Текст книги "История театра в Харькове"

Автор книги: Григорій Квітка-Основ’яненко

сообщить о нарушении

Текущая страница: 2 (всего у книги 2 страниц)

Со временем в труппе Штейна явился у нас в первый раз прибывший из Курска М.С. Щепкин*. Не во гнев некоторым сказать, его никто не наставлял и не учил: таланта, подобного Щепкину, нельзя произвести, он сам родится и часто бывает неизвестен своему хозяину – до времени. Мы все, не видавшие далее провинциальных театров, в Щепкине начали понимать, что есть и каков должен быть актёр... так нам ли было учить его?

Кстати, расскажу анекдот о Щепкине, слышанный мною от князя П.Г. Репнина*. Труппу Штейна взял князь из Харькова к себе в Полтаву, под своё покровительство и распоряжение. Тогда в Полтаве узнали Щепкина. Князь ездил в Москву; Щепкин как артист, всегда желающий учиться (без сомнения, он и теперь ещё учится по-прежнему у самого себя), просил взять его с собою, чтобы видеть первых артистов в Москве и заняться от них к своему усовершенствованию. По приезде в Москву, Щепкин был в театре... и на другой же день просил князя отпустить его обратно в Полтаву, чтобы не проживаться; он-де, мол, уже видел всё...

Доходы в Полтаве и добавляемая сумма собственно от князя Репнина не могли удовлетворить всем требованиям по театру. Как ни желал князь иметь театр постоянно при себе, но не было возможности. На полную труппу с балетом требовались десятки тысяч, гардероб был истинно богатый; где нужно было, там точно являлось золото, бархат, шёлк; музыка, по достоинству своему, требовала несколько тысяч. Для умножения способов, театр переезжал в Харьков на крещенскую и успенскую ярмарки. Щепкин, репертуар из первых отличных комедий и опер, едва только появлявшихся на сцене в столице, порядок, устройство, – всё это привлекало в театр, и в 15 спектаклей получалось 15 и более тысяч. Но и за всем тем не было возможности удовлетворить всем потребностям. Штейн снова принял всю эту огромную массу на своё содержание. В Харьков приезжал он с труппой к успенской ярмарке и потом, если публика поддерживала его абонировкою, он оставался до великого поста. Кажется, Штейн театром не устроил своего состояния и едва ли за свою ревность угождать публике всех здешних губерний не оставил по смерти долгов.

Труппа г. Млатковского*, управление ею, заботливость доставлять публике удовольствие видны и известны всему множеству посетителей театра; дело говорит само за собой. Вот доказательство, что старательность его оценивается самим начальством: дозволено выстроить в Харькове каменный театр навсегда. Конечно, ходатайствовавшее о том начальство имело ввиду более всего удовольствие публики, но при неосновательном содержателе едва ли бы приступило к устроению театра и не заботилось бы столько о поддержании его по всем частям.

Просим же посещать и новый, обширный, прекрасный, во всех отношениях достойный Харькова театр и тем показать попечительному даже об удовольствиях наших начальству, что мы с благодарностью принимаем это распоряжение.

Посещая часто театр, будем благодарны и г. Млатковскому за доставляемое старанием его нам не только удовольствие, но иногда, при способах, совершенное наслаждение. При постоянной поддержке, зная усердие и заботливость г. Млатковского, мы смело уверены, что театр наш год от году будет идти более и более к совершенству.

_____________________________

Примітки

(Текст «История театра в Харькове» і розташовані нижче примітки до нього представлено за виданням: Г.Ф. Квітка-Основ'яненко. Зібрання творів у семи томах. Том сьомий. Київ, «Наукова думка», 1981.)

История театра в Харькове

Вперше надруковано в «Прибавлениях к "Харьковскнм губернским ведомостям"» 1841 р., № 32-34, під назвою «Театр в Харькове». Передруковано в «Литературной газете» під назвою «История театра в Харькове», 1841, № 114, с. 453-456; № 115, с. 457-460, а також у виданнях: «Прибавленне к "Московским губернским ведомостям"» (1842 р., 30 мая, № 22) і журн. «Репертуар и Пантеон» (1842, кн. 12, с. 15-20).

Увійшло до зібрання: Сочинения Григория Фёдоровича Квитки. Под ред. А.А. Потебни, т. IV, с. 481-499.

Автограф невідомий.

Подається за публікацією в «Литературной газете».

