Текст книги "Архе"

Автор книги: Любко Дереш

сообщить о нарушении

Текущая страница: 1 (всего у книги 14 страниц) [доступный отрывок для чтения: 6 страниц]

Любко Дереш

АРХЕ

монолог, який усе ще триває

РОЗДІЛ ПЕРШИЙ

ОБЕРЕЖНО! Даний текст самоусвідомлюється. Архетипові формати:

– звичайний режим уваги;

– стан зміненої свідомості тексту;

– розширене сприйняття текстом читача;

– СТАН ГОТОВНОСТІ;

– розчинення смислів.

Надмірна концентрація уваги на Об'єктах може призвести до короткотривалих

емоційних коливань. Не розглядати за кермом.

Терезі, шукачці свободи, любительці кашалотів

...потім він вигадав новий спосіб запису слів, коли літери

не вимальовувались послідовно одна за одною, а накладались

одна на одну. Вже після дванадцятої літери

на пергаменті виникав суцільний чорний квадрат.

В.Єшкілєв, Квадрати чорний та червоний

Терезка і води тиші

Своєю появою десь між пермом і тріасом сонечко семи-крапкове (також знане як

Coccinella septempunctata) створило справжню архаїчну сенсацію.

Воно вилізло з-за обрію бруньки на самісінькому чубкові дерева ґінґко, вказуючи білими цятками на палаючий оран-жем захід. У мить тріумфу сонечко

нагадувало сяючу планету, що затулила сонце. На півкулі маренового в чорну

цятку панцира лищали неозорі хітинові полиски. Сонечко завмерло на тлі

велетенського сонячного диска і вмиротво-рено заворушило вусиками.

Так на світ необов'язковим транзитом з'явилося сонечко, найгармонійніша серед

присутніх на планеті істот. І хоч у реальності, доступній нашому сприйняттю, сонечка семи-крапкові проводять всього шосту частину відведеного їм часу, саме вони підтримують у людині відчуття спокою та злагоди із самим собою. У

світовій свідомості образ сонечка так міцно пов'язаний з епохою праящерів, що

й досі, коли бачиш цього щокатого малюка, згадуються не корови на леваді -

згадуються папороті, плауни і динозаври

Лускатий циліндр попелу відлупився від сиґарети і впав У траву. Терезка

зупинила зір на жевріючому кінчику, що сам собою тягнувся до фільтра. Сонечко

вилізло на травину. Терезка перевернулася на живіт, затягнулася й пустила дим

У небо серпня.

Був останній день літа.

Що могла Терезка на прізвисько Температура розповісти

про саму себе?

Вона була жахливим співрозмовником – поки видавиш із неї слово, всі нерви

з'їси. Більшість народу, з яким вона спілкувалася, і досі переконана, що з

них невимушено знущалися.

Кожен дослідник біографії Температури на перших же кроках відчував, як

невідома сила стає на заваді й не дозволяє бачити образ Терезки цілісно. У

гру вступає непояснима тугість, яка затягує внутрішній зір рябим шерехтінням.

(Це дратує – коли дивишся на когось, але не можеш побачити його двома очима

нараз). На цю дівчинку взагалі важко дивитися прямо, важко у фізичному

значенні: очі несамохіть зісковзують униз і вправо. А хто дивиться просто, у

того ріже в очах і болить голова. Це не можна пояснити, але це правда.

(Підказка: причина – в особливому ґатунку магії, який опанувала Терезка.

Свідченням ЇЇ сили є відсутність зачіпок, уже помічена уявним біографом.) Заглядати в чужі сумки цікаво і трохи небезпечно. Що там?

Ксерокопії конспектів лекцій проф. Лобачевського (дуже цінні, треба повернути

доцентові Козлику). Компас; люстерко; засохла живиця; воронячі пера; букові

горішки; фотоапарат-«мильниця»; пляшечка прозора (наповнена в'язкою, пінистою

від слини субстанцією, закручена білим корком) і пляшечка зелена (із жовтим

корком, практично порожня, на дні два ковтки води). Жменя слимакових мушель

кольору «бірюза» (у темряві мушельки світяться).

Навіщо, питається? Навіщо це тобі, мишко? Чи ти здуріла?

Температура вважала себе боягузкою. Вона важила сорок дев'ять кілограмів і

мала худі ноги. Комплексувала з приводу власної зовнішності, але це типово.

