Текст книги "Байки й прибаютки"

Автор книги: Левко Боровиковський

сообщить о нарушении

Текущая страница: 1 (всего у книги 2 страниц)

      Левко Боровиковський

     "БАЙКИ Й ПРИБАЮТКИ"

              ДО ДІТЕЙ

Гей, діти-мотилята!

А годі вам цяцьками грать,

М'яч бить, метелики ганять:

Я байку розкажу – послухайте, хлоп'ята!

На якого вам ката

З книжками носитесь в руках?

Сідайте лишень на лавках:

Я байку розкажу – послухайте, хлоп'ята!

Веселі небожата!

Чи не обридло бігать вам

І по горам, і по долам? -

Я байку розкажу – послухайте, хлоп'ята!

        МОЯ БАЙКА

Моя байка

Ні бійка, ні лайка:

Нехай ніхто на себе не приймає,

А всяк на вус собі мотає -

Хто вуси має...

       ДО ДРУКАРЯ

Друкарю! Не дрімай; де треба, точку став,

Щоб мокрим нас рядном злий критик не напав,

Бо є й такі: не найде толку – буде тихо;

Не найде ж точки – лихо!

        НАЩО ПИСАТЬ

Нащо писать байки, даремно драти рот?

Який чита їх чорт?..

А хоть би хто й читав: кому читать їх мило?..

– Пишу, бо вчивсь писать; кричу – нінащо, так! -

Нехай хоть буде знати всяк,

Що в мене є перо, бумага і чорнило.

        БАЙКИ, ТА ДЯК, І ПЕТРУСЬ

Д я к

Петрусю! Кинь байки, – з байками не здобруєш!

Учи свій стих, а то субітки покуштуєш!

П е т р у с ь

Який з стихів тих прок, панотче? -

А байка всякого, хто прочитати схоче,

І поскубе, і залоскоче.

         БАЙКА

Був дід, що не ворчав, не лаявсь, не сварився;

Був парубок, що жив розумно, не дрочився;

Був швець, що цілий вік горілки в рот не брав,

Кравець, що, краївши, остаточків не крав;

Був крамар, що не вмів аршинцем обміряти,

Скупий, що бідний рад у нужді рятувати...

"Хіба ж неправда се?" – кричить сусід, як чайка.

– Все правда... а нехай се буде наша байка.

         БАГАТИЙ, БІДНИЙ

У Прокопа обід, у Прокопа хрестини,

У Прокопа бенкет, весілля, іменини;

Зате ж у Прокопа куми і побратими,

І всякий Прокопові сват,

І всякий Прокопові брат,

За Прокопа усякий рад

І в воду, і в огонь скакать!..

Аж глядь -

У Прокопа пожар, все в Прокопа згоріло,

Насилу виніс сам з огню з душею тіло!..

Що ж, рідні та куми

В пожежі помогли?

Не дуже: родичі його й не пізнавали, -

До Прокопа й стежки в бур'ян позаростали!

Недаром люди гомонять:

Поки багат,

То поти й сват.

        ЩУКА Й ПЛІТОЧКА

Край річки, ставши на плотину,

Рибалка удочку закинув,

Наткнувши на гачок

Чималий черв'ячок.

Маленька пліточка крізь сльози жалкувала,

Що із гачка,

За малим ростом, черв'ячка,

Біднятка, не дістала...

Де щука не візьмись – хвать зразу черв'ячок!

Рибалка нею борщ затовк...

пропала щука, бо великою була;

А Пліточка жива – бо Пліточка мала.

          СКАРБ

Луці явився скарб – Лука к ньому з мішками.

Землі не чути під ногами!

Вже в голові снує купить село!..

На третій день, підвередившись п'ятаками,

Умер Лука – Луки як не було.

Ми думаємо віки жить,

А смерть стоїть

Не за горами – за плечами.

          МЕТЕЛИК

Загруз з волами віз.

Втомившися, воли

В багні лягли,

Втомивши й мужика-небога.

На возі сидячи,

Метелик розсудив,

Що він з снопами віз в болоті погрузив -

Ізнявся й полетів, сказавши: "Їдьте з богом!"

          МОЇ КУМИ

Кума моя в шинок сальце носила,

А Кумові борщик без сала все варила.

"Уп'ять без сала борщ!" – Кумі раз крикнув Кум;

А Кумові Кума на глум:

"Та сало

Від холоду розтало".

"Хіба!" – скзав мій Кум.

Хто ж чув, щоб з холоду та сало розставало?

Як схочеться Кумі, відійде в Кума ум.

           ГОЛОВА

У Йванів огород понадилась корова

Петрова.

Іван, подумавши, у хлів її загнав,

Убив і обідрав,

А шкуру Голові подарував.

Петро та Голові позов подав на Йвана буяна.

А Голова тер лоб, подумав і рішив:

"Петрові й другий раз корови не пускати

(Коли-то буде другу мати)

Іванів двір топтати;

А за труди, що Йван корову облупив,

Петро щоб гроші заплатив".

Крий боже в нашому селі

Такому бути Голові.

           ОВЕЧКА

Побачивши, що Вовк старий в барулі здох,

Овечка з Бараном удвох

Прийшли і ну ногами тусувати

За те, що наживо їх часто мав лякати.

