Текст книги "По ревізії"

Автор книги: Марко Кропивницький

ЯВА 4

Входить Гарасим і Пріська.

Пріська. Добридень вам!

Старшина. Здорова, ягідко!

Пріська. За яким ділом мене покликали?

Риндичка. Як ти посміла мені, старій жінці…

Старшина. Не присікуйся, стара, бо я тут началник. (До Пріськи). Як поживаєш, серденько?

Пріська. Як горох при дорозі! Хто не лінується, той тільки і не вибива мені очей!

Риндичка. Ач яка тихоня, свята та божа!

Старшина. Мовчи, стара!

Гарасим. Кажу, ваше благородіє, з ними настоящий калавур.

Старшина. Мовчать!

Гарасим (б'є себе по губах). Мальчать!

Старшина (до Пріськи). Так, кажеш, як горох при дорозі?

Риндичка. Та що ви з нею цяцькаєтесь? Ви до неї грізно, а не залицянням…

Старшина. Ти мене будеш вчити, як допроса здіймати? Ти? Мовчи, ані писни!

Гарасим (до Риндички). Мавчать! Вони, їх благородіє, вони понімають… Так тошно!

Пріська. За яким ділом мене кликали? Мені ніколи тут з вами патякати!

Риндичка. До вечора ще не близько, ще успієш побачиться!..

Пріська. Не лізьте, бабо, осою в вічі, бо при людях вилаю.

Риндичка. Ти мене лаятимеш? Та ще той на світ не народився, щоб мене перепаяв! Та я тобі сто і сімнадцять болячок…

Старшина (До Риндички). Геть з хати! Я наодинці здійму допроса. (Випиха її).

Гарасим. Настоящий калавур з ними!

Старшина (бере Гарасима і Риндичку за плечі і випиха). Геть, під три чорти!

Гарасим. Вони краще понім…

Старшина (до Пріськи). Насилу я діждався того щасливого часу, що бачу тебе наодинці!

Пріська. Велике щастя! Чого ви мене кликали?

Старшина. Присядь, Прісю!

Пріська. З якої речі?

Старшина. Коли б ти знала, яка ти красива!..

Пріська. Красива, та не для вас.

Старшина. Та спитай котру хочеш молодицю на селі, яка б не рада була, щоб старшина до неї залицявся?

Пріська. То й посилайте за тими молодицями.

Старшина. А до тебе?..

Пріська. А од мене облизня спіймаєте!

Старшина. Справді? (Хоче її обняти).

Риндичка прокрадається і бере свою пляшку і чарку, зника.

Пріська. Ну, рукам волі не давайте, бо й волосся у вас на бороді не зостанеться!

Старшина. Так ти так з началством?

Пріська. А хіба ви на те началство, щоб прилипать до чужих жінок?

Старшина. А в холодну не хочеш?

Пріська. Не задля мене холодна та мурована!

Старшина. Побачимо. Ти, дурочко, подумай краще, чим же я невдатний з себе?

Пріська. Вдатний, та не мій. Залицяйтесь до своєї жінки!

Старшина. А до тебе?

Пріська. Кажу вам, що зась!

ЯВА 5

Входить писар, п'яненький.

Писар.

 
Однажди собралася
Компанія в кабацє,
 
 
І каждий там говарювал
На своїм язицє. (двічі)
 
 
Как німець по-німецькому:
Ай-ай-ай-ай-ай-ай!..
 
 
А турок по-турецькому:
Алла-алла-алла!.. (двічі)
 
 
А руськой похвабрєй усєх,
Дав турку тумака.
 
 
А німець, похитрєй усех,
Дав тягу з кабака. (двічі)
 

Старшина. От чортяка його принесла!..

Писар. Василь Миронович, душа моя, моє почтєніє, как ваше драгоценноє?

Старшина. Ви тільки п'янствуєте, а тут діла повна голова!

Писар. Всьо атестуєм в лучшем культурном состоянії… А, кумушка! По каким таким екстреним требованіям?

Пріська. Спитайте їх!

Старшина. А ви це коли успіли покуматися?

Писар. Не далеє как первого октября, на Покрову пресвятия Богородиці.

Старшина. Тим-то ти така і смілива, що вже з підручним началством покумалася.

Пріська. Ба ні! Я таки зроду не з полохливого кодла.

Писар. Ви мою кумушку не смійте обіждать, потому хоч я і підручний, но можу задать началству таку цивилизацію… (Засукує рукава).

Пріська. Вони вже мене й холодною стращали.

Старшина. То ж я шуткував!

Писар. Холодна нехай буде холодною, а нам пора погрітись. (Вийма пляшку і чарку). Кума, сідай! Василь Миронович, душа моя! (Частує).

