Текст книги "9 (СИ)"

Автор книги: Филипп Станиславский

сообщить о нарушении

Текущая страница: 1 (всего у книги 2 страниц)

Станиславский Филипп Степанович
9

***

...Перший батальйон прибув в заданий район ╕ приступив до швартовки техн╕ки на парашутн╕ платформи. Майор Величай викликав командир╕в рот, взвод╕в ╕ приданих п╕дрозд╕л╕в, щоб задачу на бойов╕ д╕╖ ╖м поставити. Комбат м╕цний, кремезний, невисокого зросту ╕ за спинами оф╕цер╕в його не видно. Наказ командира бригади на десантування, дан╕ пов╕тряно╖ розв╕дки ╕ метеозведення в╕н вже отримав. Ще ран╕ше детал╕ вс╕ були обм╕ркован╕, було прийняте р╕шення ╕ тепер командир батальйону зачитував бойовий наказ.

– Нашому батальйону наказано десантувалися парашутним способом. Майданчик десантування буде позначено димами – для нас там працю╓ група розв╕дувального батальйону арм╕╖. Перша рота десанту╓ться в район╕ висоти 140, друга рота – на п╕вн╕ч в╕д гаю "Березовий", третя – в район╕ ручаю Грядуча, придан╕ ротам перше, друге ╕ трет╓ саперн╕ в╕дд╕лення десантуються кожне з╕ сво╓ю ротою. М╕нометна батарея, м╕нометн╕ взводи рот будуть висаджен╕ з гел╕коптер╕в. П╕сля десантування батальйон поротно виходить в заданий район ╕ забезпечу╓ майданчики посадки для гел╕коптер╕в. Командирам рот п╕сля десантування вид╕лити по одному вводу для ведення розв╕дки в напрямках, вказаних в наказ╕. Задача: виявити сили ╕ склад, а також час п╕дходу противника. Особливу увагу звернути на танки, бронемашини ╕ самох╕дну артилер╕ю. В╕ддалення – п"ять-с╕м к╕лометр╕в. Командиру саперного взводу ╕ приданих в╕дд╕лень негайно п╕сля виходу в район д╕╖ приступити до м╕нування танконебезпечних напрямк╕в. Зв"язок з╕ мною по рад╕о. Мо╖ заступники – штатн╕ ╕ командир першо╖ роти кап╕тан Купчин. – В╕ддавши наказ, майор обв╕в вс╕х уважним поглядом. ╤ раптом обличчя його зм╕нилося. Воно стало хитрим ╕ хижо-веселим. Посм╕хнувшись, в╕н п╕дморгнув задоволено. – Що, хлопц╕, дамо кацапам прикурити? Га? За роботу! Застоялися, либонь...

...Веч╕р настав неспод╕вано ╕ непом╕тно: син╓ небо якось потемн╕ло, опустилися веч╕рн╕ сут╕нки ╕ по аеродрому, п╕дн╕маючи куряву ╕ опалим листям зашелест╕вши, закрутився прохолодний н╕чний в╕тер. В╕н налет╕в зв╕дкись з-за дальнього л╕су, кинувши до н╕г комбата Михайла Величая жмут пожухло╖ трави.

– Вс╕ здоров╕? – Обв╕в майор поглядом стр╕й. – Коли хто погано почува╓ться, зв╕льню в╕д польоту.

Мовчанка. Стр╕й б╕йц╕в першого парашутно-десантного батальйону 204-╖ аеромоб╕льно╖ бригади лиш хитнувся ╕ знову завмер непорушно. Аеродром знаходився неподал╕к, по той б╕к л╕су, на вузькому пол╕, затиснутому м╕ж зеленими посадками.

– Так, значить, хворих нема╓? – Майор одягнутий в новенький захисного кольору комб╕незон. На широкому пояс╕ кобура з п╕столетом, н╕ж, збоку футляр з великим б╕ноклем.

– Нема╓! Здоров╕ поки що... – Не в лад прогуд╕в стр╕й ╕ знову завмер.

– Тод╕... – Майор очима веселими стр╕й огляд╕в. – Старш╕ по кораблях, вед╕ть людей на посадку!

Над льотним полем зд╕йнялася зелена ракета. В ╖╖ непевному св╕тл╕, що наповнило пов╕тря, проступили т╕н╕ величезних машин, як╕ стояли на пол╕. Вони темними тушами чорн╕ли в н╕чних сут╕нках, н╕би як╕сь до╕сторичн╕ чудовиська. ╤ в непевних н╕чних сут╕нках здавалося, що вони важко дихали. Т╕н╕ в╕д ╖хн╕х крил поб╕гли по трав╕, висв╕тлен╕й зеленим. Ракета ще не встигла погаснути, як почулися команди:

– Перший корабель – шикуйсь!

– С╕мнадцятий, шикуйсь!

– Другий корабель – марш!

– Четвертий корабель – марш! – Командири взвод╕в шикували ╕ вели на посадку сво╖ п╕дрозд╕ли.

Н╕чний л╕с знову наповнилася ревом мотор╕в. Неголосний р╕вний могутн╕й гул вис╕в над деревами. Батальйон рухався до аеродрому для завантаження в л╕таки. В╕д узл╕сся простували до пов╕тряних корабл╕в р╕вн╕ ланцюжки десантник╕в, п╕двозилися платформи з машинами. Назустр╕ч ╖м в╕дкрилися в корм╕ величезн╕ люки, опустилися трапи, слабо осв╕тлен╕ зсередини, ╕ до них потяглися вервечки парашутист╕в, караваном нос╕╖в з одноман╕тним вантажем на спинах под╕бн╕ верблюдам в пустел╕. Злет╕ла ракета ╕ ледь вона в╕дгор╕ла червоним тривожним св╕тлом сво╖м, льотне поле стало геть безлюдним. Парашутисти завантажилися, вс╕ дверцята та люки, як╕ ще хвилину тому св╕тилися слабким непевним св╕тлом, були закрит╕.

