Текст книги "Дівчинка - дівчина - жінка - мати"

Автор книги: Зореслава Шкіряк-Нижник

Соавторы: Емілія Непочатова
сообщить о нарушении

Текущая страница: 1 (всего у книги 4 страниц)

Шкіряк-Нижник 3. А., Непочатова Е. І.
ДІВЧИНКА – ДІВЧИНА – ЖІНКА – МАТИ

Для окремої людини і для суспільства життя становить абсолютну, безмірну і незрівнянну цінність, оскільки кожна людина своїми винятковими та індивідуальними якостями незамінна. Здоров'я людини з її фізичним та душевним комфортом є основною передумовою для наповнення щастям та творчістю життя кожної окремої особистості, а, значить, тим самим, і всього суспільства. Сьогодні визнано вже безсумнівним, що здоров'я формується з перших хвилин зародження нового життя, що надзвичайне значення для фізичної і духовної повноцінності та творчої продуктивності дорослої людини відіграє рівень її здоров'я в дитинстві, що готовність виконати одне з найсвященніших та відповідальніших призначень людини – відтворити своє потомство, продовжити свій рід, також закладається з дитячих років.

Боротьба за здоровий гармонійний розвиток дітей та юнацтва недаремно є важливою сферою уваги та діяльності сучасного гуманного суспільства. Без глибокого осмислення кожним її членом ролі охорони репродуктивного здоров'я для забезпечення динамічного та стабільного підвищення рівня здоров'я нації подальший прогрес цивілізації неможливий, бо з хворих і немічних дітей не може вирости продуктивний і творчий народ.

Особливої уваги заслуговує охорона репродуктивного здоров'я дівчинки, бо саме їй випала щаслива доля пізнання материнства, народження продовжувача роду. Ось чому ґрунтовна профілактична робота серед населення тут є особливо необхідною і корисною. Вона дає плідні результати і здатна значно знизити рівень тих порушень в організмі, які потім стають перепоною на шляху материнства. Серед форм спеціалізованої допомоги дівчаткам та дівчатам значне місце займає санітарно-освітня просвітницька робота, що проводиться в колі учнів, батьків, вчителів.

У бесідах з вихователями, педагогами, батьками слід обов'язково підкреслити їх роль в забезпеченні умов для правильного розвитку дитини, починаючи з ясельного віку. Лаконічно, але переконливо слід познайомити аудиторію зацікавлених слухачів з анатомічними та фізіологічними особливостями організму жінки в її різні вікові періоди життя, з необхідними умовами здорової поведінки, особистої гігієни.

Детального висвітлення потребують особливості статевого становлення, треба акцентувати увагу на значній психоемоційній та соматичній лабільності, вразливості та неврівноваженості дітей та підлітків.

Серйозної уваги заслуговує питання статевого виховання, особливо в період, коли проходить становлення та закріплення функцій репродуктивної системи жіночого організму (10–16 років). В ранньому шкільному віці дівчаток навчають нормам особистої гігієни, з залученням до цього матерів. Рекомендується на початку проводити догляд за зовнішніми статевими органами дівчинки під контролем матерів або вихователів дитячих садків, а далі – самостійно. В 4—5-х класах школярам розповідають про особливості будови їх організму, про суть статевих функцій, зокрема менструацій, про гігієнічні вимоги до здоров'я під час менструацій. Важливим є роз'яснення ролі фізичної культури, рухової активності в правильному формуванні організму, психологічно-емоційної врівноваженості для нормального гормонального фону, ролі способу життя та характеру харчування здорової людини.

Дівчат старших класів знайомлять із суттю дітонародження, із аргументами, що свідчать про шкідливість раннього статевого життя, про можливість захворювання венеричними хворобами та умовами їх запобігання, знайомлять з основними гінекологічними захворюваннями, які значною мірою впливають на благополуччя материнства в майбутньому. Розкривають дивовижну силу прекрасного світу кохання, роль моралі у відносинах закоханих, готують до правильного виховання сексуальної поведінки.