(Звідти, між іншим, можна простежити ЇЇ бажання стати невидимкою). Була

завбільшки з лилика, гарячою та прозорою, з бровами, що нагадували вуса

шовкопряда кульбабкового (Lemonie taraxaci), і з сухожиллями, напнутими, немов линви на вітрильнику. У неї серце кита – велике і спокійне.

Чотирикамерне.

Терезка схильна до ніяковінь.

їй видавалося, що ніяковіння – найтактовніший спосіб переконати

співрозмовника, буцім сказане направду заганяє її в глухий кут. Наче її це

зачіпає. Наче вона – хо-хо-хо! – справді чула, про що з нею говорять. Коли Ви

думаєте, що Тереза киває Вам на підтвердження Ваших слів, не будьте смішними.

їй просто подобається відчувати, як по шиї ковзають сухожилля.

Ви будете сміятись, але кожного разу, коли вона вдавала, буцім ніяковіє, губить слова чи втрачає думку, їй просто робилося ліньки підтримувати таку

нав'язливу галюцинацію, як Ви (з приводу чого див. вище).

Терезка Температура, найхоробріша дівчинка на світі, любила дітей і твердо

вирішила стати вихователькою в дитсадочку. Це було таке рішення, яке

приймається у стані особливого загострення свідомості. Коли хтось, наприклад, остаточно вирішує стати геологом, або богословом, чи океанологом. Коли

інтерес до предмета затьмарює сам предмет. Якраз такий шлях вона й подолала.

Малі діти усвідомлюють, як щосекунди бачать НОВЕ. Дорослі на тлі дітей

здавалися сліпими. Дорослі з оточення Терезки були впевнені, буцім встигли

побачити все, і це робило їх важкими і кумарними.

Тому з дітьми їй було легко. Вони виділяли якесь молочко.

Літо цього року видалося їй найтихішим літом у житті. Кожна дія, кожен жест

вібрував, особливою увагою, наче перебував у фокусі невидимого ультрафіолету.

Кожен погляд заштовхував її у німоту – затишну, віддалену і прохолодну. Якось

цим поглядом вона збила з ніг перехожого.

Снідала вона салатом із посолених настурцій на олії та канапкою з сиром.

Запивала це чаєм – чорним, якщо виспалась, і зеленим, якщо ні. Вмикала

радіоколгоспник. Зранку їй подобалося, як від холодних стін кухні

відбивається голос диктора, той самий, що у дитинстві.

По трапезі Терезка викурювала сигарету. Палила вона вже понад рік, і

збиралася кинути. Бридкий смак заїдала двома ложками згущеного молока або

жменькою митих родзинок.

Потім націджувала воду в пластикову пляшечку з-під лимонаду, вдягала шльопки

і набирала з баклажки повний рот води. Замикала квартиру і рушала геть.

Відколи Терезка почала збирати «води тиші», її накрило світлом.

Літо звучало як масивний гул безмов'я. Очі стали гарячими, розкрилися по

кутиках і безперестанку іскрили. Цілий день Терезка слухала, як за спиною

шльопають по п'ятках шльопки. Гіпнотично.

Всі речі, що з ними доводилося мати справу цього літа, чомусь поверталися тим

боком, з якого роздивлятися їх було найприємніше. Цілолітня тиша і

безстрашність закували її у сяючу невидиму броню – міцну й невагому. І жодна

неприємність не могла підкрастися ближче, ніж на відстань прямого копняка.

Невидима сила напнулася довкола неї прохолодним вітерцем, що циркулював зліва

направо і зверху вниз, а також у зворотніх напрямках, наче Терезка стала

невеличким циклоном.

Терезка,

(цей кажан серед білого дня – цей прозорий, нечутний ;нетопирець із

розфокусованим поглядом, шустка вечірниця (гігантська, нічниця триколірна, великий підковоніс, широ-ковух звичайний – навіть не знаю, з ким ще

порівняти: вони всі гарні)

уся ця кажаняча, лилична, розфокусованоока Терезка слухала шльопанці, лазила

Львовом і рахувала ворон. (Бувало, вона занурювалася в себе так глибоко, що

все довкола зникало. Видавалося, ніби не йде вона, а пливе повітрям, як

мовчазний цеппелін, з кожним кроком здіймаючись усе вище й вище. Інколи вона

здіймалася так високо, що аж скроні торкались верхівок дерев.

