Текст книги "Шухлядні краєвиди"

Автор книги: Емма Андієвська

А ж поки – з песиком – дівча – мару

 
Уздовж каналу – походжає – качур.
За ним – вікно, – все вище – діда скаче[60]60
  Скакати діда = плигати на одній нозі.


[Закрыть]
Відьма – коня, лишивши – саму – кичку.[61]61
  Ки΄чка = підхомутник; повстяна прокладка під хомут.


[Закрыть]
На патички з картоплі – шкетик – кетчуп.
 
 
Поруч – татусь, – біля човна, – скандзюбивсь,[62]62
  Скандзюбитися = зігнутися, викривитися


[Закрыть]
У нього – з тіла – по коліна – зябра. —
Дві м'ясорубки – на ковбаски – обрій.
Міняють – шкури – люди, речі, зебри.
 
 
Новий рій – дядько – щільно – до рійниці.[63]63
  Рійниця = роївня = обтягнений тканиною кошик, куди збирають бджолиний рій, щоб пересадити до іншого вулика.


[Закрыть] —
Куняється – на лавці – літній – няньці.
Летять світи, і ближчають – комети.
 
 
Квачем з гадюк – проноза – чортик – мітить
Відхилення в думках – і серця – ритм.
Аж поки – з песиком – дівча – мару.
 

За гілочку, де – разом – три граки

 
Поверхню – позривало – із озер,
Аби – гостріше – почуття – і зір —
Тим, які – ще – в загатах – унизу
На тих відтинках, що – колись – гроза.
 
 
Лиш – де-не-де – свідомість, – двигунець, —
Щораз – інакший – розмах – й пано.
Й опудалам, що – ходять – по стерні, —
Не перегінний куб – переганя
 
 
Енерґію – в дедалі – тонші – лусти
Навіювань, що – із оаз – імлистих, —
А в сталому, що – обрис – тимчасовий,
 
 
В осяяння – щораз – стрімкіші – зсуви.
І вже – без тіла – знов – саме – трико —
На весь світ – майоріє. – Аж рука —
 
 
За гілочку, де – разом – три граки.
 

Де – форм всіх – не встигають – погасить

 
Мале – в піску – квадраті – якотить,[64]64
  Якоті΄ти – галасувати, лементувати (про дітей)


[Закрыть]
Що – аніяк – в долоньки – хвіст кота.
Із короба – плин скла – антен монтер.
На дошці – двоє – сенс буття – з котурн —
 
 
Й без них, – де переправами – кістяк,
Попід яким – клубочеться – місток —
Із недовтіленим, бо – дужча – тиск
Площин, котрі – корчами[65]65
  У Голоскевича наголос: «корча΄ми»


[Закрыть] – густоту
 
 
Енергії, – й незнаного колючку,
Яка – ще – ані ратичок, ні личка. —
Межу – розмило – рятівну – незнане,
 
 
Лиш намір – за кітву – неулузненну. —
Кіно – об’ємне, що його – й гуся,
Де – форм всіх – не встигають – погасить.
 

Вміщається – у ложці – й океан

З «Лукавої скриньки»

 
Мандрівники – униз – і вгору – трапом.
Шляхи – ведуть – до намірів – й роздрібнень.
Калата серце: бунт – в підвалі – трупів,
Яких – на волю – відпустити – треба.
 
 
Та води – й суходіл – від чередільниць,[66]66
  Чередільниця = відьма, що позбавляє корів молока.


[Закрыть]
Які – затято – гараздів[67]67
  Гаразди΄ = достатки


[Закрыть] – і долі.
У трюмі – стогнуть – вантажі – сандалу.
Цвіте – на розплід – в горщиках – цибуля,
 
 
Що – пам’ятає – ще – сади – мигдальні
Й одіння – одалісок – на кодолі,
Й – в повітрі – для зерна – нові – горлахи[68]68
  Горлаха = яма для зберігання зерна.


[Закрыть]
 
 
Щоб – і нестула – самотужки – лихо. —
Вміщається – у ложці – й океан,
Як – простору, щоб – дихати, – нема.
 

Гурт – вершників

Із циклу «Міські краєвиди»

 
Дідусь – з ковінькою – шука – ілісій.[69]69
  Ілісій = потойбіччя


[Закрыть]
Верейки – й кошики – плетуть – колоси. —
За муром – стукіт, – потягів – колеса. —
Ніде – нікого, а батіг – ще – ляска.
 
