Текст книги "Фантастичні звірі і де їх шукати"

Автор книги: Дж. Ролiнг

сообщить о нарушении

Текущая страница: 3 (всего у книги 4 страниц)

Є

ЄДИНОРІГ (Unicorn)

КММ: XXX [15]15
  Див. примітку стосовно русаліїв.


[Закрыть]

Єдиноріг – прекрасний звір, який трапляється в лісах північної Європи. В дорослому віці це білосніжний рогатий кінь, хоча лошатка спершу золотисті, а перед досягненням зрілості стають сріблястими. Кров, ріг і грива єдинорога славляться своїми потужними магічними властивостями.[16]16
  Єдинороги, як і феї, надзвичайно популярні герої маґлівських казок – і вони на це справді заслуговують.


[Закрыть] Єдиноріг зазвичай уникає контакту з людьми, підпускає до себе радше відьом, аніж чаклунів, і такий прудконогий, що його дуже важко впіймати.

І

ІМП (Imp)

KMM: XX

Імпа можна знайти лише в Британії та Ірландії. Іноді його плутають з ельфом. Вони подібні на зріст (від п’ятнадцяти до двадцяти сантиметрів), але імп не літає, як ельф, і не має такого яскравого забарвлення (зазвичай імп темно-коричневий або чорний). Однак вони схожі своїм грубуватим почуттям гумору.

Імп надає перевагу вологим і багнистим місцинам. Його часто можна побачити біля берегів річок, де він розважається, штовхаючи і штурхаючи усіх роззяв.

Імпи їдять маленьких комашок і розмножуються подібно до фей (див. далі), хоч і не прядуть коконів. Їхні малята завдовжки два-три сантиметри, вилуплюються цілком сформовані.

Й

ЙЄТІ (Yeti)

(відомий ще як Біґ-Фут або Снігова Людина)

КММ: ХХХХ

Уродженець Тібету, єті вважається родичем троля, хоч ніхто ще не наблизився до нього настільки близько, щоб провести необхідні дослідження.

Зростом до чотирьох з половиною метрів, він покритий з голови до ніг білосніжною шерстю. Йєті поглинає все, що трапиться йому на шляху, але боїться вогню, тож фахові чаклуни можуть дати йому відсіч.

К

КАП (Kappa)

КММ:ХХХХ

Кап – японський водяний демон, який живе в мілководних ставках і річках.

Його часто змальовують як мавпу з риб'ячою лускою замість шерсті, а ще він має на голові заглиблення, в якому носить воду.

Кап живиться людською кров'ю, але він не заподіє вам ніякої шкоди, якщо йому кинути огірок з вирізаним на ньому вашим ім'ям.

При зустрічі з капом чаклун мусить хитрощами змусити його вклонитися – якщо кап це зробить, то вода з ямки на голові виллється і він миттєво втратить свою силу.

КВІНТОЛАП (Quintaped)

(також відомий як Мак-Бун волохатий)

КММ: ХХХХХ

Квінтолап – надзвичайно небезпечний хижак, що має особливу пристрасть до людей.

Його приземкувате тіло і всі п’ятеро клишавих лап вкриті густим рудо-багряним волоссям.

Квінтолапа можна зустріти лише на острові Дрієрі біля північного узбережжя Шотландії. З цієї причини Дрієр було знекартлено.

Існує легенда, що колись на острові Дрієрі жили тільки дві чаклунські родини – Мак-Клайверти і Мак-Буни. П’яна чаклунська дуель між Дуґальдом, головою клану Мак-Клайвертів, і Квінтієм, головою клану Мак-Бунів, очевидно призвела до смерті Дуґальда. У відповідь Мак-Клайверти однієї ночі оточили помешкання Мак-Бунів і перетворили їх усіх на потворних п’ятилапих бестій. Занадто пізно Мак-Клайверти збагнули, що Мак-Буни, знамениті своєю цілковитою некомпетентністю в магії, у зачарованому стані виявилися набагато небезпечніші. До того ж Мак-Буни чинили опір будь-яким спробам повернути їм людську подобу. Почвари знищували всіх Мак-Клайвертів, аж доки на острові не лишилося жодної людської душі. І лише тоді Мак-Буни усвідомили, що за відсутності хоч когось, хто володіє чарівною паличкою, вони назавжди залишаться такими, як є.

