Рафаель Сабатіні (Rafael Sabatini) (29 квітня 1875, Єзі, Італія — 13 лютого 1950, Адельбоден, Швейцарія) — всесвітньо відомий англомовний письменник італійського і англійського походження. Життєпис Народився 29 квітня 1875 року в італійському містечку Єзі (Jesi), біля Анкони на Адріатичному узбережжі. Його батько, італієць Вінченцо Сабатіні, і мати Анна Траффорд, родом з-під Ліверпуля, були відомими у свій час оперними співаками. Вони зустрілися на гастролях на Філіппінах. Після народження сина вони продовжували виступати і, вирішивши, що гастрольне життя не для дитини, відправили маленького Рафаеля до Англії, до батьків Анни, які мешкали в селі біля Ліверпуля. Уже тоді він пристрастився до книг і згодом говорив, що почав писати англійською тому, що найкращі оповідання прочитав саме англійською мовою. Незабаром батьки Рафаеля завершили артистичну кар'єру і стали викладати спів, відкривши в Порту свою першу школу (згодом Вінченцо Сабатіні досяг чималих успіхів у навчанні майбутніх співаків, а король Португалії дав йому лицарське звання). І хлопчик, якому тоді було близько семи років, переїхав до батьків; там же в Португалії він навчався в католицькій школі, і до італійської й англійської мов, якими він володів з раннього дитинства, додалася португальська. Через кілька років родина Сабатіні повернулася до Італії й оселилася в Мілані, а Рафаеля відправили вчитися у Швейцарію, де він вивчив французьку і німецьку мови. Перша його проба пера була саме французькою мовою, у швейцарській школі. Рафаель продовжував читати, захопився історичними творами, серед його улюблених авторів були Шекспір, Дюма, Мандзоні, Жуль Верн, Вальтер Скотт. Особливо йому полюбилися книги американського історика Вільяма Прескотта, автора «Історії завоювання Мексики» і «Історії завоювання Перу». У віці 17 років Рафаель Сабатіні покинув школу, і його батько, вважаючи, що вільне володіння п'ятьма мовами допоможе синові зробити кар'єру комерсанта, відправив його до Англії. В 1892 році він прибув у Ліверпуль і кілька років працював перекладачем. У середині 1890-х років Рафаель Сабатіні почав писати, а в 1899 році вже зумів зацікавити своїми оповіданнями головні англійські журнали. У 1901 році він отримав контракт на роман, не написавши ще жодного. В 1904 році вийшла його перша книга. У 1905 році, після виходу другої, він відмовився від комерційної кар'єри й цілком присвятив себе літературі — щороку писав повість чи роман, не рахуючи оповідань. У тому ж році він одружився з дочкою успішного ліверпульського комерсанта і переїхав до Лондона. У 1910-ті роки письменник видав зокрема такі книги, як «Суд герцога» (1912), «Прапор Бика» (1915), «Морський яструб» (1915), два томи «Капризів Кліо» («Ночі історії») (1917, 1919). В роки Першої Світової війни Сабатіні став англійським підданим і працював перекладачем в британській розвідці. В 1921 році Рафаеля Сабатіні мав уже чверть століття літературного стажу, але саме тоді до письменника прийшов успіх — з виходом в Англії, а пізніше в США, роману «Скарамуш», який розповідає про часи Французької революції. Книга стала міжнародним бестселером. Ще більший успіх мав його роман «Одісея капітана Блада». Взявши за основу окремі факти біографії знаменитого англійського пірата Генрі Моргана, письменник створив чарівний образ корсара-джентльмена, далекого від злості, корисливості, несправедливості. Видавці взялися перевидавати його більш ранні книги, за його творами ставили п'єси. А в 1935 році «Одіссея капітана Блада» була екранізована видатним американським режисером Майклом Кертіцем, головні ролі у фільмі зіграли зірки Голівуду Еррол Флінн і Олівія де Хевіленд. До середини 1920-х років Сабатіні став досить забезпеченим письменником. Однак у 1927 році письменника підстерігала трагедія — в автокатастрофі загинув його єдиний син, Сабатіні впав у депресію, а ще через кілька років вони з дружиною розлучилися. Однак поступово життя виправилося, письменник купив будинок зі ставком у тихому містечку на кордоні Англії й Уельсу, щоб займатися улюбленою риболовлею, де він і мав намір прожити решту життя. Але в 1935 році Сабатіні знову одружився. Разом із дружиною він кожен січень, за винятком років війни, катався на лижах у Швейцарії, в Адельбодені. Сабатіні продовжував писати, віддаючи перевагу оповіданням, і в 1930-ті роки з'явилися дві книги про капітана Блада, ще один том «Капризів Кліо». В роки Другої Світової війни в Сабатіні почалися проблеми зі здоров'ям, він став менше писати; його останній роман «Гравець» з'явився в 1949 році. А остання книга письменника — збірка оповідань «Турбулентні історії» (Turbulent Tales) — вийшла в 1950 році. Взимку 1950 року Сабатіні, незважаючи на хворобу, відправився, як завжди, у Швейцарію. Але майже весь час він проводив у ліжку. І 13 лютого 1950 року помер і був похований в Адельбодені.