Нехай хоть мертвий буде знати,

Драчун проклятий,

Що й Овечки Вовкам не люблять іспускати.

Не Вовка, а Овець тут треба жалкувати!

            ОБИНЯКИ

Прохала Злидниха в сусіда буряків.

Дали їх: Злидниха ніс звісила від грусти.

Чого ж? Не поняли її обиняків:

Прохала Злидниха в сусіда буряків,

А треба дать було капусти.

             СВАРА

Ничипір з Хіврею йшли в город на базар.

Ничипір сам собі сказав:

"Продам я курочку та молока куплю..."

"А я у молочко потапців нароблю!" -

Сказала Хівря тут. Ничипір в щоку лясь!

"А зась!

Чужого молока не квась!"

Ще й молоко й на очах не бувало,

А в Хіврі двох зубів не стало.

             СИДІР

Веселий Сидір оженився

Та й зажурився.

Краї гаю сидячи, побачив він телят -

І скачуть, і шалять,

Та й каже: добре ви телята, розходились -

Запевно ще ви не женились;

А вас, щоб присмирить, -

женить.

             МАКСИМ

Максим "бог дасть" не раз під вікнами чував.

Бог дав Максимові – Максим багатий став -

Бо скарб Максимові послав.

І ті, хто Максимця не раз з двора зганяли -

Максимових собак ласкали.

             КЛИМ

Клим п'є, шутить, танцює, грає;

Казок і приказок говорить – не вгаває,

Ні втоми Клим, ні сну не знає;

Без Клима бесіда – без чорта купина;

Весілля – Клим мій там, – Клим бенкет

носом знає;

А діло? Клим, як чорт від ладану,

втікає.

             ГУСИ

Гусей у кучу закидали,

А Гуси з радощів сичали й гелкотали.

"Насилу, – кажуть, – нас взялися шанувать.

І вдоволь годувать!"

Підгодувавши їх чи дві, чи три неділі -

Порізали й поїли.

       СВІЙ ДІМ – СВОЯ ВОЛЯ

Хомиха чоловіка била;

Не на лихо ж Хому Хомиха вчила!

Хома Постіл

Від жінки заховавсь під піл,

І, в три погібелі звернувшися, трусився,

І плакав, і просився...

Хомиха з рогачем присікалась: "Вилазь!

Вилазь, личино зла!.." Хома в куточку бгавсь

І, плачучи, озвавсь:

"Не вилізу! Тобі я потурати годі:

Я господин в своїй господі!"

           ЛИСИЦЯ Й ВЕДМІДЬ

Поснідавши вівсю, Ведмідь розтанцювавсь;

За танці Ведмедя Лисиця розхвалила.

"Ей, кумо, хвалючи сі танці, – согрішила", -

Сірко Лисиці обізвавсь.

"Не в танцях сила, -

(Тоді Лисиця говорила) -

Не танці я його, а лапища хвалила".

            ДАРЕМНА ПРАЦЯ

Щоб азбуки не вчить, Івась її порвав;

Що бридкий, дзеркало в шматки пошматував,

А рота у людей нічим не зупинив:

Сам не оглух – других не онімив.

            ОХОТНИК

Охотник уточку підстрелив в піст весною:

Що з неї? Їсти – гріх, дай підождать,

Щоб розговітись дичиною!

Діждав... і розговівсь? – Ні: утку взяв робак!

Отак!

Нащо ж стрілять було весною?

            ПАНІ

Розбились дзигарі, проклята стрілка стала.

А Пані, дивлячись, не їла і не спала

(Пани ж все роблять по часах).

Нема поправи в дзигарях...

А Пані ж? Пані не дивилась:

Як зголодалась – і наїлась,

А після їжі й на кровать,

Та й спать!

           ХОМА

Хома Патика

Пішов зимою драти лика;

Лубка ж не обідрав

І липку зіпсував.

Дурний Хома (нехай йому легенько

кнеться!):

Тоді б драв лика, як дереться.

           П'ЯНИЙ

Раз п'яний Хрім схотів

Переплигнути рів!

Упав і хоть не вбився,

А все калікою протверезився.

Хрім глупуватий з сина.

Що ж? П'яному – і море по коліна!

           ТРУХЛЯВИНА

При місяцю, вночі, в болоті заблищало;

Максим уздрів – туди біжить:

То, каже, золото! Аж зрить -

Трухляве дерево на купині лежало!

Чи трохи ж золота на світі так блищить?

Цсс... цить!..

             ЛІХТАР

Розчванився Ліхтар, що ніччю освіщав.

Хтось Ліхтареві так сказав:

"Якби не свічечка – то ти б тоді мовчав".

        КАПШУК І КАЛИТКА

Начинений Капшук шагами

З Калитки глузував,

Що в неї з голоду боки позападали

(Червонець в ній одн лежав).

На ярмарку Капшук розкашлявсь, похудав;

З Калточки ж – і краму купували,

Та грошей всіх не повиймали.

         ПЕРО Й КАЛАМАР

Раз Каламар з Пером сердито спорить став,

Хто книжечку нову із них скомпонував?

Почувши, зо сміху хазяїн як не вмер:

Багато єсть таких Каламарів і Пер!

