Божество різанини

Текст добавлен: 25 июня 2025, 23:05

Текст книги "Божество різанини"

Автор книги: Ясміна Реза

Жанр:

Драматургия

сообщить о нарушении

Текущая страница: 3 (всего у книги 3 страниц)

АННЕТ: Заткни пельку!.. Вона зламала пудреницю! А розпилювач! (До Алена:) Захисти мене, ну ж бо, чому ти мене не захищаєш?

АЛЕН: Ходімо.

Він починає збирати деталі свого телефона.

ВЕРОНІК: Подякуйте, що я її не придушила!

АННЕТ: Та що я вам такого зробила?!

ВЕРОНІК: Не можуть бути винними обидві сторони! Не треба плутати жертви з катами!

АННЕТ: Що? Катами?!

МІШЕЛЬ: Та що ти верзеш, Веронік! Годі з нас цих примітивних балачок!

ВЕРОНІК: Я наполягаю!

МІШЕЛЬ: Наполягаєш! Твоє захоплення суданськими неграми псує геть усе!

ВЕРОНІК: Я вражена… Чому ти намагаєшся виставити себе таким хамом?

МІШЕЛЬ: Бо я так хочу. Хочу бути хамом!

ВЕРОНІК: Коли-небудь ви зрозумієте, які жахіття кояться у тій частині світу, і вам буде соромно за байдужість і мерзенний нігілізм.

МІШЕЛЬ: О, дарджилінґ, ти неперевершена! Ти серед нас найкраща!

ВЕРОНІК: Саме так.

АННЕТ: Ходімо, Алене, ці люди – чудовиська!

Допиває ром і тягнеться за пляшкою.

АЛЕН (намагається їй завадити): Годі, Аннет…

АННЕТ: Ні, я хочу ще, хочу напитися! Чхати я хотіла на збалансованість! Баланс між справами та особистим у житті, пхе! Досить! Хочу напитись – і крапка!

АЛЕН: Ти й так уже п’яна.

АННЕТ: Чому ти дозволяєш їм називати нашого сина катом? Ми прийшли до них, аби все владнати, а нас ображають, читають нотації про якесь всесвітнє братерство. Слухайте, здається, наш син мав рацію, коли загилив вашому по зубах! І ще – мені байдуже до ваших розхвалених прав людини!

МІШЕЛЬ: Ти диви: трохи алкоголю – і машкара спала! Куди й поділася люб’язна розважлива пані, така начебто мила…

ВЕРОНІК: А я казала! Від самого початку казала!

АЛЕН: Що ви казали?

ВЕРОНІК: Що вона наскрізь фальшива. Ця жінка – фальшивка. І мені дуже шкода.

АННЕТ (скорботно): Ха-ха-ха!..

АЛЕН: Коли ви це казали?

ВЕРОНІК: Коли ви були у ванній кімнаті.

АЛЕН: Ви були знайомі якихось п’ятнадцять хвилин – і вже вирішили, буцімто вона фальшива?

ВЕРОНІК: Фальш у людях я відчуваю миттєво.

МІШЕЛЬ: Це правда – відчуває.

ВЕРОНІК: У мене на такі речі нюх.

АЛЕН: А що це означає – «фальшива»?

АННЕТ: Я не хочу це слухати! Алене, навіщо ти примушуєш мене слухати це!

АЛЕН: Цуцику, заспокойся.

ВЕРОНІК: Вона заокруглює гострі кути. Хоч і поводиться пристойно. Ця справа цікавить її не більше, ніж вас.

МІШЕЛЬ: Це точно.

АЛЕН: Авжеж, це точно.

ВЕРОНІК: Отже, ви згодні?

МІШЕЛЬ: Та чхати вони хотіли! Це було очевидно від самого початку. І вона також – ти маєш рацію!

