Текст книги "Спорт у Берліні"

Автор книги: Олекса Влизько

сообщить о нарушении

Текущая страница: 1 (всего у книги 1 страниц)

Олекса Влизько

СПОРТ У БЕРЛІНІ

(Сторінки із щоденника берлінського спортсмена)

27 лютого. Був на верхогонах у Штравсберґу. Поставив у букмекера 100 марок на спадкоємця крови Гамблетоніяна й Мамбріни, – прегарного коника «Фатерлянда».

Перед першим заїздом випив у буфеті три ґляси брантвайну та з'їв кілька бутербродів із шинкою.

«Фатерлянд» на початку поводився досить добре.

Але під кінець цей нещасний кляйдесдаль,* – будь прокляте його ім'я й моя голова, – здав перед тракененом* «Гансом».

Довелося дати 50 марок одному з банди «Завжди Вірних»,* – авансом за підрізування сухої жили в «Ганса».

Не вигоріло. – «Ганс» прийшов перший, «Завжди вірний» зник з 50-ма райхсмарками невідомо куди.

Я збігав до стійл і подивився на ноги «Ганса». Всі сухі й мокрі жили на місці. Може це й краще, бо вдруге поставлю на нього.

А втім, – розтрощив разом з іншими банкрутами статую Гіподамії та її батька Еномая, – царя Пізи в Еліді, що стояли при вході на гіподром.*

Поліцай-президія прислала автокоманди нападу. Я втік.

1 березня. В райхстаґу запитання з правого крісла: – Чи відомо міністрові внутрішніх справ, що комуністи чинять опір панівній державній владі? Чи відомо, що комуністи 27 лютого вчинили погром на гіподромі в Штравсберґу? Чи відомо, що вони забили його величність короля Еномая та його найяснішу дочку принцесу Гіподамію, які користуються з нашої гостинности, а значить і з права недоторканости в нашій прегарній дорогоцінній (голос з місця: – а репарації?) ... дорогоцінній, – підкреслюю, – країні, в нашому любому Дойчляндові? Що гадають робити з приводу подій у Штравсберґу міністер внутрішніх справ та міністер закордонних справ?

Підголосок з місць соціял-демократів: – Чи відомо...

З лав комуністів: – чути сміх.

В льожі представників преси: – гомеричний регіт. Репліки: «Ну й ну!», «ой помру!», «Ги-ги-ги!», «Ха-ха-ха!», «Ги-ги... ги... попотами!»

Льожі чужоземних представників: – дипкорпус звільняє місця in corpore.

Голова: – дзвонить і закликає до тиші.

Скандал: з ґалерії лунає голос школяра: – Мамо, пан учитель говорив, що Еномай і Гіпопотамія давно окачурились, ще тоді, як мого дідуся не було й живого, і чоловічки тільки но встигли видумати бога і по вулицях не ходило котів і собаків. Чи це правда, мамо?

Мама: – Цссс... там унизу сидять вумні люди, Гансику, вони знають більше ніж пан учитель!..

Школяр: – Мамо, хіба вони вумні, – а чому в них такі маленькі голови і без волосів?

Мама: – Цссс... цить!

Голова: – просить сторожу з'ясувати, яким чином на засідання райхстаґу попадає плебс, а також вивести школяра, маму й комуністичного депутата від третьої виборчої округи Руру.

В залі пекельний галас.

В лавах правих: – злобний шепіт біля постаті, що внесла запитання, – «ви абсолютний дурень, – ми вас виключимо з партії, Дон-Кіхот ви нещасний, що ви наробили!»

Абсолютний дурень: – демонстративно пориває з партією й виходить з залі.

Шум. Сміх. Скандал.

Офіціоз міністерства внутрішніх справ уміщує звістку про подію в райхстаґу без коментарів. «Форвертс»* запитує, чому соціяль-демократи, що завжди стояли на сторожі моральности, не внесли запитання міністрові освіти щодо вчителя, який у німецькій школі серед білого дня навчає дітей про штучність походження бога, а також робить натяки на походження людей, зокрема вогезів, кімврів, тевтонів, швабів та інших, не від нібелюнґів,* а від котів і собак. «Роте Фане»* містить статтю про новітню подорож Гуліверову по кулуарах райхстаґу, та про його зустрічі там з йеху та гуігнгнмами...*

Щодо мене, – то, на мою думку, архітект Шінкель в жодному разі не побудував би райхстаґу,* коли б знав про глупоту депутатів, які згодом будуть засідати в цій споруді зоологічного йолопства.