          КЛИМІВ МЛИН

Робочий Климів Млин! – знай, меле й не вгаває!

А Марків круть та й став; а більше спочиває.

Спитайтеся ж Мірошників,

То й скажуть без обиняків:

Млин Климів попусту бушує,

А Марків – все село годує.

Багато Климових на світі єсть Млинів -

Панів, Купців, Кравців, Учителів.

           ЖЕВЖИК

Коло дівчини Жевжик вився.

В любові клявся і божився;

Дівчина від брехні аж позіхала...

Тут парубок хотів її поцілувать,

Аж глядь -

Давно дівчина спала.

           ПИДОРЯ ТА ВІВЦЯ

Вівця десь в пір'ячко вкачалась,

Пидоря до Вівці присікалась, придралась,

Що, буцім, бач, Вівця курей

Її поїла і гусей.

Пидорине тут дільце незаконне:

Чи вже таки Овечка їсть скоромне?

           МЕТЕЛИК

З гусениці Метелик став

Хороший, золотий, аж сяяв, аж блищав

І на других гусениць не дивився...

А ти б, Метелику, не дуже-то гордився,

Бо ти недавно сам з гусениці вродився.

            БУШЛЯ

Ласуха Бушля до Рибок,

Стара, підстрелена, крива і одноока,

Не здужала бродить глибоко

За Рибами в ставок.

Лукава й здумала: дай, каже попитаю

Та Рибок налякаю.

От стала говорить до Риб: "Від рибалок

Я чула, що хотять ввесь іспустить ставок,

Щоб, не бродивши в воду,

Забрать всю риб'ячу породу".

А Риби в плач! – Давай її просить,

Щоб їх переносить

В другий ставок!

А Бушлі й на руку ковінечка! Таскала

Дурних Рибок та все глитала!

Поїла Бушля всіх, – у горлі рак застряв

І Бушлю доконав.

             ЛУКА

Злидар Лука багат, як Головин капшук:

Луці йдуть хури риби, солі,

Добра в Луки – повнісіньки комори,

В дворі товару – сотні штук...

Лука мій пан! Лука надувся!

Надувшись, чхнув – проснувся!

              КЛИМ П'ЯНИЙ

Клим, п'яний як земля, з шинка йшов у вітряк,

Та став на улиці і ключ держить в руках;

А Кум, побачивши, озвався так до Клима:

"Іди в вітряк – вітряк перед очима!"

А Клим йому: "Тривай – ммлини ддо мене

йддуть -

Піддійде мій – ось ключ – ззумію

ввідімкнуть!"

             КРИКУН

"Таки ми витягли!" – сказав Комар Волам,

Що витягли вози з багна з снопами...

Буває так між нами:

Хто робить – той мовчить; а вірять

Крикунам.

            КОРОВ'ЯК

Хвалився Будяку, надувшись, Коров'як,

Що на троянду він походить колючками;

А мій Будяк

Сказав чванькові так:

"Не колючками будь похожий, а квітками".

             РІВЧАК І РІЧКА

Розцінився Рівчак весною в половодді,

Сміявсь над Річкою, що потиху текла.

На літо річка все в одній тече поводі;

А в рівчаку – й земля засхла.

За Річку я сказав би Рівчаку дурному:

Хто добре робить – той не хвалиться нікому.

               МОТИ

Хома з Паньком

Живуть, було, панками.

На старість прожились: обидва з торбинками

Співали Лазаря – і вмерли під тинком.

Усякий знає:

Хто солодко живе – той гірко умирає.

           МІШОК З ГРІШМИ

Голодний у степу знайшов Мішок з шагами.

Узяв – і кинув геть: "Я думав – з сухарями!"

                  СУД

Петро у Хведора кобили позичав

І, їдучи у ліс, заїхав до Одарки,

шинкарки,

Та, грішний, після чарки,

Кобилі хвіст при рипиці ввірвав

(В Петра віжок начистий мав);

А Хведір на Петра у суд подав.

Суддя товстів – Петрів капшук худав...

А далі діло так рішили:

"Понеже оний Петр у Хведора взайми

Не брав безхвостої кобили,

То ми

Реченному Петрові присудили:

Кобилу ту йому держать;

А виросте їй хвіст – хазяїну віддать".

За Хведорове, бачиш, жито

Та Хведора ж і бито!

РАЛО

Хтось рало видумав (запевне німчура!).

Премудре Рало

На бувкуні легесенько орало!

Останніх воликів кум Сидір із двора -

І за безцінок збув... – Купив новеньке Рало.

Хоть воликів у Сидора не стало,

Зате ж німецьке Рало

Новісіньке коло ясел стояло!

БУДЯК

Билинка косаря пеняла,

Що рано скошена – -зав'яла;

Сухий Будяк сказав: коли вмирать,

Що день терять!

Так тілько утіша Будяк,

Дурак!

ГРАМАТКА Й ЧАСЛОВЕЦЬ

З Часловцем Азбука на покуті лежала;

Часловець Азбуку нінащо потріпав,

Що він старший її – і знать її не знав,

Граматочка Часловцеві сказала:

"Хоть ти і старший, – а все-таки Школяр

Тебе не прочитає,

Коли мене не знає".

