Текст книги "Троє схотінок"

Автор книги: Пантелеймон Куліш

Пантелеймон Куліш
ТРОЄ СХОТІНОК

До рідного народу…

 
Народе без пуття, без честі і поваги,
Без правди у завітах предків диких,
Ти, що постав з безумної одваги
Гірких п'яниць і розбишак великих.
 
 
Єдиний скарб у тебе – рідна мова,
Заклятий для сусідського хижацтва:
Вона твого життя міцна основа,
Певніша над усі скарби й багатства.
 
 
О варваре! Покинь тріумфувати
Та зчервоній од сорома тяжкого:
Що всі сусіди мають, що назвати,
А ти своїм не назовеш нічого.
 
 
Що захопив, єси серед Руїни,
Забрав усе великий твій добродій;
Жене тебе неволя з України,
І з рідним словом тулишся, мов злодій.
 
 
На дзеркало всесвітнє, визирайся,
Збагни, який ти азіат мізерний.
Своїм розбоєм лютим не пишайся
І до сім'ї культурників вертайся!
 

Троє схотінок

Одной картине я желал быть вечно зритель.

Пушкин