На мить над полем запала тиша...

Але ось зарев╕в один двигун, другий, трет╕й... Вони порвали н╕чну тишу, враз стало гам╕рно ╕ поле сповнилося ревом могутн╕х мотор╕в. Огорнен╕ н╕чними сут╕нками г╕гантськ╕ птахи, в метал╕чному черев╕ яких зник десантний батальйон, ожили ╕ обережно рушили, попливли зелен╕ ╕ червон╕ вогн╕, п╕лоти вирулювали на старт, пов╕трян╕ корабл╕ десь далеко, в невидимому к╕нц╕ поля, брали розг╕н ╕ з ревом зд╕ймалися в небо. З короткими ╕нтервалами, одна за одною, машини в╕дд╕лялися в╕д зл╕тно╖ смуги ╕ зл╕тали, похитуючи площинами, в осяяне св╕тлом з╕рок небо. Рев╕ння слабшало, але на зм╕ну йому приходило нове ╕ так без к╕нця ╕ краю. Зникав в неб╕ один ╕ негайно йому на зм╕ну з"являвся наступний. Безперервно зд╕ймалися ╕ зникали в н╕чному неб╕ л╕таки. Там вони шикувалися в трикутники ланок ╕ так, по тро╓, йшли в св╕й далекий путь. Машини, зменшуючись в розм╕рах, набирали висоту ╕ зникали – вс╕ в одному напрямку, – в чорному оксамит╕ червнево╖ ноч╕. Йшли хвилини, рев╕ли мотори, ╕ раптом все змовкло. Останн╕й л╕так покинув аеродром; звук його завмер вдалин╕, ╕ тепер над полем, в╕д л╕су до л╕су, настала дзв╕нка тиша...

...В темному черев╕ транспортного К-12 др╕мати машини ╕ оч╕кували свого часу десантники. Н╕ч за ╕люм╕натором темн╕ла ╕ рясно пробивалася на чорному оксамит╕ небосхилу ср╕бними цвяшками з╕рок. В десантн╕й каб╕н╕ др╕мали на лавках парашутисти, дехто нав╕ть ╕ похропував, р╕вно гули потужн╕ двигуни. Ось вже й т╕н╕ н╕чн╕ починали бл╕днути – за бортом пов╕льно розповзався св╕танок. Старшина першо╖ роти фельдфебель ╤ван Ол╕йник непом╕тно для себе задр╕мав ╕ прокинувся незадовго до стрибка. За ╕люм╕наторами вантажно╖ каб╕ни вже зовс╕м розвидн╕лося. Ол╕йник сам соб╕ здивувався (н╕коли ще такого не траплялося – заснути перед самою висадкою), на годинника глянув ╕ швидко, моргаючи пов╕ками, обв╕в поглядом б╕йц╕в взводу. Вони сид╕ли вздовж проходу, вс╕ в однакових позах, випрямившись: с╕сти ╕накше не дозволяли парашутн╕ ранц╕, – вс╕ в однакових комб╕незонах ╕ в шоломах, в╕д чого ╖хн╕ обличчя здавалися однаковими. Н╕якого порушення фельдфебель не пом╕тив: люди виглядали так, як ╕ належить в польот╕.

...Головна ескадрилья наближалася до м╕сця висадки десанту, за нею в св╕танковому неб╕ видн╕лися ╕нш╕ трикутники ланок. Л╕таки з"являлися над ц╕ллю, заходили проти в╕тру. В╕д головно╖ тр╕йки ринули донизу важк╕ темн╕ пакунки, один, другий , трет╕й... Над кожним б╕лими та зеленаво-прозорими медузами розпускалися величезн╕ куполи парашут╕в – передова ланка скинула автомоб╕л╕ на платформах. Наступна тр╕йка десантувала парашутист╕в, вони стрибали з б╕чних дверей в два потоки, але першою з кормового люка вивалилася платформа з автомоб╕лем...

Л╕так почало струшувати – фельдфебель п╕дв╕вся ╕ виглянув в ╕люм╕натор: машина йшла над л╕сом. Туманн╕ сиз╕ сут╕нки ще огортали землю, але св╕танкове небо було вже до краю наповнене вран╕шн╕м сонцем. Л╕так ще раз струснуло ╕ п╕длога попливла з-п╕д н╕г – машина знижувалася на в╕раж╕.

– Приготуватися! Встати! – Заморгав червоний л╕хтар в корм╕ ╕ величезн╕ стулки люка з сухим шелестом роз╕йшлися, пропускаючи в вантажну каб╕ну рев╕ння чотирьох турбогвинтових двигун╕в.

Вс╕ одночасно стали п╕дн╕матися, тупот╕ли по метал╕чн╕й п╕длоз╕ ╕ ранцями парашутними штовхали один одного. Б╕ля б╕чних дверей стали радист ╕ борттехн╕к, потягнули одночасно вигнут╕ дверцята, що вели назовн╕, на себе. Моргнув син╕м л╕хтар. П╕шов гуляти по каб╕н╕ в╕тер, здавалося, сам буряний прост╕р вв╕рвався з гулом-свистом, холодне пов╕тря р╕зко хльоснуло по обличчю. Р╕зко ╕ коротко ревнула сирена.