Часловець – Судді, а Граматка – Секретар.

КРИЛА У ВІТРЯКА

Раз Крила в Вітряка гуділи й горготали,

Що все село вони насущним годували;

А камінь, п'ятірня і колесо... мовчали.

Приказують, що хто мовчить,

Той двох навчить.

РЯБКО Й ЗЮЗЬКО

Питав Рябко Зюзька: "В хоромах ти живеш,

Чого ж на ретязі я, бідни, пропадаю?"

Зюзько сказав: "Ти все хазяйство стережеш,

Я Паню забавляю".

ЛІКАР

Уздрівши Лікар, що лікарство помагало,

Давав його частіш: що ж після з хворим

стало?

За третім разом – -гірш; за п'ятим – з ніг

звалив;

За шостим – придавив, за восьмим -

уморив.

ПАН ТА МУЖИКИ

Щедушний Пан казав:

"Чого ті мужики такі гладкі, здорові,

І шиї – як волові...

А я лежав, лежав,

Чого не пив, чого я не їдав!"

На річ його Мужик так нищечком шептав:

"Здоров'ячко трудами наживають,

А лежні й під млином згнивають".

ТРИ ЯБЛУНІ

Три Яблуні росли; заспорили про них;

Той каже: лучче та, де листя найкругліше;

Той спорить – лучча та, де гілечки довгіші;

А я сказав до них:

Найлучча, хлопці,

Де яблучка солодші!

ПАНСЬКИЙ КІНЬ

Хома кричав до кума:

"Дивись, як панський Кінь із жиру розіграв!.."

А Кінь, ухоркавшися, дума:

"Не грав би я, якби батіг не підганяв".

Халяндри Циганча скакало:

Не танців Циганча, а хліба забажало!

ДВА ЗАЙЦІ-ПРИЯТЕЛІ

Раз Заєць в тенета попав;

А Заєць-друг його в сім горі утішав...

Охотник в лісі закричав -

Приятель Заєць драла дав!

Втікаючи ж сказав:

"Пора мені втікати,

Тобі ж, з приязнію, все легче умирати".

Таких до гемона я зрів

Приятелів.

ЩАСТЯ ТА НЕЩАСТЯ

З Нещастям Щастя раз ділилось:

Нещастя вибрало надію в ділежі,

А Щастя – весілля, лежні;

Нещастя, як під льодом рибка, билось

І на кінці покою дотерпілось.

А Щастя швидко розорилось, -

Усе сплило, мов снилось...

КЛИМ І ЙОГО КОБИЛА

Клим одноокої кобили не любив

Та друге око їй раз, бивши, загубив.

Що ж з того? Те, що більш не їздив, а ходив,

А Кобилча на поводі водив.

Який же чорт його на зле надоумив!

ЙОЛОП КЛИМ

На Шкапу йолоп Клим розжився;

А в Клима ні зерна – не тілько вівсеця -

Немає ні стебла соломи, ні сінця.

Мій Клим подумав і вмудрився:

Хотів Кобилку Клим не їсти приучить,

І Шкапа мусила постить.

Деньок не їла – ослабіла;

На другий день ступить не вміла;

На третій – на ноги присіла;

А на четвертий – околіла...

Клим шкуру обідрав

Та кумові казав:

"Якби моя кобила,

Ще п'ятий день перепостила,

То не кормившись би возила".

АНДРІЙ

Андрій купив собі суконця на сіряк,

Та, щоб кравцям, бач, грошей не давати,

Затіяв шити сам, а лучче той п'ятак,

Що мав кравцеві дать, про нужду приховати.

От краяти почав та ізчекрижив так,

Що хоть пиши пропала вся сукнина!

Вже рад би мій Андрій, щоб вийшла хоть свитина!

Уп'ять за ножиці: общикав, общипав,

Що вже й штани з сукна насилу б ізібрав,

Якби шматочки позшивав.

Які ж штани з кусків? Подумав, погадав,

Та із сукна вершок на шапку настачав.

Бач, пожалів Андрій кравцеві заплатить,

Та замість сіряка став шапочку носити,

А шапці наготи одній же не прикрити, -

Так він у шапочці та на печі сидить.

БОРЩ

Явдоха борщ варила,

Та, щоб смачніший був, – аж тричі посолила.

Насипала в обід, насипала, та ба..

Аж Борщику ні в рот: солоний, як ропа!

Не знали гості всі – чи їсти, чи дивиться!

Не диво: тричі борщ солити не годиться.

БАЙКИ

Давно, давно Езоп байки писать начав,

Осміював звіряк, над миром глузував,

Кричав на гріх зо всеї мочі

І пальцем тикав людям в очі.

А що ж він викричав? Не став гусак орлом,

Не заревів ведмідь волом,

Не привикає вовк до сіна,

Не вижав патоки із хріна;

Не надовбив ума Максимові в маслак,

Не вкоротив рогів у Сидора на лобі,

Не відірвав хвостів в відьом та в вовкулак...

Грішить хрещений люд без каяття й при гробі!

Та нащо ж я байки пишу ще, неборак?

Та так!

ГРОМАДА

У Марковім садку свиня діру пробила

І ввесь садок порила,

Свиня – сусідова. Мій Марко звів пеню

Та на сусідову свиню.

