Текст книги "Утрачений рай"
Автор книги: Джон Мильтон
сообщить о нарушении
Текущая страница: 14 (всего у книги 14 страниц)
977. Тенериф – гірська вершина на одному з Канарських островів.
1001. Тебе там зважено. Ти – як пір’їна… – У Гомера на золотих вагах Зевс зважував долі героїв під час битв (Іліада, VIII. 69-74).
КНИГА П’ЯТА
152. Молилися: «О Вічний Добротворче… – Молитва Адама і Єви – розгорнутий парафраз 148 Давидового псалма.
335-336. Які ростуть у нас і за морями…//Понтійським, Середземним чи Індійським… – Понтійським, тобто малоазійське побережжя Чорного моря.
670-671. Летіти при розгорнутих знаменах… // На Північ, в простір наших володінь… – За Біблією, диявол пов’язується із північчю, як сказано у Старому заповіті: «Ти ж сказав був у серці своєму: «Зійду я на небо, повище зір Божих поставлю престола свого, і сяду я на горі збору богів, на кінцях північних, підіймуся понад гори хмар, уподібнюсь Всевишньому! Та скинений ти до шеолу, до найглибшого гробу» (Буття. Ісая, XIV, 13-15).
860. А полум’яний Абдиїл безстрашно… – тут знову Мілтон використовує біблійне ім’я і називає ним вірного серафима – за біблійною традицією це ім’я трактувалося як «раб Божий».
КНИГА ШОСТА
8—10. Коли… // 3 одної брами вилітає світло… // У протилежну тихо входить пітьма… – тут Мілтон перефразовує Гесіода («Теогонія», 748 – 754). За давньогрецькими уявленнями – житло днів і ночей було на краю Землі.
46. Йди, Михаїле, Князю Божих армій… – За Біблією, Михаїл є проводиром небесного війська у битві із Сатаною.
58-61. Хмар чорних налетіла й огорнула… // Всю Гору; в хмарах стріли блискавиць… // Замиготіли грозяно – знак гніву… // Господнього, і сурми прогриміли… – Тут Мілтон наслідує Біблію (Вихід, XIX, 16-20), йдеться про зішестя Бога на гору Синай.
352. Андрамелех – за Біблією, божество, якому поклонялися ассирійці.
360-361. І лютих Аріела й Аріоха… // А потім Раміела розгромив. – Всі імена біблійного походження.
426. Нісрок – за Біблією, ім’я ассирійського божества.
517. Зофіїл – це ім’я означає «страж Божий».
711-715. …коли… // Усе у геть Усьому будеш Ти… //1 Я в Тобі на віки вічні з тими… // Кого Ти любиш. – Тут автор переповідає сказане у Новому заповіті після приходу Христа на Землю.
846. Овець лякливих і покірних кіз. – У Євангелії кози означають – грішники, а вівці – праведники (Матв., XXV, 32-46).
850—853. …Там зблисли кришталеві мури… // Високі й враз розпались удвобіч… // Зяйнув жахливий отвір у глибінь… // Бездонну… – Тут Мілтон посилається на апокаліптичний образ: «І небо сховалось, згорнувшись. Немов той сувій пергамену, і кожна гора, і кожен острів порушилися з своїх місць» (Об’явл. Ів. Богослова, VI, 14).
КНИГА СЬОМА
1. Прилинь з Небес, Ураніє!.. – У давніх греків муза астрономії. За доби Відродження Уранія стала покровителькою високої епічної поезії.
20. Мов Белерофбна, не поніс мене… – за грецькою міфологією Белерофон намагався злетіти на коні Пегасі в небо, але був скинутий Зевсом на Землю.
27—28. Лихих часів і лютих язиків… // Загроз і темряви. І самоти. – йдеться про реставрацію монархії в Англії, від якої потерпав Мілтон.
192—193. Крилаті при крилатій Колісниці… // Вогненній із небесної зброярні… – Тут Мілтон проводить паралелі з видінням біблійного пророка: «І знову звів я очі свої та й побачив, аж ось чотири колесниці виходять з-між двох гір, а ті гори – гори з міді» (Захарій, VI, 1).
