Текст книги "Норф і Дора"

Автор книги: Сергей Кобзарь

сообщить о нарушении

Текущая страница: 2 (всего у книги 2 страниц)

На другому місці опинився проект Боба Бартона з Кентуккі з непоганими космічними модулями та шат тлами при кораблях, проект, повністю забитий автоматикою, доступною для розгляду, навіть автоматичне наведення ракет на метеорити. Кораблі Бартона могли літати і без пілотів, що викликало подив. На третьому місці був проект Рудольфа Штерна, походженням німця, з двома кораблями пречудової форми та конструкції, просто трохи визивали сумніви можливості його двигунів.

На четвертому місці був проект Норфа Найджелла з тарілками та англійця Рона Донахью лише з одним корабликом, зовні і всередині красивим.

Треба згадати ще зусилля Семюєля Висоцького, напівфранцуза– напівросіянина, яких зробив більше за всіх математичних розрахунків та довів цифрами легкість пересування в космосі.

Нарешті, десь о шостій вечора школярів відпустили до гуртожитку, з пошаною наданого Академією, ще раз нагодувавши тістечками з чаєм. Усі отримали нагадування з’явитися завтра на це ж місце у цей самий час.

Увечері Норф порадував Дору розповіддю про те, як він розглядав проекти польоту до зірок, не називаючи імен, а Дора порадувала його звісткою про те, що вона знов вагітна, і знов серйозно. Вона призналася йому, що і сама залюбки взяла б участь у такому цікавому конкурсі, але, на жаль, не написала якусь істотну роботу на цю тему. З неї вистачить і Норфа, і їй дуже цікаво, ким же її Норф буде в майбутньому... а також як він планує заробляти гроші, адже підуть діти... Він увійшов до космічної галузі, і тепер не зможе з неї вийти. Хитрий шлях підбору працівників. Просто геніальний... Врешті-решт обоє поснули, знервовані та збуджені. Дора перед сном ще гадала, ким буде її Норф, чи диспетчером космічного флоту, чи будівником літаючої тарілки, чи астронавтом... Треба було якось діждатися відповіді на це запитання.

Так ким ти хочеш стати ? – запитала вона його вранці, прокинувшись. Поруч лежав маленький Майк і спав.

– Не знаю – відповів Норф – запропонують роботу – піду, не запропонують – хочу побудувати літаючу тарілку, а ще хочу обслуговувати польоти..

– – Щасти тобі – посміхнулася Дора, – Я з тобою.

Цього дня Норф швидко зібрався, надів свою єдину білу сорочку, поїв яєчню з беконом та бутерброди, Дора зробила, і рушив на другий тур форуму, як сказали минулого дня. По дорозі він придумав віршика :

Честь і розум бережи,

Слово вчасно ти скажи

Полетіти зможе той,

Хто не лох і не відстой..

З такими веселими запальними роздумами він піднявся на третій поверх Академії. Майже всі вчорашні гості вже були на місці.

Цього дня професори запропонували слухачам свої психологічні тести «по типу виявлення особистості», як висловилися вони. «Щось тут нечисто.» – подумав Норф. І професори й справді ганяли нещасних дітлахів по тестам годин із шість, з годинною перервою на ланч.

В цих тестах було все : стан здоров’я, опис і загальні риси особи, способи поведінки у скрутних становищах, потаємні риси, нахили та переконання, сила особистості і її ознаки, а також безліч питань з курсів фізики, математики, астрономії, взагалі з шкільної програми. Добре, що Норф був добре ерудований, але й він помітив, що його товариші – люди більш підготовлені, тобто краще за нього. Добре, що його це не образило...

Врешті-решт після тестів таємничі професори об’явили, що декого з присутніх вони хотіли б залучити у своїй космічній програмі, тобто в програмі розвитку та освоєння космосу, але кого саме і куди – поки невідомо. Тому вони попросили написати кожного наперед написати заяву про якесь конкретне місце в космічній галузі, з обов'язками і привілеями, за власним вибором.

