Текст книги "Весна"

Автор книги: Богдан-Ігор Антонич

Богдан-Ігор Антонич
ВЕСНА

Весна

 
Росте Антонич, і росте трава,
і зеленіють кучеряві вільхи.
Ой, нахилися, нахилися тільки,
почуєш найтайніші з всіх слова.
 
 
Дощем квітневим, весно, не тривож!
Хто стовк, мов дзбан скляний, блакитне небо,
хто сипле листя – кусні скла на тебе?
У решето ловити хочеш дощ?
 
 
З всіх найдивніша мова гайова:
в рушницю ночі вклав хтось зорі-кулі,
на вільхах місяць розклюють зозулі,
росте Антонич, і росте трава.
 

На шляху

 
Обплетений вітрами ранок
шугне, мов циганя, з води
і на піску кричить з нестями,
обсмалений і молодий.
 
 
Ріка зміяста з дном співучим,
хвилясто хльостають вітри,
і день ховає місяць вкручу,
мов у кишеню гріш старий.
 


...

конец ознакомительного фрагмента

Назад к карточке книги "Весна"

Страницы книги >>>  1

Ваша оценка произведения:
• • 0
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5

Почитать похожее на эту книгу

Вибрані вірші

Автор: Майк Йогансен

Аліпій II і його наречена

Автор: Богдан Бойчук

Дорогою ціною (збірка оповідань)

Автор: Михаил Коцюбинский

Маклена Граса

Автор: Николай Кулиш

Відчинення вертепу. Поезії з України: Друга збірка поезій

Автор: Ігор Калинець

Найкраща поезія

Автор: Михайло Лермонтов

Вігілії

Автор: Емма Андієвська

Перекази поезії І. Жиленко

Автор: Віктор Гармаш

Твори для дітей Вибране

Автор: Дмитро Павличко