Ніхто достеменно не знає, прадива ця історія чи ні, адже в живих не лишилося жодного Мак-Клайверта чи Мак-Буна, щоб розповісти нам про те, що насправді сталося з їхніми предками.

Квінтолапи не вміють розмовляти і шалено опираються будь-яким спробам Відділу нагляду й контролю за магічними істотами впіймати когось із них з метою розтрансфігурацїї, тому ми змушені припускати, що вони й справді, судячи з прізвиська, є тими волохатими Мак-Бунами, які з радістю готові до кінця своїх днів залишатися монстрами.

КЕЛПІ (Kelpie)

КММ: ХХХХ

Цей британсько-ірландський демон-водяник може набувати різноманітних форм, хоч найчастіше з’являється у вигляді коня з очеретяною гривою. Заманивши необачну жертву собі на спину, він пірнає на саме дно річки чи озера, де й пожирає свого вершника, нутрощі якого спливають на поверхню.

Щоб здолати келпі, треба правильно його загнуздати за допомогою розташувальних чарів, після чого він стає слухняний і покірний.

Найбільшого в світі келпі виявлено в озері Лох-Нес у Шотландії. Найчастіше він набирає обрисів морського змія (див. далі). Спостерігачі Міжнародної конфедерації чаклунів усвідомили, що вони мають справу не зі справжнім змієм, коли на їхніх очах після наближення групи дослідників-маґлів він перетворився на видру, а тоді знову на змія, коли небезпека минула.

КЕНТАВР (Centaur)

КММ: ХХХХ [17]17
  Чотири X кентаврам присвоєно не через надмірну агресивність, а передовсім тому, що з ними належить спілкуватися дуже обережно. Те саме стосується русаліїв та єдинорогів.


[Закрыть]

Кентаври мають людську голову, руки і торс, що переходить у кінський тулуб різної масті.

Наділені розумовими здібностями і здатністю розмовляти, кентаври насправді не належать до категорії звірів, але були класифіковані так Міністерством магії на власне прохання (див. Вступ).

Кентаври мешкають у лісах. Їхньою батьківщиною вважають Грецію, хоч у наш час кентаврські громади можна зустріти в багатьох кутках Європи. Чаклунська адміністрація кожної з країн, де перебувають кентаври, надає для них спеціальні ділянки, де їх не турбуватимуть маґли. Проте варто зауважити, що кентаври не потребують особливої протекції від чаклунів, адже й самі чудово вміють ховатися від людей.

Життя кентаврів оповите таємницею. Насправді вони не довіряють ні чарівникам, ні маґлам і, як видається, не роблять між ними великої різниці.

Живуть вони табунами, що налічують від десяти до півсотні членів.

Відомо, що вони чудові зцілювачі, віщуни, лучники та астрономи.

КЛАБЕРТ (Clabbert)

КММ: XX

Клаберт – істота, що мешкає на дереві й нагадує своїм виглядом щось середнє між мавпою та жабою.

Походить з південноамериканських штатів, хоч відтоді вже поширився по цілому світі.

Має гладеньку лису шкіру зелено-рябого кольору, перетинчасті пальці ніг і рук, довгі гнучкі кінцівки, які дають змогу клаберту стрибати з гілки на гілку зі спритністю орангутанга. На голові в нього короткі ріжки, а широка пащека з гострими, як лезо, зубами шкіриться в постійній насмішці.

Харчується переважно маленькими ящірками і птицями. Характерною ознакою клаберта є велика пустула в центрі чола, яка червоніє і спалахує, коли він відчуває загрозу. Американські чаклуни колись тримали клабертів у своїх садах, щоб ті заздалегідь попереджали їх про наближення маґлів, але Міжнародна конфедерація чаклунів запровадила штрафи, чим значно підірвала подібну практику. І хоч нічні дерева, які сяяли від спалахів клабертів, мали доволі святковий вигляд, це вабило до себе занадто багатьох маґлів, які дивувалися, чого це їхні сусіди ще й досі не познімали різдвяних ліхтарів, хоч надворі вже червень.

КЛИНОХВІСТ (Nogtail)

КММ: XXX

Клинохвости – це демони, поширені в сільських районах Європи, Росії й Америки.

Вони нагадують хирлявих поросят з довгими ніжками, клиноподібними обрубками хвостів і вузенькими чорними очицями.

Клинохвіст прокрадається в свинарник і починає ссати свиноматку разом з усім її виводком. Чим довше клинохвіст залишається непоміченим і чим крупніший він виростає, то більшої шкоди завдає він тій фермі, в яку проник.