Ця робота повинна вестись в дуже довірливій обстановці ерудованими фахівцями.

ФОРМУВАННЯ І БУДОВА СТАТЕВИХ ОРГАНІВ ДІВЧИНИ

 Формування статевих органів дівчинки розпочинається задовго до її народження і проходить складний шлях за весь період дитинства, особливо під час статевого дозрівання.

Організм дитини розвивається з однієї заплідненої статевої клітини. Відразу ж після запліднення статева клітина починає енергійно поділятися на багато клітинок. Із скупчення цих клітинок у визначеній послідовності починають формуватися органи майбутньої дитини. У перші тижні розвитку зародка формуються серце, легені, мозок, кишечник, хребет і очні яблука. У цей же час, поряд з іншими органами, починається формування і статевих органів.

У зародка жіночої статі цей процес перебігає так: по обидва боки від майбутнього хребта утворюються дві товсті нитки (Мюллерові смуги). На другому місяці вагітності вони починають зливатися одна з одною в середніх та нижніх відділах, формуючи єдиний орган – матку з піхвою. Верхні відділи ниток так і залишаються парними, вони не зливаються разом і утворюють дві маткові (фалопієві) труби (яйцеводи). Найважливіший орган жіночого статевого апарату – статеві залози – (яєчники) з самого початку функціонування зародка утворюються з двох боків від середньої лінії і цей орган завжди буває парним.

Таким чином, коли завершується формування статевого апарату майбутньої дівчинки, він складається із однієї піхви, однієї матки, двох фалопієвих труб і двох яєчників.

Так протікає цей процес за нормальних обставин.

Однак бувають випадки, коли формування і розвиток статевого апарату порушуються, процес злиття Мюллерових смуг не наступає і тоді матка та піхва можуть залишатися парними органами. Дівчинка народжується з правильно побудованими, нормальними і сформованими внутрішніми органами, тільки в статевих органах мають місце аномалії, тобто в цьому важливому репродуктивному апараті сталася затримка розвитку. Така дівчинка залишиться на все життя з серйозним статевим дефектом – а саме, з подвійною, або двороговою маткою. Це спостерігається, на щастя, не часто, переважно за умов неблагонадійної спадковості, впливу цілого ряду негативних екологічних та виробничих факторів, захворювань вагітної в ранні строки вагітності, зловживань алкоголем, злісного куріння.

Значно частіше спостерігається інша форма недорозвинення жіночого статевого апарату – «дитяча» матка. Тут слід підкреслити, що розвиток статевих органів продовжується і після народження дівчинки, але цей процес тепер уже відбувається дуже повільно. Під впливом різних негативних факторів навколишнього середовища, а також захворювань новонародженої дитини процес подальшого розвитку статевих органів може значно гальмуватися або припинитися на якийсь період. В таких випадках у дівчинки на все життя залишиться «дитяча» матка, незважаючи на те, що весь її організм, всі інші системи розвиватимуться нормально.

Переважно до появи менструацій недорозвинення статевого апарату нічим не проявляється і дівчинка не має жодних скарг. Але саме недорозвинення статевого апарату є однією з найчастіших причин запізнілого наступання вагітності (через 3–5 років після початку регулярного статевого життя), безпліддя жінки, виникнення позаматкової вагітності, а також причиною затримки розвитку плоду у такої вагітної, народження нею дитини з низькою (менше ніж 2,5 кг), а то й дуже низькою (менш ніж 1,5 кг) вагою.

Слід бути обізнаними і в послідовності появи вторинних статевих ознак. Сучасна медицина орієнтує на шкалу Л. Уілкінса (1963 p.):

9—10 років – ріст кісток мидниці, ріст сосків молочних залоз, округлення сідниць.

10—11 » – початок росту молочних залоз, ріст волосся на лобку.

11—12 » – зміна (потовщення) епітелію піхви, ріст зовнішніх та внутрішніх статевих органів.

12—13 » – поява пігментації сосків, подальше збільшення молочних залоз, поява менструації.