13 березня. Був на верхогонах з перешкодами у Карлхорсті. Поставив 150 марок на прегарного кохляні* «Насредина», що йшов під жокеєм Карлом Ґелеґенхайтом.

Всі шанси були за. – «Насредин» випереджав на один метр всіх суперників. Бездоганно взяв бар'єри, але, – за три метри до фінішу злякався німецького республіканського прапору, став дибки й, збивши Ґелеґенхайта з сідла, розтрощив йому руку. Я був серед тих, що допомогли нещасному Ґелеґенхайту підвестися з маніжної жорстви й добили його на місці.

4 травня. Був у Гоппеґартені. Не ставив на жодну шкапу. – Була підозра, що всі рисаки – «мохрен-копфи». Зробив цілковито правильно. – Хоча біг був гарний, але, коли призова кандидатка англонорманка «Ґретхен» брала передостанній бар'єр, – під нею вибухнуло 400 грам динаміту. Кобила й жокей розлетілися в шматки. Я ніякого відношення до цього не маю.

У третьому заїзді четверо коней впало каменем на місці. – У них перерізали зацікавлені особи сухі жили на ногах кишеньковими ножами. До старту першим прийшов йоркшир «Адюльтер», що змагався сам з собою.

Натовп розтрощив гіподром, забив 13 жокеїв, одного директора й двох букмекерів, які не встигли зникнути заздалегідь. Я при цьому був поміркований.

3 червня. З'їздив крафтомнібусом* у Штеґліц. Сьогодні тут відбулися на трекові в 500 метрів фантастичні перегони на вдосконалених «м'ясорубках».

Власне, перегони відбуваються не між окремими рекордсменами, а між фірмами, які продукують ці «м'ясорубки» для Німеччини. – Кожен полигач у перегонах має «м'ясорубку», відмінної від інших системи та фірми, й дістає від останньої категоричну директиву довести свою камнедробарку, систему, фірму, що спродукувала цю пекельну машину та її, – фірми, – дивіденди до повного переможного кінця, чи то пак, – фінішу, —хоч би це пахло другим Верденом або Каповським путчем.* Маючи при собі подібні завдання, – кожний з рекордсменів, що бере участь у перегонах, – вживає гасла Дона-Ініґо Льопеца де-Рекальдо Лойоли,* а саме: – «Здобуваючи райхсмарки, – не гребуй засобами!»

Я сів на місцях для банківських клерків, вертгаймівських дівчат та аматорів «Форвертса». Поруч мене двоє божевільних небезпечного для мене вигляду. А втім, – за ненормальність їхнього душевного стану не ручуся. Розмова, що вони її провадять, є типовий зразок для надзвичайно таємничих масонських фраз, які перед тим, як залетіти до вуст відвідувачів вельодрому, – мабуть пройшли всі перипетії згущення своєї істотности в словесному сепараторі ґетевських відьом на Брокені.

– ... А я вам повторюю, що в нумера четвертого шатуни сім!

– Ґут! – Його фірма дурна, як бундесрат, бо в нього короткі ноги. – Він пропаде у фінішному спурті! – На шатунах сім він не обгонить і тірольське теля! – Йому потрібні шатуни п'ять з половиною! Взагалі я не ставлю на нумер четвертий і нещасних п'яти пфенігів! Ха!

– Дозвольте, – звідки ви взяли короткі ноги?

– Ха! Він стоїть поруч з Фріцем Брамберґом і в нього колінця ледве доходять колін останнього!

– Пас! – Викиньте з голови свій гопфен! – Нумер четвертий стоїть на першій стьожці, а Брамберґ на другій! – Ви не взяли до уваги нахилу треку й говорите про короткі ноги!

– Гм... так!.. Але однаково нумер четвертий пропаде, завдячуючи своїм однотрубкам! – Він заколеться з ними в напівфіналі, коли піде на колесі у Фріца Брамберґа. Це ж його давня звичка йти за найсильнішим конкурентом, в надії, що той винесе його на останню фінішну рівну! Ха!