– П╕шов! – Сирена завила моторошним криком, л╕хтар гор╕в дозволяючим зеленим св╕тлом.

Полет╕в за борт витяжний парашутик – платформа з закр╕пленою на н╕й машиною ковзнула по рольгангу ╕, блиснувши днищем, полет╕ла в провалля. Парашутисти натиснули, з тупот╕нням та дзвоном метал╕чно╖ п╕длоги рушили одн╕╓ю щ╕льною, без ╕нтервал╕в, чергою, людина за людиною. Переднього легко виносив той, хто напирав ззаду, а його наступний. Л╕так майже митт╓во спорожн╕в, передзвонювали т╕льки, стрибаючи на тремтячому трос╕, караб╕ни з витяжними фалами, як╕ залишалися у вантажн╕й каб╕н╕...

Пов╕тряний десант д╕╓ в тилу противника – це акс╕ома. А значить, постачання всього необх╕дного для життя та бою для пов╕тряно-штурмових частин обмежене, коли взагал╕ можливе. Противник не дурень, в╕н вже визначив маршрут прольоту транспортних машин, постачати десант не дасть. ╤ розраховувати десантник може т╕льки на той запас бо╓припас╕в, продовольства, медикамент╕в, який несе на соб╕. А набо╖, гранати, м╕ни до легких м╕номет╕в страшенно важк╕, багато на соб╕ не понесеш. Укра╖нським в╕йськовикам це ще до початку в╕йни зрозум╕ло було. Та й Синайський конфл╕кт дав багато ╕нформац╕╖ для роздум╕в.

Гел╕коптери С╕корського в т╕й локальн╕й в╕йн╕ не т╕льки в╕йська перекидали, вони постачали блокован╕ гарн╕зони вс╕м необх╕дним, евакуювали поранених ╕ цив╕льне населення. Та не одн╕ т╕льки гел╕коптери там пройшли випробування справжньою в╕йною. Виявилося, що потр╕бна нова стр╕лецька зброя, виявилося, що без м╕номет╕в, як╕ вважалися сурогатом артилер╕╖, п╕хот╕ не об╕йтися. Виявилося, що гармати ╕ гаубиц╕ час╕в Велико╖ в╕йни не в╕дпов╕дають сучасним вимогам, отже, польов╕й артилер╕╖ потр╕бн╕ нов╕ гармати, нов╕ гаубиц╕, п╕хот╕ потр╕бне м╕нометне озбро╓ння, потр╕бна малокал╕берна зен╕тна артилер╕я.

Серед всього ╕ншого автомоб╕льна техн╕ка теж перев╕рялася на предмет в╕дпов╕дност╕ потребам в╕йни. Саме п╕сля т╕╓╖ в╕йни за незалежн╕сть ╤зра╖лю автомоб╕льна промислов╕сть Укра╖нсько╖ Держави зробила потужний ривок у оснащенн╕ Збройних Сил Укра╖ни необх╕дною в╕йськам сучасною автомоб╕льною техн╕кою. Виявилося, що евакуювати поранених з полю бою необх╕дно швидко ╕ не об╕йтися тут без автомоб╕л╕в. Укра╖на постачала ╤зра╖ль озбро╓нням ╕ техн╕кою, в тому числ╕, автомоб╕льною. Здеб╕льшого це були ╓вропейськ╕ модел╕ вантаж╕вок та легковик╕в. Але й американських автомоб╕л╕в було чимало.

Зокрема, для п╕двозу бо╓припас╕в ╕ евакуац╕╖ поранених використовувався в╕йськовий вар╕ант форд╕вського легковика. Але ╕снуюч╕ легковики не могли пройти по зрит╕й вирвами ╕ окопами м╕сцевост╕.

╤ в╕йськове в╕домство замовило транспортер переднього краю – ТПК – який би в╕дпов╕дав потр╕бним вимогам. Був оголошений конкурс, який виграло акц╕онерне товариство "Луцький механ╕чний завод". (На той час в Луцьку вже в╕с╕м рок╕в випускали машину, зроблену за участю в╕нничанина Олега Остапенка, вона користувалася шаленим попитом у мисливц╕в, рибалок, геолог╕в, як в Укра╖н╕, так ╕ за ╖╖ межами: в Ф╕нлянд╕╖, в Норвег╕╖, в Канад╕. Машина була незвичною на вигляд – ваннопод╕бний корпус на шести товстих ребристих колесах. Конструктор ╖╖ – Олег Остапенко – нав╕ть ╕нженером-механ╕ком не був, всього лише зубним л╕карем в с╕льськ╕й глибинц╕ болотистого Пол╕сся. ╤ необх╕дн╕сть в будь-який час ╕ в будь-якому м╕сц╕ пац╕╓нт╕в в╕дв╕дувати змусила його до сво╖х друз╕в-конструктор╕в звернутися. В результат╕ сп╕льних зусиль на св╕т з"явилася така незвичайна машинка, яку спочатку таким соб╕ дивацьким автомоб╕льчиком вважали, хоч це всюдих╕д був найсправжн╕с╕нький. В Канад╕ його "ванну на колесах", а в Укра╖н╕ машинку так ╕ величали – "бал╕я на колесах", прозвали "джигером ". Зв╕дти назва дивовижно╖ машинки повернулася в Укра╖ну. ╤ до сорокового року ЛуМЗ випустив б╕льше двадцяти тисяч "джигер╕в – "бал╕й на колесах". В цьому також немала заслуга була у санаторно-туристичного комплексу "Шацьк╕ озера". Луцьк╕ всюдиходи давали можлив╕сть в╕дпочиваючим ╕ аматорам д╕статися найнедоступн╕ших нетр╕в Волинських л╕с╕в.)