 
Сидять, стоячи, – втомившись – від грабунків,
Злодюги, прихилившись – до драбинки. —
Кіт – покришку, щоб – до сметани – в дзбанку.
У бінґо[70]70
  Бінґо = в Англії азартна гра на кшталт лото.


[Закрыть] – грають – у куточку – бомби.[71]71
  Бемба = йолоп, бевзь.


[Закрыть]
 
 
Поодаль – у наметі – бенефіс:
Самі – носи – у профіль – і анфас.
Часами – площу – з гуркотом – й кіннота, —
 
 
Гурт – вершників, – воскреслі – белемніти[72]72
  Белемніти = група вимерлих морських молюсків.


[Закрыть] —
Із сумом вслід – розслаблений – упир,
Як – далі – й далі – моряки – і порт.
 

Народжується – все нове – життя

 
Південною, – накрившись, – широтою,
Що – мантією – влади – з горностаю, —
Під лопухом – чаклун, що – макротію,[73]73
  Макротія = вроджена надмірно велика вушна мушля.


[Закрыть]
Жуків, які – мутацію, – рятує.
Амебний, – над свідомістю, – намет,
Поодаль – відьма – в осоці – шумить,
Аби – не чули, як – вона лама —
Стебельця, котрі – світу – каламуть.
 
 
Ще трохи далі – домовик – разовку[74]74
  Разо΄вка = грубо змелене борошно.


[Закрыть] —
На – поріг – хижки, щоб – ніхто – лазівки
До потойбіччя, де – ще – зойки: ледач,
 
 
Де – треба – і не треба, – ляди – ладу.
Хоч – саме там, де – на межі – жовтець[75]75
  Жовте΄ць = трав’яниста отруйна рослина родини жовтецевих, що живе переважно на вологих місцях і цвіте жовтим цвітом.


[Закрыть]
Народжується – все нове – життя.
 

На пірсі – гевал – булочку з чечугою[76]76
  Чечуга – лосось.


[Закрыть]

 
Природа – крен, де їй – чардак – шатирять.
В тіточки – плечі – сидить – котяра.
Перевіря – таблицю, яка – шторми. —
Квітник – й бруківку – легіт – за котурни.
 
 
Дрібніші – духи – розмістились – зручно.
Кожна – чарупка – води – межиріччя.
Темп – втілення – об’ємно – і наочно.
За метроном – міні—відтинки – кречет.
 
 
Бо мить, – й базаром – і малий – оцупок,
Що – спалахи – одноразових – зціплень. —
Й фортеці – віддаляються – зубці,
 
 
Щойно – жовток – подобу – із яйця. —
Та – заки – розумахи: що – й до чого,
На пірсі – гевал – булочку з чечугою.
 

Лиш – жебрак

З «Лукавої скрипки

 
Заледве – гілочка – не в той бік – глоду;
І раптом – море – почало – міліти. —
Дірку – в бутті вдалося – проламати, —
Й навколо – натовп, – пік новий – безлюддя.
 
 
Хоч – ще – і водогони, й комини.
Пучечок – в скляночці – «люби – мене».[77]77
  «Люби΄—мене΄» = незабудка.


[Закрыть]
В акваріюмі – часом – скло – линок.
Світ – міниться, ледь – ручкою, – й мина.
 
 
І вже – до дії – й слова – ворохобник,
На вдосконаленнях – що – змалку – схибив.
Й за вітром – геть – сміттярки – інтернету,
 
 
Заки – новий замінник – тліну – надми.
Лютар[78]78
  Люта΄р = те, що по-рос. «паяльник»


[Закрыть] – біжить, щоб – і собі – геон.[79]79
  Гео΄н = будь – яка з простих тривимірних форм, які складають перцептивні компоненти складніших форм.


[Закрыть]
І кожен – кожного – переганя. —
 
 
На вході – до підземки – лиш – жебрак, —
Що – духові – із усміхом – ребро.
 

Дійсности – око – ще – на кілька – луст – видющіших

Із циклу «Ненормовані відтинки»

 
Крізь – марева – до ранку – тулумбас.
На дзиґлику – в сопілку – літа – бевзь.
Розмиті – з’яви – протягом – доби.
Самі – огузки,[80]80
  Огу΄зок, множ. = огузки = стегнова частина м’ясної туші.