218—219. …В руці Творця // З’явивсь гігантський циркуль золотий… – У добу Відродження таким увляли Бога Великого Геометра із велетенським циркулем – інструментом, що сприяє творенню.
443 – 444.. .або павич, //Що райдужно-окастим опахалом… – За давньогрецькою міфологією, на хвості павича були розміщені очі багатоокого велетня Аргуса, якого вбив Гермес.
КНИГА ВОСЬМА
1—3. Ангел…//… бесіда його //… мов музика. – Божий посланець ангел Рафаїл гостює у перших людей Адама і Єви, Він щойно скінчив засновану на біблійній легенді сповідь про створення неба і Землі.
17—23-34. Земля – зерниночка, піщинка, атом…//… мудра та ощадлива Природа…//… заплутані думки. – Астрономічні відстані й пропорції та об’єктивність законів природи викликають у людини сумнів щодо теологічного трактування місця та ролі Землі у Всесвіті.
35-56. Єва тихо встала…// …не те щоб ті були чужі…//… не те щоб не цікаві..// …не Ангел, а Муж…// …в супроводі поглядів тужливих. – Тут, далі та в інших книгах поеми Мілтон виражає думку про те, що людське подружжя і ширше: чоловіче та жіноче начала людськости – це гармонія взаємодоповнення, поза якою ці начала є неповноцінними.
72. Зачудування, а не підзирання. – Поетичне вираження протилежности релігійного і наукового підходів до навколишнього світу: з одного боку, самодостатнє «зачудування» та зневага до теорій та гіпотез (ангел глузливо перелічує поняття заплутаної Птоломеєвої астрономії); а з другого боку, «підзирання»: тобто телескопи, мікроскопи й хитромудрі експерименти, що виривають у природи її таємниці.
121—126. Сонце…// … тягнуться до нього…// … одна з семи…// … потрійний рух. – В поетичному образі Коперникової системи Мілтон принагідно вловлює також закон всесвітнього тяжіння, що для науки відкрився через тринадцять років по смерті поета. З дев’яти планет сонячної системи тоді були відомі шість і Місяць. Потрійний рух Землі: 1) навколо Сонця, 2) навколо власної осі, 3) зміниорієнтації земної осі щодо Сонця.
131—132. По велетенському кружляє кругу… // Угору – вниз понад усі зірки. – Стислий поетичний образ Птоломеєвої сонячної системи, згідно з якою Сонце рухається на сфері, що обіймає всі планети й зірки.
148—151. А обмін світлом сильним чоловічим… // …закон Всесвітній двостатевости, основа…//життя? – Образна думка націлена далі – на динамічно-творчу єдність протилежностей і всесвітню діалектику розвитку.
КНИГА ДЕВ’ЯТА
18. Чи Турнова несамовита лють… – Про це йдеться в «Енеїді» Вергілія, де розповідається, як цар племені ритулів Турн оголосив війну троянцям цареві Латину, який відмовився видати за Турна дочку Лавінію, натомість пообіцяв її видати за Енея.
81. В Едемі, там, де Понт, і ген на Північ… – тобто, там, де Чорне море.
91. Змій – наймудріший з тварей польових. – «Але змій був хитріший над усю польову звірину, яку Господь Бог учинив» (Буття, III, 1).
338. Чи з почту Делії стрімка Дріада… – Делія – тобто грецька богиня мисливства Артеміда, Дріада – лісова німфа.
КНИГА ДЕСЯТА
16-17. Непослушенство та сваволя… //Ввели Першолюдину в перший гріх. –
Свою думку стосовно гріха Мілтон пояснює у своєму трактаті «Про християнську доктрину» (XI).
49. Відстрочка – аж ніяк не виправдання… – Англійське прислів’я: «forbearance is not acquittance».
52-53. Тобі, єдинородний Сину, суд…// Вершити доручив Я в Небесах… – «Бо Отець і не судить нікого, а ввесь суд віддав Синові…» (Іван, V, 22).