Норф, оскільки не був занадто упевнений у повноцінності своїх знань, але повний надією, написав заяву про місце звичайнісінького космічного диспетчера польотів і висловив думку, що від нього буде більше користі на Землі, адже він любить свою родину, в нього є син, а будуть ще діти, можливо.

Потім їм всім сказали що результати тестів будуть завтра, нагодували ще раз ланчем та відпустили додому. Збуджені і стомлені, школярі поплелися до гуртожитку.

Норфу насправді здавалося, що деякі «слухачі» та «школярі» щось приховують про своє теперішнє чи минуле, тобто вони не зовсім ті, за кого себе видають. Йому навіть здалося, що вони напишуть липові заяви... Що значить інтуїція...

Прийшовши додому, він виклав свої сумніви Дорі.

– Ти правильно зробив, Добре, що не став проситися на космічний корабель. – запевнила його жінка. – Там тобі місця нема, будь певен. Знаю я цих хитрих, то вони з Мі-5, то вони з ФБР, то вони з ЦРУ. По три посвідчення носять. Але не турбуйся дуже. Одне можу сказати, з вибором місця роботи ти не помилився. Дочекаємося третього дня, час покаже...

– – Головне, що ти знов вагітна. – мовив Норф.

– Я знала, що ти це скажеш. Може, будемо користуватися презервативами ?

– Ти ж знаєш, я їх не визнаю ! – обурився Норф.

– Ну добре, чорт з тобою. Побачим, який ти батько...

– Я про це мрію. – додав Норф.

– І я про це думала. Майбутнє покаже.

Третього дня Норф знову зібрався в Академію, настрій був наче на розстріл. Не інакше.

Події рушили з місця. Виявилося, що половина з тридцяти ейнштейнів і вундеркіндів зовсім не тямлять себе як особистості, тобто дали собі невірну оцінку в тестах. З цього приводу їх не допустять до подальшої роботи. Але по хитрих фізіях присутніх Норф з'ясував, що це не зовсім так. «Не договорюють щось» – подумав він. Норфу пощастило, його зарахували. І не тільки його, але й усіх шістьох членів його групи. «Дивно» – подумав Норф, – «Джим мені сказав, що через два дні відлітає в Сіетл.»

Серйозний і мовчазний чоловік середніх літ у смокінгу із дерев’яним обличчям сповістив присутніх, що всі ті, що лишилися в складі дослідників, будуть зараховані до особливої групи для подальшого навчання тут в Академії, з видачею стипендії за рахунок уряду, а далі будуть залучені до освоєння космосу. В Норфа відлягло від серця. Він підійшов до старого знайомого професора :

– Скажіть, шановний викладач, а чому не пройшли тести ці п'ятнадцять чоловік, адже по здібностям вони як ми. ?

– Розумієш, молодий чоловіче, вони невірно оцінюють свою особистість, а отже, свої можливості. Їм ще рости як особистостям. Тоді то ми їх і задіємо, не раніше. Вони літають у мріях, розумієш ?

– Розумію, пане викладач. – Норф відійшов. Трохи заспокоєний.

Те, що його товариші виявилися необ’єктивними при оцінці власних знать, дуже прикро, Але чому б просто не сказати їм про це, і не зарахувати. Може, в них нема зайвих місць ? Може, вони такі справи роблять за нашими спинами ? Спантеличений, він радів , що потрапив до п’ятнадцятки кращих везунчиків.

Потім, врешті, Норф дізнався, що п’ятеро з звільнених були вже студентами одного з закритих космоколеджів, в тому числі Джим Коберрі, Жанна і Ральф Морган. Іншим теж якось посміхнулась вдача, але як саме, він не знав. Норф признався Джиму, що все одно залишився б на Землі в будь-якому випадку, так велить йому серце. Іще одна подія, п'ятьох з тих, що звільнили, все ж таки записали до навчання на прохання Норфа і його товаришів. Невідомо звідки, знайшлися і потрібні слова, і потрібна впевненість у своєму.