– При чому тут заколювання й саме на колесі в Брамберґа? – Ви хочете сказати, що четвертий нумер дасть заперти себе в коробочку?!

– Можливо! – Коробочка трапиться тому, що Фріц Брамберґ у змові з нумером третім! – Обидві фірми ввійшли в контакт проти машини четвертого. Вони й замордують його коробочкою, навіть на той неможливий випадок, коли він не заколеться! Але моя мова саме йшла про заколювання, як про таке! – Невже ви думаєте, що при невдачі з коробочкою, – у Фріца Брамберґа знову не вистачить циндри в кишені світера?! – Ха!

– Це буде найжахливіший кросинґ! – Брамберґа буде за таку річ дискваліфіковано на ввесь час перегонів!

– Єрунда! – Суддя наперед одержує солідний куш! Ха!

– Не вірю! Коли це трапиться, – я розгромлю ввесь вельодром!.. До речі, – погляньте!

Клерк, якому я дав наймення «Ха», та його партнер, що їхню розмову свіжа людина вважала б за розмову двох божевільних, припинили свої таємничі суперечки, бо відбувся старт першого заїзду.

Я негайно поставив 20 марок і під кінець змагань ввійшов у курс усіх коробочок, заколювань, спуртів, сидінь на колесі, серій, напівфіналів, фіналів, ґітів та інших головокрутних термінів, що вживаються на вельодромах.

Мої 20 марок безнадійно загинули: – в останній мент, перед фіналом, – фірма шостого нумера запропонувала Брамберґові за провал рекорду сто тисяч марок, пачку акцій і членство в правлінні фірми.

Шостий нумер через цей – своєчасно зроблений – ґешефтик прийшов перший до фінішу.

Четвертий заколов на циндрі свої тендітні шини – однотрубки, під час відсиджування на колесі у Фріца Брамберґа.

Третій просто вибухнув у повітря. – Конкурентка-фірма поклала йому під сідло нітрогліцеринову капсулю.

Другий попав у коробочку, що створили шостий і п'ятий нумери посеред фіналу.

Сьомий загубив заздалегідь тукліпси, що хтось попсував, і почав ковзати по чистих стальних педалях, не маючи сталої підпори для підошов.

Решта сумісників у перегонах була звалена в загальну кучугуру восьмим нумером. – Він мав з невідомої примхи вільний хід у своєму велі й на початку фіналу, коли в ногах сталася спазма сухих жил, на нього наскочив одинадцятий, що йшов за ним по стьожці.

Одинадцятий упав навпоперек треку й збив усіх, що йшли позад нього.

Коефіцієнт: – зламано одну руку, три ноги, чотирнадцять з половиною пальців та вибито, як корок, одно ребро, не рахуючи того, що в переможця стався струс мозку від овацій.

Так закінчилися перегони на спринтерах.

Почалися змагання на стайерських велях за лідерами мотоциклістами.

Тактика лідерських перегонів була нескладна в порівнянні зі спринтерськими. Вельо-теорія говорить, що лідер відповідає за заїзд головою, а стайєр ногами.

Все так і відбулося. – На першому ж віражі в лідерів відлетіли голови, а в стайєрів ноги. – Суддя визнав це за взаємний кросинґ і дискваліфікував героїв заїзду.

Їм не свербіло від цього вирішення.

Другий заїзд.

Перший прийшов стайєр Адольф Спаш. Прийти не першим він не міг. – Лідер стайєра Людвіґа Клянка зробив перед фінішем розрив, а коли Клянк знову сів на ролика – було запізно. – Натовп ревів і питав, скільки заплачено райхсмарок лідерові Клянка за перемогу Спаша.

Третій заїзд.

У мотор першого лідера насипано наждаку.

Другий разом зі своїм стайєром помер на руках у публіки. – Він надто високо заїхав на віражі, а потім сіпнув руля праворуч і мотицикл засипався...

Я покинув вельодром... У мене ж ніколи не вистачало сміливости показувати в натовпі берлінських спортсменів, що я не далекий до греця. Це б не справило на них жадного вражіння, вони щодня бачать набагато цікавіші речі, що трапляються з людьми за їхньою безпосередньо участю.

