на дорученому йому бекетові... – Бекет (тут) – пост.

... чи доїду цим трамом до бангофу... – Бангоф (нім. bahnhof) – залізнична станція.

... шнель вилітаю на першій зупинці. – Шнель (нім. schnell) – швидко.

І невже я мушу бути за Переґрінуса Тіса, а навколо мене ображені, – не втечею майстра блох, а звичайним словом —«готель», – Антони Льовенгуки. – Переґрінус Тіс і Антон Льовенгук – персонажі фантастичної повісті Ернста Теодора Амадея Гофмана «Володар бліх».

Але для мене дас іст я ебен ді зах... – дас іст я ебен ді зах (нім. das ist ja eben die zäh) – це є так жорстко...

... мусить належати до юрисдикції адвоката Пателена, а також бути за необхідний аксесуар любого німецького Гансвурста-Пікельгерінґа... – Адвокат П’єр Пателен – персонаж французького фарсу XV сторіччя, авторство якого приписують різним авторам, зокрема Франсуа Війону. Гансвурст – персонаж-блазень в німецьких народних комедіях і фольклорі (Hans-Wurst – Ганс-Ковбаса), відповідає англійському і голландському персонажу Пікельгерінґу (Picklehering (англ.) – Солоний Оселедець) і російському Петрушці.

Володислав Сирокомля – Людвік Владислав Франтішек Кондратович (пол. Ludwik Władysław Franciszek Kondratowicz, більш відомий як Владислав Сирокомля, польськ. Władysław Syrokomla; 1823-1862) – білорусько-польський поет, краєзнавець, історик літератури, перекладач.

... дістатися до одного з популярних люпанаріїв. – Люпанарій (також люпанар, від латинського lupānar або lupānārium) – публічний дім у Древньому Римі. Назва походить від латинського слова «вовчиця» (лат. Lupa) – так в Римі називали повій.

Не вірте Феліксу Пінеру... – Фелікс Піннер (нім. Felix Pinner, 1880-1942) – популярний німецький журналіст і економіст. Його книга про флагманів німецької промисловості для свого часу стала найкращою серією біографій видатних інженерів і підприємців, діяльності яких Німеччина була зобов'язана потужним економічним ривком. 1925 року у Радянському Союзі був виданий російський переклад його книги «Вожді німецької промисловості: Крупп, Стіннес, Сіменс, Отто Вольф, Ратенау й інші».

Його богом був Мамона. – Мамона – у Новому Завіті уособлення земних благ і багатств.

Тонув, мовляв, як Фрідріх Барбаросса у Салері біля Калікадносу у Вірменії... – Фрідріх I Барбаросса (нім. Friedrich I Barbarossa; 1122-1190) – правитель Священної Римської імперії (1155-1190 роки), король Німеччини (1152-1190 роки), герцог Швабії (1147-1190 роки) з династії Гогенштауфенів. Прізвисько «Барбаросса» він отримав в Італії через свою руду бороду (від італ. barba, «борода», і rossa, «руда»). Вважається національним героєм Німеччини. Під час Третього Христового походу загинув, утонувши під час переправи через річку Салеф (або Саліф), у Вірменії. В наш час ця річка знаходиться на території Туреччини і називається Ґьоксу. Мабуть, через друкарську помилку у тексті замість «у Салефі» стоїть «у Салері».

На цій промові навчився згодом ораторського мистецтва Юзя Пілсудський... – Юзеф Клеменс Пілсудський (пол. Józef Klemens Piłsudski, 1867-1935) – польський військовий, державний і політичний діяч, перший голова відродженої Польської держави, засновник польської армії; маршал Польщі.

Кіплінґовський чорт, з баляди про Томлінсона, що відмовився смажити душу бізнесмена, бо зважав на кризу вугілля... – От уривок з вірша Ред’ярда Кіплінґа «Томлінсон»:

(У перекладі Марини Левіної):

За ґратами Пекла диявол сидів в оточенні душ сумних,

І Томлінсона, що пнувся туди, не допустив до них.

«Вугілля в Пеклі, щоб ти знав, недешево коштує нам,

А ти й ще дозволу не спитав – лізеш у полум’я сам...»

(У перекладі Володимира Чернишенка):

... І стікали потоки лави, напуваючи вічну ніч...

На Воротах сидів Диявол і його Легіон при нім.

І говорить Диявол: «Щось ти надто рвешся у лапи нам,

Марно часу не гай, та однак пам’ятай: на вугілля – своя ціна...»

... що сказав славетний Новаліс... – Барон Фрідріх фон Гарденберґ (нім. Georg Friedrich Philipp Freiherr von Hardenberg, 1772-1801) – німецький філософ, письменник, поет містичного світовідчуття, один з йенських романтиків. Публікувався під псевдонімом Новаліс (нім. Novalis).