Текст книги "Голодний місяць"
Автор книги: Ганна Меліхова
Жанр:
Классическое фэнтези
сообщить о нарушении
Текущая страница: 1 (всего у книги 1 страниц)
Ганна Меліхова
Голодний місяць
Свєтка
Над Москвою лежав у небі порожній місяць, його жовтий диск начебто і не світив зовсім, а лише поблискував жовтим на тлі темно-зеленого неба.
Жителі столиці поспішали в цей холодний січневий вечір скоріше опинитися вдома. Одні були одягнені святково – поспішаючи святкувати Старий Новий Рік, інші – буденно, точно знаючи, що в цей вечір на них чекає тепла ковдра, чашка капучіно і теплий мурчащий кіт, в обнімку з яким вони і збиралися заснути.
Петро Сонцев, юний стажист глянцевого журналу, шукав очима свою дівчину. Вони домовилися зустрітися біля восьмої, біля входу в Тимирязевський парк.
Свєти ще не було, хоча на годиннику було вже вісім тридцять п'ять.
Пєтя набрав її номер. Пролунали гудки, і тут же заговорив її автовідповідач:
«Привіт! Якщо ви телефонуєте, але я вам не відповідаю, значить я мчу на всіх парах на місце нашої з вами зустрічі!» – і в трубці почулися гудки.
Свєтка! Петя посміхнувся і натиснув відбій. Він розкрив пакет з їжею з Макдональдсу, яку приготував для Свєти і почав захоплено жувати.
«Якщо Свєтка поїхала на таксі і застрягла в пробці, то вона ще може приїхати. Якщо ж у неї вилетіло з голови, що ми повинні зустрітися, то швидше за все її вже не буде.» – розмірковував він, жуючи бігмак.
– Петька! Петька! Вибач за запізнення! Вже біжу! – Свєта помахала, стоячи через дорогу, і стискаючи в руці собачий поводок. Біля її ніг, виляючи хвостом, слухняно сидів Пупсик. Свєта дочекалася, коли стихне потік машин, і вони з Пупсиком перебігли дорогу.
– Приветик! – Свєта чмокнула Пєтю в губи, і посміхнулася.
– Чудово виглядаєш. – зробив комплімент Свєті Петька.
– Ой, спасибі, а збиралася насправді похапцем. Там такі пробки, ти собі не уявляєш …
– Можу собі уявити … 14 січня. Новий рік за старим стилем, всі їдуть клубочитися та святкувати.
– Ага, ось саме. Ні, щоб дома сидіти, олівьешку навертати! – Пєтя і Свєтка в унісон розсміялися.
– Хочеш нагетси? Бігмак я вже майже доїдаю …
– Зараза! Гаразд, давай нагетси.
Пєтя дістав з великого паперового пакета інший поменше, промаслений, заліз в пакет ще раз, дістав соус і передав Свєті.
– Ну, чим займемося? Може в кіно? – Пєтя запитально подивився на дівчину. Светочка наморщила лоб.
– Можна, можливо! А на що підемо?
– Зараз йде Дракула в 3Д, можна на нього.
– Ага. Давай.
Свєточка, Пжтя і Пупсик розгорнулися в бік Центру міста і попрямували до метро. Сьогодні на них чекала ціла кінопригода.
Коли Свєта і Петя вийшли з кінотеатру, Петя став імітувати напад вампіра, робив страшне обличчя, чим сильно веселив Свєту. Він гарчав і оголював свої невеликі ікла (ті, що у всіх є з народження), і робив вигляд, що нападає на Свєту.
Радіючи, і жартома, пара, ні про що серйозне не думаючи, йшла у напрямку до метро.
Вдача
На годиннику була 8 ранку. Петі терміново потрібно було повідомити Свєті чудову новину. Його головний редактор погодилася запросити її в якості фотографа для найближчої зйомки.
Він вибіг по сходах на дев'ятий поверх і подзвонив у двері.
Двері відчинилися відразу ж.
–
Пєтя! Нічого собі! Чого так рано?
– Свєта перейшла на шопіт – Мої ж сплять !! Тшшш! Проходь. – Свєта приклала пальця до губ і запросила хлопця увійти.
Опинившись в кімнаті у Свєти, Пєтя відразу ж приступив до справи. Розповів що за новина змусила його штурмувати її будинок в таку ранню годину.
Свєта невимовно зраділа такої новині.
– Пєтя, я не вірю, ти серйозно ?? Вона погодилася? Дозволила мені спробувати? Ааааа! Красава! – Свєта почала стрибати навколо Пєті, але тут же спохопилася, що батьки ще сплять.
– Так, Марія Олександрівна подивилася твої знімки і оцінила їх як цілком стоячі. Сказала, я готова попрацювати з цією дівчинкою. Якщо вона не проти втручання нашого стиліста, Оксани.
– Та не проти звичайно! Це ж мрія !!! Знімати для Вог !!! Ааааа! Пєтя! Я найщасливіший колобок на світі! – Свєта почала обіймати свого коханого, та так, що майже душила в обіймах.
– Будь готова завтра об одиннадцятій. Стартуємо на м. Червоні Ворота.
– Буду, коханий. Дай мені ще раз тебе поцілувати !! А, я все ще не можу повірити !!! – Свєта продовжувала стрибати, волаючи від захвату.
Пєтя залишив свою дівчину радіючою наодинці з собою, спустився на ліфті на перший поверх і вийшов на вулицю.
*****
Увечері цього дня, Петя їхав за дорученням Світлани Олександрівни в Хімки.
Погода була похмура похмурого. Чорні, налиті свинцем хмари ніби підводили підсумок всього сущого.
Петя крокував уздовж Проспекту Миру і розмірковував. «Якщо Свєтка залишиться працювати в Вог зі мною, то ми будемо частіше бачитися! Може бути тоді я зможу запропонувати їй переїхати до мене? Або запропонувати їй вийти за мене відразу? Навіть не знаю … Треба терміново з Ромкою порадитися.»
Поступово на Москву опускається ніч.
Успіх
Марія Олександрівна Полуніна перебирала модні знімки з останньої фотосесії для їх журналу.
Фотосесія вийшла на рідкість яскравою і стильною. Висхідна зірка модельного бізнесу Саша Русс – виглядала на цих знімках просто відмінно. Зйомка вийшла яскравою, насиченою. Дякувати фотографу, якого знайшов Петя. У дівчинки явно талант. Вона набрала номер стажиста Сонцева:
–
Пєтю, привіт! Добридень!
Нагадай, як звуть дівчинку-фотографа, яку ти нам порекомендував? Як? Свєта? А дай-но мені її номер, будь ласка? У телеграм скинеш? Добре, буду чекати.
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.