[Закрыть] сенс – яких – забувсь.
 
 
З овечих шкур – намети – м’яко – вечір.
За плинні – отвори – дедалі – важче.
Проходи – скрізь, але – щоразу – вужчі.
Хоча – річки – ущільнень – дивовижу.—
 
 
Часом – з глибин – луна – й пересторога —
У формі – двометрової – мурахи.
Міняються – фасади, вміст – і речі,
 
 
Що їх – послужливо – тла – поторочі.
Й працює – існування – окуліст:
Дійсности – око – ще – на кілька – луст —
 
 
Видющиших, що – небуття – змело.
 

Ідилія з ґонґом

 
Ідилія: дідусь – дола – пирхоту.
Двір: дошкільнята – в надсвіти – на хідлях.
Як завжди, – стовп – буття – розколихати
Силкуються – і моцарі[81]81
  Моца΄р = силач


[Закрыть] – й плохути.[82]82
  Плоху΄та = несмілива людина.


[Закрыть]
 
 
Для – декого – доконче – пертусин.[83]83
  Петруси΄н = протикашльов. лікарський препарат.


[Закрыть]
Ще – іншому – й легесенький – стусан.
Хто – самотужки – сам, хто – в унісон.
Кожний – на свій – кшталт – каганець – несе.
 
 
Один – вичікує, щоб – шал – прочах.
Інший – без жодних – зволікань – ковчег. —
Та – світ – сміється, скаче – і ячить,
 
 
Позначки – залишаючи – в очу.
І ручками – матусю – дитинча —
Ще – зовсім – юну, яке – груди – ссе.
 

Й стрічки, що – свято, – парки – і метро

 
Майданчик. Крани. Портовий – вантажник —
Скабу – в повітрі – починань – потужних,
Де причаївсь – збитошник – нетутешній,
Який – з колоди карт – секунди – й тижні.
 
 
Й до слова – раптом – палі – і вориння,
Що – сілпо – нові – форми – оборони.
Й вже – внутрішнього – двигуни – згоряння —
Свідомости – льодовики – й морени.
 
 
Й дівчатко, яке – пригорщі – деречі,[84]84
  Дере΄ча – ґатунок кислих вишень.


[Закрыть]
Із усмішкою – в капцях – вздовж – поруччя,
Де – мить тому – із гирями – атлет
 
 
На повний – оберт – існування – тло. —
Свою – чарупку – нетля – й моретрус,—
Й стрічки. що – свято, – парки – і метро.
 

Як – до стерна – надії – вже – рука

Із циклу «Відозви»

 
Тітуся – микавкою[85]85
  Микавка = палиця з дрючком для висмикування сіна зі стіжка.


[Закрыть] – сіре – сіно,
Щоб – геть – ознаки – раннього – згасання.
Вчвал – існування коні – на осонні —
Й лакуни – дня, де – світ – навпіл – розсунувсь.
 
 
Й хаос – калюжі – з громом до вітальні,
З собою – всіх, – космічних, – й безпритульних
Що – центри – й плин буття – перемістили,
Слабке – поклавши – під – рухомі – стели.
 
 
І скільки – зору, – розвальцем, – штативи —
Суглоби – на свіжесеньку – отаву. —
Байдуже, – хлопець, краля – чи ожилий[86]86
  Оти΄лий = згорблений, сутулий.


[Закрыть] —
 
 
Бодай – цеглину, щоб – дірок – не стало.
Й нулями – гучномовців – остракізм,
Як – до стерна – надії – вже – рука.
 

В циклона око – із нових широт

 
Відвіялось – гризотне – й непосутнє,
Звільнивши – місце, хоч – усесвіт – всотуй.
Тіста – шматки – з чавунного – корсету —
Потужні – кралі – пробують – місити,
 
 
Аби – опорні пункти – зрівноважень.
А то – маля, а слід його – ведмежий. —
Лише мигтить – від кольорових – віжок:
Ковтає – цятка – й тліну – переможців. —
 
 
Збирають – уздовж ліній – покуховне[87]87
  Збирати покухо΄вне = збирати податок із ку΄хви (кухва = кухоль, глек)


[Закрыть]
Й по стружці – геть – і доли, – і верхів’я,
Де – щойно – ревно – фарбу – із маклюри,[88]88
  Маклюра – дерев’яниста рослина родини шовковицевих, із деревини якої видобувають помаранчеву фарбу.