Клинохвіст напрочуд меткий, його важко впіймати, але він ніколи не повернеться на ту ферму, де за ним гнався білий пес. З цією метою у Відділі нагляду й контролю за магічними істотами (підрозділ боротьби зі шкідниками) тримають дюжину вівчарок-альбіносів.

КНАРЛ (Кnarl)

КММ: XXX

Маґли зазвичай приймають кнарла (північна Європа й Америка) за їжака. Розрізнити цих двох істот практично неможливо, за винятком однієї суттєвої різниці в їхній поведінці: якщо залишити в саду їжу для їжака, він з радістю прийме цей дар; якщо ж запропонувати їжу кнарлу, то він припустить, що господар саду намагається заманити його в якусь пастку, і понищить усі садові рослини й прикраси. Чимало маґлівських діток було звинувачено в вандалізмі, хоч насправді винуватцем цього був роздратований кнарл.

КНІЗЛ (Kneazle)

КММ: XXX

Спочатку кнізл плодився в Британії, але тепер він поширився по цілому світі.

Невеличкий, подібний на кота, з плямистим хутром, завеликими вухами й хвостом, як у лева. Кнізл розумний, незалежний, інколи агресивний, однак якщо йому сподобається якийсь чаклун або відьма, він може стати чудовою домашньою сотворинкою. Кнізл володіє дивовижною здатністю виявляти підозрілих типів з поганою репутацією, а ще він може безпечно допровадити свого хазяїна додому, якщо той заблудився.

Кнізлиця народжує за один раз до семи кнізленят і може схрещуватися з котами.

Власникам кнізлів (як і крупів чи фуперів – див. далі) необхідно отримати ліцензію, адже кнізли мають доволі незвичну зовнішність, яка може зацікавити маґлів.

КОЗЛОКОС (Billywig)

КММ: XXX

Козлокос – комаха родом з Австралії.

Довжина її разючо-синього, мов сапфір, тіла не більше сантиметра, проте швидкість в неї така, що маґли її майже не помічають, та й деяким чарівникам це вдається лише після того, як козлокос їх ужалить. Крильця козлокоса розміщуються на голові і крутяться з такою швидкістю, що він обертається в польоті, наче пропелер. Знизу на тілі знаходиться довге жало. Ті, кого вжалить козлокос, відчувають спочатку запаморочення голови, після чого починається левітація (підіймання в повітря).

Цілі покоління юних австралійських відьом і чарівників намагалися впіймати козлокосів і змусити їх себе вкусити, щоб насолодитися цим побічним ефектом, хоч передозування укусами може призвести до того, що жертва цілими днями безконтрольно ширятиме в повітрі, а іноді внаслідок потужної алергічної реакції взагалі не зможе приземлитися.

Сушені козлокосові жала використовують для деяких настійок, а ще, за певними припущеннями, ці жала є неодмінними компонентами популярних солодких свистобджілок.

КРИЛАТИЙ КІНЬ (Winged Horse)

КММ: XX-XXXX

Крилаті коні існують по цілому світі.

Є багато різних порід, включно з абраксанською (винятково могутні і крупні, масть паломіно), аетонською (каштанової масті, популярні в Британії та Ірландії), ґранійською (сірої масті, надзвичайно прудкі) та рідкісними тестралами (вороними конями, що мають здатність ставати невидимими; тестрали, на думку багатьох чаклунів, приносять невдачу).

Як і у випадку з гіпогрифом, власник крилатого коня зобов’язаний регулярно накладати на нього розілюзнювальні закляття (див. Вступ).

КРУП (Crup)

КММ: XXX

Круп походить із південно-східної Англії.

Зовні він дуже подібний на тер’єра Джека Рассела, за винятком роздвоєного хвоста. Майже немає сумнівів, що крупа вивели чаклуни, адже цей собака ставиться до чарівників з великою вірністю, але люто кидається на маґлів. Живиться всім, чим завгодно – від гномів до старих шин.

Ліцензію на утримування крупа видає Відділ нагляду й контролю за магічними істотами після здачі простенького тесту на підтвердження здатності чаклуна-прохача контролювати крупа в населених маґлами районах. Згідно із законом власники крупів зобов’язані видаляти хвіст своїм вихованцям за допомогою безболісних відривальних чарів у віці від шести до восьми тижнів, щоб маґли їх не помітили.

