Текст книги "Многії літа. Благії літа"

Автор книги: Мирослав Дочинець

сообщить о нарушении

Текущая страница: 1 (всего у книги 5 страниц) [доступный отрывок для чтения: 2 страниц]

Мирослав Дочинець. Многії літа. Благії літа

 Заповiдi 104-рiчного Андрiя Ворона – як жити довго в щастi i радостi

«Маємо унікальний, осмислений і пронизаний істинною духовністю устрій життя однієї людини. Людини звичайної і водночас незвичайної. Це не просто безцінні крихти набутих знань і вмінь мудрого старця, це Система. Вибудована на тонкій інтуїції і вивірена 100-літнім досвідом, вона з користю прислужиться кожному, в тому числі великою мірою і нам медикам. Спадщину А. Ворона розцінюю як свіжий струмінь у сучасні дієтологію, валеологію, соціальну психологію і людинознавство. Уважно і вдумливо це слід читати і перечитувати, дрібними ковтками неначе п’єш живу воду».

Доктор мед. наук, академік В. Білоног

«Десятиліттями я живу в одному місці. Роблю одну роботу. Веду бесіди з одними людьми. Сідаю за той же стіл у той же час і їм майже однакову їжу. Лягаю в один час в одне ліжко…Минають літа, але ніщо не міняється – ні довкілля, ні я. Бо не міняється моя душа. І це добре. Дивлюся на образи діда, батька, на своїх онуків і правнуків – і здається, що я на цьому світі був завжди. І буду вічно…»

Андрій Ворон

Світ тісний, і не тільки в просторі, але й у часі. Років двадцять тому я, молодий журналіст, піддавшись дачній лихоманці, почав і собі мордувати клапоть ожинника на Поповій горі під Мукачевом. Коли прийшов час робити прищепи, мене виручив знайомий комсорг Толя. Привів у поміч свого діда Андрія, якому було за вісімдесят. Але я не встигав за ним, коли ми шукали по узліссях саджанці-дички і ріпарі.

Ще більше мене вражала його вдача. Незбагненний глибинний спокій струменів з його уважно-дитинних очей. Говорив він мало, коротко, але в розкішній сивій бороді завжди ховалася лагідна усмішка. Якось у спекотний полудень він підняв голову і сказав: «Гроза буде». «Звідки ви знаєте?» – здивувався я. «З Латориці рибою тягне». Я нічого не відчував, ще б пак – до Латориці було щонайменше 3 кілометри. А за годину Мукачево накрила обвальна травнева гроза.

Вечорами, втомлені роботою і спекою, ми сиділи під старим горіхом і старий розповідав мені дивовижні речі про уссурійські ліси, про калмицькі степи, ріку Печору і гори Алтаю, про буйні і паркі заплави Колхіди. Де він тільки не бував…

З його скупих слів і коментарів Толі було очевидно, що доля круто потріпала діда. Навчався в гімназії, семінарії. Двічі сидів. Один раз за те, що побив мадярського жандарма, котрий чіплявся до його дівчини. Вдруге посадили комуністи за куркульство. Поневірявся світом, чому тільки не навчився. Навіть закінчив лісівничий технікум у Росії. Згодом повернувся на Закарпаття, поселився в родичів у старій хижі. Жив із саду-городу, майстрував по селах.

Мені Андрій Ворон зізнався тоді, що теж пописує дещо. Опусів своїх не показав, але декілька разів навідувався в редакцію, приносячи гостинці – горобинову настоянку, сушениці, пляшечку олії з горіха. Пригадалося, як прибиральниця запитала його: «У вас таке свіже лице. Скільки вам років?» «Ворон – птах давній», – віджартувався старий.

Потім Толя одружився на Львівщині і забрав його туди з собою. Більше про них я нічого не чув.

…I ось недавно на мукачівському ринку зустрічаю лисуватого комерсанта, в якому впізнаю Толю. Обійми, чарка, спогади. І серед іншого я дізнаюся, що торік (на 104 році життя!) помер дід Андрій. Укріпляв після паводку погріб і його привалило землею. Залишилася після нього валіза списаних зшитків. «Я привезу їх тобі. Ти чоловік книжний. Може знайдеш щось цікаве», – пообіцяв Толя.