Те, що я спостерігав у Штеґліці, – з катастрофічною регулярністю відбувається й у Трептові та Зехлендорфі. Але все це лише квіточки берлінського вельоспорту. – Там, де мова йде про професійний спорт, завжди не вистачає потрібної експресії й захоплення справою від душі, як це буває з аматорами. Отже центр ваги берлінського, та й взагалі німецького вельоспорту, – як і всякого іншого, лежить на аматорах, на різних приватних вельо-клюбах, – доброго, середнього й поганого тону. Тут ростуть усі ягідки.

Кривий нюренберзький годинникар Фафлер перекинувся б у труні, коли б побачив, який вжиток зроблять німецькі студенти з першого німецького веля, що винайшов він у XVII віці, такого жалюгідного в порівнянні з сучасними м'ясорубками.

Коли їздять німецькі студіозуси, зі швидкістю шести-семимильних чобіт на одну лиху годину, – в їхні спринтери між шпиці, замість випадкових віхтів, – попадають діти, березневі коти, закохані парочки, горобці й цілі пікніки в повному складі, не рахуючи дрібних комах.

Мене спіткало щастя підслухати розмову двох мурашів на лісній дорозі біля дорф-Теґеля:

– Ну й от, – знову проїхав Великий Гумовий Переворот. – Хо повідомляв Малу Раду, що один з них роздушив ранком перший корпус нашої армії під час походу на Живого Хруща, який впав з дерева на спину й так залишився лежати за Товстим Жолудем. Уну-Му, есквайр, повернувся живий, але в нього вибито 243 фасетки з правого ока й вирвано помацки.

– Це просто напасть на нас? – Вчора Великий Гумовий Переворот розтер на Камені череду тлі і тепер друга секція нашого комашинника залишається на третій квартал Першого Тижня без молока.

Комашки безневинно залишили свою розмову, бо в напрямку до Теґель-дорфу проїхав один з Великих Гумових Переворотів, тобто Гейдельберзький канікулярний «фукс» з університету Руперта-Кароліни й зробив з обох співбесідниць мокре місце шинами своєї м'ясорубки...

Я був свідком, як під один з оскаженілих вель на дорозі в Саатвінкель попав французький булдоґ і був перемолотий шпицями на собаче крошево.

А один бурш* оповідав мені, що німецькі бауери* щороку після жнив кладуть снопи на шосе й за день одержують готове до віяння зерно, після проїзду одного або двох вельо-клюбів Берліну. На жаль, – додав бурш, – хлібні стебла ще не встигають назватися соломою, як уже перетворюються на січку.

Той же бурш поінформував мене, що боксера Карнеру під час променаду в Тірґартені збив з ніг старий вельо-алькоголік на нещасному трьохколісному Кріпері й його скручено в баранячий ріг.

Я закінчу сьогоднішні сторінки свого щоденника тим, що згадаю за проєкта, що його я помітив на столі в поліцай-президії Берліну, коли я з'явився туди на вимогу зробити деякі пояснення з приводу роздушеного цуцика на Курфюрстендамі. В проекті ясно зазначено, що поліцай-президія Берліну гадає надалі боротися з демонстраціями пролетаріяту, збиваючи демонстрантів з ніг берлінськими вельо-аматорами. Нехай українці не сміються, бо вони не можуть уявити, що то за кара спускати на натовпи груповими заїздами берлінських вельосипедистів. Великий інквізитор Кастілії й Араґонії, – кривава собака, Носке 1483 року, – Томас Торквемада,* – розсипався б у своїй домовині, коли ще збереглися його кістки, – якби він міг довідатись про цих несамовитих вельосипедистів.

_______________________________

Примітки

Текст «Спорт у Берліні» є четвертим твором у авторській збірці прози Олекси Влизька «Поїзди йдуть на Берлін», виданої 1930 року державним видавництвом «Література і мистецтво», Харків-Київ.

Кляйдесдаль – клейдесдальска порода коней-ваговозів.

Тракенен (тут) – порода коней, виведена на конезаводі у пруському містечку Тракенені (тепер це селище Ясна Поляна у Калінінградській області Росії).

«Завжди Вірні» (нім. «Immertreu») – німецька хуліганська організація на кшталт наших «тітушок».