13—14 » – ріст волосистості під пахвами, становлення менструальної функції.

14—16 » – поява на обличчі вугрів, мутація голосу, його пониження.

16—17 » – зупинка росту скелета.

Таким чином, процес статевого дозрівання відбувається поетапно. Поява статевих ознак, вторинних статевих маркерів пов'язана з удосконаленням, включенням та активацією певних компонентів регуляторних механізмів, зокрема функцій центральної нервової системи та ряду ендокринних залоз, що продукують гормони.

На функційний стан залоз внутрішньої секреції значно впливає забезпеченість організму дівчинки різними мікроелементами. Тому дефіцит заліза, йоду, кобальту, цинку та міді, особливо в період статевого дозрівання, може призвести до порушень функції статевої системи, порушень репродукції. Ось чому так важливе для правильного статевого розвитку дівчинки повноцінне різноманітне харчування з високим вмістом в харчовому раціоні свіжих овочів, фруктів та свіжих молочних продуктів.

Дуже важливий достатній рівень в організмі залізомістких ферментів, необхідних для утворення в печінці біологічно активних речовин, які забезпечують синтез жіночих статевих гормонів – естрогенів, що підтримують правильну функцію яєчників. Звідси з раннього дитинства у дівчаток слід особливо запобігати розлад діяльності печінки (дисфункційні маткові кровотечі у дівчат-підлітків нерідко супроводжуються захворюваннями печінки, які перебігають з порушенням ферментних систем, білкового, вітамінного обмінів та компонентів, що забезпечують скипання крові). Тут доцільно відмітити, що в генезі підліткових ювенільних кровотеч важливу роль можуть відігравати алергічні та інфекційно-алергічні хвороби. Гострі та хронічні інфекційні захворювання, що мають місце з ранньому дитинстві та пубертантному віці, значно знижують адаптаційні можливості організму, можуть самостійно зумовити розлад діяльності спадкових несприятливих чинників.

Матері, які виховують дівчинку, повинні знати багато, щоб допомогти їй стати здоровою, міцною та здатною в майбутньому бути повноцінною жінкою, дружиною, матір'ю, здатною будувати своє щастя. Потрібна в цій справі також участь всіх членів сім'ї, рідних, близьких, персоналу дошкільних та шкільних закладів, спортивних та численних громадських організацій, з якими пов'язане життя дівчини.

Щоб правильно розуміти суть жіночого організму, слід орієнтуватися в питаннях фізіологічних та анатомічних особливостей формування дівчинки.

Статеві органи складаються з зовнішніх та внутрішніх. До зовнішніх відносяться лоно, великі та малі статеві губи, клітор та дівоча пліва.

Лоно – це підвищення в нижній частині черевної стінки з вираженою підшкірною жировою клітчаткою. В період статевого дозрівання воно вкривається волоссям.

Великі статеві губи – це дві шкіряні складки, що йдуть вниз від лона. В їх товщині знаходяться так звані бартолінієві залози, що продукують слизові прозорі виділення, які зволожують статеву щілину.

У верхньому куті статевої щілини знаходиться клітор, що має вигляд невеликого горбика, від якого донизу ідуть дві ніжні складки, покриті тонкою шкірою – малі статеві губи.

Поруч з клітором, дещо нижче нього, розташований отвір сечовивідного каналу, довжина якого 3–4 см. Треба пам'ятати, що при порушенні гігієни тіла з зовнішніх статевих органів в цей отвір проникають різні мікроби, які в подальшому можуть розповсюдитись в сечовід, сечовий міхур та навіть нирки і викликати різні запальні процеси.

Малі статеві губи та клітор дуже багаті на кровоносні судини і нервові закінчення.