В сорок першому Луаз отримав державне замовлення – мр╕ю запов╕тну будь-якого п╕дпри╓мця в Укра╖нськ╕й Держав╕! – на виробництво ста тисяч транспортер╕в переднього краю для в╕йськового в╕домства. Два автозаводи Луцького об"╓днання на сво╖х чотирьох конве╓рах випускали три модел╕: всюдиходи для аеромоб╕льних в╕йськ "Луаз ТПК ", командирськ╕ та штабн╕ автомоб╕л╕ "Луаз ТПК-2 ", нос╕╖ важкого п╕хотного озбро╓ння та легк╕ тягач╕ для артилер╕йських систем ╕ м╕номет╕в "Луаз ТПК-4 ".

ТПК для аеромоб╕льних в╕йськ мав просту, нав╕ть прим╕тивну конструкц╕ю. Трубчата рама, корпус з пластмаси або алюм╕н╕╓вого листа з внутр╕шн╕м заповненням п╕нистою пластмасою – винаходом н╕мецьких х╕м╕к╕в. Управл╕ння ТПК зд╕йснювалося двома важелями, як у трактора. Коробка передач, система охолодження були в╕дсутн╕. Дизельний горизонтально-опозитний двигун пов╕тряного охолодження Ки╖вського мотоциклетного заводу – двоцил╕ндровий вар╕ант його ставився на К-750 , укра╖нську верс╕ю BMW R71 – через клинорем╕нну передачу обертав по три колеса на кожному борту. Поворот зд╕йснювався гальмуванням кол╕с одного борту. Вод╕й розм╕щувався по центру, при необх╕дност╕ в╕н м╕г керувати машиною лежачи. Торс╕онна п╕дв╕ска кол╕с дозволяла безплатформне десантування машини з л╕так╕в.

Автомоб╕льна техн╕ка для аеромоб╕льних в╕йськ ц╕лком задовольняла в╕йськовик╕в ╕ постало питання про в╕дпов╕дну ав╕ац╕йну техн╕ку. Л╕таки, як╕ могли перевозити ╕ десантувати ТПК також були.

Вантажний К-12 був прийнятий на озбро╓ння в╕йськово-транспортно╖ ав╕ац╕╖ в сороковому роц╕.

Вже в перш╕й половин╕ тридцятих рок╕в стало зрозум╕ло, що п╕дтримувати з Республ╕кою Грумант сталий зв"язок можна т╕льки пов╕трям. Але транспортна ав╕ац╕я Укра╖нсько╖ Держави не мала л╕така, який був здатен подолати в╕дстань в три тисяч╕ ш╕стсот к╕лометр╕в в один к╕нець. Проблема була в двигунах. ╤снуюч╕ поршнев╕ ав╕амотори мали малу потужн╕сть ╕ недостатню економ╕чн╕сть. Кр╕м того, висота польоту для поршневого двигуна не задовольняла вимогам експлуатац╕╖ майбутнього транспортного л╕така в умовах Крайньо╖ П╕вноч╕.

Був оголошений тендер на розробку ╕ виготовлення транспортних л╕так╕в велико╖ вантажоп╕дйомност╕. Конструкторське бюро Костянтина Кал╕н╕на виграло його ╕ в 1934 роц╕ в Ки╓в╕ почалися роботи по новому транспортному л╕таку, що п╕зн╕ше д╕став назву К-8. Одночасно в Запор╕жж╕ почалися роботи по новому газотурб╕нному двигуну А╤-20, потужн╕стю понад 4000 к╕нських сил. Так╕ двигуни дозволяли л╕тати на великих висотах, де щ╕льн╕сть пов╕тря менша, отже, швидк╕сть польоту вища, а зв╕дси затрати пального менш╕, тобто, зростала дальн╕сть польоту.

Перш╕ досл╕дн╕ машини зд╕йнялися в пов╕тря вже через два роки. Одночасно готували заводи для сер╕йного виробництва двигун╕в ╕ л╕так╕в. В червн╕ 1939 року сер╕йн╕ транспортники К-8 з двома двигунами А╤-20Д по п"ять тисяч сто в╕с╕мдесят к╕нських сил кожен, почали виходити з цех╕в Льв╕вського ав╕ац╕йного заводу. До виробництва був п╕дключений також С╕мферопольський ав╕ац╕йний завод, що входив до ав╕абуд╕вно╖ компан╕╖ ╤горя ╤вановича С╕корського. Машина була бажаною в ав╕ац╕йних транспортних компан╕ях ╕ до сорок другого року, коли випуск л╕така був припинений, випустили понад дв╕ сотн╕ л╕так╕в. Багатьом новий транспортний л╕так подобався, в╕н мав усп╕х на м╕жнародн╕й арен╕ ╕ до початку в╕йни Укра╖нсько╖ Держави з Радянським Союзом майже вс╕ екземпляри К-8 знаходилися в ав╕ац╕йних компан╕ях за рубежем. Однак, незважаючи на усп╕х, К-8 був перех╕дною моделлю до пасажирського К-10 ╕ транспортного К-12.

Майже одночасно з К-8 почали розробку машини з чотирма двигунами. К-12, створений на подив сво╓часно, на високому техн╕чному р╕вн╕ ╕ побудований в достатн╕й к╕лькост╕, простий у осво╓нн╕ ╕ невибагливий у експлуатац╕╖, прин╕с визнання не т╕льки конструкторському бюро Кал╕н╕на ╕ Ки╖вському ав╕азаводу, а разом з винищувачами Олександра С╓в╓рського ╕ пасажирськими г╕дрол╕таками ╤горя С╕корського всьому укра╖нському ав╕абудуванню. ╤ невдовз╕ л╕так К-12 став основним транспортним л╕таком планети.

