Текст книги "Нариси з екзистенціальної аналітики педагогічного дискурсу"

Автор книги: Олександр Волков

сообщить о нарушении

Текущая страница: 2 (всего у книги 2 страниц)

Водночас не слід виключати того, що він з’являється внаслідок заперечення існуючого. У зв’язку з цим пригадаємо опис Платоном кругообігу режимів влади: «Тепер скажемо знову, – продовжував я, – як з олігарха походить людина демократична. її походження переважно здійснюється, мабуть, таким чином.

– Яким?

– Коли хлопець, вигадуваний, як ми недавно говорили, без вихо-вання, спробує трутневого меду і зрідниться зі звірячими та дикими зви-чаями, має здатність порушувати різноманітні і такі, що всіляко виявляються, задоволення, тоді-то, вважай, набуває у ньому початок зміни його олігархічного устрою на демократичний» [8, с. 243]. Причину зміни олігархічного режиму на демократичний Платон бачить у транс-формації свідомості при наявності «звірячих і диких вдач». Можна стверджувати, що саме вони провокують появу нової логіки існування.

Причини виникнення екзистенціальної трансформації може зрозуміти при зверненні до теорії радикального конструювання С. Глазерсфельда. Основне його положення формулюється таким чином: «На противагу пануючій епістемології, в якій пізнання виступає як сама собою зрозуміла активність суб’єкта, яка не має ні біологічних, ні психологічних характеристик, радикальний конструктивізм виходить за межі, відштовхуючись від позиції, яку багато професійних філософів називають у більш-менш зневажливому тоні «психологізмом». Така передумова виходить з єдиної моделі, що утворюється при об’єднанні матеріалу першої і другої частин даної роботи. Ґрунтовними слід вважати уявлення про те, що пізнання (і знання) не слід розглядати як якийсь конденсат, що утворюється при пасивному сприйнятті, а є результатом активності суб’єкта. Такого роду активність – це зовсім не маніпуляції з «речами-у-собі», тобто з об’єктами, які були б у позаемпирічному світі й повинні були б мислитися структурованими у готовому вигляді предметами… . Активність, відповідальну за побудову знання, ми називаємо «операцією», що є властивістю будь-якої когнітивної суті, яка, за влучним висловом Піаже, організовує як себе, так і свій досвідний світ. Тим самим теорія пізнання перетворюється на дослідницьку програму, що ставить своєю метою з’ясування того, яким чином розумові в результаті своєї активності вда-ється з емпіричного потоку (Fluss des Еrlebnis) сконструювати хоч трохи надійний, регулярний світ» [3, с. 73].

Як стає очевидним, у теорії радикального конструювання суб’єкт наділяється можливостями створення реальності. Але слід мати на увазі, що це тільки епістемологічна теорія. Тому ця теорія вимагає суттєвого доповнення. Необхідності уточнення того, що є джерелом самостійності cуб’єкта. На наш погляд, цим джерелом є сенс, на підставі якого можливе визначення того, якою повинна бути реальність. Що таке сенс і яке його призначення? Сенс – це знання, яке формується у свідомості, водночас, обумовлює здійснення. Це такі знання, яке використовується у конструюванні реальності, оскільке приймається як істинне, тому, воно має цінність і, водночас, визначає те, що є цінністю.

е) Скільки може бути логік існування?

Інші причини своєрідності екзистенціологія окремого суб’єкта в її обумовленності станом його свідомості, а також зміни ситуації у світі. Будь-який суб’єкт володіє до певної міри самостійністю, тому встановлює норми існування, на підставі яких стає можливим виявлення істинності або помилковості певного вчинку та події. Він має можливість самостійно визначати правила інтерпретації, критерії істинності, процедуру доказу або спростування. Тому існує нескінченна кількість логік існування, стільки ж, скільки є суб’єктів. Але, незважаючи на їх індивідуальність, треба виділити основні типи.

Перший та другий типи визначаються щодо своєрідності владних відносин, а саме наявності і обумовленості панування та підпорядкування. Відповідно є логіка існування деспотичного та залежного суб’єктів. Третий та четвертий типи виділяються в залежності від характеру відношенні до іншого. Логіка існування суб’єкта солідарності виправдовує єдність на підставі висування вимоги слідування принципу рівності. Якщо ж в наявності заперечення іншого, протест проти його панування, то це буде проявом логіки протестного суб’єкта.

Слід мати на увазі, що реальний суб’єкт може спиратися на декілька логік. Наприклад, деспотичний може використовувати логіку солідарності. Звернемо увагу на можливість одночасного вживання екзистенціологій, які взаємно виключають одна одну, наприклад, деспотичної та залежної, солідарної та протестної, що є передумовою зміни генерологічної структури існування в контексті теорії тоталлогії В. Кізіми [5].