АЛЕН: А ви, отже, ні? (До Аннет:) Люба, дозволь мені. Поясніть мені, Мішелю, що значить «бути стурбованим»? Що це за вислів такий? Ви маєте більш переконливий вигляд, коли поводитеся по-хамськи. Насправді, тут усім начхати – крім Веронік, яка, треба віддати належне, тримається досить чесно.

ВЕРОНІК: Не треба мені віддавати належне, не треба, чуєте?!

АННЕТ: Одначе я стурбована. Я дуже стурбована.

АЛЕН: Наша стурбованість, Аннет, істерична, ми не схожі на справжніх героїв у реальному житті. (До Веронік:) Одного разу я бачив по телевізору вашу приятельку Джейн Фонду – одразу закортіло повісити на стіну плакат «Ку-Клус-Клану»…

ВЕРОНІК: А чого це вона раптом моя приятелька? До чого тут узагалі Джейн Фонда?!

АЛЕН: Бо ви належите до одного типу. До категорії активних жінок, які не бояться приймати рішення – а це мало кому подобається в жінках. Від вас ми, чоловіки, чекаємо чуттєвості, пристрасті, гормонів. А жінки, які демонструють ясний розум, жінки, які стоять на сторожі світу, викликають у нас відразу – навіть бідолашному Мішелеві, вашому чоловікові, гидко…

МІШЕЛЬ: Даруйте, але не треба говорити від мого імені!

ВЕРОНІК: Мені глибоко байдуже, що ви любите у жінках! Де ви відкопали цю тираду, цікаво? Ви належите до того типу чоловіків, на чию думку всім начхати!

АЛЕН: Бачте, як горлає. Мов матрос на рибацькому човні у позаминулому столітті!

ВЕРОНІК: А вона хіба не горлає?! Хіба не горлає, коли править, буцімто її маленький вилупок мав право загилити нашому синові?

АННЕТ: І правильно зробив, що загилив! Бо ваш синок – гомік!

ВЕРОНІК: О, тепер, певно, вам стало краще, чи не так?

АННЕТ: Ходімо, Алене! Що ми робимо в цій халупі?

Удає, ніби йде, потім швидко розвертається, підходить до тюльпанів і з розмаху ляскає по вазі. Квіти злітають у повітря, розсипаються по кімнаті.

АННЕТ: Ось що я зроблю з вашими жалюгідними квітами! Дешеві тюльпани! Ха-ха-ха! (Починає ридати.) Це найгірший день у моєму житті…

Мовчанка. Усі шоковані.

Мішель підбирає щось із підлоги.

МІШЕЛЬ (до Аннет): Це ваше?

АННЕТ (бере футляр, відкриває і дістає звідти окуляри): Дякую…

МІШЕЛЬ: Не пошкодилися?

АННЕТ: Здається, ні…

Пауза.

МІШЕЛЬ: А я вважаю…

Ален починає збирати стебла і пелюстки тюльпанів.

МІШЕЛЬ: Не треба.

АЛЕН: Я допоможу…

Дзвонить телефон. Повагавшись мить, Веронік бере слухавку.

ВЕРОНІК: Так, котику… Справді?.. Але ж ти зробиш домашнє завдання у Аннабель?.. Ні, котику, ми його не знайшли… Так, я ходила аж до супермаркету. Слухай, котику, ти ж знаєш Хрумка – він дасть собі раду, треба у нього вірити. Гадаєш, йому було весело самому у клітці?.. Тато дуже засмучений, він не хотів робити тобі боляче… Ну що ти… Поговори з ним. Слухай, котику, у нас і так повно клопотів із твоїм братом… Хрумко харчуватиметься… листячком… жолудями, каштанами… він знайде, що їсти… черв’яки, равлики, сміття – він же всеїдний, як і ми, котику… До побачення, моя люба.

Пауза.

МІШЕЛЬ: Певно, ця тварина зараз натоптує собі черево.

ВЕРОНІК: Я так не думаю.

Мовчанка.