Старшина. Ні, у мене вже й так в голові гуде, то, мабуть, не буду пити, бо треба ж нам по ревізію їхати…

Писар. Пустяк діло, вип'єм і поїдем! Просю покорно!

Старшина. Там получена якась бомага!

Писар. Прочитаєм і резолюцію покладем. (Чита бумагу нишком).

Старшина. Про віщо вона дряпа?

Писар. Откатегоряєм усю сістему в своє время. (Кида бумагу під стіл). Пустяк вніманія.

Старшина. Невже під сукно?

Писар. В архів. (Частує Пріську). Кума, чарочку!

Пріська. Ні, куме, спасибі!

Писар. Як? Від мене чарки горілки не вип'єш? (Співа).

 
Ти ж, було, кума моя,
Ти ж, було, люба моя,
Ти ж, було, селом ідеш,
Ти ж, було, в дуду ревеш,
Ти ж, було, куди йдеш, не минаєш!
Обернися, обійми, поцілуй,
Велію милость!
 

Милості просю!

Пріська (одпива). Ох, яка ж пекуча!

Писар. Всю, всю!

Пріська. Не можу, не можу! (Одпива).

Старшина (убік). Як бачу, коло цієї молодиці треба інші заходи. (До неї). Та викушайте ж уже на мирову зо мною!

Пріська. Яз вами не сварилась! (Знов п'є).

Писар. Кума, у тебе хата простора. А я післязавтрього менинник. Вари, ріж, печи! Твоя страва, мої гроші і моє питво! Ех, Василь Миронович, не вмієш ти з бабами діло робить! Чи так, кума? Кумасю, не наровіть чарки!

Пріська п'є.

Старшина. І я прийду на менини.

Пріська. Та вже звісно, не вижену з хати.

Старшина (писарю). Шелестян Салатович…

Писар. Севастян Савватьєвич.

Старшина. Все рівно! Позвольте вашу пляшечку, ще й я почастую вашу кумасю!

Писар (дає пляшку). Пермете!

Пріська. Ой, це вже буде багато!

Старшина. Не буде мало! Мерлете! (Частує).

Пріська (хильнула). З нашої сестри ласкою все можна взяти. (Сміється). От я вже й п'яненька…

Старшина. А по другій ще від мене?

Пріська. Та вже лийте, куди три, нехай вже й четверта доганя. (Регоче).

Старшина (палива). Ану хильніть!

Писар. Ай молодець, Василь Миронович! (Іде до дверей). Гей! Хто там? На пляшку, піди в шинок і принеси ще дві.

Старшина. Ану, сміліше! (Хоче поцілувати Пріську).

Пріська (б'є його по губах). А тпрусь, мурий!

Писар. Василь Миронович, нельзя! Кума, починай пісні, такої, щоб аж… (Співа).

 
Гусар на шаблю обпирався,
В глубокой гордості стояв!
 

Старшина підспівує.

Пріська. Не вмію я такої! Ой, я вже п'яна. (Регоче).

Писар. Починай своєї! А ми з Васильом Мироновичем підтягнемо.

Пріська (співа).

 
Ой випила, вихилила,
Сама себе похвалила,
 
 
Бо я панського роду,
П'ю горілку, як воду. (двічі)
 
 
Ой мій милий умер, умер
Та в коморі дуду запер,
 
 
А я пішла муки брати
Та й почала в дуду грати. (двічі)
 
 
Ой ти, дуда ж, моя дуда!
Я молода сюда, туда!
 
 
Навприсядки та в долоні,
Пішла мука по коморі. (двічі)
 

ЯВА 6

Риндичка і Гарасим.

Риндичка. Бач, який вони тут допрос беруть!

Старшина (до Риндички). Мирись, стара, зараз мені! А то я тебе, чортову кочергу!.. Знаєш мене: по щучому велінню!..

Писар. Об чом спор? На основанії якої статті?

Риндичка. Вислухайте ж мене, Шелестян Салатович!

Писар. Севастян Савватьєвич!

Риндичка. Ой батечку, не вимовлю ж я! Що вона тільки зробила! Ви тільки подумайте! (Шепче йому на вухо).

Пріська. Не гнівіть бога, бабо! Чи я б таки стида не мала?

Писар. Та не может бить! Чистоє горе!

Гарасим. Настоящий калавур!

Пріська. Що я повернулась до вас потилицею – це правда, а останнє…

Старшина. Помиріться зараз! Ви ж таки сусіди. Голос за дверима: "Нате горілку".

Старшина. От і мирова підоспіла. Це вже наша! (Бере пляшки). Ану, хто моторніший, частуй, бо я вже розварився.

Гарасим. Позвольте, я сповню… Хіба у нас земля безрозсудна?..