С открытием в Харькове наместничества в 1780 году... – Харків став місцеперебуванням намісництва у 1781 р., хоча саме намісництво було створено 1780 р.

Кишенський Федір Іванович – харківський губернатор; перед приїздом до Харкова відав справами підлеглих Росії калмиків.

Тогда существовало училище… – Йдеться про навчальний заклад, на основі якого пізніше було створено першу харківську гімназію.

... комедиею Княжнина «Без обеду домой еду». – Повна назва комедії російського драматурга Якова Борисовича Княжніна (1742-1791) «Неудачный примиритель, или Без обеду домой еду».

«Князь-трубочист, трубочист-князь» – італійська комічна опера М.А. Портогаллі, російський переклад Івана Опанасовича Дмитревського (1734-1821).

... оставил знамёна орловского губернского Марса и предложил услуги свои харьковской Талии... – Тобто покинув військову службу і перейшов у театр. В античній міфології Марс – бог війни, Талія – одна з муз, богиня-покровителька комедії.

... оперы «Мельник»... – Мається на увазі комічна опера «Мельник, колдун, обманщик и сват» російського драматурга Олександра Онисимовича Аблесимова (1742-1783). Спочатку йшла з музикою М.М. Соколовського, а з 1792 р. – з музикою Є. І. Фоміна.

... для Анюты... – тобто на роль героїні комічної опери «Мельник, колдун, обманщик и сват», доньки мельника.

Сумароков Олександр Петрович (1717-1777) – російський поет и драматург – класицист, директор петербурзьких імператорських театрів.

«Вздорщица» – комедія на одну дію О.П. Сумарокова.

«Скупой». – Тут, очевидно, йдеться про комічну оперу Б.Я. Княжніна, музику до якої написав композитор В.О. Пашкевич (1742-1797). П'єса вперше була поставлена в Петербурзі в 1782 р. З кінця XVIII ст. під такою ж назвою на російській сцені йшла однойменна комедія Ж.-Б. Мольєра в російському перекладі Івана Кропотова.

Верьовкін Михайло Іванович (1732-1795) – директор Казанської гімназії, драматург і перекладач, член Російської Академії наук (з 1785 р.).

... к «Недорослю»... – тобто до комедії Д.І. Фонвізіна.

«Два охотника» – комічна опера на одну дію французького драматурга Ансома, російський переклад І. О. Дмитревського.

«Говорящая картина» – комічна опера французького драматурга і композитора Андре-Ернеста Модеста Гретрі (1741-1813).

«Добрые солдаты» – комічна опера російського поета і драматурга-класициста Михайла Матвійовича Хераскова (1733-1807), музику до якої написав капельмейстер імператорського театру Г. Раупах.

«Сбитенщик» – трьохактна комічна опера Я.Б. Княжніна; музика французького композитора Жана Бюлана, що жив у Росії (р.н. невід. – пом. 1821).

Форо (Фора). – В театрах XVIII – першої половини XIX ст. вигук схвалення.

«Несчастье от кареты» – комічна опера Я.Б. Княжніна спрямована проти галломанії; музика В.О. Пашкевича.

«Розанна и Любим» – комічна опера російського драматурга Миколи Петровича Ніколєва (1758-1815); музика російського композитора, італійця за походженням, М. Керцеллі.

«Любовная ссора» – комедія А. Н. Бухарського, наслідування Ж.-Б. Мольеру.

«Аркас и Ириса» – комічна опера російського поета і драматурга Майкова Василя Івановича (1728-1778); музика М. Керцеллі.

Тупей – вид зачіски (підбитий спереду чуб).

Рокамболь, ломбер – види картярської гри.

Константинов Трохим Васильович (серед. XVIII ст. – після 1798 р.) – колишній актор імператорського театру, який разом із П. О. Плавильщиковим (1760-1812) в 1793-1795 рр. виступав в амплуа героя. У Харківському театрі, куди поступив 1795 р., Т.В. Константинов вперше ввів антрепризу, розширив зв'язки провінційних акторів з майстрами московської сцени.

«Тщеславный» – п'єса Детуша.

«Минхемы, или Близнецы» – комедія французького драматурга Ж.-Ф. Реньяра (1655-1709). На російській сцені йшла в перекладі Василя Гнатовича Лукіна (1737-1794).

«Братом проданная сестра» – п'єса маловідомого російського драматурга Дмитра Володимировича Єфім'єва (пом. 1804) (точна назва: «Преступник от игрьі, или Братом проданная сестра». Комедия в 5 действиях).