МІШЕЛЬ: Звідки нам знати?

Інформація видавця

УДК 82-2

ББК 84.4 Фра-44

Р-34

Ясміна Реза

Yasmina REZA

БОЖЕСТВО РІЗАНИНИ

LE DIEU DU CARNAGE

П’єса

З французької переклав Іван Рябчій

Перекладено за виданням:

Yasmina Reza

Le dieu du carnage

Éditions Albin Michel, Paris

ISBN: 978-2-226-17374-4

Випущено на замовлення Державного комітету телебачення і радіомовлення України за програмою «Українська книга» 2016 року.

Усі права застережені. Жодну частину цього видання не можна перевидавати, перекладати, зберігати в пошукових системах або передавати у будь-якій формі та будь-яким засобом (електронним, механічним, фотокопіюванням або іншим) без попередньої письмової згоди на це ТОВ «Видавництво Анетти Антоненко».

ISBN 978-617-7192-55-7

ISBN 978-617-7192-29-8 Серія «Колекція театральна»

Літературно-художнє видання

Колекція театральна

Ясміна Реза

Yasmina REZA

БОЖЕСТВО РІЗАНИНИ

LE DIEU DU CARNAGE

П’єса

З французької переклав Іван Рябчій

Випусковий редактор Галина Завалій

Редактор Григорій Латник

Обкладинка Віталій Кравец

Макет та художнє оформлення Сашка Шевцова

Підписано до друку 08.04.16. Формат 84x108/32.

Папір офсетний. Гарнітура Serif. Друк офсетний.

Обл.-вид. арк. 1,72.Ум.-друк. арк. 5,46. Тираж 1500 прим.

Видавець: ТОВ «Видавництво Анетти Антоненко»

Свідоцтво про внесення суб’єкта видавничої справи до державного реєстру видавців, виготовлювачів і розповсюджувачів видавничої продукції, серія ДК № 4873 від 26.03.2015 р.

9/6, вул. Коцюбинського, Львів, 79005, Україна

Для листування:

anetta@anetta-publishers.com

Віддруковано з готових діапозитивів у друкарні ТОВ «Друкарня «Рута», ДК № 4060 від 29.04.2011, м. Кам’янець-Подільський, вул. Пархоменка, 1, т. 038 494 22 50, drukruta@ukr.net

Замовлення № 456

РЕЗА Ясміна

Р 34 Божество різанини. П'єса / Переклад з французької Івана Рябчія. – Львів: Видавництво Анетти Антоненко, 2016. – 96 с.

ISBN 978-617-7192-55-7

ISBN 978-617-7192-29-8 (Серія «Колекція театральна»)

П'єса «Божество різанини» (Le Dieu du carnage) отримала всесвітнє визнання: Tony Award 2009 року, постановки у Бельгії, CШA. Канаді, Іспанії, Японії, Росії та Лівані. За цією п'єсою Роман Поланскі зняв стрічку «Різанина» (2011).

«Вельми сучасна спокуслива манера, найнезвичніший драматургічний голос Франції та найкращі традиції великої французької літератури»

Тільман Краузе, Die Welt

«Про наше суспільство вона каже більше, ніж усі сучасні серйозні дослідники. Найкращий сучасний автор комедії»

Етьєн де Монтеті, Le Figaro

Про автора

Ясміна Реза (Yasmina Reza) нарадилася 1959 року в Парижі в родині інженера напівіранця-напівросіянина та єврейської скрипальки, яка втекла з радянської Угорщини. У всіх своїх творах Реза показує сучасне суспільство і намагається зірвати маски зі своїх персонажів, показати їхні оголені душі, «нерв зла» та істинні цінності «цивілізованого» західного людства. Найбільше Ясміна Реза уславилася своїми п'єсами «Розмова після похорону» (1987), «Мистецтво» (1994), «Випадковий чоловік» (1995), «Божество різанини» (2006) та ін.