Так і було. Через два тижні я занурився в химерне мереживо хімічного олівця. Записи спостережень за природою, враження від побаченого і почутого, приповідки, молитви, нехитрі віршики і найцінніше-маленькі секрети-поради, що витворюють цілісний кодекс усвідомленого довгожительства.

Перші публікації про це в пресі мали значний і тривалий резонанс. Багато людей зізнавалося, що прочитане надзвичайно зацікавило їх і спонукало замислитись над своїм життям. Усі були одностайні в одному: записи Андрія Ворона хочуть прочитати в найповнішому обсязі, а ще краще – в окремій книжці. А Товариство лікарів-натуропатів з Будапешта планує перекласти її на угорську.

Я ретельно визбирав із тих зошитів усі мудрі крихти, відредагував і систематизував їх. І ось подаю на корисний пожиток читачів. З першого погляду в око може впасти безсистемність викладу і повторюваність. На це ми пішли свідомо, зберігаючи тональність першоджерела і акцентуючу важливість для автора деяких постулатів. В розрізнених за часом записах він не втомлювався повторювати в різних варіантах одні й ті ж поради – передовсім про спосіб харчування, фізіологію і духовні засади життя. Кожен з тих рядків нам видався цінним і пророчим.

Мирослав Дочинець

Живи в поті чола

Прислухайся до того, що нам заповідано: «В поті чола будеш їсти хліб свій». Це не покара, це вимога, припис. Щоденний хліб (їжу) треба заслужити. Кожного дня вчинити якесь зусилля – до поту. Чи то робота, чи швидка хода, біг. З потом вийде недобра сіль і недобрі нерви. Ви помітили, коли ми хворі чи дуже схвильовані, нас обливає потом. Важку роботу немічні можуть замінити постуванням. Та ж поміч.

Навчися бачити довкола все живе і радіти йому – бадилині, дереву, птиці, тварині, землі, небу. Вдивляйся в них добрими очима і з уважним серцем – і відкриються тобі такі знання, які не знайдеш у книгах. І побачиш у них себе – упокореного і оновленого.

Візьми за звичай бодай декілька хвилин всякої пори постояти босоніж на землі. Давай тілу землю, поки вона сама не покликала його.

Шукай нагоди побути біля води. Вона зніме втому, промиє думку. З водою треба говорити, бо й вона говорить до тебе. Щоранку добре облитися водою. Спочатку гарячою – розігріти приспану кров. Потім холодною – закалити жили і нерви, розбудити серце. При цьому проси: «Змий з мене все гріховне, хворобливе, помисливе і лукаве. Дай мені силу, здоров’я і спокій».

Я рідко вдаюся до мила (шампунів ніяких), зате не відмовляю собі в парильні. Зліпив собі з глини велику піч. Палю гілки, листя, живицю. Коли це вигорить, влізаю у черінь, лягаю на дерев’яну решітку. Парячись, обтираюсь кукурудзяною крупою і віхтями сіна. Гарно розм’якшує кості, чистить шкіру і вимиває нечисту сіль.

Пий чисту воду, де тільки не повернешся, не чекаючи спраги. То перші ліки. Куди мене доля не вела, я найперше шукав криницю, джерело. Не пий солодкої і солоної (мінеральної) вод із пляшок. Перша роз’їсть печінку, друга замурує судини.

Солі цурайся. Є три найбільші білі шкоди для чоловіка: сіль, цукор і білий хліб. Ще й четверта є -горілка, якщо вона візьме гору над ним. Це не твоя їжа і не твоє питво. У земних плодах і зеленині досить солі і солоду. А мед уживай радо. Натщесерце з водою. І побачиш, що голова твоя буде світлою, а тіло легким.

Найпоживніші овочі ті, що запалені сонцем

Отже, сіль не вживати. Але добре тримати її там, де живеш і спиш. Усе життя під моїм ліжком, де узголів’я, лежить торбинка солі. Добре дихається і гарні сни. Цього навчив мене німецький доктор у таборі.

