Текст книги "Робота"
Автор книги: Панас Мирний
Жанр:
Иностранные языки
сообщить о нарушении
Текущая страница: 1 (всего у книги 1 страниц)
Панас Мирний
РОБОТА
Ні, не слава – ота шинкарка п'яна – поривала мене в мої молоді літа до роботи. Моє невеличке серце ще змалечку пестила любов до тебе, мій обездолений краю, і вона – оповила мою душу чарівними снами і підбурювала думки до роботи. Наче дрібні ластівки, вилітали вони з моєї голови і щебетали мені голосні пісні про давню давнину, як колись наші діди билися з ворожою силою за правду та волю.
Зачарована тими боями та здивована лицарським змаганням, моя душа рвалася до діла, бажаючи хоч чим-небудь невеличким, прислужитися тобі, мій рідний краю!
– Довбай, довбай, хлопче! – щось стиха нашіптувала мені у вуха доля. – Знай, що дощова крапля і твердий камінь проточує…
Минулися оті чарівні сни та дитячі співи-забавки, як тілько справжнє життя встало перед моїми очима з його убожеством та темнотою поневоленого народу, що скнів у злиднях та недостачах, розгубивши колись славних оборонців по глухих просторах Московщини та глибоких снігах Сибіру… Спустів, занепав рідний край. Онуки отих оборонців, одкинувшись від своїх та приставши до чужих, допомагали його занепаду: чорною зграєю хижого гайвороння укрили вони вільні степи і, поділивши їх поміж собою, густо засіяли просторі лани лихим зерном тяжкої неволі…
Страшною марою оце сучасне життя стало передо мною і лякало мою юнацьку душу своїми злодіяцькими заходеньками. – Що воно буде? І як вон
...
конец ознакомительного фрагмента