Л╕так розроблявся у двох вар╕антах: пасажирський ╕ транспортний. Випускати його почали аж на трьох заводах в╕дразу: у Ки╓в╕, Львов╕ ╕ С╕мферопол╕. Але пасажирська модиф╕кац╕я не витримала конкуренц╕╖ з ╕ншими машинами ╕ вс╕ три заводи з сорок першого року переключилися на випуск т╕льки транспортно╖ модиф╕кац╕╖. Особлив╕стю К-12 було те, що його легко можна було перетворити у в╕йськову машину.

Починаючи з грудня тридцять дев"ятого року почався сер╕йний випуск К-12. Машина була вкрай необх╕дна як цив╕льним ав╕акомпан╕ям, так ╕ в╕йськов╕й ав╕ац╕╖. Щом╕сяця з цех╕в виходили по сорок п"ять, а то ╕ п"ятдесят машин. До початку в╕йни заводськ╕ цехи покинули близько тисяч╕ транспортник╕в Кал╕н╕на.

Кожен К-12 м╕г перевозити один десантний бронетранспортер БТРД – подальший розвиток кулеметно╖ танкетки типу британсько╖ "Карден Ллойд" – ╕ два-три ТПК, залежно в╕д модел╕ транспортера...

Десантування батальйону зак╕нчилося, над горбкуватою р╕вниною ще опускався парашутний р╕й, а внизу вже кип╕ла робота. Ще стукалися ╕ незграбно валилися з н╕г десантники, ще когось волокло по земл╕, поки не вдавалося п╕дтягнути нижн╕ стропи, ╕ парашутисти перекочувалися по трав╕ м"ячиками, рвалися з рук ╕ хлопали купола. Але повсюди вже лунали командирськ╕ свистки, сигнальн╕ прапорц╕ в руках командир╕в майор╕ли ╕ парашутисти, кваплячись, збирали парашути ╕ розпаковували контейнери з╕ спорядженням. Швидким кроком марширували др╕бн╕ п╕дрозд╕ли, посп╕шаючи до м╕сця збору, готов╕ до маршу ╕ бою.

Дев"ять легких десантних бронетранспортер╕в, покинувши десантн╕ платформи, вишикувалися на дороз╕. Пофоркували на малому газу мотори ╕ легкий сизий димок дизельного вихлопу п╕дн╕мався над ними в блакитне св╕танкове небо. Збиралися до сво╓╖ "брон╕" парашутисти, скидали на платформи, як╕ зв╕льнили бронетранспортери, парашути, займали м╕сця в транспортних "луазах", готових до маршу.

– Як ви вважа╓те, ╤ване Федоровичу, золотом ми розкидатися можемо? – Запитав у фельдфебеля Ол╕йника командир десантного батальйону майор Величай.

– Розкидатися золотом не д╕ло. – Посм╕хнувся Ол╕йник. – А що, десь тут золото з"явилося?

– На цю галявину, фельдфебелю, цього ранку три сотн╕ з гаком парашутист╕в стрибонуло. – Не звернув комбат на ╕рон╕ю ротного старшини уваги. – Та ще три десятки машин. ╤ на кожну по чотири парашути приходиться. А кожен парашут немалих грошей кошту╓. Коли б тут б╕й стався, то н╕яко╖ мови не було б, не до парашут╕в в такому раз╕. Однак нам, на щастя, до бою ще до╖хати потр╕бно. Тому, ╤ване Федоровичу, наказ такий: бер╕ть св╕й взвод, прийняти у ротних командир╕в парашути, в╕двезти в найближче село ╕ лишити майно аборигенам м╕сцевим на збер╕гання. Нехай постережуть, поки з"являться тут головн╕ сили арм╕╖. А щоб не роз╕крали пейзани в╕йськове майно, добряче настрахати ╖х не завадить. Задача вам, ?╤ване Федоровичу, зрозум╕ла?

– Так точно, зрозум╕ла, товаришу майор!

– Виконуйте! – Величай розкрив планшет. – Батальйон доженете ось тут! – Вказав на карт╕.

– ╢сть! – Три ТПК ревнули дизелями ╕, гойднувшись пружинисто на товстеньких колесах, покотилися пут╕вцем до ближнього села, тягнучи кожен по три платформи, як буксири барж╕ дн╕провськ╕...

Реве м╕н╕-колона, три "луази" через л╕с мчать, головною ╕ ╓диною вулицею в центр села вилет╕ли. С╕льце – так соб╕. Вуличка, б╕льше на ст╕чну канаву схожа, узб╕ччя см╕ттям завален╕, хати облуплен╕...

На пагорб╕ д╕м кам"яний, бляхою критий – явно у колишнього куркуля в╕д╕браний. Над ╜анком прапор червоний ганч╕ркою мокрою в пов╕тр╕ вран╕шньому звиса╓ – с╕льрада тут, значить. Фельдфебель Ол╕йник ╤ван Федорович глянув орлиним поглядом довк╕л, сержантам сво╖м на певн╕ будинки вказав ╕ вел╕в доставити ╖хн╕х господар╕в перед сво╖ ясн╕ оч╕. Чмихнули ТПК сизим димом ╕ за к╕лька хвилин тро╓ селюк╕в постали перед фельдфебелем гр╕зним. Стоять, не дихають, на Ол╕йника з острахом поглядають: у фельдфебеля вздовж погону польового смуга широка, отож селюки ╕ дихати перестали – ого, ст╕льки у чолов╕ка на погонах китайки червоно╖! Неабияке, значить, начальство зав╕тало.

