Текст книги "Нічні пастухи буття"

Автор книги: Костянтин Москалець

***

Батькові

 
Над нашою хатиною малою
Господнє Літо хутко перейшло,
І Міста, про яке писав Павло,
Не видно за осінньою імлою.
 
 
І ми перемовляємся з тобою
Двома-трьома словами – про тепло,
Про те, що літа наче й не було,
Так само, як життя; й не спим обоє,
 
 
Чекаючи пробудження від сну,
В якому повно смерті й туману,
Безсоння – і безсмертя – і любові…
 
 
Цей сон тече і тчеться з людських слів,
Та, вірячи апостолу Павлові,
В густій імлі щезають журавлі.
 

***

Мамі

 
Ця несподівана довго очікувана
тиша свідомості
тиша Пречистої Діви Марії світанку
Матері Божої Сніжної
Матері Божої Матіївської —
і гарних думок про незнищенність
м и н у щ о с т і
тиша лілей на Орловому озері
 
 
коли я відмовляюся
від холодного вина
аж до повернення в Царство
 
 
цієї тиші дитинства
омофору з ледь прив'ялими пахощами
і білосніжністю
маминого робочого халата
 
 
цієї тиші і чистоти
не було ніколи
тому що вона
є
вічно
 

Нічні пастухи буття

 
Угорі весняна лампа
і зелене полум'я в небесах
зорана земля і бездомна
вечір буйний у бутті
стихне
сам
 
 
і загасне полум'я
скло зелене трісне
і вечірні коні
стануть зовсім темні
 
 
як весна
або
Одкровення