Вибрані вірші
Текст книги "Вибрані вірші"
Автор книги: Володимир Маяковський
Жанр:
Поэзия
сообщить о нарушении
Текущая страница: 1 (всего у книги 1 страниц)
Володимир Маяковський
ВИБРАНІ ВІРШІ
(1893-1930)
А ВИ МОГЛИ Б?
Я мапу дня переіначив,
плюхнувши фарбу зі стакану;
на блюді холодцю побачив
гостризну вилиць океану.
Я на лусці залізних риб
читаю кличі нових губ.
А ви ноктюрн зіграть могли б
на флейті водостічних труб?
(1913)
ЩОСЬ ПРО ПЕТЕРБУРГ
З дахів стікають сльози в труби
і креслять смуги вздовж ріки;
в звисаючі небесні губи
уткнулись кам’яні соски.
І небу – стихши – ясно стало:
туди, де моря грають блюда,
сирий погонич гнав недбало
Неви двогорбого верблюда.
(1913)
ПОСЛУХАЙТЕ!
Послухайте!
Якщо зорі запалюють,
значить – це дуже потрібно комусь?
Значить – хтось хоче, щоб вони світили?
Значить – хтось називає перлинами цю грузь?
І, надриваючись,
крізь південну пилюгу біжить щосили,
вривається до Бога,
боїться, що вже пізно, плаче,
цілує Богові жилаву руку,
просить,
щоб обов’язково зійшла зірка ясна! —
клянеться,
що не стерпить беззоряну муку!
А потім ходить тривожний
посеред неба,
каже комусь:
«Тепер тобі вже добре,
тьми глибина
не страшна!»
Послухайте!
Якщо зорі запалюють, —
значить – є в цьому на світі потреба?
Значить, це необхідно,
щоб кожного вечора
над дахами
спалахувала зірка бодай одна?
(1914)
ВАМ!
Вам, хто проживає оргію за оргіями,
хто має ванну і теплий клозет!
Як вам не соромно імена з Георгіями
вичитувати з газет?
Чи знаєте ви, бездарні і многі,
думаючі тільки про сите життя,
що поручику Петрову одірвало ноги
саме тепер, як сіли ви за жраття?!
Якби ця людина, доведена до забою,
раптом побачила, тяжко поранена,
як ви обмазаною об котлети губою
хтиво наспівуєте Северянина?
То чи ж вам, закоханим у шлюх і в блюда,
життя віддавати в догоду?
Я краще в барі курвам буду
подавати ананасну воду!
(1915)
ВІЙСЬКОВО-МОРСЬКА ЛЮБОВ
Граючи, морями носиться
з міноносцем міноносиця.
Стулені, як з медом осонька,
з міноносцем міноносонька.
І кінця немає млосному
закоханню міноносному.
Втім прожектор вістрям голочки
впився в спину міноносочки.
Голос мідний реве повище:
«Нав-во-лоч ти, міноносище!»
Міноносиця ніби проситься,
геть втікає міноносиця.
Та вдалося вдарить злосному
по реброві міноносному.
...
конец ознакомительного фрагмента
Почитать похожее на эту книгу
Популярные книги за неделю
-
wait_for_cache