– Партб╕лети на ст╕л! – Рикнув фельдфебель ╕ тро╓ смиренно на ст╕л поклали в цупких обкладинках книжечки з написом "Всесоюзная коммунистическая партия (большевиков)" чорним по червоному.

– От що, громадяни. – Фельдфебель погортав книжечки. – Ви в сел╕ цьому владу радянську представля╓те: голова колгоспу, парторг ╕ голова с╕льради. Ви тут з сорок другого року кожен день людям у вуха вдували, що правильно товариш Стал╕н проти хохл╕в в╕йну почав. Бо хохли ось-ось сюди прийдуть ╕ вс╕х вбивати почнуть. Вс╕х вбивати ми, звичайно, не будемо. Але за вами, громадяни, мотузка плаче...

"У-у-у-у..." прогуд╕ли непевно вс╕ тро╓, так що, не розбереш, що сказати хот╕ли.

– Не за те вас в╕шати потр╕бно, що хата у кожного з вас п╕д бляхою. То не гр╕х в хат╕ кам"ян╕й п╕д бляхою жити. За це в╕шати вас не буду. Хоча й хати ц╕ не вами збудован╕, ви ╖х у ╕нших в╕д╕брали.

"У-у-у-у..." знову дружно прогуд╕ли щось тро╓ представник╕в радянсько╖ влади в сел╕.

– Жити в хат╕ п╕д бляхою – то не гр╕х, тут я згоден з вами. Але квиток парт╕йний мати – це гр╕х, однак, гр╕х невеликий. За це в╕шати не варто, що поробиш: людина несповна розуму. Помилятися кожен може. В╕шати ми тих будемо, хто в сел╕ вашому у хат╕ п╕д бляшаним дахом живе ╕ квиток парт╕йний ма╓. Тих на воротах с╕льради вашо╖ пов╕сити варто. Вс╕ б╕ди у селян тутешн╕х в╕д вас, комун╕ст╕в клятих. Багато сала ви людям за шк╕ру залили. Тому шк╕ру з вас зняти кожен в цьому сел╕ бажа╓. Згодн╕, громадяни?

"У-у-у-у..." – чи то погоджуючись, чи то заперечуючи, загомон╕ли знову вс╕ тро╓ разом. Фельдфебель замовк ╕ дивився на цих трьох вич╕куючи.

– Отже, громадяни комун╕сти, ваш╕ земляки шк╕ру з вас зн╕муть ц╕лком заслужено. ╤ ви розум╕╓те, що врятувати вашу шк╕ру в╕д повн╕стю заслуженого вами покарання т╕льки я можу. Хоча, по правд╕, на б╕са мен╕ шк╕ра ваша потр╕бна? Це лиш вроджена моя доброта дозволити вашим односельцям негайно вас трьох обб╕лувати або на воротах с╕льради пов╕сити мен╕ не да╓. Аж сам соб╕ дивуюся, до чого я добрий. Тому дам я вам можлив╕сть гр╕х св╕й спокутувати хоч би тр╕шечки. Лишаю вам майно в╕йськове, яке з собою тягати не випада╓. Збережете ц╕лим ╕ неушкодженим – живими лишитеся, хоч клаптик пропаде – вас на воротах пов╕шу, а с╕льце вогнем артилер╕йським на цурпалки потрощу. Те, що залишиться – танками з землею зр╕вняю. Зрозум╕ли?

Хриплять вс╕ тро╓ щось нерозб╕рливе.

– Я зрозум╕ло пояснив, питаю? – Ол╕йник голос п╕двищив.

– Понятно всё, чего там... – Не в лад в╕дпов╕ли тро╓.

– Отож, дев"ять в╕зк╕в разом з вантажем лишаю вам на збер╕гання. Береж╕ть ╖х, як з╕ницю ока...

Тр╕йко "луаз╕в" зарев╕ли двигунами, видихнули дим сизий ╕ покотили ген за край л╕су...

...З вечора сид╕ли командир ав╕ац╕йного гел╕коптерного полку разом з начальником штабу та командирами ескадрил╕й, схилившись над картою. На стол╕ – стопка фотопланшет╕в. Полку поставлена бойова задача. Сьогодн╕ на св╕танку б╕йц╕ аеромоб╕льно╖ бригади мають висадитися в тилу рос╕ян. Завдання полку бойових гел╕коптер╕в – прикрити висадку десантник╕в ╕ п╕дтримати ╖хню атаку.

...До св╕танку залиша╓ться години п╕втори, не б╕льше. Аеродром занурений в передсв╕танковий серпанок, хова╓ться в тому серпанку довга, ген-ген, до самого обр╕ю, зл╕тна смуга. На метал╕чних плитах стоять, як птахи з настовбурченим п╕р"ям, транспортн╕ гел╕коптери С-55А2, втомлено лопат╕ опустивши. Спереду ╕ ззаду гвинтокрил╕ машини затиснут╕ турб╕нними "кобрами" – гел╕коптерами вогнево╖ п╕дтримки. Обаб╕ч смуги сидять групками десантники.

– Сьома рота! – Кричить на весь аеродром опецькуватий чолов╕к в св╕тло-блакитн╕й льотн╕й форм╕, яку носять ек╕паж╕ гел╕коптер╕в, в польовому кеп╕ ╕ великим блокнотом в руках. – Сьома! Давай!