... розтрощив разом з іншими банкрутами статую Гіподамії та її батька Еномая, – царя Пізи в Еліді, що стояли при вході на гіподром. – Гіпподамія і Еномай – персонажі давньогрецької міфології, що стали символами кінних перегонів. Гіпподамія – красуня-дочка Еномая, якому оракул провістив, що він помре, коли вийде заміж його донька. Еномай, маючи вправного візника Міртіла та баских коней, примушував женихів змагатися з ним у перегонах на колісницях; хто програвав, мав загинути. Так він убив 13 женихів. Тільки чотирнадцятий – Пелоп – виграв перегони, бо Посейдон подарував йому крилатих коней (варіант: Пелоп підкупив візника, і він перевернув Еномаєву колісницю.)

«Форвертс» («Vorwärts», в перекладі з німецької «Вперед») — німецька соціал-демократична газета. Колега Олекси Влизька Майк Йогансен написав про це видання сатиричний нарис «Vorwärts», котрий був надрукований у харківському журналі «Нова ґенерація», у № 2 за 1930 рік. (Цей нарис відцифрований і викладений в Інтернеті, тож бажаючі можуть знайти та ознайомитися).

... походження людей, зокрема вогезів, кімврів, тевтонів, швабів та інших, не від нібелюнґів... – Вогези, кімври, тевтони, шваби – давньогерманські племена. Нібелюнґи (зазвичай «Нібелунґи») – бургундська королівська династія, що жила в місті Вормсі на лівому березі Рейна. Казкове багатство династії Нібелунґів породило безліч міфів і сказань, включно зі знаменитим німецьким епосом «Пісня про Нібелунґів». З часом слово «нібелунґи» стало легендарним і означало міфічне плем’я коротунів, володарів і зберігачів скарбів.

«Роте Фане» («Die Rote Fahne», в перекладі з німецької «Червоний прапор») – газета німецької комуністичної партії, заснована у 1918 році Карлом Лібкнехтом та Розою Люксембурґ.

... подорож Гуліверову по кулуарах райхстаґу, та про його зустрічі там з йеху та гуігнгнмами... – Йеху та гуігнгнми – персонажі четвертої книги «Подорожей Лемюеля Гуллівера» Джонатана Свіфта. Йеху – дикі, злі і дурні люди, гуігнгнми – розумні і добрі коні.

... архітект Шінкель в жодному разі не побудував би райхстаґу... – Карл Фрідріх Шинкель (нім. Karl Friedrich Schinkel, 1781-1841) – німецький архітектор, художник. Але оповідач плутає: будинок райхстаґу побудовано не за проектом Шинкеля, а за проектом архітектора Пауля Валлота.

Кохляні – категорія порід арабських коней.

Крафтомнібус – марка автобуса.

... хоч би це пахло другим Верденом або Каповським путчем... – Верден: мається на увазі Верденська битва (фр. Bataille de Verdun, нім. Schlacht um Verdun) – битва на Західному фронті у Першій світовій війні, яка тривала з 21 лютого по 18 грудня 1916 року. Відбулася на горбистій місцевості на північ від міста Верден-сюр-Мез, що у північно-східній Франції. Найтриваліша та найзапекліша битва Першої світової війни. Втрати кожної зі сторін перевищували 300 тис. осіб. Увійшла в історію як «Верденська м'ясорубка». Каповський путч або Каппський заколот (нім. Kapp-Putsch) – повстання, здійснене консервативними силами в 1920 році проти уряду Веймарської республіки. Путч був спровокований небажанням роззброювати німецьку армію, що вимагалося Версальським договором.

... вживає гасла Дона-Ініґо Льопеца де-Рекальдо Лойоли... – Ігнатій Лойола (повне ім'я: Іньїго Лопес де Рекальде Лойола, 1491-1556) – християнський святий, наварський шляхтич, засновник католицького ордену освітян і місіонерів Товариства Ісуса, члени якого відомі як єзуїти. Ігнатій Лойола був активним борцем з протестантською Реформацією, поборником католицьких цінностей і захисником Папського авторитету у Європі.

Бурш (Bursche) – так у Німеччині називали студентів, котрі належали до тієї чи іншої студентської корпорації. Можливо, це слово походить від слова «бурса», що має латинське походження.

Бауер (Bauer) – селянин (нім.)

Томас де Торквемада (1420-1498) – Великий інквізитор Іспанії, зміцнив та розширив діяльність інквізиції.