Щодень на твоєму столі місце овочам. Найпоживніші ті, що найбільше запалені, напоєні сонцем. Перший – буряк, немає на землі ліпшої їжі. Затим – квасоля, гарбуз, ягоди, морква, томати, перець, шпинат, салат, яблука, виноград, сливи…

М’ясо, якщо кортить, їсти можеш. Але рідко. Не лакомся на свинину, не одного вона дочасу понесла на той світ. А тоненька скибка сала піде на хосен. Але не копти його. Нащо смолу споживати…

Погана їжа – ковбаса, смажена картопля, печиво, солодощі, консерви, маринади. Моя їжа – це крупи, квасоля, зеленина. Суди за звірами. Хижак наївся м’яса – ледве суне, лінивий. А кінь з вівса день воза тягне. Сарничка з трави аж літає.

Якщо на столі риба – ти пан. Риба очищає і молодить, як і вода, звідки вона прийшла. Знак риби носив Ісус. Риба, сухий житній хліб, овочі – найкраща тобі гостина.

Усе, що росте в твоєму саду, – тобі на здоров’я й поживу. Кожне зело, яке плекала твоя рука, вдвічі поживніше, ніж куплене. Я радію їм, як дітям. І вони це чують. Рослинка вгадує, що нам бракує

Кожен овоч в міру стиглості вкидай у пивниці в посуд з водою, нехай там киснуть і наброджують молодильну силу. А зрілі плоди-падалиці та ягоди суши на горищі, а потім вари з них узвари. Взимі це врятує тебе від слабості і простуди. Чоловікові після 50-ти узвар із груші-дички пити якнайчастіше.

їсти краще жменьками, але часто. Щоб менше їсти, п’ю багато води і узварів, їм грубу і сиру городину. З вечора четверга до вечора п’ятниці нічого не їм, лише п’ю воду.

Пости – найбільша благодать. Ніщо не кріпить і не молодить мене так, як постування. Кістки стають легкими, як у птиці. А серце веселе, як у хлопця. З кожним великим постом я молодшаю на кілька літ.

Але не їсти м’яса – ще не піст. Не «їсти» свого ближнього – ось перший крок до посту. Піст – це не традиція, не біблійний припис, не жертва Богу. Це вияв любові до Бога. Якщо вона більша за любов до смачних страв, питва і розваг…

Не роби з людей собі ні ворогів, ні друзів

Сонце сходить і заходить – для тебе. Робота спориться після сходу сонця. Звикни до цього і буде міцним тіло і здоровим дух. А мозок найліпше відпочиває і яснішає у вечірньому сні. Так чинять монахи і вояки. І мають силу служити.

Добре серед дня подрімати півгодини горілиць, щоб кров освіжила голову і лице. Але краще не після їди, бо тоді кров густа і жир ліпиться до судин. Чоловік дочасно старіє, гасне пам’ять.

Менше посижкуй, але спи вдосталь. Літній чоловік, котрий не при роботі, має ходити щодня по 2-3 години без огляду на погоду.

Намагайся більше бути просто неба. Привчи себе жити в прохолодному помешканні. Досить, щоб ноги і руки були в теплі, зате голова – в свіжості. Тіло марніє і старіє від тепла. В Уссурійських лісах я знав старезного китайця, що завжди ходив у ватяному одязі, зате в хижі майже ніколи не топив.

Здоровому і поважному в літах (коли не піст!) не зашкодить краплина вина чи ковток чистої горілки. Але не більше, ніж на палець-два в келишку. Так, щоб лише рот сполоснути. Краще настоянку на хріні, часникові, павутинні, на глоді, калгані. А не питимеш – нічого не втратиш. Багато питимеш – утратиш усе. Будь завжди в такому стані, щоб Богу не було мерзко навідатися до тебе.

Кволе, мерзлякувате тіло кріпи травами. Жменьку трав, ягід, листя, гілок смородини, малини, суниці запарюй джерельним окропом і пий цілий день. Зимою від цього великий хосен.