Між малими статевими губами, дещо нижче отвору сечовивідного каналу, знаходиться вхід до піхви, який у дівчаток закритий тонкою перепонкою – дівочою плівою (гіменом). Вона має один або кілька отворів, через які виділяється менструальна кров, а також безліч дрібних кровоносних судин і нервових закінчень. При першому в житті статевому акті дівоча пліва надривається і виникає незначна кровотеча, яка швидко припиняється. При цьому відчувається легкий біль. Слід сказати, що іноді дівоча пліва буває дуже еластичною, добре і досить легко розтягується при перших статевих актах, а тому надривів, а значить і кров'яних виділень може не бути.

До внутрішніх статевих органів належать піхва, матка та її придатки (маткові труби і яєчники). Ці органи розташовані в малій мидниці, що утворена двома мидничними, хрестцевою та копчиковою кістками.

Піхва – це продовгувата трубка 8—10 см. Стінка її вистелена слизовою оболонкою. У піхві дівчаток до настання статевої зрілості реакція середовища лужна, що сприяє розвитку в ній різних запальних процесів, особливо при ранніх статевих зв'язках.

У піхві дівчинки, яка досягла віку статевої зрілості, як і в піхві жінки, постійно знаходиться так звана паличка Дедерлейна – це патогенна мікробна флора, яка виділяє молочну кислоту, що, як відомо, вбиває хвороботворні мікроорганізми, які потрапляють в статеві органи з навколишнього середовища. У такий спосіб природа сама захищає статеві органи дорослої жінки від захворювань і зумовлює певний період, коли вже можливі без шкоди для здоров'я статеві контакти. Але слід пам'ятати, що до настання статевої зрілості слизова піхви особливо чутлива до зовнішніх чинників, які можуть зумовити запальний процес. Отже, особиста гігієна – надзвичайно важливий засіб його попередження.

Матка має грушовидну форму з трикутною порожниною та м'язовими стінками, при скороченні яких виштовхується менструальна кров, а під час пологів – плід. Матка складається з двох частин – тіла та шийки. Тіло матки у жінки має довжину 7–8 см, ширину 4–5 см, товщину – 2—З см. Шийка коротша. У дівчаток матка невеликого розміру і має деякі особливості будови: шийка її по відношенню до величини тіла матки значно довша, ніж у жінки.

З 15–16 років матка починає збільшуватись в об'ємі, змінює форму, яка наближається до розмірів та конфігурації матки дорослої жінки. У дівчаток з 11—12-річного віку в слизовій оболонці матки з'являється велика кількість залоз. Залози шийкового каналу виділяють слиз, який утворює так звану слизову пробку, що закриває канал шийки матки, і таким чином перешкоджає прониканню мікробів у її порожнину. Від дна матки з обох боків, як вже йшлося вище, відходять маткові (фаллопієві) труби, довжиною 10—12 см кожна. У дівчаток труби звивасті, з дуже вузьким просвітом. В 14–15 років вони вирівнюються, просвіт їх стає ширшим. Частина труби, що відходить від кута матки вузька: її діаметр відповідає товщині кінського волосу; другий кінець труби має воронкоподібне розширення, спрямоване до яєчника, М'язева стінка труби, скорочуючись, проштовхує з яєчника яйцеклітину (жіночу статеву клітину), що потрапила в її просвіт. Просуванню останньої в порожнину матки сприяє також коливання вій епітелію, який вистилає просвіт труби. Через фаллопієві труби, матку та піхву черевна порожнина сполучається з зовнішнім середовищем.

З обох сторін матки, біля розширених кінців маткових труб знаходяться яєчники. За формою вони нагадують невеличкі сливки, вага яких на час статевої зрілості досягає 7–8 грамів. Яєчники виділяють жіночі статеві гормони. У дівчаток раннього віку функція яєчників незначна, рівень гормональної (статевої) активності низький. З розвитком організму наростає продукція гормонів, які з 8—10-річного віку відчутно впливають на ріст статевих органів, розвиток вторинних статевих ознак. Важливою функцією яєчників є те, що саме в них визрівають статеві клітини – яйцеклітини.

