Текст книги "Матеріяли до біографії письменника Лопуцьки"

Автор книги: Леонід Скрипник

сообщить о нарушении

Текущая страница: 2 (всего у книги 2 страниц)

САМЕ ІСТОРИЧНА ПОДІЯ

І Лопуцька відчув голос історії і встав, і випроставсь у весь зріст, і відчув себе у всеукраїнському маштабі, і заговорив – теж у цьому маштабі...

І почав Лопуцька громити наше безладдя, і почав виправляти курс корабля всеукраїнського, і відчував Лопуцька себе чи то пророком Єремією, чи то Петром Першим... Проте – це дурниці. – Він відчував себе – Лопуцьком...

Кращі видавництва видрукували його твори в обкладинках з золотом. Кращі театри поставили його п'єси... Кращі критики й найвідповідальніші газети говорили про неймовірну, майже зовсім незрозумілу глибину його творів.

І ввижалося вже Лопуцькові, як пролетарська Україна повертає на правильний, безхибний шлях, що його накреслив для неї він – Лопуцька. І вбачав він вже нову славу, нову пошану й нові авторські (особливо від театральних постановок).

І раптом!...

Отак, знаєте, завжди оте «і раптом»...

ЕПІЗОД ЧОТИРНАДЦЯТИЙ (сумний і історичний)

– Сумно мені про це розказувати. Та й навіщо? – Аджеж і всі це знають...

Спочатку одна нечемна, махаєвська газета пропечатала несподівані речі, потім друга, потім третя...

Лопуцька перестав здоровкатися спочатку з одним рецензентом, потім з другим, потім з третім...

Сумно, дуже сумно... Нечемні, безчесні рецензенти запродалися різним урядовцям і почали залазити в неймовірну, майже зовсім незрозумілу глибину Лопуцькових творів. І навіть чобіт не зняли...

І саме паскудне, що таки залізли й – мало того – зрозуміли...

Ой, сумно! – і так тричі...

Гордовито, як скеля, тримався Лопуцька проти бурхливого моря нездарних запроданців цілих два тижні. Через два тижні запродалася і найвідповідальніша газета...

Буття визначає свідомість, а Лопуцька, як ми вже бачили, марксист... А буття – це економіка. А економіка – це гонорар. А гонорар – це видавництва та театри. А видавництва та театри – це відповідні урядовці. А урядовці за свій рупор мають якраз саме цю найвідповідальнішу газету... – Діалектика, – сказав Лопуцька.

Гордовитий, як римлянин, Лопуцька пішов до редактора цієї газети й сказав, що він, слово чесне, більше так писати не буде. Гордовитий, як скеля над морем, Лопуцька попросив про це всім не розказувати.

І редактор погодився. Розказав не всім, а саме тим, чиїм рупором була його газета...

Словом врешті все гаразд...

ЕПІЗОД П'ЯТНАДЦЯТИЙ (останній тільки в моїх спогадах)

Вчора я грав з Лопуцькою на біліярді, й він мені розказував:

– ... прямо не маю часу гонорарів збирати... друкують, сукині сини... навіть мене не питаючи...

А сьогодні мені сказали, що Лопуцькові знову дають долари й він знову поїде до Европ, після чого його командирують для лікування на Сандвичеві острова...

Бо Лопуцька – квіт українського творчого інтелекту. Бо Лопуцьок – мало.

Бо Україна бідна...

Бідна Україна!

____________________________

Примітка

Сатиричний твір Леоніда Гавриловича Скрипника «Матеріяли до біографії письменника Лопуцьки» представлено тут за публікацією в харківському часописі «Нова ґенерація» № 11 за 1928 рік. Збережено правопис тієї публікації, котрий дещо відрізняється від сучасного.

Примітки автора

Вирізка з «Вечірнього Радіо» – Найбільш освідомлена літературознавча газета на Україні.

– Ех!.. Тц!.. ну й ...! – В оригіналі можна було крім написаного чути далі ще всякі слова.