[Закрыть]
 
 
Яка – зібгалась – в покрик – машталіра,
Що – сам – квадриґу світу – до воріт,—
В циклона око – із нових – широт.
 

Смак – волі

Із циклу «Відозви»

 
На міст – ніяк – не хоче – йти – віслюк:
Провалля – із шулік – і оболок.
Косинцями – вздовж скель – слід – переляк.
Хоробрі – у хоралах – залягли.
 
 
Навкілля, – карлик, – нагло – крила, – велет,
Ніяк – і вибухівка – від штурвалу.
Від світу – ледь – сеґмент – посоловілий.
У просвітку – пульсар – індиче – воло.
 
 
Від краєвиду – сохне – три – руки:
Вогонь – свідомости – перетіка —
До лембиків, буття – прадавніх міхів,
 
 
Що – хоботочки – й щелепи – комахи, —
Та – серце – мотлох – й волю – вже – вдиха —
Повз лябіринти, що їх – крик – плохут.
 

Й знов – легіт, що – й малих – не зупиня

Із «Лукавої скриньки»

 
Свист – в зябрах: краєвид – повільно – дише,
Посунувши – за місто – сквери – й дачі.
Тапчан – літає – з тіткою, – гадючник
Долоні, – і шкет, що – колобочком —
 
 
Поруч в півсні – бурмоче – нерозбірне. —
Швець – ненароком – торс – стихій – розбурхав,
Які – на подорожі – дошкільнят – ембарґо,
А тітка – в крик: вона – ніколи – боргу! —
 
 
Та – вартовий – знайомий– панґолін,
Що – ножицями – небуття – гілля,
Над ними обома – серця – пальмету,
 
 
І пітьма – сіла, хрумаючи – мито. —
Переформовують – буття – пано. —
Й знов – легіт, що – й малих – не зупиня.
 

Й на кутні – аж до неба – дідуган

Із циклу «Відозвиі

 
Пустир. Екран. Хвостатим – і безхвостим —
Ще – свято. Біля – рундучка, що – устриць, —
Верескотня, короткі – співи, свисти. —
Прокручують – для тих, хто – в автах, – вестерн,
 
 
Поодаль трохи – в надувній – печері —
Циркач – охочим – мотлох, який – вчора.
Треба лише – винову кралю – й чирву,
І білим – чорне – постать – на гачурі.[89]89
  Гачу΄ра = трирічна кобила, яка ще не жеребилася.


[Закрыть]
 
 
Й ані – на цаль – вперед – жодний – розгудець,[90]90
  Розгу΄дець = знеславлював, обмовник. «Бог дасть купця, чорт розгудця» (Грінченко).


[Закрыть]
Який – над кожним – по віночку – з ґедзів.
Та мить, – й отрут – пакуночки – і паки —
 
 
Пекельників – під янголів – опіку. —
Й на кутні, – аж до неба – дідуган,
Який – зі смертю – хвацько – в три ноги.
 

Буття – міняє – зір

Із циклу «Відозви»

 
Слух – качкодзьоб. Буття – міняє – зір.
Спалахує – і гасне – унизу,
Де – прохолода – жили – із озер. —
Картяр – пішов, й жар – на столі – квазар.
 
 
Завіса – навпіл, і на цей бік – чола.
Й долоня, яка – чільне – і нечільне. —
Не комашня, а – присмерку – мачули.
У надрах, мов – крізь марлю, – деренчало.[91]91
  Деренча΄ло = іменник. Те, що деренчить.


[Закрыть]
 
 
Ти – з ріні, яка – берег, – у лозі —
Назвоні головище – карнозавр.[92]92
  Карноза΄вр = хижий динозавр з велетенським черепом і ножоподібними зубами.


[Закрыть]
І вже – задуха, твань, стіна – вологи —
 
 
Й хвощі, де – щось, – задовге, – ґаджалага.[93]93
  Ґаджалагати = говорити нерозбірною мовою.


[Закрыть] —
Й знов – дійсність, невсипущий – витівник, —
Тим, що от-от, – стежину – рятівну.
 

На тлі – зорі

 
Час – і жебрак, і душе= й землевласник, —
Переходовий – тліну – з духом – вузлик,
Й ледачий – дачник, який, склавши – весла,
Аж – поки – на шляху – черговий – ви смик,[94]94
  Ви΄смик = підвищення на шляху.