У підґрунті логіки існування суб’єкта є його сутність як сукупність сенсів, що утворюють цілісність, на підставі яких виявляється не тільки «доцільність» рішення, але уявлення про «істинність» здійснення самого себе. Відповідно, визначається правильність аргументації, інтерпретації подій, вчинків та ін. Тому відмінність логіки існування від формальної є в тому, що вона не тільки визначає норми істинності та їх використання, але має аксиологічний характер, тобто припускає вживання оцінок, встановлення цінностей, цілей та ін. Наприклад, якщо певний вчинок відповідає критеріям істинності, то він оцінюватиметься як прояв вищих моральних якостей, а індивід, здійснівший його, може заохочуватися найрізноманітнішим чином. Способом використання критеріїв оцінок є погляд, тому саме він є дієвою формою дискурсивного впливу.

Зрозуміло, якщо критерієм істинності поглядів виступають потреби, бажання, цілі, інтереси, то цю логіку слід визнати суб’єктивною. Саме тому розуміння блага не співпадатиме у різних логіках існування, наприклад, для егоїста благом буде тільки те, що корисно для себе. Тому для кожної логіки існування слід шукати ознаки суб’єктивності, що підлягають критиці. Згідно з думкою Платона, вона повинна здійснюва-тися на підставі абсолютної цінності блага, істини та краси.

f) Як виявити логіку існуваня

Яким же чином можна вивчити логіку, що має суб’єктивний характер, де визначальне значення має не знання, а погляд? Для цього необхідно дослідити наявність та реалізацію певних сенсів існування, а також виявити стан справ, до якого призводить їх здійснення. Тому об’єкт дослідження у логіці існування набагато ширший, ніж у формальній, оскільки необхідно розглянути не тільки нормативні підстави істинності, але й стан самого суб’єкта, протистояння його з іншим, ситуацію, що склалася у світі. Саме тому дослідження з екзистенціології скоріше відносяться до сфери філософії педагогіки, чим логіки. Її предметом виступає співвідношення сенсів, оскільки конструювання реальності можливе при їх здійсненні.

Для цього виділимо завдання, які ставить дослідник при розгляді логіки існувавня:

– виявити характерні для суб’єкта сенси та розкрити, яким чином вони обумовлюють існування;

– 

показати, яким чином вони відстоюються;

– 

установити характер основних положень, які розглядаються як істинні;

– 

розкрити аргументи, які використовуються для доказу істиності висловлювань;

– 

сформулювати, який наслідок для майбутнього існування має вста

–

новлення мети та завдань;

– 

визначити характер афектів і встановити їх вплив на характер використання розуму;

– указати на вчинки та події, що здатні впливати на виникнення сенсів;

– проаналізувати, до якого стану справ призводить здійснення сенсів існування тощо.

На підставі наведених завдань можна зрозуміти, що екзистенціологія використовує досягнення формальної логіки, теорію аргументації, однак сфера їх застосування суттєво поширюється. Передбачається не тільки аналіз висловлювань у вигляді тези, антитези та висновку, розгляд типових прийомів і помилок, але й детальний розгляд стану свідомості суб’єкту, характер його поведінку тощо. Правила формальної логіки при доказі доповнюються правилами логіки існування, які визначаються відповідно до позначених характеристик. Проте це не говорить про те, що вони повністю відкидаються, оскільки саме з їх допомогою можна виявити недоліки та помилки, які виникають при доказі висуваємих положень.

g) Як можна показати цілісність суб’єкта

Поставимо питання: яким чином суб’єкт має цілісність? Це можливо за умови, якщо підставою сенсів виявляється його сутність, а існування є їх здійсненням. Тобто, вони є у каузальному взаємозв’язку, коли сутність є причиною, а існування – наслідком, тому їх слід аналізувати у цілісності. Своєрідність сутності обумовлюється рефлексією, оскільки завдяки неї суб’єкт визначає своє існування. Сутність – не константа, оскільки здатна змінюватися, оскільки суб’єкт у змозі відмовитися від наявних сенсів існування і породжувати нові. Крім того, зміна сутності може бути викликана станом реальності. Її зміна можлива і тому, що вона впливає на породжування сенсів. У сукупності це є причиною такого феномена як її «плавання». Таким чином, з одного боку, сутність володіє відносною стабільністю та стійкістю, з іншого – вона змінюється.

Конец ознакомительного фрагмента.

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.

Назад к карточке книги "Нариси з екзистенціальної аналітики педагогічного дискурсу"