201-202. …Як по тисячоліттях… // Коли Апостолам помивши ноги… – За Біблією, ця фраза має глибоко символічне значення: «Потому налив Він води до вмивальниці та й зачав обмивати ноги учням…» (Іван, ХІП, 5).
203 —206. …зі шкір…// Забитих, а чи то злинялих звірів… // Покрив людську не тільки наготу…//Тілесну, а й бридотнішу духовну… – «І станеться поясом клубів Його справедливість, вірність же – поясом стегон Його!» (Ісая, 11, 5).
276. Прицвяхував до дна морського Делос… – за давньогрецькими міфами, острів Делос був плавучим і блукав морями, доки Зевс не повелів Посейдонові закріпити його на одному місці. На Делосі народилися Артеміда й Аполлон.
291-295. …так цар давніх персів… // Ксеркс рушав уярмлювати греків…//Лишивши свій палац помпезний в Сузі…//Дійшовдо Гелеспонтської протоки… //Де наказав стелить понтонний міст… – Перський цар Ксеркс пішов війною на греків, щоб завоювати їх, наказав збудувати міст через протоку Гелеспонт (Дарданели), проте буря зруйнувала його, і тоді у великому гніві цар велів відбатожити Гелеспонт 300 ударами батога (Геродот. Історія, VII, 35). Сузл – резиденція перських царів.
365. У Нього – кубатура, в тебе – сфери… – За Біблією, Емпірей вважається квадратним (Об’явл. XXI).
418. Тікав за Каспій в царство Аладули, – Тобто до Великої Вірменії, на теренах якої у XV XVI ст. велися жорстокі війни між Туреччиною та Персією.
570-571. І син ії фатальний Розпад-Смерть… // (Поки що не на білому коні). – Апокаліптичний образ «Смерть на білому коні». «І я глянув, ______ і ось кінь чалий. А той хто на ньому сидів, на ім'я йому Смерть, за ним же слідом ішов Ад» (Об’явл. VI, 8).
КНИГА ОДИНАДЦЯТА
2-3. …бо Всевишній… // Серця їх скам’янілі розтопив. – За Біблією: «І дам їм одне серце, і нового духа дам у вас, і вийму із їхнього тіла серце камінне, і дам їм серце із м’яса» (Єзекіїль, XI, 19).
9. Молитв Девкаліона й діви Пірри. – Тут Мілтон вдається до ремінісценції із Овідія («Метаморфози», І).
33. Кадило з фіміамом Нас примирить… – Цією фразою автор посилається на Апокаліпсис: «І прийшов другий Ангол, та й став перед жертовником із золотою кадильницею… І знявся дим кадильний з молитвами святих від руки Ангола перед Бога» (Об’явл. VIII, 3,4).
120-122. Розстав сторожу херувимську. // Хай вогненним мечем вимахує… // Й відлякує від Раю, не пускає… – За Біблією: «І вигнав Господь Бог Адама. А на схід від еденського раю поставив Херувима і меча полум’яного, який обертався навколо, щоб стерегти дорогу до дерева життя» (Буття, III, 24).
135. Тим часом Девкотея окропила… – У давніх греків Левкотея – богиня моря.
158-159. Отож народжуй їх, благословенна… // Прамати всіх людей і всіх живущих… – Ім’я Єва означає «життя»: «І назвав Адам ім’я своїй жінці: Єва, бо вона була мати всього живого». (Буття, III, 20).
185. Поблизу птах Юпітерів з вершини… – Птах Юпітера (Зевса) – орел.
203—204. Подвійний знак звістив нам одночасно… // Із Заходу на Схід гонитву й Смерть. – Вигнання із Раю відбувалося через східну браму.
303 – 304. Приголомшений Адам… //Озвавсь нарешті: «Князю над князями… – За Біблією, Михаїл посідає одне з найвищих місць у небесній ієрархії.
359-360. Я посланий // Зміцнити вашу віру перед тим… – За Біблією:
«І прийшов я, щоб ти зрозумів, що станеться твоєму народові в кінці днів, бо це видіння ще на наступні дні» (Даниїл X, 14).
386. Являв Спокусник Другому Адаму… – Тут мовиться про спокусу Христа (Матвій, IV).