Період статевого дозрівання – важливий життєвий етап

У восьмирічному віці будова тіла дівчинки помітно починає відрізнятися від хлопчика. Стегна стають дедалі товщі, ширші, в них збільшується підшкірна жирова тканина. Трохи пізніше – в 9—10 років – жирова тканина дещо збільшується і в грудях. Плечі стають пологими; плечовий пояс у дівчат – вужчий, ніж у хлопців. Грудні залози починають оформлюватися в 11 років; в цей же період з'являється волосистість в області зовнішніх статевих органів та під пахвами.

З 12–13 років наступає період, який прийнято називати статевим дозріванням. В цей час значно збільшуються вага, зріст, усі органи і системи. Різкі зміни настають і в статевих органах. Жіночі статеві залози – яєчники – збільшуються у розмірах, починають дуже великий вплив на формування організму дівчинки. Матка, що важила при народженні дівчинки близько двох грамів і до періоду статевого дозрівання збільшилась фактично дуже мало, тепер досягає 15—18 грамів; змінюється і її форма – наближається до форми жіночої матки. Найбільш точною ознакою статевого дозрівання є поява менструації, яка настає в середньому у 12—14 років (раніше 10-ти або ж пізніше 17-річного віку – вважається ненормальним). В обох випадках слід звернутися до лікаря (іноді ранні місячні свідчать про пухлину яєчників, а запізнілі – про недорозвинення статевих органів).

На час появи менструального циклу, як і на весь процес статевого дозрівання, впливає цілий ряд причин і умов: неповноцінне нераціональне харчування, екологічні, в тому числі кліматичні, умови, перенесені захворювання, спадкові особливості тощо.

Що ж таке менструація!

В яєчниках є велика кількість дрібних скупчень клітин, які називають фолікулами. В них визрівають яйцеклітини.

У дорослої дівчини щомісяця в правому або лівому яєчнику визріває один фолікул, в якому починає збиратися рідина, фолікул збільшується в об'ємі, стінки його розтягуються, аж поки він не лопається. Яйцеклітина разом із рідиною випорскується з яєчника, потрапляє у фалопієву трубу і починає пересуватися до матки. Момент розриву фолікула і виходу з нього яйцеклітини називають овуляцією. Цей процес відбувається в середині менструального циклу, тобто на 11—14 день, рахуючи з першого дня закінчення попередньої менструації. Треба пам'ятати, що саме ці дні найбільш сприятливі і вірогідні для запліднення (для тих, хто вагітності хоче уникнути, ці дні, навпаки, найнебезпечніші, якщо не вживати застережних заходів).

На місці фолікула, що розірвався, виникає невеликий крововилив і утворюється так зване жовте тіло. Яйцеклітина ж, виштовхнута з яєчника під час овуляції, може бути запліднена, якщо жінка має статеві стосунки.

Запліднення, тобто злиття жіночої та чоловічої статевих клітин проходить у фаллопієвій трубі на шляху просування яйцеклітини до матки. І якщо запліднення відбулося, то яйцеклітина продовжує свій шлях по трубі до матки, який триває 4–6 днів. За цей час запліднена яйцеклітина споживає речовини, зокрема глікоген, піровиноградну кислоту, що виділяються через трубний секрет, і, таким чином, ніби набирає силу. Процес цей називають капацитацією; це дуже важливий період найбільш раннього початкового існування нового життя, який багато в чому визначає подальший розвиток плоду. Залежить капацитація від стану статевої системи, від активності секреції маткових труб і вмісту в її секреті тих поживних елементів, які споживає запліднене яйце.

В слизовій оболонці матки також відбуваються циклічні зміни. Перед початком менструацій слизова оболонка матки набухає, збільшується секреція її залоз і кровонаповнення. Матковий секрет дуже багатий на білки та різні ферменти, що в разі запліднення теж важливе для зародка. На 6—8-й день запліднена яйцеклітина торкається внутрішнього шару матки – ендометрію, що підготовлений до цієї зустрічі рясним розростанням мілких судин, і заглиблюється у нього. Цей момент називають імплантацією, і він означає, що настала вагітність.