Не забувайте про горіхи. Горіх схожий на мозок наш. У ньому сила для мозку. І сила чоловіча. Добре щодня вживати горіхової олійки чайну ложечку.

Якщо маєш добру жінку, радій. Це дарунок небес. Не сходься з багатьма – і для тіла мерзота, і для душі виснаження. Чари жіночі скороминущі, а туман в очах довго стоїть. Якщо немає жінки, не переймайся. Це другий дарунок долі. Так більше наблизишся до небес. Бо мало яка жінка настановлює чоловіка на благодатне.

Через поле смиренне прийдеш до тихої води

Дослухайся свого серця і тобі відкриється, для чого тебе «покликано», в чому міра твого призначення. Може ти прислужишся одній людині, може – світові, а може – Богу.

Виховуй волю розуму і спокій душі. Це – щастя.

Те, що тобі належне, само дасться. Лише навчися смиренно чекати. Те, що тобі не належить мати, і чекати не слід. Нехай душа буде легкою.

Не вір у забобони, звіздарство, не вдавайся до ворожби. Тримай душу і серце в чистоті.

Коли прикро на душі, треба багато ходити. Краще полем, лісом, над водою. Вода понесе твою журу. Але пам’ятай: найкращий лік для тіла і душі – піст, молитва і робота для рук.

Розпочинай і звершуй день з подяки. А перед відходом до сну довірливо вручай Господу свою душу до нового дня.

Приймай радощі і знегоди з подякою. Все це милість Божа. Навіть випробовування. Бог ніколи не посилає більше, ніж ми можемо знести. Що більші випробовування, то більше від тебе хочуть. Через поле смирення прийдеш до тихої води. Благодать буде найвищою тобі заслугою.

У тиху годину сідай у самоті і споглядай світ природи, намагаючись розчинитися в ньому. І серце наллється спокоєм.

Кожна ранкова зоря для мене є ніби новим життям. Прагну, щоб кожен день залишив по собі любовно зроблене діло, набуте знання, якесь добре зусилля над собою. Так за роки, десятиліття я перекраяв себе заново, зародив у собі нову людину. Хоча замолоду не було гріха, який би мене не обтяжував.

Нині я раджу тим, хто курить, п’є, гуляє, лихословить, вдається до грошових ігор, – не впадайте у відчай. Досить викорінити один порок, а інші десять зникнуть. Лише прислухайтесь до своєї душі. Усі добрі закони записані там.

До людей будь рівно добрий і уважний. Кожен з них, навіть найпустіший, чогось навчить. Не роби з людей собі ні ворогів, ні друзів. І тоді не матимеш з ними клопоту.

Пити чи не пити?

Слов’яни взагалі слабі і потяжливі до пиття, хоча воно прийшло до нас на тисячу років пізніше, ніж до азійських і південних народів.

Пити спиртне в малій мірі можна, але користі з цього ніякої. А втрат і клопоту може бути багато. Найрозумніше чинить той, який майже не п’є. Найгірше чинить той, що п’є рідко, але багато водночас. Великі дози спиртного руйнують.

Якщо пити, то що? Горілка збуджує кров, туманить розум і відбирає сили. Пиво в’ялить мозок і довго бродить у тілі. Вино в невеликій кількості звеселяє серце і гріє тіло.

Спиртне до 12 години – на ганьбу. Після 20-ої – на шкоду. До ЗО років краще не пити взагалі. У похилому віці з розумом можна дозволяти собі погарчик. Багато моїх ровесників кажуть, що це їм радше на хосен, ніж на шкоду. Кожен тут собі сам ґазда.

Якщо куриш, кинь одразу й назавжди! Це буде першою великою перемогою твоєю. За нею, побачиш, будуть інші. Бо найбільші і найрадісніші перемоги-над собою.

Камінь, що котиться, мохом не поростає

Не нарікай на нужду, нещастя і невдачі. Це твої найкращі вчителі. Я помічав, що в таборах, де було голодно і холодно, люди чулися дуже здоровими і міцними духом.

