355 500 произведений, 25 200 авторов.

Электронная библиотека книг » Иван Франко » Заєць та їжак » Текст книги (страница 1)
Заєць та їжак
  • Текст добавлен: 5 октября 2016, 01:18

Текст книги "Заєць та їжак"


Автор книги: Иван Франко



сообщить о нарушении

Текущая страница: 1 (всего у книги 1 страниц)

Iван Якович Франко
ЗАЄЦЬ ТА ЇЖАК

Їжак стояв собі коло дверей своєї нори, заклав лапки за пояс, виставив ніс на теплий вітер та й мугикав собі стиха пісеньку – чи гарну, чи погану, кому яке до того діло? Як знає, так і співає.

Мугикав собі тихенько, а далі подумав:

«Поки там моя жінка миє дітей та дає їм свіжі сорочечки, дай лишень піду я трохи в поле, пройдуся та й на свої буряки подивлюся, чи добрі виросли».

Буряки були недалеко від його хати. їжак брав їх, скільки йому треба було на страву для своєї родини, а тому говорив завжди «мої буряки». Ну, добре. Обережно зачинив він за собою двері й поплентався стежкою в поле. Недалеко й пройшов, аж тут назустріч йому Заєць. Він також вийшов прогулятись і до «капусти своєї» теж навідатись.

Побачивши Зайця, їжак привітав його чемненько. Та Заєць був собі великий панич і дуже горда штука. Він не відповів на їжакове привітання, а тільки глянув на нього дуже звисока й озвався:

– Ого, а ти чого так рано ось тут по полі волочишся?

– Погуляти вийшов,– відповів їжак.

– Погуляти? – зареготав Заєць.– А я думаю, що з твоїми кривими ногами краще було б лежати, ніж на прогулянку лазити.

Ця насмішка дуже розсердила їжака, бо ноги в нього таки криві.

– Ти, певно, думаєш,– каже їжак до Зайця,– що ти своїми довгими лапами швидше побіжиш?

– Авжеж,– відповів Заєць.

– Можемо спробувати,– мовив їжак.– Ану, побиймося об заклад, побачиш, чи я тебе не пережену.

– Це вже сміх людям сказати. Ти своїми кривульками випередиш мене? – сміявся Заєць.

– Ну, про мене, спробуймо, коли тобі охота.

– Гаразд! – відповідає Заєць.– Давай руку. А тепер біжім.

– Ну, ну, чого так поспішати,– відповів їжак.– Треба наперед піти додому, трішки поснідати, а через півгодинки я повернусь на оце місце.

Заєць не мав нічого проти, бо і йому хотілось перед тим похрумати свіжої капусти. А їжак тим часом поплентався додому.

Приходить їжак додому і каже до своєї жінки:

– Жінко, збирайся швиденько, підеш зо мною в поле.

– А чого мені в поле? – питає їжачиха.

– Знаєш, я з Зайцем маємо бігати наввипередки.

– Чи ти, чоловіче, з глузду з'їхав? – скрикнула їжачиха.– Ти з Зайцем хочеш наввипередки бігати?

– Авжеж хочу. І ти мусиш мені допомогти. Що мала їжачиха робити? Зібралася й пішла з чоловіком.

А дорогою їжак і мовить до неї:

– Бачиш оцю довгу ниву? Тут мають бути наші перегони. Заєць бігтиме одною борозною, а я другою. Відтіля, з гори, починаємо бігти. Отже, ти стань собі ось тут, у борозні, і коли Заєць прибіжить сюди, то ти підведи голову та й крикни: «А я вже тут!»

Так, розмовляючи, вони прийшли на умовлену ниву.

Їжак поставив свою жінку на її місце, а сам пішов борозною на другий кінець.

Приходить, а Заєць уже там.

– Ну, що ж, біжімо? – питає Заєць.– Ну, раз… два…

Один став в одну борозну, другий – у другу.

Заєць крикнув «три» і рушив сам, як вихор, нивою.

А їжак пробіг, може, з три кроки, потім притаївся у борозні і повернув назад на своє перше місце. А Заєць біжить щосили. Та коли добіг на кінець ниви, аж тут їжакова жінка з другої борозни кричить йому назустріч:

– А я вже тут!

Заєць тільки очі витріщив з дива: йому і в голову не прийшло, що це не той їжак, бо, знаєте, їжак і їжачиха однаковісінькі на вигляд.

– А це ж як могло статись? – скрикнув Заєць.– Біжім ще раз, назад!

І, не передихнувши добре, він вихором полетів нивою, поклавши вуха на спину. їжачиха лишилася спокійнісінько на своїм місці. А коли Заєць добіг на другий кінець ниви, то там їжак йому назустріч:

– А я вже тут!

Розлютився Заєць. Що за диво? Щоб кривоногий їжак мене випередив? І, не тямлячи себе з досади, крикнув:

– Ану, ще раз біжім!

– Про мене Семене,– мовив їжак,– біжім хоч десять разів, мені байдуже.

Побіг Заєць, а знизу знову чує:

– Я вже тут!

Біжать ще раз угору – знов те саме. Так він, бідолаха, бігав, бігав аж сімдесят і три рази туди й назад, а їжак кожного разу був «уже тут». Чи Заєць добіжить до одного краю ниви, чи до другого, все чує одно: «Я вже тут». А сімдесят четвертий раз Заєць не добіг. Саме на середині ниви впав на землю і сконав на місці.

А їжак гукнув на свою жінку, і обоє пішли, радіючи, додому. І живуть, мабуть, і досі, коли не померли.

Після того ввесь заячий рід зарікся бігати наввипередки з їжаками.


This file was created
with BookDesigner program
[email protected]
25.06.2008

    Ваша оценка произведения:

Популярные книги за неделю