Але варто було впіймати себе на цьому, як думки поверталися, а п'ятки знову

торкали бруківку. Тоді Температура спльовувала воду в порожню пляшечку і

набирала до рота свіжої.

У хвилини перепочинку Тереза прикривала долонею очі від сонця і дивилася за

обрій так напружено, ніби то був овид пустелі. Збоку вона нагадувала

маленьку, суху бушменку, дивовижно енергійну і світлу завдяки цілодобовому

перебуванню на свіжому повітрі. Скупу на слова, пряму, з небесно-сірими

очима. Непомітну та ембієнтну.

Вона роззиралася, ніколи не забуваючи глянути на небо. Цього літа все

виходило так, що, коли вона дивилася вгору, над головою пролітала чорна хмара

вороння. Вона бачила блакитне і чорне, і це було дивно.

Блакитне і чорне. Температура глибоко вдихала, набирала до рота свіжої води і

рушала вглиб пустелі.

Певне, так і було. Терезка виявилась останнім бушменом.

Іноді вона сідала під деревом, ховала пальчики на ногах у холодну траву, а

цибаті коліна – у спідницю. Розпру-жувала очі й видивлялася в тінь. Думала, чи не закрапати собі очі. Думала, куди дівся нафтизиновий бум.

Нафтизиновий бум у Львові почався ранньої весни, ще десь у березні.

Розгортався бум самовільно, з неперед-бачуваним розмахом. Хронологія того

сенсаційного наркоперевороту така:

У кінці лютого на котромусь російськомовному (певне, омському) сайті, присвяченому наркотикам, від декого hoo_Poe (e-mail: [email protected]) з'являється не надто переконливе повідомлення про галюцинаторну дію емульсії

кількох сортів очних крапель. Рецепт, спершу піднятий на кпини, за пару

тижнів здобуває серця сотень фармаколюбів, про що свідчать численні

повідомлення на тому ж таки сайті.

Початок березня – на споріднених тематикою сайтах з'являються десятки

захоплених відгуків щодо рецептури, запропонованої hoo_Poe. Інформація про

сенсаційну знахідку шириться Інтернетом із сервера на сервер. Центральні

поліси СНД криє нафтизиновою лихоманкою. Емульсію, одержану в результаті

змішування атропіну, лідокаїну, ксилометазоліну та інших складників, називають «архй». У колах, схильних до ажіотажу, вона приживається як

«плазма».

На третю декаду березня відважні експериментатори встановлюють:

– марихуана знижує дію «архе» практично до нуля;

– опіати й похідні барбітурової кислоти в поєднанні з краплями викликають

судоми астматичного характеру;

– мікшування з іншою комунальною фармакопеєю (кетамін, дипразин, галоперидол, похідні ефедрину, ацетон) призводить до анафілактичного шоку із загрозою для

життя.

З висновками не забарилися: «архе» починають приймати на чисту голову. Це

збагатило ритуал закрапування заморочками на кшталт очищувального посту, священного промивання очей, нарко– та ліброцелібату1 тощо.

1 Ліброцелібат – добровільна відмова від читання. Практикувалася ентузіастами

крапель для навіювання специфічного настрою перед закрапуванням. Ліброцелібат

викликав нездоровий інтерес у середовищі бібліофілів-інтелектуалів.

У Львів синхронно входять квітень і хімічна революція. З'являються перші

зразки «плазми», закалатаної і кустарних умовах. Ошалілі від успіху неофіти

пробують зберегти таємницю рецепту при собі. Семеро студентів-хіміків, які

першими вивели пропорційний склад «архе», за копійки збувають на книжковому

ринку біля Федорова підручники, а на виручені кошти закуповують нечувану

кількість «Нафтизину», сульфацилу натрію, 0,1%-го р-ну атропіну та ще кількох

видів крапель. Попередньо закалатавши близько п'ятдесяти порцій «плазми», вони знищують усі хімічні рівняння у страху, що відкриття вийде за межі їх

вузького кола й «архе» піде по людях. Хіміки проголошують себе «КЛАНОМ АРХЕ», приймають рішення забарикадуватися в кімнаті й не впускати нікого, поки не

спорожняться запаси очних крапель. Протягом чотирьох днів семеро архе-

акцепторів у цілковитому заціпенінні споглядають «плазму».