[Закрыть]
 
 
Де – стрілка – в світло, а – чи в глухомань.
Ефемерида. – Зміна, що – без змін,
Яка – чуже, як власний – елемент.
Гадюка, котру – дійсність, – іхневмон.
 
 
За ним – побігши, – дехто – і вершки,
Байдуже – чуйний – бемба – чи – глушко,
Чи – фіфа, що – обсмикує – горбочку,[95]95
  Горбо΄тка = спідниця.


[Закрыть]
 
 
Хоч – навкруги – зітлілі – халабуди. —
Та – відгулень[96]96
  Ві΄дгулень = свійський кінь, що прибився до дикого табуна.


[Закрыть] – вже – в дикім – табуні —
На тлі – зорі – з джерельним – оком – дня.
 

Абецедарій[97]97
  Абецеда΄рій = форми середньовічної поезії, в якій перші літери кожної строфи або кожного вірша розташовані в абетковому порядку.


[Закрыть]

 
Не Прометей – до скель, – стебло – прикуте, —
Заглибоко – вдихнуло – плин – строкатий.
Й зима – під ночви – геть усі – макети. —
Вздовж – обрію – серсо – комаха – котить.
 
 
Серед буття – із бриж – поволі – грубас —
Вигулькує, – до половини – риба,
Одноклітинні – перше місце – спробу.
Й знов – перелічує – вцілілі – ребра —
 
 
Прим’ята – дійсність, де – ще – жук – щипун —
Примірює – хітиновий – жупан. —
Навколо – черговий – абецедарій,
 
 
Що – пори року. – Й найхутчіше – діри,
Щоб – невідомого – стозуб – повзун —
Не зжер – джерел, що – світу – кармазин.
 

Невтільного – сіті буття – хорти

Із циклу «Відозви»

 
Гуде – свідомість, – рій, що – димом – вулик.
Хоч – посмики – й затримки – в інтервалах,
Де – ще – вовки – й гієни – далі – виють,
Аби – назавжди – й слід, що – пагін – волі.
 
 
Зів’януть – крильця – й міцности – запас —
Потоншає, як – пітьма – свій – форпост
Тренованих – убивць – і шантрапу,
Що – в саме – серце – існування – спис,
 
 
Й безкарно – всезагарбницька – шальга[98]98
  Шальга΄ = скаженість, шаленство


[Закрыть] —
Світ – на трупарню – й дійсність – до ноги. —
Та обрій, – лиш – про око,[99]99
  Про людське о΄ко = про – око


[Закрыть] – поступовець,
 
 
Насправді – кріт, що – швидкісну – рапавість
На самородки – духа – оберта. —
Й невтільного – сіті буття – хорти.
 

Світ – желятиною – з-під – свіжих – скирт

 
Світ – желятиною – з-під свіжих – скирт.
Летючий – скарб, який – незмивний – карб,
Щокрок на м’ячик, що – тенісний корт,
Й дає дорогу – дійсність, – панікер.
 
 
Буття – хитається: миттєвий – наріст:
Матерія – на всіх відтинках – нерест.
Здавалось – навік – застигла – норма, —
А воно – знову: затісна – конурка! —
 
 
Зібгався – антрациту – оксамит
На колесо, що – далі – вже – саме,
З будівничого – болотознавець, —
 
 
Й перерозподілу – колони – й нави. —
Й хробак, всі – розуми поївши, – визира:
Як – довго – до наступної – зорі,
 

Єдині—діти

 
Фіксацій – згусток – висить – ще – в повітрі,
Лиш відсвіт – на всі боки – перламутру.
Свідомість – нескінченні – кубометри.
Загусто – колонад, фонтанів, матриць.
 
 
Та вже – на шворці – джинси – і спідниця —
У світлі – вітрових – ілюмінацій.
Хоч – почуття – у інший напрям – гнуться. —
Шкетик – м’яча – на стежку, й дід – сміється.
 
 
Привіти – й прощавання – щиросерді.
Де – з вітряками – Лицарі Абсурду,
Що їх – десятим шляхом – й далі – щезник,[100]100
  Щезник = злий дух, лісовик.


[Закрыть]
 
 
Аби – від наглих – нападів – завчасно. —
Єдині – діти – взимку – й навесні —
У дійсність – сміх – з обійм – котячих – сну.
 