Будьте – як вода. Нема перепон – вона тече. Гребля – вона зупинилася. Прорвалася гребля – знову потече. У круглому посуді вона кругла, у чотиригранному -чотиригранна. Тому вона й найсильніша. І дерево живе доти, доки гнеться. Будь і ти гнучким і м’яким. І тілом, і душею.

Приймай усе, що випадає тобі на долю, як хворі приймають ліки. Уздоровлення тіла – ось смисл цих ліків. Приймай смиренно все, що з тобою стається, навіть найгірше, бо смисл гірких прикростей є духовне здоров’я і цілісність життя.

Не бійся смертного часу. Це ж тільки поклик від земної юдолі. І ти завжди мусиш бути готовий віддати Богу те, що від нього одержав.

Більше крутися. Камінь, що котиться, мохом не поростає. Клопоти нас тримають на землі. Не ухиляйся від них, але й не дай їм панувати над тобою. Ніколи не бійся починати і вивчати нового діла – і обновишся сам.

Ми дивуємося, чому так легко плаває риба у товщі води…Чому так легко літає, майже не махаючи крильми, птаху повітрі…Чому такий спритний кріт у твердій землі. Тому що вони знають свій ритм -чергування сили і спокою. Усе життя цьому треба вчитися й нам, усвідомлено вслухаючись у кожну клітинку – чого вона хоче. А найкраще це робити при ходіння пішки. Навчишся володіти своїм ритмом – і будеш, як риба у воді, як птиця в небі. І все задумане здійсниться, а життя буде легким.

Відвідуй церкву, допомагай людям, провідуй знайомих, не забувай про родичів, мандруй пішки околицями, читай щодня мудрі книги, сам записуй думки…

Я ніколи не був на курорті, жодну неділю не пролежав. Мій відпочинок – це зміна занять. Нерви відпочивають, коли трудяться руки. Тіло набирається сил, коли працює голова.

Мене питають молоді: «Діду, не набридло вам стільки жити?». «Ні, це не моя жура. Але мені однаково, чи проживу я 100 днів, чи 100 років. Я однаково проживу їх у тихій радості, вгадуючи кожної хвилини, що від мене чекає Бог. Я дивлюся на світ Його очима. Його вухами слухаю».

Тут мій скарб, тут моє серце

Будь прив’язаний до тої землі, де прийшов на світ. Де вродився, там знадобився. Бадилина там найліпше росте, де впала насінина. Так і людина. Небесам було завгодно, щоб на цьому місці і в цей час з одної насінини батькової ти народився. Тому ти не сирота і не нікчема на цьому світі, а – обраний. Бог дав нам через свого Сина усе.

Не забував, що в тобі росте велике дерево роду. Хребет духу твого. Проникай внутрішній зором у його коріння і піднімайся з живими соками вгору і вгору…Поминай померлих і загиблих родичів і близьких, просячи для них блаженного спокою і прощення гріхів, яких вони допустилися на цьому світі. І вони допоможуть тобі звідти.

Добре, якщо маєш дяку і маєш за що мандрувати. А якщо не виходить – нічого не втратиш. Усі світи можна в собі побачити, усі знання можна відкрити в собі. Схимник у темній печері пізнає мудрість світу. Заглядай у себе – як до криниці. З уважним спокоєм і чистими думками. І втамуєш душевну спрагу.

Добре, якщо там, де живеш, є простір. І око не чіпляється за огорожі, хліви та інше. Огорожею мають бути дерева, кущі або поперечні жердини. Вона має дихати, не замикати тебе. Такі оселі вибирали наші предки. Якщо цього немає, частіше виходь на околиці, в просторову природу. Щоб око і душа відпочивали.

Про таких, як я, колись’казали «світовий чоловік», Багато земель я сходив, на п’яти морях бував, жив у теплих у холодних краях1, але милішого за Закарпаття не бачив. Недарма його назвали Срібним. Срібло -метал чистоти, здоров’я і мудрості.Тому й оселився я тут на старості. Тут мій скарб – сад, маленька винниця, криниця, майстерня і шафа з книгами. І тут моє серце.