Писар (бере пляшки). Смирно! Сідай, стара! Біля старої – кумася! Лавку сюди присуньте! Так. Василь Миронович на почотное мєсто, біля кумасі, пожалуйте! Гарасько – тут!

Гарасим. Сів… верно!

Писар. Кумасю, поцілуйтеся з старою!

Пріська (регоче). Чому й не поцілуватись?..

Риндичка (з плачем). Ти думаєш, що мені тебе не жалко? Ти ж така молода та хороша, та як та сиріточка!.. Нікому тебе ні приголубити, ні пожалувати.

Писар. Годі, стара! Цілуйтесь!

Гарасим. Цілуйтесь… Началство велить! Цілуйся, чортові сороки… Настоящой калавур з ними!

Баби цілуються.

Писар. От і шабаш! Ну, за мною! (Починає співать, за ним всі).

 
Во саду лі, в огороді,
Во саду лі, в огороді
 
 
Пташечки поють. (двічі)
 
 
Ой там наші родителі,
Ой там наші приятелі
 
 
Горілочку п'ють. (двічі)
 

(Частує Пріську.)

Антоновна наливають…

Пріська. Миронович випивають…

Гарасим. На многі літа!

Всі. Многі літа, многі літа! і т. д.

Пріська (частує старшину). Тепер вже і ви випийте від мене дві!..

Старшина (зовсім вже п'яний). Благодарю покорно… Од вас з овдовольствієм! (П'є дві).

Писар. Василь Миронович! Душа моя, не вались!

Старшина. Держусь, ще возсодержуюсь!.. Прісю, поцілуй мене! Поцілуй началство!..

Пріська. Нехай як виясниться! (Частує Риндичку).

Риндичка. Чи я ж тебе та й не жалую, моя голубочко! Завтра прийди до мене, я тобі і бурячків, і капусточки, і картопельки!

Гарасим. Стара, не задержуй чарки: може, ще хто хоче випить…

Риндичка. У старовину не так співали. (Співа).

 
Ой хто п'є, тому наливайте,
Хто не п'є, тому не давайте,
А ми будем пити
І бога хвалити
І за вас, і за нас,
І за неньку стареньку,
Що навчила нас
Горілочку пить помаленьку.
Ой, хто п'є, той кривиться,
Хто не п'є, той дивиться.
А ми будем пити і т. д.
 

Писар. Василь Миронович! Захріп… Е, шкода!

Гарасим. Бо їм клопоту, настоящой калавур!

ЯВА 7

Ті ж і сторож,

Сторож. Коні готові!

Писар. Сьогодні вже годі їхати по ревизію!..

Сторож. То це знов коні стоятимуть?

Писар. Не твоє діло. Внеси сюди дзвінок!

Сторож пішов.

Пріська. Ходімо, бабусю, додому!

Риндичка. Ходімо, моя дитино!

Писар. Стой, кума! Кататься поїдем!

Пріська. Е, ні, кумцю! Пий, кажуть, та ума не пропий! Спасибі за честь, спасибі, що помирили!..

Риндичка. Я тобі, моя люба, і квасольки, і огірочків дам… У мене, хвалити бога, уродило.

Гарасим. Тільки не сваріться!

Пріська. Прощайте, Шелестян Салатович.

Риндичка. Спасибі вам, що помирили нас!

Риндичка і Пріська пішли.

Писар. Севастян Савватьєвич! (Проводжа їх до порога). Кумасю, гляди ж, не забувай менини!

Гарасим (тим часом хова пляшку і бублики). Настоящой калавур!.. Бо їм клопоту… Ну, що вони бились… Прощавайте! (Пішов у шафу).

Писар (бере його за коміра і випиха). Ека свинота, нажреться так, што й…

ЯВА 8

Сторож вносить дзвінок.

Сторож. Навіщо вам дзвінок здався? (Дає).

Писар. Не твоє діло. (Почина дзвонить під вухом старшини). Ньо, конячки!..

Старшина (крізь сон). Поганяй, поганяй! Звертай на Чубаївку! Та не задьоргуй-бо пристяжної!

Сторож. Поїхав по ревизію.

Писар. Ну, буде з нього, нехай їде. А я поїду на хутори другу ревизію робить.

Старшина (сонний). Пиши приговор!

Писар. Чистоє горе з оцими п'яницями!.. (Пішов). Какой я тільки з ними мученик!..

Сторож. Добра ревизія! Це знов на цілий тиждень: цей дома кружлятиме, а той по хуторах. (Бере з столу бублика і доїда, потім бере щоти, сіда долі і виклада). Ні вже, хай йому враг, щоб я зостався у цім пеклі. Я таки вищитаю, скільки мені зосталося день служити до года.

Старшина (співа сонний). Многа літа, многа літа…

Завіса