Й порожня – пляшка – всесвітом – в траві

Із циклу «Не нормовані відтинки»

 
Зі скверів – на бруківку – крок – погруддя:
Обтяжливо – вночі – нове – поріддя.
А тут – ще – й небо – надто – густо – градом —
Саме тоді, як – кілька – павз – природа.
 
 
А вулиця – гутірка – з полатайком.[101]101
  Полата΄йко = той, хто лагодить взуття.


[Закрыть]
У тісній будці – смачно – смажать – стейки.
Поруч – два йоґа:[102]102
  Йоґ, два йоґа = двоїна


[Закрыть] кожен – свою – стійкість, —
Хоч – тлін – навколо – з віником – застою.
 
 
Та вже – на розі – і жебрак – рогулю,[103]103
  Рогуля = палиця з розвилкою, розгалуження у вигляді рога на кінці.


[Закрыть]
Аби – м’яча, якого – шкет – загилив.
В кіоску – пунш, хлібці – з гарячим – сиром. —
 
 
Принад – багато, а просити – сором.
Хто дасть, хто – ні, бож – харч – сама – розмова,
Дарма, що – кусень – з рота – часом – й мева. —
 
 
Ще щастя – бачити, як – світ – живе. —
Й порожня пляшка – всесвітом – в траві.
 

Осяяння, що – ціль свою – знайшло

 
Знов – оприсутнюється – все знико΄ме.
Хоч – цілу вічність – там – ніхто – стежками.
Прохід – в стіні. При фіртці – скаче – кундель,
Що – клапті – неба – лапами – прудкими.
 
 
Занурення, яке – на виринання, —
То – серед – полинів, то – гайвороння.
Проти – лихого – ока – жменька – ріні —
Й від мерехтіння, де – гладінь – перуни.
 
 
Здається, пучку – й існування – пипку.
Стеблину, що – крізь мозок, – крильця – бабки[104]104
  Ба΄бка, бабки = комаха


[Закрыть]
Від уповільнення – біжить – мережка —
 
 
На – яку край – із кізкою, що – ріжки. —
Й назовні – повінь кам’яну – зі шлюз —
Осяянням, що – ціль свою – знайшла.
 

Нутром – почути, як – росте – трава

Із циклу «Ненормовані відтинки»

 
Й предмети – інколи – на зизоокість,
Щоб клаптик – дійсности, яка – спонуку —
Свідомости – тенета, де – ще – накип:
Вінок – весільний тліну – і туніка.
 
 
Й на мить – знов – існування – солопій,[105]105
  Солопій = неуважна людина, розвора.


[Закрыть]
Який, змалівши, – в носі – колупа. —
Песиголовці, – друзі, – й антипод[106]106
  Антипод = мешканець 2—х діяметрально протилежних пунктів земної кулі. Взагалі про що – небудь, що своїм характером, особливостями протилежне іншому.


[Закрыть]
Учотирьох – один – велосипед. —
 
 
Буття – усім – насельникам – полиці.
Байдуже – хто, коли – в якій – сполуці.
І чи – малий, – чи завеликий – досвід,
 
 
Аби лише – прорив – за межі – вдався.
Й, щоб, заки – в вічність, – кожний – по кривій, —
Нутром – почути, як – росте – трава.
 

Й, минаючи, ніщо – не промина

 
Не мальви – духа стрижні – навкруг – хати.
Коза – застрягла – й мека – між штахетин.
На – хідлях – ґном (сад стереже), – як хитрість,
Щоб – більше – моці, – леопарда – хутро —
 
 
На плечі, що – сьогоднішнє – й вчорашнє. —
Й нечищеними – Авгія – конюшні.
Й світ – на всі боки – догори – і нижче,
Щоб – при кабиці – дітлашня – яєшню. —
 
 
Й на гілці – досипає – сон – сипуха,[107]107
  Сип΄ха = совоподібний птах


[Закрыть]
Заки – мечі – тлін – знов – добу – із піхов[108]108
  Пі΄хва, мн. пі΄хви, в род. відмінку має 2 наголоси (у Голоскевича): пі΄хо΄в


[Закрыть] —
І грядка – полуниць – колони – стої,[109]109
  Сто΄я, сто΄ї = в давнього. архітектурі: громадська споруда, ґалерія = портик


[Закрыть]
 
 
Де – в спеку – й птеродактилі – літають.
Аж – упорядники – буття – із ніг:
Й, минаючи, ніщо – не промина! —
 

Зимовий краєвид – з просвітком

 
Красуня – й красень – кола – на льоду.
На розі – прав – людині – голодюк.[110]110
  Голодю΄к = той, хто голодує


[Закрыть]
Повітря – й помисли – наждак.
Здавалось: прихисток, його – ж – ніде.
 