Л (Leprechaun)

ЛЕПРИКОН

(відомий також як кларикорн)

КММ: XXX

Метикуватіші, ніж феї, й не такі зловмисні, як імпи, ельфи чи доксі, леприкони одначе полюбляють пустувати.

Проживають тільки в Ірландії, сягають до п’ятнадцяти сантиметрів заввишки і мають зелений відтінок. Виготовляють примітивний одяг із листя.

Леприкони – єдині представники «маленького народу», які вміють говорити, хоча ніколи не вимагали перекваліфікувати їх у «людські істоти».

Малі леприконята народжуються цілком сформовані. Леприкони живуть переважно в лісистих місцевостях, але обожнюють привертати увагу маґлів, тому в маґлівській дитячій літературі вони з’являються майже так само часто, як феї.

Леприкони створюють реальну золотоподібну речовину, яка щезає протягом кількох годин, і це їх надзвичайно потішає.

Леприкони харчуються листям і, не зважаючи на репутацію жартівників, фактично ніколи не завдавали людям значної шкоди.

ЛОБАЛУГ (Lobalug)

КММ: XXX

Лобалуг живе на дні Північного моря.

Це примітивне створіння завдовжки з двадцять п’ять сантиметрів, що складається з еластичного рильця і мішечка з отрутою.

Коли йому хтось загрожує, лобалуг стискає мішечок, порскаючи отрутою в нападника. Русалії використовують лобалугів замість зброї, а чаклуни незрідка використовують їхню отруту для деяких настоянок, хоч ці дії й підлягають найсуворішому контролю.

М

МАНТИКОР (Manticore)

КММ: ХХХХХ

Мантикор – це вкрай небезпечне грецьке чудовисько з людською головою, лев’ячим тулубом і хвостом скорпіона.

Такий самий рідкісний і небезпечний, як і химера (див. далі), мантикор відомий своїм лагідним мугиканням під час поглинання здобичі.

Шкура мантикора відштовхує майже всі відомі закляття, а укус спричиняє миттєву смерть.

МІЛЬЗАДЖМІЛЬ

(Glumbumble)

КММ: XXX

Мільзаджміль (північна Європа) – це сіра волохата летюча комаха, здатна виробляти патоку, яка спричиняє меланхолію й використовується як протиотрута у випадках істерії, викликаної вживанням листя аліґоцїї. Відомі випадки, коли мільзаджміль окуповував бджолині вулики, і це мало найприкріші наслідки для меду.

Мільзаджмілі гніздяться в темних відлюдних місцинах, таких як дупла дерев і печери. Харчуються кропивою.

МІСЯЧНИЙ ТЕЛЕЦЬ (Moon Calf)

КММ: XX

Місячний телець – надзвичайно полохлива істота, що вилазить зі своєї нори лише при повному місяці.

У тельця гладеньке блідо-сріблясте тіло, вибалушені круглі очі на маківці й чотири довгі хирляві ноги з дуже пласкими видовженими копитами. У ніч повного місяця місячний телець виходить на безлюдну місцину і витанцьовує там на задніх ногах вибагливі фігури. Це вважається прелюдією до парування (при цьому на пшеничних полях залишаються плутані геометричні візерунки, які збивають з пантелику маґлів).

Спостерігати за танцем місячного тельця під сяйвом місяця надзвичайно цікаво, а іноді й доволі вигідно, адже якщо встигнути до сходу сонця зібрати їхній сріблястий послід і здобрити ним магічні трави й квіткові клумби, то ці рослини виростуть дуже швидко і будуть мати неймовірну силу.

Місячні тельці водяться всюди.

МОКA (Moke)

КММ: XXX

Мока – срібно-зелена ящірка, що сягає двадцяти п’яти сантиметрів завдовжки і поширена по всій Британії та Ірландії.

Мока вміє стискатися за власним бажанням, тому її ще ніколи не помічали маґли.

Її шкурку високо цінують чаклуни, які виготовляють з неї торбинки на гроші й гаманці, адже з наближенням чужаків вони стискаються в розмірах так само, як це робила колись мока, тому злодіям важко побачити гаманці з її шкурки.

МОРСЬКИЙ ЗМІЙ (Sea Serpent)

КММ: XXX

Морські змії поширені в Атлантичному й Тихому океанах, а також у Середземномор’ї.