Після закінчення обговорення тестів людина в чорному провів зарахованих дітей в невідому залу на четвертому поверсі, де вони написали заяви про вступ до Академії, одразу на другий курс. Їх поділили на учбові групи в залежності від нахилів, і сказали прийти завтра, у п’ятницю, вже в якості студентів. Кожному надали постійне місце в гуртожитку. Перепала кімната і Норфу.

Почалося експрес-навчання космічним наукам, недовге, але змістовне. Норф і не знав, що в цій Академії три місяці навчання зараховувалось чомусь за рік. Мабуть, для особливо обдарованих...

Деякі з його нових колег-студентів вже багато чого знали з космічних дисциплін, чим охоче ділилися. Виявилося, їх спеціально залишили тимчасово в групах як кураторів, для підвищення рівня і якості навчання. Навчання космічним дисциплінам велося етапами по три тижні. Далі було два тижні іспитів. «Цікава система» – подумалось Норфу. В Академії викладали основи і навички наступних дисциплін :

Навігація(астрономія плюс навігація), робота машин і механізмів на космічних кораблях,

Особливості роботи двигунів, теорія польотів між зірками, навігація та радіозв’язок у між зірковому просторі, теорія зірок, види космічних кораблів і їх будова, теорія керування польотами, керування колективом та багато іншого.

По закінченні повної сесії, тобто п*яти тижнів, всі студенти роз’їхалися по домівках та старих коледжах, хто до батьків, хто у гості. Хто – в Канаду, як Джим, Жанна і Ральф, хто – в Китай, як Хью Пен, хто в Росію, як Іван Касянович.

Невдовзі почались заняття, і до складу нового коледжу додали ще 50 студентів. Так був сформований Лондонський королівський космічний коледж, який також відіграв велику роль в майбутньому. Норф та його друзі були першими студентами. Норф став отримувати стипендію 40 фунтів на тиждень, вистачало на їжу та на малятко. Дора навіть запитала Норфа, чи не може вона теж вступити до нового коледжу, на що Норф відповів, що запитає про це у ректора.

Тепер коледж Норфа містився у великій білій будівлі з мармуру. Отже, Норф підійшов у кабінет до ректора космоколеджу, сера Стенлі Уайта, і запитав, чи не можна прийняти до коледжу і Дору. Сам він був вже на другому семестрі.

– Тільки після проходження обов’язкових тестів та випробувань, така вимога нашого відомства – відповів містер Стенлі Уайт. – А потім ще екзамени з усіх вступних дисциплін, щоб перевірити розумовий рівень. Вона готова до цього ?

– Я приготую, а вона приготується,– сміливо відповів Норф.

– Добре, юначе, дійте. Завтра чекаю твою Дору тут, у себе, для проходження тестів. Тестування буде проводити сер Дуайт Крейцер, вчитель астрономії, ти його знаєш. (Норф кивнув) Нехай прийде сюди о десятій годині.

– Авжеж, буде зроблено. – Норф зрадів більше, ніж очікував, він був схожий на вдоволеного слона.

Дора була вражена настільки ж, наскільки й здивована. Радість теж переповнювала її. До іспитів залишилося якихось три місяці. Норф будував плани на майбутнє. В коледжі було відділення радистів, диспетчерів, механіків, електронників, навігаторів та безліч спеціальностей робітничо-обслуговуючого персоналу, можна було просто заплутатися в переліку.

У жовтні учнів обрадували звісткою, що у Сполучених Штатах невдовзі летять у міжзоряний простір три космічні кораблі, побудовані за проектами Джима Коберрі. Норф згадав того самовпевненого і приємного хлопця.