 
Вряди-годи з вікна – вправи – сонатні,
Що – пробують – свідомість – вбік – зігнути. —
За невимовним – й натовпом – гонитва. —
Замість – китів, – на яких – світ, – три нетлі.
 
 
Поширюється – звуку – клітковина —
На одалісок – й коропів – у ванні,
Дехто, – більш – для годиться, – й для порядку, —
 
 
З – під хмар – і голови, і язики – й борідки. —
Одні – драглі, ще – інші гексаніт,[111]111
  Гексаніт = надміцний матеріял


[Закрыть]
Заки – за нирку – Цербер – кусоне, —
 
 
І замайорить: хто – і коли – в ніщот —
Одвічнім – лігві – чи – в блакиті – щез.
 

На тему – змін

 
Сидить – на стільчику – в куточку – море:
Розгін – предмети – перебрали – й міру.
Й поворухнутись – боязко, бо – з мурів —
Потвори-мо΄ри[112]112
  Мо΄ра, ч. = хатній чорт, дідько


[Закрыть] – верхи – на омарах.
 
 
Навіть – до кухні – страшно: зорепад —
По баняках – буття – на самий – спід.
Ганя – по стелі – спрут, що – за мопед —
Для страхопуда: загубився – кут
 
 
Чуття – і зору, який – напрям – досі,
Й орієнтир, що – гору, – десь – подівся.
Бо – раптом – усі – діри – на квазари,
 
 
Й новий – і вибір, – й хвилі – неозорі.
Та – вітер: око – черговий – вулкан —
Серед – світів – на кін, з якого – кінь —
 
 
Із вершником, що – духа – Рубікон.
 

Крізь – дивень[113]113
  Ди΄вень = хліб у вигляді доброго кільця; його печуть для нареченої, яка повинна крізь нього подивитися на гостей.


[Закрыть]

Із циклу «Ненормовані відтинки»

 
Попід бальконом – дійсність – гомонухи.[114]114
  Гомону΄хи = говорухи


[Закрыть]
Вгорі – над ними шкет – кусає – нігті:
В природі – до роздвоєнь – дужча – нахил.
Цирк – площу. Видно – слоненя – й слониху.
 
 
Факір – ковтає – голубів – й мечі,
Домитер – дракона, де – струмок – тече.
Поспати – в шапокляку – вліз – вовчок.[115]115
  Вовчо΄к – сонько = невеличкий ссавець із ряду гризунів, що впадає у зимову сплячку,


[Закрыть]
Вздовж – паркана – квітує – гребенчук.[116]116
  Гребенчу΄к = рослина, подібна до терну,


[Закрыть]
 
 
Коротку злагоду – мале – й велике.
Дзіндзівер-зух,[117]117
  Дзіндзівер – зух = по-рос.: хват-удалец.


[Закрыть] що – й асфоделю – луки,
Виповнює – скрізь – рівноваги – вакуум. —
Весілля. Наречена – вже – крізь дивень
Спостерігає – родичів – прадавніх:
Ґароти[118]118
  Ґароти = обруч, стягуваний гвинтом, знаряддя катувань в Еспанії й Португалії з середньовіччя.


[Закрыть] – щезли. – Лиш – жених – в імлі —
 
 
Вздовж столу – на коняці – гатала[119]119
  Гатала΄ = ґальопує від «гатала΄ти» = гатала΄є


[Закрыть]
 

Потоп, що – на усміхнене – маля

 
Пихтить – навкілля: калачі – калашник,[120]120
  Кала΄шник = пекар, який випікає калачі.


[Закрыть] —
Подобу – іншу – вимірам – колишнім.
В калюжах – часу – плавають – калоші.
Серце – то важче – гупає, то легше,
 
 
Й посеред – ночі – нагло – палі – дніють,
Й вороже – рідним, – шпиль – напливів – знову.
На камені – вже – проступають – невми.[121]121
  Не΄вми = (одна = невма) – музичний термін


[Закрыть]
Незнане – з пелюшок, – під борозною.
 