Хлопців урятували товариші по гуртожитку, які запідозрили негаразди завдяки

міцному запаху екскрементів, що вибивався з-під дверей кімнати. Юнаків віком

від вісімнадцяти до двадцяти двох років доставлено у стані глибокого

зневоднення у Львівську обласну реанімацію. Один із горе-студентів, третьокурсник Денис P., досі перебуває у комі. Решта членів Клану зазнали

глибоких і невідворотних змін у психіці: поведінка в'яла, реакції на

оточуючих відсутні або порушені, загальна глибока регресія, аутизм.

Жодної інформації про «архе» у зв'язку з цим випадком у масовій періодиці не

зауважено. Завдяки Інтернету нафтизиновий бум проникає в Івано-Франківськ, Луцьк і Володимир-Волинськ. Чергова хвиля повідомлень про •«плазму» з Омська

накриває Харків, Запоріжжя і Дніпропетровськ.

Два тижні Львів у паузі. Підвищення активності на Сонці. Аматори реторт і

спиртівок гарячково комбінують. На кінець другого тижня у місті відчувається

зрозуміле полегшення – геомагнітні коливання стихають, і без усяких попе-

ю

її

реджень стається колосальний, ні з чим не порівнюваний прорив.

Це стається одночасно і незалежно у трьох кінцях Львова – приблизно у дні

сильних квітневих буревіїв, про які чимало писалось у пресі. Рецептуру плазми

відновлено. Формується новий цикл «архе».

Враховуючи досвід попередників, друга хвиля львівських плазматиків ставиться

до споглядання «плазми» більш відчужено, що дозволяє утриматися від повного

занурення у світ крапельних видінь.

Стає модним носити чисту піпетку та свіжу пачку гігієнічних серветок.

Несподіваної популярності здобуває свист-аванґард – маловідомий до цього вид

акустичного мистецтва. З приходом «архе» свист, як і саме поняття звуку, кардинально переосмислюється, що призводить до справжнього культурного вибуху

в середовищі львівсього under– та upper-ground'у •

На кілька тижнів масовим стає захоплення дахівницями2, однак двійко нещасних

випадків охолоджують цей запал. Наступний місяць іронічно названо «поземним»

– для подальших офтальмологічних експериментів архемани починають віддавати

перевагу відкритим місцям ближче до Землі.

Багато хто відмічає специфічний дух радикального ревізіонізму, притаманного

людям, котрі спробували краплі. Переоцінці піддаються базові соціальні догми, самоспросто-вуються раніше незаперечні цінності спілкування.

Доба «архе» багата на різні ексцентричні нововведення. Завдяки поширенню

«плазми», особливо сортів «Ехолалія» та «Неопубл», зазнає змін молодіжний

балак. Найзапов-зятіші плазматики повністю відмовляються від мови, якою

2 Дахівниця-сейшн – нічне закрапування «плазми» на дахах будинків заради

споглядання зоряної карти. Тісно пов'язане з феноменом upperground'y, концептуальні засади якого були спричандалені Зоряном Безкоровайним (сорт

«Nameless»), (примітки за: А.М.Давихам, неопубл.).

12

вони спілкувались у «попередньому житті», натомість беруться вигадувати

власні фонетичні системи. Балаки «архе» виказують вражаючу внутрішню

схожість.

Вираз «видіти плазму» перестає різати слух незвичністю. Єдине слово, яке

видці3 зуміли підібрати до пережитого, – це назва емульсії. Вона виявилась

останнім упізнаваним орієнтиром поміж звичайним баченням і видженням плазми.

Кінець травня ставить крапки хіба під знаками запитань: ???

Терезка пригадувала ту ні на що не схожу весну. Ті осяяні атропіном зіниці, розширені від переповнюючої їх таємниці... їх можна було стріти на кожному

кроці, особливо у поглядах молоді. Перехожі сміливо дивилися одне одному у

вічі. Не відводили поглядів, а вдивлялися глибше. Над містом відкрився отвір

– наче у Бога, що спостерігав за нами, від здивування розширилася зіниця.

Кожен, хто був уважним, глянув догори, у Teum Occuli, і зу видів Небу ден н

є. Люди пізнали щось більше. «Архе міняє», – любили повторювати архемани.

«Архе розсіює, архе збирає», – додавали вони.

Практично кожен, хто закрапувався хоч би раз, виносив зі своїх видінь тверде

переконання: краплі готують людству НОВУ ДОБУ. Не ЧЕРГОВУ добу, а НОВУ. Щось

реально радикальне, кардинальне, нелінійно-перпендикулярне! Амфотерне!