«Хвастун» – комедія Я Б. Княжніна.

«Беверлей» – трагедія в 5 діях німецького письменника Є. Мура, яка йшла на російській сцені в перекладі І.О. Дмитревського, здійсненому не безпосередньо з оригіналу, а з французької переробки Сорена.

Один из служивших тогда у нас чиновников... – Очевидно, мається на увазі губернський чиновник Микола Іванович Шредер, який з 1808 і приблизно до 1812 р. керував Харківським театром. Згодом тамбовський віце-губернатор.

Ареопаг – тут: місцева влада.

«Севильский цирюльник» – комедія П.-О. де Бомарше (1732-1799) на російській сцені йшла в перекладі Рафаїла Михайловича Зотова (1794-1871).

... большая комедия Коцебу... – Йдеться про комедію «Ненависть к людям и раскаяние». В цьому спектаклі трупи І.Ф. Штейна роль Майнау грав актор реалістичного напряму Павлов.

Коцебу Август-Фрідріх-Фердінанд фон (1761-1819) – німецький письменник, автор сентиментальних мелодрам, видавець шовіністичних журналів, за фахом адвокат, перебував на російській службі, монархіст.

... трагедия «Бианка Капелла» из Мейснеровой повести русского перевода. – Йдеться про драматичну переробку однойменного роману німецького письменника А.Г. Мейснера (1753-1807).

... труппою Калиновского... – Трупою із польських, російських та українських акторів, очолюваних російським актором і антрепренером Осипом Івановичем Калиновським (пом. 1829 р.). Ставши співвласником Харківського театру разом із І.Ф. Штейном, О.І. Калиновський сприяв демократизації провінційної сцени. Тут, зокрема, виступали такі видатні актори, як М.С. Щепкін, П.Є. Барсов, І.Ф. Угаров. У 1816 р. трупа О. Калиновського відокремилась від трупи І. Штейна і почала виступати самостійно в Калузі та Воронежі.

Штейн Іван Федорович (пом. 1830 р.) – антрепренер, діяч російського і українського театрів. З 1814 р. тримав антрепризу у Харкові.

Щепкін Михайло Семенович (1788-1863) – російський актор, основоположник російського та українського сценічного реалізму. Із серпня 1816 до весни 1821 р. виступав у трупі І.Ф. Штейна. Неодноразово виконував ролі у виставах п'єс Г. Ф. Квітки-Основ'яненка.

«Земира и Азор» – комічна опера А.-Е.-М. Гретрі. Поряд із цією комічною оперою на російській сцені йшов однойменний балет у трьох актах.

… даёт балеты своего сочинения... – Очевидно, І. Штейн здійснював і переробки окремих мелодрам, балетів, що йшли тоді на петербурзькій сцені. Так, мелодрама «Пігмаліон» Жан-Жака Руссо в російському перекладі В. Майкова (з музикою Куаньє), одноактний балет «Пигмалион, или Оживлённая статуя» (твір Гільфердінга, музика капельмейстера Старцера), опера «Волшебная флейта» В.А. Моцарта (лібретто в перекладі Шеллера), стали основою однойменних балетних спектаклів 1. Ф. Штейна.

... князя Репнина... – військового губернатора Малоросії з 1816 по 1835 р., мецената українського театру. М.Г. Рєпнін сприяв викупові М.С. Щепкіна на волю із кріпаків. Під час кількаразових гастролей полтавської трупи у Харкові листовно просив Г.Ф. Квітку-Основ'яненка бути директором театру на період гастролей. (Див.: Павловский И. К истории Малороссии во время генерал-губернаторства кн. Н.Г. Репнина (Очерки, материалы и переписка). Полтава, 1905).

... труппа г. Млатковского. – Колектив, очолюваний актором, режисером і антрепренером українського і російського театру Людвігом Юрійовичем Млотковським (пом. 1855). Л.Ю. Млотковський після Київського театру спочатку виступав у трупі І. Штейна як хорист та актор, у 1833 р. очолив курську групу штейнівської трупи. У ній виступали видатні актори К. Соленик, М. Рибаков, М. Млотковська. У 1834-1843 рр. трупа Л. Млотковського виступала в Харкові.

Про один із спектаклів, поставлених Л. Млотковським, йдеться в повісті Г.Ф. Квітки-Основ'яненка «Ярмарка».