Групи спроквола встають, закидають на спини РД ╕, розбившись на корабельн╕ групи по в╕с╕м б╕йц╕в у кожн╕й, чимчикують до першо╖ ескадриль╖ транспортник╕в. Кожна група шику╓ться навпроти свого борту. Командир групи допов╕да╓ командиров╕ ек╕пажу про готовн╕сть до посадки ╕, отримавши дозв╕л, десант зника╓ всередин╕. Борттехн╕ки вже приготували машини до польоту: на п╕ропатрони, як╕ поршнев╕ двигуни запускають, пода╓ться струм ╕ рок╕тливо запускаються двигуни гел╕коптер╕в. Гвинт розкручу╓ться пов╕льно-пов╕льно, оберти набира╓. Проходить ще хвилина ╕ двигун виходить на робочий режим, перемикаючись з малого на великий газ. Десантн╕ групи вже сидять-в╕брують всередин╕ гвинтокрил╕в. Гел╕коптер трясеться ╕, зда╓ться, др╕бно стряса╓ весь цей насторожений, на якусь коротку мить завмерлий в досв╕тн╕й тиш╕ св╕т. Налаштувавшись на приводну рад╕останц╕ю, в╕с╕мнадцять транспортних гел╕коптер╕в у супровод╕ ескадриль╖ "кобр" в╕дриваються в╕д ЗПС . В десантному салон╕ припали до ╕люм╕натор╕в десантники. Кожен з них – як стиснута пружина, досить одного слова, одного жесту – настане митт╓ва реакц╕я.

До району висадки тридцять хвилин льоту. Перша хвиля гел╕коптер╕в зд╕йма╓ться ╕ йде на гранично мал╕й висот╕, аеродром зменшу╓ться ╕ паливозаправники величезн╕ перетворюються в маленьк╕ продовгуват╕ коробочки, як╕ обл╕пили зл╕тно-посадочну смугу. Внизу з╕ швидк╕стю сто в╕с╕мдесят к╕лометр╕в на годину проносяться перел╕ски, галявини, машини зд╕ймаються вище. Набрали висоту метр╕в дв╕ст╕, перешикувалися в правий пеленг ╕ взяли курс на визначений квадрат. Гвинтокрил╕ машини перескакують р╕чечку, тепер п╕д ними мчать л╕сов╕ нетр╕ з р╕дкими пролисинами галявин. Скоро майданчик десантування...

Праворуч ╕ л╕воруч першо╖ ескадриль╖ гел╕коптер╕в йдуть ескадриль╖ штурмовик╕в ╕ легких бомбардувальник╕в. У гел╕коптер╕в потужний супров╕д. Це необх╕дн╕сть.

Попереду ╕ вище – легк╕ винищувач╕ ╕ винищувач╕-бомбардувальники, вони будуть розчищати пов╕тряний прост╕р для гел╕коптер╕в. Досв╕д минулих пов╕тряно-штурмових операц╕й вимага╓ для усп╕шного проведення висадки десанту на один транспортний гел╕коптерний полк вид╕ляти два-три полки винищувач╕в, або винищувач╕в-бомбардувальник╕в, полк штурмовик╕в ╕ полк п╕к╕руючих бомбардувальник╕в.

Попереду, збоку ╕ вище гел╕коптер╕в йдуть винищувальн╕ ескадриль╖. Вони в╕д╕б"ють атаку радянських "Як╕в" та "Лавочк╕них", прикриють в╕д пов╕тряного нападу. Але в╕д удару з земл╕ прикритися важко. Колона транспортних гел╕коптер╕в простяглася на багато к╕лометр╕в, смуга прольоту також не маленька. ╤ йдуть гел╕коптери на мал╕й висот╕, дв╕ст╕-чотириста метр╕в, н╕як не вище к╕лометра – то ж стр╕ляти по них будуть нав╕ть л╕нив╕. А брон╕ гел╕коптери н╕яко╖ не мають – тут нав╕ть п╕столетна куля б"╓ навил╕т. Об╕йти вогнев╕ позиц╕╖ зен╕тно╖ артилер╕╖ така колона може не завжди, та й ходити вихилясами навколо кожного зен╕тного кулемета не випада╓. На такий випадок штурмов╕ та бомбардувальн╕ ескадриль╖ десанту придан╕.

╤ штурмовики та бомбардувальники будь-який рух на земл╕ вс╕╓ю силою свого вогню давлять. А вже озбро╓ння у бомбардувальника Б-39 – будь здоров, як у взводу п╕хоти! Йдуть штурмовики ╕ бомбардувальники по бокам колони, п╕лоти ╕ штурмани на земл╕ ц╕л╕ видивляються: знайшов – ╕ кожен п╕лот в╕дразу б"╓, ракетами, бомбами, гарматним вогнем давить, дозволу не питаючи, дорогоц╕нн╕ секунди не розтринькуючи даремно на теревен╕ зайв╕. ╤ вже пот╕м допов╕да╓ про результат удару командиров╕ сво╓му. Доставити без втрат десант до м╕сця висадки – справа чест╕ п╕лот╕в штурмовик╕в ╕ ек╕паж╕в бомбардувальник╕в...

Гел╕коптер знижу╓ться ╕ близька земля ляка╓ сво╓ю близьк╕стю. Десантники дивляться в ╕люм╕натори – по обидва боки машини б╕жить внизу зелений л╕совий килим. В╕двести в╕д нього погляд майже неможливо, розмови вмирають, не народившись, ╕ хлопц╕ дивляться, дивляться, дивляться...