Якщо ж запліднення не відбулося, то яйцеклітина гине, поверхневий шар слизової оболонки матки (ендометрію) виторгується, судини розриваються і виникає кровотеча. Після цього слизова оболонка відновлюється, далі знову поступово починає рясніти, розростатися, збагачуватися мережею капілярів і так до наступної менструації.

Інтервал від першого дня появи кров'яних виділень із статевих органів, тобто менструації, до першого дня наступної менструації називають менструальним циклом. Найчастіше він триває 28 днів, рідше – 21–26—З0 днів. Такі варіанти циклу вважаються нормальними. Більш короткі або подовжені цикли потребують обстеження дівчини та поради лікаря. Менструації переважно тривають 3–4 дні. Середня кількість крововтрати індивідуальна і складає від 50 до 150 мл.

У деяких випадках після першої в житті менструації встановлюється нормальний менструальний цикл. Значно частіше перші кілька менструацій настають через різні невизначені проміжки часу (в два, три і більше місяців). Регулярний тип менструального циклу може встановлюватися навіть протягом року. І цей період для дівчини – незвичайний: важче дається навчання, концентрування уваги на якомусь занятті, відчувається стан тривоги, іноді необґрунтований страх, втома. Часто у цей період скніє внизу живота, з'являється біль у попереку, змінюється настрій, виникає дратівливість або легка депресія тощо. Всі ці зміни тимчасові і зумовлені особливостями змін у гормональному статусі організму. Це слід усвідомлювати із розумінням, і терпеливо сприймати.

Якщо періодичність циклу менструацій не врегулюється протягом року, якщо вони болючі, втрати крові значні чи, навпаки, мізерні, обов'язково слід звернутися до лікаря, найкраще – дитячого гінеколога. Такі явища свідчать про недорозвинення статевих органів. Найчастіше і болючі менструації пов'язані з певним недорозвиненням статевих функцій дівчини.

Серед розладів менструальної діяльності у дівчат-підлітків одне з ведучих місць займає альгодисменорея (болючі менструації), що перебігає у легкій або важкій формах.

При легких формах альгодисменореї основними ознаками є різкі болі внизу живота під час менструації, які іноді супроводжуються нудотою та блювотою. При важкому перебігу цієї хвороби крім того дівчата часто скаржаться ще й на різкі головні болі, запаморочення, остуду, підвищення температури тіла, втрату свідомості. Серед причин виникнення та розвитку альгодисменореї – психічна та фізична перевтоми, наявність захворювань внутрішніх органів та високого інфекційного індексу (часті простудні та інші інфекційні хвороби у минулому). Велику роль відіграє і розлад взаєморегуляції центральної, вегетативної нервової та ендокринної систем, від особливостей психогігієни та способу життя в сім'ї.

Перші етапи складного, багатоступеневого процесу статевого дозрівання у дівчат відносяться до семи-дев'ятирічного віку. В цьому віці спостерігається посилене виділення гормонів гінофізу, збільшення яєчників. Всілякі негативні впливи в цьому віці можуть спричинити небажані зрушення в діяльності статевої системи у майбутньому, що може стати дуже серйозною перешкодою щасливого сімейного життя. Тому дівчатка початкових класів повинні дбати про своє здоров'я (як і їхні батьки), пам'ятаючи про те, що майбутнє материнство формується в ранньому віці.

Поява перших менструацій свідчить про те, що в яєчниках вже дозріває статева жіноча клітина, і що може наступати вагітність. Однак можливість вагітності ще не означає, що це допустимо. Бо ж у 12–14 років дівчинка не тільки психологічно, морально, але й фізично ще не готова до вагітності та народження без ризику для свого здоров'я повноцінної дитини. В цей період ще відбувається ріст і розвиток усього організму, в тому числі і кісток скелету. Було б недопустимим у цьому віці дозволити вагітність і пологи, навіть якщо дівчинка виглядає добре розвиненою. Найбільш доцільним і сприятливим періодом першої вагітності для здоров'я жінки і новонародженого вважають 20–24 роки.