Уздрівши шкоду всю, Громада присудила:

"Щоб Маркова кобила

Сусідський огород і улицю порила".

Лиха б година вас, таких суддів, побила!"

ЛАСУН

Ласун худобу всю на ласощі проїв;

На старості – старців

Повів!

Недаром приказка: "Зто ласо їсть,

Той твердо спить".

ПРОКОПОВА ЖІНКА

У Прокопа хороша Жінка з сина;

А Прокіп пробі все кричав,

Що жінку б він на відьму проміняв...

Побила б вас, жінки, недобрая година!..

Ні.. я сказати мав,

Що Прокіп розум потеряв.

О, бити б Прокопа та бити -

Не вміє Жінці угодити!

ДУРНИЙ І РОЗУМНИЙ

Десь на Розумного Дурний напав: кричав,

І лаяв, і ворчав;

Розумний все мовчав.

А як охрип Дурний, Розумний говорив:

"Якби дзвін не пустий, то він би й не дзвонив".

СКУПИЙ

Скупий не спав – робив, Скупий не їв – копив,

А від того.. ще більш розбагатів?

Ні, околів!

КІНДРАТ

Збирається Кіндрат орати:

Готов батіг, ярмо дістав;

Пішов же воликів та плуга добувати -

Йому ніхто не дав.

Готова і дуга, й удили,

Не достає возочка та кобили...

МАЧОК

Петро любив Мачок і на своїм току,

В кутку,

Насіяв мій Петро Мачку;

Полоти ж не полов, як водиться в баштані.

Заглух Петрів Мачок у бур'яні!

Петрове ремесло

Бур'яном поросло!

УБОГИЙ, БАГАТИЙ

Убогий Максимець – у нього, чк на смішки,

Не тілько що людей – нема в господі кішки.

Максим багатий став, відкіль свої набрались, -

І двері від рідні його не зачинялись!

СУДДЯ

Явилася душа на той світ. Проводжатий

Став душу новичка питати:

"Відкіль і хто така?" – "Із города Жлуді,

Сиділа тридцять рік безвихідно в суді;

На світі я нічого не грішила,

Бо я нічого не робила".

У голові Судді не жив, як треба, цар -

Він все підписував, а правив секретар...

Суддю у пекло не послали.

Умилосердились, сказали,

Що тим суддя не злий,

Що зовсім був дурний.

ЗАРІК

З похмілля Клим недуж валявся,

І дав собі зарік,

Що він не буде брать горілки в рот вовік;

А тілько що очнувся, промінявся, -

Вже третій день в шинкарки похмелявся!

Хто сам собі дає зарік -

Пропащий чоловік.

РОЗБІЙНИК

Мужик корову вів та ніс в руках дійницю, -

Розбійник перестрів, відбив в нього телицю,

Сказавши: – Щоб тебе зовсім не обідрать, -

Дійницю хоть візьми й назад;

Мені із нею не носиться,

Тобі ж в господі пригодиться.

Бодай, Розбійнику, впав в руки та катові!

Навіщо мужику дійниця без корови?

КУРЧА

Опівночі Курча просилось прогулдяться,

Бо, каже, нічого шулік і сов бояться;

Тепер їм ніколи літать -

Всі сплять!

А Курка Куряті тихенько кудкудачить:

"Сова хоть спить, та кури бачить".

БАГАТИЙ

Кіндрат усім приятель, сват,

Кіндрат і кум, Кіндрат і брат,

Поки капшук товстий від грошей.

А як Кіндрат

Не став багат,

Всі кинули!

Горщок із кашею хороший.

ЧОРТ

Колись у Польщі Чорт на сеймі так возився,

Що вовся там хвоста лишився.

От втікши, до Дяка просився в грубник жить

І став Дякові говорить,

Що миром, без хвоста, не буде вже мутить.

Дяк думає, що чорт вже зовсім другим стався -

Став ладаном курить -

Так Чорт в болото швидше вбрався!..

Хоть вовк линяє,

Та норов не переміняє.

КОЗАКОВА ЖУРБА

Украли в Козака коня;

А Козака об тім журба напала,

Що на коні оброть новісінька пропала!..

КИРИЛО

Кирило, кумів сват,

Прилюдях чарочки не вміє в руки взять;

А без людей Кирило

Сам наверта на чарку рило, -

І любо, й мило.

КОНИК І МУРАВЕЙ

Опала Коника зима;

А Коник не придбав улітку ні зерна.

Вже ж без прокорму та не жити!

От Коник і стриба до Мурав'я просити

Зерном ссудити,

А Муравей пита: – Що ж влітку ти робляв,

Що на зиму нічого не придбав?

А Коник одвічав:

– Улітку? Я ж співав!

А Муравей став Конику казати:

– Хто ціле літо проспівав,

Тому легесенько зимою танцювати;

Тобі ж скажу я, брате,

Що дармоїдів я не вмію рятувати.

ПАНЬКО-КАЛІКА

В Панькового сусіда жінка

Була каліка.

Панько ізпідтишка глумив;

А як самого бог калікою зробив -

Панько з стида і на світ не виходив.

Чужа біда – Панькові сміх;

Своя ж і стид, і страм, і гріх.