Дора у грудні успішно здала вступні іспити до коледжу, і народила другу дитину цього ж місяця. Норф не дуже бідкався дітьми, він відносився до всього цього якось зверхньо, не зважаючи. Якщо б йому почали розповідати про труднощі сімейного життя, він би розсміявся. Хлопчика назвали Джим. А Дора тим часом продовжила навчання на факультеті радіоелектронного та радіолокаційного обладнання, з неї мав вийти радист-навігатор наземного призначення. До її материнства в коледжі відносились поблажливо, дозволяли прогули по догляду за дитиною, мабуть, це був їх експеримент.

Так чи інакше, на другому курсі космоколеджу Норф знов звернувся до теми, яка стала причиною його вступу до коледжу – до літаючих тарілок. Великої шкоди ніхто не бачив у тому, щоб він розробляв цю тему в наукових працях, а його штовхала, мабуть, якась внутрішня сила. Він зміг залучити до цієї ідеї – роботи над проектом – кілька товаришів, – Боба та Стівена Шеллі, а також викладача Метью Гаррісона.

Робота здавалось наче «простою» – обчислити розміри тарілки, її електричні та фізичні характеристики, розміри та потужність силового поля, розробити зовнішній вигляд приладів та устаткування всередині.

Робоча група, звичайно, сумнівалася у міжзоряних можливостях польоту, зате картина біля земного польоту вимальовувалась досить таки ретельно. Параметри далися досить легко – більш як вісім метрів в діаметрі, чотири метри висоти, вона мала електричний контур як складову на зовнішній поверхні, силові генератори поля всередині, електрична установка замість двигуна, і міні ядерний реактор для генерації енергії. Керування – легше не буває – сидіння пілоті, важіль зліва, важіль справа, важілі підйому та зниження, комп’ютерна дошка для набирання курсу автопілота... Максимальна кількість пасажирів – шість чоловік. З фізичної точки зору проект був досить реальний, – отже, готовий. В кінці грудня місяця група розробників на чолі з Норфом подали проект у Вищу наукову раду при уряді Великобританії.

Рада винесла схвальні рішення, звісно, таємно від громадськості, і ПРОЕКТ поступив на втілення. Норф був призначений науковим координатором Проекту, разом з містером Гаррісоном, був виділений бюджет три мільйони фунтів, замовлення відправлені на заводи Британії.

Норф не здогадувався, що керувати Проектом ТАК важко. Постійне недосипання та розмови по телефону стали його нормою, Дора з дітьми почали бачити його тільки вночі, але треба надати йому належне – робота швидко йшла вперед, не викликаючи зайвої цікавості преси. Мабуть, ті, що обирали його для цієї місії, не помилились.

Серед своїх товаришів по коледжу він зі своєю тарілкою був досить популярний, хоча й не всі вони здогадувались, що він координатор Проекту. Він легко знайшов собі помічників серед товаришів, згідно з бюджетом, і ніскільки не пожалкував про це.

Через рік поневірянь та фізичних зусиль тисячі людей, тарілка під наглядом Норфа була, нарешті, побудована, а точніше, дослідний її екземпляр. І до Норфа лише тоді дійшло, яка кількість людей була в його проекті залучена – майже всі викладачі коледжу, половина студентів, і персонал кількох військових заводів, неслабо, для забавки. Десь в лабораторіях вже давно була закінчена перевірка розрахунків, і зусилля колективів почали стягуватися ще до того, як Норф дізнався про це. Тепер же, коли робота була закінчена, і срібляста красуня стояла в ангарі одного з заводів, Норфа овіяло подвійне почуття. З одного боку, він не дуже вірив у можливості металу, хоча й знав всі потрібні характеристики, з другого боку, він свято вірив у зусилля і розум людей, хоча ніколи й нікому не признався в цьому.

Випробування тарілки було призначене в Шотландії, куди планувалося вивезти весь склад коледжу як у навчальну відпустку, у квітні місяці.

КІНЕЦЬ