Страхітливі з виду, морські змії ще ніколи не вбили жодної людини, не зважаючи на всі істеричні маґлівські оповідки про їхню жорстокість і лють. Морський змій має кінську голову й довге зміїсте тіло, яке горбами витикається з моря і сягає до тридцяти метрів завдовжки.

МУРТЛАП (Murtlap)

КММ: XXX

Муртлап – щуроподібне створіння, поширене на узбережжях Британії. Має на спині наріст, подібний до щупальців морської анемони. Якщо ці щупальця замаринувати і з’їсти, вони можуть протидіяти різним закляттям, але надмірна доза може призвести до того, що волосся у вухах ласуна забарвиться у неприємний фіолетовий колір. Муртлапи їдять дрібних рачків і ступні тих роззяв, які необачно на них наступають.

Н

НАПІВЛИК (Demiguise)

КММ: ХХХХ

Напівлик трапляється на Далекому Сході, але побачити його дуже непросто, бо цей звір вміє ставати невидимим, коли йому щось загрожує. Виявити його може лише спеціально підготовлений для полювання на нього чаклун.

Напівлик – мирний травоїдний звір, що зовні трохи нагадує елегантну мавпу з великими чорними меланхолійними очима, майже захованими під шерстю. Все його тіло вкрите довгою шовковистою шерстю сріблястого кольору.

Напівликова шкура має величезну цінність, оскільки її шерсть використовують для ткання плащів-невидимок.

НІФЛЕР (Niffler)

КММ: XXX

Ніфлери походять з Британії. Це пухнасті, чорні довгорилі звірята, що порпаються в землі і мають потяг до всього блискучого.

Ніфлерів часто використовують ґобліни, щоб ті заривалися глибоко під землю у пошуках скарбів. Незважаючи на те, що ніфлер приємна і навіть лагідна істота, він може пошкодити домашні речі, тому його не варто тримати в будинку.

Ніфлери живуть у норах на глибині до шести метрів і народжують за один раз від шести до восьми малят.

НУНДУ (Nundu)

КММ: ХХХХХ

Цей східноафриканський звір належить, мабуть, до найнебезпечніших у світі – гігантський леопард, що пересувається, не зважаючи на свої розміри, майже беззвучно. Його віддих спричиняє смертоносні хвороби, здатні винищити під корінь цілі села. Для його приборкання необхідно не менше сотні кваліфікованих чаклунів.

О

ОKAMA (Occamy)

КММ: ХХХХ

Оками водяться на Далекому Сході та в Індії. Ці, вкриті пір’ям, двоногі й крилаті істоти зі зміїстим тілом можуть сягати до чотирьох-п’яти метрів завдовжки.

Окама харчується здебільшого щурами і птахами, хоч, буває, не гребує й мавпами.

Окама дуже агресивна до всіх, хто до неї наближається, особливо, коли захищає свої яйця, шкаралупа яких утворена з найчистішого м’якого срібла.

П

ПЛІМП (Рlimpy)

КММ: XXX

Плімп – ряба куляста риба з довгими перетинчастими лапками.

Плімп живе в глибоких озерах, де нишпорить по дну в пошуках їжі, ласуючи водяними равликами. Плімпи не надто небезпечні, хоч можуть хапати нурців за ноги й купальний одяг.

Русалії вважають плімпів шкідниками, тому зав’язують їхні еластичні лапки у вузол, після чого течія відносить абсолютно безпомічного плімпа, і він не може вернутися, аж доки не розв’яже вузол, а на це може знадобитися кілька годин.

ПЛЯМИСТИЙ ПЛЯПАЗУР

(Mackled Malaclaw)

КММ: XXX

Пляпазур – це істота, що мешкає переважно на скелястих узбережжях Європи.

Попри певну подібність до омара пляпазура в жодному разі не варто їсти, адже його м’ясо непридатне для людей і може спричинити лихоманку і противнючу зеленкувату висипку.

Пляпазур може сягати до тридцяти сантиметрів завдовжки. Він має світло-сіре забарвлення, поцятковане темно-зеленими плямками.

Харчується дрібними рачками, але іноді пробує схопити й більшу здобич.

Укус пляпазура має незвичний побічний ефект: його жертві протягом тижня перестає щастити. Тож якщо вас раптом вкусив пляпазур, терміново скасовуйте будь-які парі, спори, всі ризиковані угоди, бо ви обов’язково зазнаєте невдачі.