Ноосферне! Все віщувало зсув небачених масштабів. Сила крапель була такою, що

тільки той, хто не пробував їх, – тільки той хіба не вірив тому, що «архе»

міняє світ.

«Плазмою» зацікавилися львівські наркобарони. Най-спритніші з них вирішують

організувати картель. У найко-ротші терміни картель набирає з вулиці торгашів

краплями До очей і засилає тих у місця, де не ступала ще нога нарко-бариги.

Картель діє нахабно і продумано: продає «плазму» У бібліотеках, музеях, театрах, картинних галереях тощо.

3 Архе-акцептори, «ті, що виділи плазму»; візіонери. (примітки за: АМДавихам, неопубл)

13

Відразу ж з'являються й шукачі легкої наживи – люди в беретах та окулярах, котрі видають себе за представників львівського картелю. Періодично вони

з'являються на мистецьких капищах і продають легковажним клієнтам звичайну

дистильовану воду. Правда, незабаром місцеві мешканці повідомляють про вісім

трупів, знайдених у кар'єрі біля озера Комсомольського, що за Львовом. На

тілах загиблих знайдено сліди катувань, а з очних ям у кожного стирчало по

уламкові піпетки. У подальшому спроби несанкціонованого продажу «плазми»

суттєво зменшуються.

Десь у середині червня число молодих людей, які «виділи плазму», починає

скорочуватися. Прошарок населення, котре виказувало щодо «архе» спеціальний

інтерес (особи віком від 14 до 33 років), тоншає, стає більш відокремленим.

До послуг картелю вдаються хіба цілком некомпетентні особи, які не вирахували

власного «золотого» співвідношення між компонентами. Бувалі видці «плазми»

віддають перевагу краплям, скалапуцьканим4 власноруч.

Зауважується, що внаслідок постійних тривалих закрапувань накопичується пост-

ефект, званий «ментол-ефек-том»5. Багато хто саме в ньому видишь імпульс, який призвів до самовщухання буму. Архемани-ентузіасти розбиваються на

невеличкі групи за інтересом: видці тіней, видці шумів, видці небесних тіл.

Здебільшого вони заперечують факт

4 Скалапуцькати – закалатати краплі. N.B.: «замутити краплі» – означає

зіпсути, зробити краплі каламутними, непридатними для використання, (за: А.МДавихам, неопубл.).

5 «Ментол-ефект», або ж «ефект відчуження» – особливий настрій самобутньої

свіжості всього організму. Навіює думки про цілковиту самодостатність та

автономність індивіда, робить спілкування зі собі подібними непотрібним і

надлишковим. Як унікальний психофізіологічний стан, ментол-ефект

супроводжується відчуттям м'ятної прохолоди у цілому тілі, високим життєвим

тонусом, враженням абсолютного здоров'я. Помітне психологічне відсторонення, непричетність, споглядання речей з відстані. Людина, котра перебуває під

ментол-ефектом, відчуває напливи «м'ятного морозу», від якого «німіє» не

тільки тіло, але й весь процес мислення. Видець-у-ментолі, якщо його певний

час не тривожити, впадає у цілковите м'ятне заціпеніння, звідки й вираз:

«ціпеніти на причандалах (малімонах)» (див. далі) (за: А.МДавихам, неопубл.).

закрапування, робляться відлюдьками, шукають фізичної самотності.

Тотальний рух за видження «плазми» до початку липня зводиться нанівець.

Більшість колишніх краплярів заки-дують піпетки, лишають скляночки й

носовички. Увага великих мас легко відволікається на нові подразники. На

зміну братствам і кланам «архе» приходять свіжі віяння, не менш екзотичні: відв'язні парафреніки з немитими очима та парафреніки-аннігілісти з кисневими

подушками; помпезне Товариство Абстрактних Богів; слизький Котар, чиї

послідовники ледь не спалили дурдім на Кульпар-ківській; веселий сексапіл

Оранжевих оподельдоків і Готична антисанітарія «Немитих Трутнів» – хіба не

досить?

Тому під тиском моди і громади маса тих, хто був помічений у причетності до

крапель, поспішає покінчити із минулим. Тема крапель ураз виявляється дуже

непопулярною, про неї кажуть: «зав'язла на зубах». Навіть у колах вже

згаданих відв'язних парафреніків «архе»-істерія звинувачується у «штучності»,

«надуманості» і взагалі – піддається Огульній Критиці. Публічне поширення про

особисті переживання «плазми» стає ознакою поганого тону. Воно допускається

хіба серед початківців, або в колі друзів-побратимів. Решта суспільного

фронту «чистить зуби».

