Текст книги "Гофманова ніч"

Автор книги: Микола Бажан

Микола Бажан
Гофманова ніч

 
По  рубаних  щаблях  —
                 в  провалля,  в  яму,  в  тьму,
По  рубаних  щаблях,  по  сходах  обважнілих,
І  по  обвислих,  висклизаних  схилах  —
В  брухатий  льох,  в  забрьохану  корчму.
В  корчму  без  вивіски,  без  назви  і  наймення,
В  корчму  скажених  бюрґерів,  голодних  волоцюг,
В  корчму  фантастів,  візників  і  шлюх,
В  корчму  огидного  й  ганебного  натхнення.
Роззявивши  вона,  закопана  в  землі,
Мов  кислий  рот  п'яниць,  де,  наче  зуби  трухлі,
Стирчать  свічки,  ллючи  жовтавий  лій
На  стіл  дубовий  і  дебелі  кухлі.
Мов  кулаки  бубняві  й  круглі,
Мов  яблука  важкі,  плоди  добра  і  зла,
Лежать  на  випнутих,  на  кремезних  столах
Налляті  оливом,  вином  і  лоєм  кухлі.
Скриплять,  вискрипують,  вилискують  столи,
Вином  закаляні  і  пальцями  залапані.
Смердючий  лій  шкварчить  в  окапинах,
Що  зі  свічок  поволі  попливли.
Поважно  правиться  затаєний  обряд
Банкетів  виспрених,  замислених  пиятик,
Де  кожен  із  п'яниць  –  філософ  і  фанатик,
Сновида  й  брат,  Серапіонів  брат.
Тут  тисячі  годин,  тут  тисячі  ночей
Регоче  й  п'є  єхидний  Амедей,
Поет  злих  слів  і  вигадок  свавільних,
Король  нічних,  врочисто-божевільних
І  похоронних  асамблей.
Ось  він  сидить,  цей  куций  Мефістофель,
Недобрих  учт  похмурий  бенкетар.
Ах,  що  йому  до  жінчиних  пантофель,
Врядовницьких  чинів  і  орденів,  і  чвар!
Ковтає  мовчки  дим,  вино  слизьке  і  слину,
Загострену,  мов  голий  нерв,  брову,
Неначе  сласний  кіт  худу  і  хтиву  спину.
То  ж  він  –  гігантський  кіт,  улесливо  солодкий,
То  ж  він,  –  засмучений  уявою  маньяк,
В  гурті  розпусників,  поетів  і  кривляк
Сидить  з  лицем  диявола  й  девотки.
То  ж  він,  –  гігантський  кіт,  добрячий  котик    Мур,
То  ж  він  гне  спину  й  випускає  кігті
І  тут  в  сліпій  корчмі,  в  нуднім  камергерихті.
У  веремії  кішл,  у  млі  магістратур.
Театр  потвор,  театр  п'яних  калік  —
Він  одкривається  для  мрійника  й  фантаста,
Й  презирливо  брова  згинається  зубчаста,
І  в  ясна  б'є  розбещений  язик.
               –  Я  не  п'яний!  Як  смертник  той,  я  щедрий!
Хазяїне,  свічок!  Хазяїне,  вогню!
Хазяїне,  вина!  Нам  цукру,  спирту  й  цедри…
Віват,  поезіє!  Так  випиймо  ж  за  ню!
Підпалюй  спирт!  Святе  автодафе,
Де  спирт  пала,  мов  християнські  душі…
Кричіть,  захоплені  клікуші,
В  берлинському  блюзнірському  кафе!
Шумує  зграйний  пунш,  і  майорять  огні,
Блакитні  язички  підплигують  угору
В  лункім,  як  черево,  й  блискучім  казані.
–  Панове,  пуншу  Теодору!
Натхнення  й  істина  в  вині…
І  наче  ватра  тайних  інквізицій  —
Холодна  заграва  гарячого  вина.
–  Так  що  ж,  черпаймо  з  казана,
З  товстого  казана  пекельної  водиці!
Парують  і  шумлять  отруйні  пугарі,
І  вогники  стоять,  як  пальці  сяйні  й  сині,
А  над  людьми  кружляють  угорі
І  ліри  в  тьмі,  і  дим,  і  тіні.
Розплившися,  пливуть  в  його  уяві  хворій
Червоні  ліхтарі  зашарених  облич;
Рушає  карнавал  фантасмагорій,
Лютують  блискавки  страшної  тишини,
Роти  провалюють,  розтявши  губи  лезом,
І  котячи  слова  по  кручах  фрази  в  безум,
Неначе  в  прірву  круглі  вал

...

конец ознакомительного фрагмента

Назад к карточке книги "Гофманова ніч"

Страницы книги >>>  1

Ваша оценка произведения:
• • 0
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5

Почитать похожее на эту книгу

Брат (СИ)

Автор: Рафаэль Дамиров

Боярин, скиф и проклятая (СИ)

Автор: Марина Мунс

Спирт (СИ)

Автор: Камил Гадеев

Заметіль

Автор: Анна Хома

Київ.ua

Автор: Тетяна Белімова

Острів тисячі самоцвітів

Автор: Мірко Пашек

Десять минут, которые потрясли Корчму

Автор: Илья Яковлев

Сентиментальна історія

Автор: Микола Хвильовий

Бабушкин спирт

Автор: Михаил Тарковский