Будь при молоді – і сам молодшим будеш. Не засуджуй їх, а розумій. Не повчай, а навчай, коли маєш чому. Бо нерідко молоді і розумніші, і чесніші, і добріші за нас. Лише з душею слабшою. її треба кріпити. Якби моя воля, я б до урядницгва пускав тільки молодих. З ними і старим жилося б легше.

Відкрий серце Духові

Не проси мале. Проси велике. І матимеш понад мале.

Не хитруй з усього мати користь, а опікуйся, щоб самому бути корисним. Лоза, що не родить, скоро всихає.

Не будь зубоскалом і пересмішником, але будь веселим. Бог любить радісних вірників.

Зусилля тіла мають бути продуктивними. Тоді природа дасть тобі силу. Завзяті спортсмени звично силу розгублюють, бо зусилля тіла їх марні, енергія пуста. А люди, що працюють у полі, в лісі, на будові, здебільшого міцні до старості.

Почату справу завжди звершуй, хоч і не буде з того очікуваної подяки. Хто має волю, той має долю.

На все май свою точку зору. На все відповідай «так» або «ні».

Завжди йди вперед. Пам’ятай, що ти повсякчас у дорозі.

У всьому новому, навіть у біді, шукай щось корисне і повчальне для себе. І знайдеш. Бо й сам оновлюєшся кожні 7-8 років, як тілом, так і духом. Тому не стримуй себе, якщо доля посилає нову справу, нову дорогу.

Відкрий серце Духові – і він допоможе в немочах, підкаже як молитися, як чинити, як вийти з біди, перемогти обставини. Бо як мовить святий Павло: «Коли за нас Бог, то хто проти нас». А Бог завжди з нами, за тих, хто відкрився і довірився йому.

Молитви Андрія Ворона

Ранкова

(Отче наш…) Господи Icy се Христе, дав Ти мені добру нічку, дай мені і добру днинку. Укріпи мій дух і моє тіло, оберігай мене від усіляких бід, напастей, хвороб і спокус житейський.

Дай мені здоров’я душевне й тілесне, дай спокій моїй душі, доброту, чистоту, простоту, лагідність і гідність, поміркованість і скромність мого життя. І радість від життя – найвищого Твого дару. Втіху і задоволення від роботи, яку виконую.

Тобі одному вірю і служу, кланяюся Тобі і сподіваюся, що й надалі не залишиш мене у важку годину, як і досі не полишав мене своєю увагою і милістю.

За Тобою я як за стіною – спокійний, сильний, добрий, мудрий, тверезомислячий, працьовитий і працездатний, і втихомирений у час відпочинку.

Від Тебе в моїй душі вогонь любові, миру й доброти.

Господи, дай мені силу перебути втому дня і не образити душі ближнього свого. Керуй моєю волею й думками моїми. Пошли через Духа святого моїй душі багато світла, спокою, миру і радості. Дай мені з щирим спокоєм і мудрістю зустріти все, що я нині побачу, взнаю, почую і відчую. Нехай це піде мені на пізнання найвищої Твоєї істини, Господи. Амінь.

Вечірня

(Отче наш…) Господи Ісусе Христе Сине Божий. Уклінно дякую тобі за ще один день, котрий Ти мені подарував. За те, що укріпляв мене і оберігав від усього лихого. Прости мені вільні і невільні гріхи, якими за день засмутив Тебе через свою слабість, нерозумність і недосконалість.

Залишаюся за Тобою, як за стіною, і вручаю в Твої руки мою душу.

Хрест під себе стелю, хрестом вкриваюся, хрестом кланяюся і все зле від себе відганяю.

Господи, прости мене грішного і благослови. Амінь.

У важку хвилину

Господи Ісусе Христе Сине Божий, помилуй мене грішного.

Ангелу-хранителю

Милий мій Ангеле-хранителю. Уклінно дякую тобі за те, що був зі мною дотепер. І прошу тебе надалі бути при мені. Оберігай мене і мою родину від усіляких бід і напастей. Навчи мене гармонії душі й тіла. Будь посередником між мною і Богом. Коли Господь Бог сподобиться покликати мене на суд праведний, поможи прийти достойно і як належить. Амінь.