Хтось із видців зауважив: «Натовпу лячно пригадувати ці дні власної величі, дні свободи – дні «архе». Важко не погодитись. Колишні агітатори за видження

«плазми» вчасно зрозуміли: «колективне спасіння» нікому непотрібне, навіть на

халяву. Куди цікавіше натягнути гетри і гуляти топлес разом з іншими

Оподельдоками.

Легкі до змін видці, чий дух волів видіти й надалі, змотали жилки і перестали

навіть признаватися, що колись мали справу з «тими краплями».

Чи хтось крапає «архе» й досі, невідомо. Напевно, так.

14

15

Терезка пригадує

1

Надвечір Температура сиділа біля відчиненого вікна і малювала простим

олівцем. В якийсь момент їй це набридло, і дівчина вихилилася через вікно

надвір.

Надворі було тепло. Повітря пронизували шаруваті пролежні холоду десь із

півночі – типово на початок осені.

Між підвіконням повзало пару сонечок. Кілька хвилин Терезка вичікувала, чи не

будуть сонечка злягатися. Не спостерігши нічого екстравагантного, пішла на

кухню ставити чайник.

Запарила мате. (Цього літа всі пили мате – таке вже літо). Сіла на ліжку, запивала ним бублики і сіяла дрібки довкола. Вона завжди купувала бублики, коли передчувала загострення геометричності. Бублики у цьому плані були

бездоганними. Бублики робили їй добре.

Терезка зітхнула від млоску. Від запаху осені скубло у переніссі. Вона

вгризла сушку, запила гірким запаром (на грудях – легко-легко), і, для

годиться, пригадала школу.

У десятому класі Тереза Температура впала у містичне передчуття.

їй захотілося чогось окультного і герметичного, бажано – прикладного і

наочного. Терезка гадала, що в ній прокидається Геній. Невідомо, що то з нею

було, але їй хотілося чогось такого-претакого, що рознесло б голову на друзки

від здивування і зачарування.

Те, що з нею коїлося, було цілковито невиразимим. То був настрій, то було

відчуття десь під ложечкою, десь у потилиці, у переніссі. Це було Казна-що з

великої літери, позаяк зовсім не піддавалося окресленню. Шукаючи джерело

загадкового подразника, Терезка уявляла себе нетопирем, що вперше пробує

керуватися за допомогою ультразвуку. Вона бачила себе мікроскопічною

бульбашкою

16

серед колосальних потоків, маленькою ікринкою Тайни, випорснутою на

мілководдя Світу силою, що править у час Нересту Безконечності.

Хто б повірив, що такі несподівані енергії бурлять у такому звичайнющому на

вигляд дівчиську?

Можливо, якби Терезка спрямувала цей таємничий намір на щось людське – на

конкретного молодого чоловіка, що самотів за нею в сусідній аудиторії, або на

відомого бас-гітариста, чи на сексапільного мікробіолога – якби така

сублімація мала місце, то виникло б велике і дуже людське почуття.

Натомість Температура мітила в абстрактне. Туди, де не місце теплим людським

тавтологізмам, де прохолодно і стерильно.

Внаслідок вервиці малопомітних синхронізмів Терезка опинилася перед

геометрією. Все у ній в один мент підтвердило велику здогадку – ключ до

безконечності десь тут, у геометрії. Залишилося придумати, куди цей ключик

пхати.

Думка про те, що геометрія містить у собі певний Секрет, так перейняла її, що

за якись час Терезка уже не могла нормально ні їсти, ні спати. Усі ці розлади

вона списувала на симптоми пробудження Генія. Щось у Температурі

накручувалося дедалі тугіше. Сміх робився гострим і неприроднім, а довгі

паузи тиші чергувалися з невтримним словесним потоком, яким вона парила свого

сусіда по парті, невиразного енурезника-зубрилу Сашка: геометрія, геометрія, геометрія!

За тиждень до кінця навчання Сашко, задовбаний зумо-тінням своєї неспокійної

товарки-лихоманки, жартома а чи всерйоз, вирішив звести Терезку з деяким

обивателем, таким собі Петькою на прізвисько Кварк.