П'ЯНИЙ

Чуренка жінка із шинка

Вела п'яненького; а панотець спитався:

– Навіщо він за жінку так держався?

Чуренко й каже: – Єсть пословиця така:

Сліпець сміліше ходить,

Як повводатар вводить.

ХОМИХА

Хомиха кожен день свого Хому чухрала.

Почувши те, кума кумі сказала:

"Хома з Хомихою пропащий неборак!

В мозолях, в синяках і тіло все, й маслак!.."

Другая їй сказала так:

"Не слухай, галочко: чи можна, щоб Хомиха

Хомі бажала лиха!"

КАРТЬОЖ

Підпивши, Влас засів у карти грати:

Начав для скуки, від шага.

А далі став на руб, сердешний, загинати -

То до того награвсь врага,

Що збув худобу й хати!

Кого ж тепер пеняти?..

Бездільнича ігра

Не доведе ніколи до добра.

ДВА ЛЕМБИКИ Й ГОРШКИ

Раз Лембики удвох чи то утрьох

Загризлися з Горшками,

І сварку здумали свою рішать боками.

Для Лембиків – ігра; а для Горщечків – ох! -

На черепочки всі, бідняжечки, товчуться!..

А Лембики, погризшися, уп'ять

Цілісінькі – любісінькі стоять!

ПСЕ

Юхим узям робить усе!

Та й звів усе на псе!..

ДАРЕМНА ЖУРБА

Хома журився,

Що лобода й кукіль у просі зародився;

А кум Хомин так об'яснився:

"Іще то не біда,

Як в просі лобода.

А отоді біди,

Як ні прісця, ні лободи!"

ГОЛОДНИЙ ХОМА

Голодному Хомі хтось став притьмом хвалити,

Що як-то тим панам в будинках гарно жити!

А мій Хома сказав: "Як хліба край,

Той під вербою рай".

КІШКА

З засіка зуздріло маленьке Мишеня,

Що Кошеня піймав Кудлатий,

Та й каже матері: "Пропало Кошеня!"

А Миш стара давай тікати,

Сказавши: "Як підійде до розплати,

Кудлатому не здобрувати -

Світ звіра дужчого над Кішку не родив!"

Отаман Савку раз побив,

А Савка думає, що й Голова, й поліція

Отамана бойться!

ВОВК

Найшли лігво і Вовка, й вовченят:

Тут Вовкові б чимдуж тікать,

Так ні ж. Мій Вовк іще став огризаться здуру.

Що ж? Положив з дітьми і голову, і шкуру.

Так часто крамарі: товчеться з п'ятака,

А прозіва – коповика.

ЦИГАН

Став Сидір Цигана пеняти,

Що Циган кобилча без язика продав;

А Циган Сидору сказав:

"Аби гаразд везла – пісень їй не співати,

Так нащо й язика питати!.."

За тиждень кобилча мій Сидір обідрав.

Не слухайте циган! Брехати Циган звик -

Не тілько для пісень чіпляють нам язик.

КОРОВА Й СОВЕНЯ

Корова йшла вночі. Маленьке Совеня

(А сови і впівніч так бачать, як впівдня)

Сказало: "Ізверни, небого, -

Там яма; упадеш!.." Корова птицю вслух

Налаяла й пішла.. та в яму к чорту – бух!

Не лишнє інколи послухати й малого.

МІРОШНИК

У водянім млині Мірошник зажурився,

Що млин остановився

Затим, що висохла вода.

А тут к біді – друга біда:

Його прокляті кури з огороду

Знай бігали в рівчак останню пити воду!

Мірошник їх побив.. та й чує сміх людей:

"Оставсь Мірошник наш без млива й без курей!"

ЧОБІТ

Раз Чобіт злість напала,

Що дірочку нога йому продрала,

Та ногу й ну давить!.. Хазяїн посваривсь

Та й каже: "Чобітку! Не треба-бо дрочиться,

З ногою не сварись,

Бо Чобіт без ноги ні к чорту не годиться".

КОЗИР

Жир-краля Козир та Шостаку-вин побила.

Шостаці б і мовчать – так ніт же – загрозила:

Тривай же, Крале, я колись та засвічу,

Тебе, голубочко, порядком проучу!"

Не дуже-то й несись, хто в світі козиряє,

Бо здача козирів міняє.

ГОРОХ

Щоб не обскуб народ Гороху при дорозі,

Максим Горох посіяв в просі.

Що ж вийшло? Дітвора – іще й огуд не зсох -

І просо витовкла, і обнесла Горох.

ГРОМАДА

Раз на Мірошника Мужик позов подав,

Що він пшеницю всю не помолов – подрав.

Громада на суді дала такую вість:

Хто зерно знівечив – нехай же той і їсть.

Вже лучче б та мука Громаді пригодилась:

За суд такий – нехай мукою б подавилась!

ЛЬВИЦЯ

Передо Львицею розчванилась Свиня,

Що разом поросят десяток нарожала;

А Львиця так Свині сказала:

"Ти наметала

Десяток поросят, а я одно – львеня".

Зрівняв ягня проти коня!

ТХІР

Тхір часто звик

Ходить на голубник;

А у Тхора така натура:

У голуба головку відірвав -

І геть і туловище, й шкура!..

