Текст книги "Чарівний екран"

Автор книги: Микола Дашкієв

сообщить о нарушении

Текущая страница: 1 (всего у книги 1 страниц)

Микола Дашкієв
ЧАРІВНИЙ ЕКРАН

1

На іменини подарував дідусь Юрасикові телевізора – такого гарнесенького, невеличкого.

І ось що було одного вечора, коли скінчилася передача “На добраніч, діти!”. Того вечора телевізор раптом промовив до хлопчика: “На добраніч, хлопчику!” – і вимкнувся. Хлопчик був вражений: то це не простий телевізор, коли він розмовляє з ним: це ж справжній Чарівний Екран.

– Постривай, Телику! – швидко озвався Юрасик. – Зараз буде таке гарне кіно. Увімкнись хоч на часину!

– Треба спати! – суворо відказав йому Телик. – Відпочивай, ти стомився за день. Я – теж.

2

– Бач, він теж утомився! – стиха буркнув Юрасик, умощуючись в ліжку. – Та ледачішого, як цей Телик-вертелик, не було нікого й не буде! Годину собі попрацював, і вже він зморився!.. Хіба ні? – спитав він так собі, нікого.

І тут Чарівний Екран кліпнув, кахикнув і спитав насмішкувато:

– Ти все сказав?

– Усе, – сердито буркнув Юрасик.

– А добре тобі буде, як я для тебе зовсім не вмикатимусь?

– Ой лишенько! Ходитиму собі з мамою в кіно, з татом – на стадіон. Ще й краще мені буде.

– Он як!

Чарівний Екран, напевно, образився, але, помовчавши, все ж спитав:

– Скажи-но мені, ким ти хочеш стати?

Юрасик подумав і сказав:

– Ну… космонавтом.

3

Диво дивне: вперше увімкнувся Чарівний Екран такої пізньої години, і перед Юрасиком постав покопирсаний Місяць, з горами та ущелинами, а на ньому – місяцехід.

– Дивись добре, Юрасику, – промовив до хлопчика Чарівний Екран. – Споконвіку люди мріяли поглянути на Місяць зблизька. І хто ж, по-твоєму, допоміг це зробити? Звичайно, телевізор.

– А на Місяці вже й люди побували. От! – озвався Юрасик.

– Так, але я завжди прокладатиму дорогу космонавтам. Ось поглянь, що зараз діється на інших планетах.

Яка ж картина вималювалася на екрані!

Палахкотять скелі, снуються пасма барвистого диму, пливе струмками розплавлене олово. А серед каміння – велика, схожа на краба, машина.

Ось на екрані змінився краєвид. Тепер на ньому вже гори, розвихрені тумани. А машина собі простує вперед.

– А на цій планеті, – вів далі Чарівний Екран, – холоднеча, урагани. І тут на розвідку підуть машини. То як ти гадаєш: потрібний я космонавтам?

– Потрібний, звичайно, – каже Юрасик. – А якби я став акванавтом?

4

– Нехай буде й так, – сказав Чарівний Екран.

І ту ж мить Юрасик побачив, як він з ластами на ногах, у масці пливе серед буйних водоростей, поруч із Дельфіном, у синій глибині моря.

Занепокоївся Дельфін:

– Тобі не можна далі. Пливи додому. Чарівний Екран тобі допоможе.

“Додому” – це в підводну лабораторію. В ній затишно, сяє світло.

Ось потьмянів екран: це вже дуже глибоко. Та все одно – пересувається на дні моря підводна машина, а перед нею видно дивні химерні водорості, риби.

– Отож і скажи тепер, Юрасику, чи може обійтися без телебачення акванавт?

Юрасик згоджується:

– Ні, не може. А якби я став льотчиком?

5

– Що ж, – каже йому Чарівний Екран.

І тут Юрчик побачив, що він сидить за кермом великого вертольота. Ось уже вертоліт із потужним гуркотом летить високо над землею, а під ним – густий ліс.

– Бачиш, он димок над обрієм, летімо швидше туди. Ось глянь, – промовив Чарівний Екран, коли вони вже були над полум’ям.

І тут Юрасик побачив, як на полум’я полився рясний дощ. Полум’я згасло.

– То як – потрібний я?

Юрасик закивав.

– А знаєш, – додав він, – я хочу ще стати… металургом.

6

І ось на екрані великий завод.

Металевою доріжкою мчить сталева вогняна брила.

– Тут, – пояснив Юрасикові Чарівний Екран, – машинами керують на відстані, і на допомогу людям приходжу я.

Тепер Юрасик розуміє, що телевізор скрізь потрібний. А все ж каже:

– А знаєш, я хотів би ще лікарем бути.

7

І ось перед Юрасиком операційна. В ній, де не поглянеш, сила-силенна всяких приладів, пристроїв. Навколо хірургічного стола – гурт лікарів у білих халатах, але що вони роблять – не видно, бо дивиться Юрасик із сусідньої кімнати, у віконце.

– А ближче підійти можна? – питає він.

– Зараз дуже складна операція. Сюди не пускають нікого стороннього. Бачиш, он екран поруч із люстрою?

Справді, на екрані все було видно так, наче діялося перед очима.

– От бачиш, годі ввімкнути телевізор, і операцію можуть бачити хоч би і всі студенти на світі. Вони вивчатимуть кожен рух професора, щоб і собі рятувати життя людям.

І тоді Юрасик гаряче промовив:

– Ти потрібний усім-усім на світі людям. Спасибі тобі.