Петя Кварк був залупленим крабоподібним довгов'язом, похуїстом і хамом у

п'ятому коліні, істотою з немитим

17

волоссям, банькатими очима і збитим підборіддям. Коли до нього зверталися

першим, Петя підкреслено зосереджено курив зі спущеного рукава папіроску і

вдивлявся за обрій, ігноруючи усіх довкола. Він вів ізольоване існування.

Періодично Кваркова задупленість вилуплювалась назовні у дуже неспокійні

веселощі, і тоді було краще відійти на крок назад. У припадку жвавості ця

істота нагадувала зачакловане опудало, що ріже краков'як (кварков'як?) серед

залитого містичним сяйвом поля. До всирачки моторошно. Й водночас весело.

Спілкування з Петьою для багатьох оберталося нежданим смисловим екстримом.

Своїми потойбічними жартами він міг налякати до смерті.

Петя Кварк поводився так, наче володів усіма Істинами, доступними людині, і

знав, що йому за це нічого не буде. Дивні манери й інопланетна пластика

надавали таїнам, що були в розпорядженні його немитих клешень, особливого

тремору. На Кваркових руках бракувало трьох пальців: кожна спроба закурити

негайно перетворювалася на атракційний перформенс, що викликав болючий

інтерес у школярів, які диміли поруч. Коли з покалічених рук падала

запальничка або сигарета, Кварк заходився в реготі, хапався клешнями за боки

і пускав слину.

Кварка вона зустріла під каштаном за школою.

За порадою Сашка Температура прогулювала урок хімії. Сонце стояло в зеніті, і

все довкола маювало. Кварк одиноко стояв під каштаном і палив папіросу. В

повітрі висіла причинність кіно. Терезка стала поруч, плечем до курця, і, не

дивлячись на того, запалила й собі.

Прогледівши малу наскрізь, Кварк скашлянув. Терезка потупилась і збила з

сигарети попіл.

– А чи відомо Вам, Глибокоуважаєма Добродійко, – нагнувся до неї Петя, тримаючись за кутик окулярів. – Чи відомо Вам, що сьогорічного Нобеля було

вручено не кому іншому, як есто-оо-нцю?

18

Терезка сказала, що вперше про таке чує.

– А я чув від Сашка, Ви великий Ерудит і Спеціаліст від точних наук...-

заманював монстр.

Терезка сказала, що подібні заяви Сашкові честі не роблять.

– Тоді я должен Вам сообщити, миленька моя, Огромнейшую Тайну, – не

розгубився Кварк. Він зиркнув на неї з-під окулярів і хижо заусміхався. Боже, оце так зуби! – Ви готові пірнуть зі мною до самих бєздн Метаматики?..

Терезка сказала, що завжди готова, бо ніколи ні на що не чекає.

– Цьогорічну Нобелівську премію, – артистично кривляючись і витягуючись, повідомив Петя, – було вручено есто-ОО-нському метаматикові. Бо есто-О-онець

геометрично бездоганно показав, шо людина живе всередині нерухомої сфери-яйця

з радіусом, равним відстані, на яку сягають витягнуті кінцівки людини. – Петя

екзальтовано махав руками, окреслюючи межі яйцесфери. Він махав руками і

крутився довкола, мов крокуючий циркуль.

З нього полилися бурхливі потоки аргументів. За неповну хвилину він створив

шуму і гамору більше, ніж паровий автомобіль. Терезці на лице осідала

Кваркова слина, але вона, оглушена такою лавиною одкровень, нічого не чула.

Терезка слухала щось своє. В очах її заграв непояснимий запал. Вона знайшла

замкову щілину.

Спосіб, у який божевільний Кварк розповів про відкриття, справив на Терезку

глибинне, гіпнотизуюче враження. З тої часини ні про що інше вона й думати не

могла, як про есто-онця і його сенсаційну знахідку.

Цілий тиждень Терезка перебудовувала свої уявлення стосовно простору.

Для практики уявляла себе ходячою яйцесферою. Практика дала рішучі, об'єктивні і повторювані результати.

19

Все, що її оточувало, раптом почало осмислюватися не інакше, як мереживний

візерунок на внутрішній стороні писанки-геометрії.

їй робилося дуже незвично.

8

На лінійку з приводу закінчення навчального року Терезка прийшла накрученою

до межі. Кожен рух, який вона робила, запалена свідомість миттю проектувала

на «шкаралупу» «писанки» з позицій суть яйцесферних. Спостерігалося поступове

ущільнення яйцесфери. Виразно окреслювався прорив у Таємницю.