390. У місті Камбалу; трон Тамерлана… – Тут ідеться про місто Ханбалга-сун – «місто хана» – столиця Чингізхана у XIII сторіччі.
395. Екбатан – столиця давньомідійської держави, яку в VI ст. до н. е. підкорив перський цар Кір.
400. Негус-цар – титул володаря Абіссинії.
401-402. / царств приморських городи: Момбаза… // Квілеа, Софала, Мелінд… – міста на східному узбережжі Африки.
415. В ній – град, що Геріонові сини… – тобто іспанці. У давньогрецькій міфології – велетень, якого вбив Геракл.
450-451. «Адаме! Ось ці два – твої сини. // Той заздрісний правдивого убив. -
Тут ідеться про смерть Авеля від руки Каїна.
550. Намети. Ходять попасом отари. – Тут і далі Мілтон описує нащадків Каїна. (Буття, IV, 20-22).
569– 570. Гірський. Там вивелося інше плем’я…//Пряме поставою, богобоязне… – Йдеться про нащадків Сифа.
844-845. Від хмарки вниз – веселу Рай-Дугу… // Багатокольорову, знак Господній… – за Біблією, після потопу Бог уклав нову угоду з Ноєм (Буття, IX, 9—15).
КНИГА ДВАНАДЦЯТА
28—29. Та згодом вознесеться над всіма…//У гордощах, жадобі верховенства…
Тут ідеться про Німрода: «Куш же породив Німрода, – він розпочав на землі велетнів. Він був дужий мисливець перед Господнім лицем. Тому то говориться: Як Німрод, дужий мисливець перед Господнім лицем». А початком царства були: Вавилон і Ерех, і Аккад, і Калне в землі Шінеар» (Буття, X, 8—10).
50-51. Для сув’язі. Затим величну вежу… // Звелить возводити – аж до Небес… – У цих рядках Мілтон веде мову про будівництво Вавилонської вежі (Буття II, 1-9) Назва Вавилон походить від дієслова «змішувати»: «І тому то названо ймення йому: Вавилон, бо там помішав Господь мову всієї землі» (Буття XI, 9).
103-105. Для прикладу: один з синів того…//Хто будував Ковчег, накличе срам… // На батька власного і вслід – прокляття… – Мілтон розповідає про Ноєвого сина Хама, який бачив оголеність свого батька і не прикрив її (Буття, IX, 20-27).
113-115. Предком їхнім стане… //Меж ідолопоклонцями один… // Богошукач й богоугодний. – Авраам, який народився і жив серед язичників, перший пізнав існування єдиного Бога, за що його переслідували його ж одноплемінці.
145—148. Над берегом гора Кармел. Ген два… // Струмки зливаються; від них ріка… //Йордан тече й утворює границю…//На Сході… – Цими рядками і далі за текстом, Мілтон окреслює межі Землі обітованої.
155-158. …Патріарх… // На ім’я Авраам породить сина… //Син – внука, що зміцніє в правді й вірі. // Внук проросте дванадцятьма синами… – Авраам означає «великий батько», тобто батько багатьох народів: «І не буде вже кликатись ім’я твоє: Аврам, але буде ім’я твоє: Авраам, бо вчинив я тебе батьком багатьох народів» (Буття XVII, 5).
194-195. Нільський Дракон – Так у Біблії названо єгипетського фараона (Єзекіїль, XXIX, 3).
343. Чиєму Царствію кінця не буде. – У цьому рядку Мілтон цитує благу вість архангела Гавриїла діві Марії про народження Ісуса (Лука, І, 32-33).
346. А син Давида, мудрий і багатий… – Йдеться про сина Давида, мудрого Соломона.
415—416. Прийме на Себе вашу кару – Смерть // Ганебну. На хресті зазнавши мук… – Розіпнути на хресті вважалося найганебнішою покарою.
510-512. Вони остерігали: потім //Прийдуть Вовки, як вчителі, що Віру//Споганять. – Мілтон перефразовує слова св. Матвія: «Стережіться фальшивих пророків, що приходять до вас ув одежі овечій, а в середині – хижі вовки» (Матвій,VII, 15).