Хазяїн Тхорика піймав,

І бідний Тхір з плачем озвався

І клявся,

Що він з голубника пір'їна не займав,

А тілько голубам головки відривав.

Хазяїн так сказав: "І я тебе пущу, -

Попереду тільки дай в'язи відкручу".

КАБАН

К різдву Максим у саж закинув Кабана.

Дає йому помий, дає йому зерна.

Не п'є Кабан помий, і зерна не з'їдає...

Кабан утік, давно в сажі вже не живе!

Отак-то Максимець худоби доглядає!

Не в чім корова не реве -

Аж дома лисої немає!

ХАЗЯЇН ТА ТЕЛЯ

Іван хотів Теля від вовка боронити,

Кийком убив Теля, хотівши вовка вбити.

Кого ж зрівняю в байці я ?

Хвороба – вовк; кий – ліки, чим лічити.

А хворий хто? – Теля.

СКУПИЙ КЛИМ

Клим хати не топив і дві зими, й дві літі,

Від того, бач, що дорогі дрова;

І Клим мій одубів...

Що дороге на світі? -

Одно: козацькая на в'язах голова.

ЗЛОДІЙ

Онисько нехотя й не в пору

Забравсь у Йванову комору

Та пазуху пшінця й набрав.

Іван його піймав.

Та, щоб чуже пшенце назад повисипав,

Ониська прив'язав, звиніть, ногами вгору...

Бо не тягни, Ониську, вуса

До Йванового куса!

ЦИГАН

Циганка з Циганом побились об заклад,

Що Циган завтра знайде клад.

От завтра вже прийшло – клад Цигану

не канув -

І Циган циганча Циганці проциганив!

"Та нащо ж у заклад дитину закладать?"

"Але! – бо нічим, бач, прийшлося годувать".

КОСАР

Хазяїн Косаря найняв.

Наївшись всмак, напившись вволю,

Пішов Косар траву косить по полю;

Прийшов на степ – день цілий прогуляв;

"І не косив?" – "Але: коси забув, не взяв".

Забув... А не забув набити брюхо

І чарки не поніс за вухо!

ЛЮБОВ

"Чом щирая Любов тепера рідко стала?"

"З Амурових очиць пов'язка спала:

Лихий хлопчук

З пов'язочки пошив капшук".

ХОМИНА УСЛУГА

Петро в Хоми позичив плуга.

Хома порятував, а чересло й леміш

Оставив, не дає Петрові, хоть заріж!..

Яка ж Петру користь – без лемеша із плуга?

Така-то Хомина услуга!

ХИТРА ХИМКА

Ничипір на торгу, а Химочка скоріш

Останню курочку – під ніж.

Приїхав чоловік: налаяв, накричав,

Наверещав,

І Химка батога трохи не скуштувала

За те, що курку опатрала.

Та Химка відбрехала:

Сказала,

Що курка півнем заспівала

(А бреше – скорому, сердешна, забажала).

БОРЩ І КАША

Борщ на столі – Борщу не їли й не хвалили;

Не диво: як варивсь – сім рук Борщик солили.

І Кашу подали – непочата стоїть:

І не диковина – забули посолить.

І нерівна біда з бідою:

Той п'яний від трудів; той хворий з перепою.

КОСА

Охрім косив, а день ішов на амінь.

День цілий від Коси трава лягала вся;

Під вечір лопнула Коса:

Наскочила Коса на камінь!

КУПЛЯ

Іван купив мішок

Грушок;

А дома висипав, аж півмішка – трісок!

Заліг в трісках четвертачок!

Кричить на Йвана жінка пробі:

"Та де ж у тебе очі?.." – "В лобі!"

ХОДУЛІ

Клим на Ходулі раз піднявся,

Що вище всіх – над всіми величався,

Недовго ж постояв -

Упав.

У кума Прохора така, бувало, рада:

"Хто вище злізе – дужче пада".

ПАРХОМОВІ ВОЛИ

Пархім орав:

У плуг молодчиків він здумав попитати;

Пішли бички вихрить – аж пальці знати.

І вдовж і поперек бурхати!

Пархім не поорав відліг – покопирсав.

Пархомів кум Пархомові сказав:

У плуг волів старих гони,

Бо віл старий не портить борозни.

СІРКО

Сірко, зобравшись на копицю,

Від сіна відганяв телицю...

На світі так скупий живе:

І сам не пожива, і людям не дає.

АНТІН

Пішов Антін

На Дін

З двома товстими капшуками.

Бог хліба на Дону те літо не вродив -

Вернувсь Антін із голими руками,

А ціле літо проходив.

Хто в світі не знавав

Напасти?

Якби знаття, де впасти,

То б пуховик послав.

ПОТАКАЧ

Клим любить потакать. Максим йому сказав:

"Не жіночку тобі, а щастя бог послав:

Зелена, молода, хороша,

Багата, добра і пригожа;

От жаль її, що чоловік дурак..."

А Клим озвався: – Так!

Не впору такнув, неборак!

ЛЕВ І МИШ

Убравсь в тенета Лев, а Миш його пустила:

Тенета Миш перекусила.

Овва!

Маленька Миш спасає Льва!