Терезка зробилася відчуженою, сприймала оточення мов крізь дистанцію

порожнечі. Більше навіть не сумнівалася, що світ, який ми звикли бачити від

народження, насправді є тільки внутрішньою стороною персонального яйця-райця, або ж Писанки, зітканої з відчуттів дотику, зору, слуху і тощо.

КОЛИ ЗАДЗВЕНІВ ДЗВІНОК, УСЕРЕДИНІ ЩОСЬ ЗАВМЕРЛО, ВІДСЛОЇЛОСЯ, І ВОНА ПОБАЧИЛА

НАТОВП ЛЮДЕЙ У ВИГЛЯДІ ЛОТКА ЕСТОНСЬКИХ ЯЙЦЕСФЕР.

10

Щось у ній тріснуло і потекло. Мабуть, шкаралупа.

Вона відчула, як підгинаються коліна. Очі знову намацали нормальний світ, але

серце її розлетілось на друзки. Вона почала осідати, хтось із учнів підтримав

її, закричали: «Води!», але їй стало трохи краще.

З нею щось коїлось. У голові крутилися клапті образів, а розум відмовлявся

вірити у побачене. Розум панічно шукав зачіпку, яка б спростувала усе

побачене. Адже не могло бути так, що все життя вона бачила одне, а в

Реальності усе виявилось по-іншому. По-яйцесферному.

20

І тут розум знайшовся.

Терезка пішла за школу.

Кварк наче ждав її – стояв під тим самим каштаном і палив папіросу. Він був

готовий відповісти на любе запитання, а у Терезки якраз було одне. Якраз те, через яке вона ледь не з'їхала з глузду, коли побачила яйцесфери.

Терезка підійшла впритул до монстра і заявила, що математикам Нобеля не

дають. Вона звинуватила Кварка у тому, що про писанки він вигадав усе сам, а

вона через нього ледь не здуріла. Навіть галюцинації почалися.

Петя вислухав, глянув по-зміїному і відказав, сміючись, що так, звісно – у

нього не було права на помилку, га-га-га, але він таки справді дещо

переплутав, за що й просить пробачення. Го-го-го!

«ГА-ГА-ГА! ЕСТОНЦЕВІ ДАЛИ ПРЕМІЮ НЕ З МЕТА-МАТИКИ, А З ПСИХОЛОГІЇ!» -

виреготав Кварк, і на її очах перетворився в яйцесферу, миттю ?

11

Коли Температура опам'яталася, на неї напав копотун. Вона загубилася в

істериці. Душа законопатилась у щось німе й туге, схоже на гамівну сорочку, виткану з новокаїну. Як дурна, на автопілоті добралася додому, скрутилася

калачиком, забилася в кут і заскиглила.

У неї не просто їхав дах – під ногами розбігалася підлога. Хто переживав

подібне, розуміє, що мова йде не про банальну нерводрайку, а нервовий зрив, що здригає основи кімнати, кімнати цілком конкретної, сповненої того

душевного рику, від якого тріскає камінь, сиплеться штукатурка, гнуться зі

скрипом гвіздки і злітають один за одним листи шиферу – злітають і птицями

зникають у мирній безодні неба.

(Терезка, що сиділа навпроти вікна і хрумкала гарячими бубликами, не могла

пригадувати ті події інакше як сон, невимовно далекий і німий.

21

Пригадувала точно, як десь тижнів зо два лежала в ліжку і нікого не

впізнавала – пригадувала із чималим недовір'ям, як і всякий, кому перепало

пережити щось таке, не від світу сього. Сяючі яйцесфери більше її не

тривожили. Пам'ять про них відійшла у ті регістри, де зберігаються спогади

про липкість, леткість, текучість і тощо. Натомість добре запам'яталося їй

ось що: ліжкові вилежування були густо присмачені страхом, і страх її на смак

був як суха пакля, як забитий пилом войлок у знеслиненому роті.) Під час тих страшних лідокаїнових жбурлянь подушкою, з присмаком пилу на

губах, зі стоматитом і температурою, із ломотою в крижах і гусячою шкірою на

болючих пипках, чутливих, мов кошачий вус, до Терезки прийшло спасіння.

То було видіння. Воно підказало, як переламати лінійність її становища. Ідея