Про що вони думають, молод╕ хлопц╕, за хвилину до висадки? Про що дума╓ ╖хн╕й командир, командир сьомо╖ парашутно-десантно╖ роти? В нього крупн╕, справжн╕ чолов╕ч╕ риси обличчя, не часто звиклого усм╕хатися ╕ тому в посм╕шц╕ воно ще б╕льш приваблив╕ше. Найб╕льш прим╕тне в зовн╕шност╕ ротного – його оч╕. Коли дивишся кап╕танов╕ прямо у в╕ч╕ – зда╓ться, можна об них вколотися: гостр╕, пронизлив╕...

За к╕лька хвилин стр╕мкий лет л╕сового килима ск╕нчився ╕ гел╕коптер, перший в ланцюжку, зависа╓ над широкою поляною, де клубочиться помаранчевий дим. Першим на землю стрибне командир роти – в╕н очолю╓ групу захоплення Такий закон десанту – командир десанту╓ться першим з першого гел╕коптера. А вже за ним решта десантник╕в, вони стрибають першими, кожен без вантажу, з╕ штурмовим караб╕ном ╕ к╕лькома магазинами та гранатами в кишенях нагрудного жилета.

Саме ц╕ секунди найстрашн╕ш╕: в рев╕нн╕ мотора, п╕д ураганним в╕тром в╕д гвинта не почу╓ш слабкий звук постр╕лу. ╤ потрапляючи на землю, розб╕гаючись навс╕б╕ч в╕д гел╕коптера, вони слухають кожен чужий звук, вдивляються в кожен горбочок, кожну купину, де може сховатися людина. Бо зазвичай земля зустр╕ча╓ десант кулями ╕ осколками. ╤ коли станеться б╕й, то в ньому обов"язково потр╕бно перемогти, бо як ╕накше забезпечити десантування основних сил батальйону.

– Хлоп"ята! За мною! – Шалений крик ротного зника╓ разом з ним в дверях гел╕коптера.

Другим в╕дразу стриба╓ радист, м╕ж ним ╕ ротним не вм╕стилася б нав╕ть мить, лиш доля ╖╖.

Тому ╓ причина. П"ять м╕сяц╕в тому, зимою в горах Кавказу одночасно з╕ стрибком ротного по гел╕коптеру черга кулемета великокал╕берного вдарила. П╕лот зд╕йняв машину в небо, виходячи з-п╕д вогню, ╕ ротний лишився один – встигли скинути т╕льки пару РД з рад╕останц╕╓ю та бо╓припасами. П╕дранений гел╕коптер п╕шов додому, а ротний прийняв б╕й. Сам-один.

Йому поталанило: за спиною – провалля, перед ним – стежина, на як╕й рос╕яни. Ротний окопався п╕д вогнем ╕ тримався майже добу. Рок╕т гел╕коптер╕в, що за ним йшли, в╕н почув ще за перевалом...

Ось тому й стриба╓ радист, ледь не встромившись носом в спину кап╕тана...

Постр╕л╕в не було. Посипалися хлопц╕, як горох з м╕шка. Поки розб╕галися, в душ╕ т╕шилися – нема╓ постр╕л╕в! ╤ лише в╕дб╕гши метр╕в зо дв╕ст╕ в╕д гел╕коптер╕в, що зд╕йнялися вже в небо, побачили сво╖х – б╕йц╕в першого парашутно-десантного батальйону бригади.

...В╕йна жорстко екзамену╓ все: людей, ╖хню п╕дготовку, техн╕ку. Те, що здавалося беззаперечним в мирний час, не витриму╓ випробування справжн╕м бо╓м ╕ зника╓ в Лет╕, поступившись м╕сцем ╕ншому. Гел╕коптери ╤горя С╕корського пройшли випробування вогнем ╕, втративши зайве, придбали необх╕дне.

До в╕йни вважалося, що гел╕коптер С-34 ╕ його в╕йськова модиф╕кац╕я С-55А ц╕лком в╕дпов╕да╓ сво╓му призначенню. В ц╕лому, це було в╕рно, машина була дуже вдала, але й вона не була позбавлена вельми прикрих недол╕к╕в, що пом╕тно знижували ефективн╕сть застосування гел╕коптера. В╕йськовий вар╕ант мав всього одн╕ двер╕ для посадки ╕ висадки ╕ вантажн╕ стулки в корм╕, як╕ можна було в╕дкривати-закривати т╕льки ззовн╕, та й справа ця не швидка. Тому, аби не перетворювати гел╕коптер, що висаджу╓ десант в "сидячу качку", був розроблений спос╕б десантування б╕йц╕в "по-штурмовому". В╕н полягав у тому, що гел╕коптер йде на мал╕й – 1-2 метри – висот╕ ╕ б╕йц╕ стрибають у двер╕ з ╕нтервалом у 1-2 секунди. Спос╕б досить ризикований, бо стрибок з тако╖ висоти десантника, який навантажений збро╓ю, бо╓припасами ╕ вс╕м-вс╕м-вс╕м, може зак╕нчитися важкою травмою. Зм╕ни в конструкц╕ю гел╕коптера були внесен╕ негайно ╕ восени сорок другого у в╕йська п╕шов вар╕ант гел╕коптера з двома б╕чними дверями-панелями ╕ вантажною рампою, керованою дистанц╕йно борттехн╕ком. Десантування зд╕йснювалося на мал╕й висот╕ або з короткотерм╕ново╖ посадки. Тепер весь процес займав п"ять-десять секунд. Т╕ гел╕коптери, яким так пощастило, що в перших боях вижили, проходили модерн╕зац╕ю п╕д час кап╕тального ремонту на заводах.