БРЕХНЯ

Вівчар частісінько обманював женців,

Що вовк його ватагу їв;

Женці збігались рятувати -

Ні вовка, ні овець убитих не видати!..

Раз і насправжки вовк овечку обідрав.

Вівчар женцям кричав, кричав,

Щоб бігли рятувати -

Женці не йдуть!..

Кому вдалося раз збрехати,

Тому вже віри більш не ймуть.

ЖІНОЧИЙ ЯЗИЧОК

Послав Петрові сина бог,

Та в сина, на лобі, бородавка в горох.

Кума кумі, та – другій, друга – п'ятій,

І стали на селі кричати,

Що у Петра не син родивсь, а чорт,

На лобі з чотирма рогами,

З хвостом кандзюбкою, як хорт,

Із кігтями, з свіинячими кликами...

Ох, язичок

У тих жінок, -

Ні дать, ні взять – як у сорок!

ТРОЯНДА

Парася по садку гуляла,

З Троянди квіточку зірвала -

Та шпильку в рученьку загнала!

А чом її не вчила мати

Троянди не займати -

В Троянді єсть шпильки прокляті!

Якби Троянд шпильки не охраняли,

Охотники з корінням би порвали!..

ПОРАДА

Клим в хуторах на бесіді гуляв,

А Климів двір пожаром запалав.

Іван, сусід, біжить сусіда рятувати...

Вже й хата зайнялась – Іван, де б помагати, -

Біжить на хутори шукати,

Щоб Клима розпитати:

Чим можна з Климової хати

Покрівлю розбирати?

Поки ж Іван вернувсь в село,

Аж хату з'їв пожар – і тріски не було.

Іванові б не лишнє знати,

Що коли треба рятувати,

То ради ніколи питати,

А треба швидша помагати.

КАШТАН І СВИНЯ

Прийшла свиня у гості до Каштана;

Каштан, кудлатий пес, Свиню пришунував,

В багнюці покачав і ухо розірвав!

Яка гістя – така і шана!

ЛЕДАЩО ЙВАН

Підпивши, Йван гатить частенько гопака;

Частіш – насущного в господі ні куска!..

Що ж, не ворчить на Йвана жінка?

Ворчить, та нізащо: бо винна все горілка.

ЖЕНИСЬ – ПЕРЕМІНИСЬ

Пив Сидір так, як чіп. Дід Сидорів твердить,

Що треба Сидора женить,

То пить горілку він оставить.

Женили... п'є!

Горбатого могила справить.

ЛИСИЦЯ

В Петра в дворі Лисиця проживала;

Лисиця на вівцю Петрову наклепала,

Що, буцім, ніччю кури крала.

"А ти ж як писк у пір'я замарала?"

"Та я... я патрать помагала".

Частенько злодія в суді судять, слідять;

А можна злодія по пір'ячку пізнать,

І по Лисичому словечку

Не нівечить овечку.

ХОМА ТА ЛУКА

В Хоми Лука

Просив лубка;

Хома послав Луку в свій ліс надрати лика;

А мій Лука

За ликом увесь ліс обчистива до енька!

Потеря у Хоми велика,

Не потурай Луці! Бо приказка така:

Своя рука владика.

ДОБРИЙ ПРОКІП

На Прокопа як зверху подивиться -

Кругом святий!

І чорту ні за що і нігтем зачепиться;

А глянь на самоті, як куций, Прокіп злий:

І в тихій Прокопа господі...

Лихі живуть у тихому болоті.

КОВАДЛО І МОЛОТ

"Таки тобі хоть раз кувати остивало?" -

Питало Молота Кувадло.

Задихавшись, йому мій Молот промовля:

"Питайся не мене – спитайся Коваля".

ВІВЧАР ТА ВІВЦЯ

Вівчар як стриг Вівцю, розжалувавсь над тим,

Що стілько трудиться над стадом над своїм,

Що тих трудів його не стойла скотина;

Вівця озвалася: "А з чого ссірячина?"

ІВАН І ПЕТРО

У Йвана та Петра дві хати запалали,

А Йван і Петром самі себе не рятували;

А тільки, стоячи, кричали на живіт:

Іван: "Гасіть огонь!" Петро: "Огонь гасіть!"

Прислів'я каже: більш роби,

Та менше говори...

ДВІ ВІВЦІ

В кошарі спорили раз дві Вівці понурі,

У кого краща шерсть на шкурі?

Вівчар на спор ввійшовши в двір,

Сказав: "Оцінить вас кушнір".

ДВА МАЛЯРІ

Маляр Похлебко був нікчемний, а багатий;

Радько був гарний, та обшарпаний ходив;

Радько не вмів підмалювати;

Похлебко із усіх патрети хорошив.

МУХА

Ридваном їхва пан, і курява стовопм

Від коней та коліс знялася над шляхом;

А Муха, сидя на ридвані,

Як пані,

Подумала: яку ж я куряву зняла.

Втяла!

ГАДЮКА

Гадюку мерзлу взявши в руки,

Іван за пазуху відтаять положив.

Гадюка в пазусі одтила.

Та Йванові жала впустила.

Гадюка ожила – добродій більш не жив;

Від яду вмер, набравшись муки.