 
Й у всіх – клітинах – воля – гуляй – поля,
Заки – єство – шаблі – нових – розпилень.
Зібгався – обрій – на живу – краплину,
 
 
З якої дійсности – тремткі – рулони —
Млість – Й незміренним – крихітне – з імли. —
Потоп, що – на усміхнене – маля.
 

Лінії, що – переходять – в криву

Із циклу «Ненормовані відтиню

 
У небі від жарптиці – кілька – пер.
Поволі – в парку – до метро – упир.
Ще – дехто – на бальконі – ревно – спорт.
Канал. – Красуню – на містку – ґепард.
 
 
Від хмаросягів – світлова – спіраль.
Замість – склепінь етеру – мочарі.
З екранів – телебачення – король —
Із тих країн, де – живність – швидше – мре, —
 
 
За твердженнями, що – науки – точні. —
Хоч – з центру – вже – розряди – електричні, —
Поодаль – площу – і магічне – тло,
 
 
Де – походжає – маг, який – зітлів
Ще – за неандертальців. А тепер, —
У джинсах – й шапокляку, – вздовж – ступа —
 
 
Карнизів – під сопілки – коропів.
 

Дужа΄к[122]122
  Дужа΄к = силач


[Закрыть] – дозорець

 
По΄вів калюжам – торочки – обсмикав,
Де – ще – світи – переходові – мокнуть, —
Частки – свідомости, пелюстки – маку,
Із поторками, що – подобу – смертну,
 
 
Щоб згустки – сили – притьмом – в інший – вилам,
Бо – всіх – вже – переміщення – поволі —
За видноколом, – в мушлю, – в паралелі,
Що з хвилями – буття – заночували,
 
 
Заки – і їх – до швидших – розгалужень,
Й лише – сліди – і досі – Цербер – лиже, —
Чекаючи – на небуття – відпливи,
 
 
Аби – щільніше – залишки – дуплаві,
Які – зажуру – просвітків – ажурних —
Й уздовж – стіни, що – без зупинки, – жорна. —
 
 
Та вже – прокинувся– і голову – дужак —
Дозорець, аж під ним – земля – дрижить.
 

Й невтільне – ледь – завісу – прогорта

Із циклу «Ненормовані відтинки»

 
Похитується – у сідлі – мазун.
Хорти – відкрили – полювань – сезон.
Лускою – мідножовтою – сазан —
Пів неба, яке – ребрами – низин.
 
 
На всіх відти΄нках – знов – новий – розгін,
Заки – скабою – тіло – саксаган.[123]123
  Саксага΄н = смерть


[Закрыть]
Та розпорядник – дійсність – на бігу,
Хоч – вужчає – і зір, і – полігон.
 
 
Кіоск – при сквері. – Жебраки – кизлярку.[124]124
  Кизля΄рка = горілка з виноградних вичавок


[Закрыть]
Двоє молодших – поглядами – хльорку.[125]125
  Хльорка = повія


[Закрыть]
Скакали – досі – по життєвих – вирвах,
 
 
Аж – нагло – посеред – буття – перерва. —
Й невтільне – ледь – завісу – прогорта —
Над світом, де – мисливський – ріг – хортів.
 

Ще – вимір – свята

Із циклу «Ненормовані відтинки»

 
Джерел – пильнують – сойки – берегині —
Й дівча, що – з кухликом – високий – ґанок.
Земля – переміщається – й трогони.[126]126
  Трогони = ряд птахів, що водяться в троп. лісах Азії, Африки і Америки.


[Закрыть] —
На всю – ляґуну із дзвіниць – легені.
 
 
Видющість, що – буття – й найменшу – лусту.
Із люстр проточних – вивихи – хвилясті —
На – довгі – вікна – з конюшин – імлистих. —
Одним – ще – лестять, іншим – щедро – хльости.
 
 
Свідомість – знов – під сімома – вітрами.
Лиш – в павзах, – збоку, – раптом – ледь-ледь – дримбу. —
Часом – німфетки, денді – й сільчаки[127]127
  Сільчак = житель села.


[Закрыть] —
 
 
Ще потяг – із вокзалом, що – тіка —
Й рівнину – в грудях – на легенькі – брижі. —
Тла – спалахи – із нетривких – зображень,
 
 
Що – на суденце, за яким – дельфін. —
Ще – вимір – свята, хоч – за ним – тайфун. —
Й шипить – світило, – на столі – сифон.