ПОҐРЕБІН (Pogrebin)

КММ: XXX

Поґребін – російський демон, заввишки заледве в тридцять сантиметрів, з волохатим тілом і гладкою, непропорційно великою сірою головою. Лягаючи на землю, поґребін стає подібним до лискучого круглого каменя.

Поґребіна ваблять люди, і він полюбляє ходити за ними слідом, залишаючись у тіні й миттєво припадаючи до землі, коли власник тіні оглядається. Якщо поґребінові дозволити переслідувати якусь людину тривалий час, то її неодмінно охопить відчуття марноти й нікчемності, і вона врешті-решт зануриться в стан апатії й безнадії. А коли жертва зупиняєтся й падає на коліна, оплакуючи безглуздість свого існування, поґребін застрибує на неї і пробує її заковтнути. Проте поґребіна легко відігнати простеньким замовлянням або приголомшливим закляттям. Доволі ефективні також копняки.

ПОПЕЛЯШКО (Ashwinder)

КММ.: XXX

Попеляшко утворюється тоді, коли магічному вогнищу[18]18
  Будь-яке вогнище, до якого додають якусь магічну речовину, наприклад, порошок флу.


[Закрыть] дозволяють безконтрольно палати надто довгий час. Ця тоненька блідо-зелена змійка з палаючими червоними очками вислизає з жаринок залишеного без догляду вогню і заповзає кудись у тінь приміщення, залишаючи по собі попелястий слід.

Попеляшко живе лише годину і впродовж цього часу підшуковує собі темне відлюдне місце, щоб відкласти яйця, після чого розсипається на пил.

Яйця попеляшка яскраво-червоні й випромінюють сильний жар. Якщо їх вчасно не знайти й не заморозити відповідним закляттям, то за кілька хвилин вони спалять увесь дім. Кожний чарівник, який зрозумів, що в приміщенні знаходиться бодай один попеляшко, повинен негайно його вистежити й локалізувати гніздо з яйцями.

Заморожені яйця мають велику цінність і використовуються для виготовлення любовного зілля, а ще їх можна їсти, щоб вилікуватися від пропасниці.

Попеляшки поширені по цілому світі.

ПОРЛОК (Роrlосk)

КММ: XX

Порлок – охоронець коней, побутує в Дорсеті (Англія) та в Південній Ірландії.

Вкритий кошлатою шерстю, має густу кучму жорсткого волосся і неймовірно великого носа. Ходить на двох ногах з роздвоєними копитами. Має маленькі руки з чотирма півпальцями. Дорослі порлоки сягають понад півметра зростом і харчуються травою.

Порлок вельми полохливий і живе для того, щоб захищати коней. Його можна виявити в конюшні в соломі, згорненого в клубочок, або посеред табуна, який він оберігає. Порлоки не довіряють людям і завжди від них ховаються.

ПОСІПАЧКА (Bowtruckle)

КММ: XX

Посіпачка – охоронець дерев, істота, що живе здебільшого на заході Англії, в південній Німеччині й у деяких лісах Скандинавії. Виявити її надзвичайно важко, адже вона невеличка (не більше двадцяти сантиметрів заввишки) і подібна на шматок кори з гілочками й двома брунатними оченятами.

Посіпачка харчується комашками.

Це миролюбне й дуже полохливе створіння, та якщо постає загроза дереву, на якому вона живе, посіпачка може стрибнути на лісника чи лісоруба, який завдає шкоди її житлу, і впивається йому в очі своїми довгими й гострими пальчиками. Жертвоприношення у вигляді мокриць може задобрити посіпачку на певний час, за який відьма або чаклун зазвичай встигають відрізати необхідний шматок деревини для виготовлення чарівної палички.

ПУХКАНЕЦЬ (Puffskein)

K.M.M.: XX

Пухканець поширений по цілому світі. Це кругла істота, вкрита м’яким пушком кремового кольору, вельми слухняна і не заперечує проти того, щоб її стискали або й шпурляли.

За ним легко доглядати, а коли він задоволений, то тихенько муркоче. Час від часу з глибини пухканця виринає довжелезний, тонкий рожевий язичок і в пошуках поживи снує змійкою по хаті. Пухканець неперебірливий у харчах і може поглинати будь-що – від залишків їжі до павуків.

Та понад усе йому подобається застромлювати язика в носи сплячих чаклунів, ласуючи їхніми шмарками. Завдяки цій властивості пухканці були улюбленцями багатьох поколінь маленьких чаклунів і досі залишаються найпопулярнішими домашніми сотворинками.