Текст книги "Побачення"

Автор книги: Едґар Аллан По

сообщить о нарушении

Текущая страница: 2 (всего у книги 2 страниц)

Примітки

Кінг Генрі (1592-1662) – англійський єпископ: писав вірші. З його «Елегії на смерть улюбленої дружини» По взяв як епіграф останні рядки.

Елізіум (Єлісейські Поля) – в античній міфології назва місцевості, де перебувають душі померлих.

Палладіо Андреа (1508-1580) – італійський архітектор пізнього Відродження, збудував у Венеції кілька палаців і церков, зокрема Іль Реденторе; для цих будівель характерне поєднання античних і ренесансних традицій.

Міст зітхань – уславлений венеціанський міст над каналом між Палацом Дожів і державною в'язницею. Через цей міст ходили засуджені, звідси й назва.

П'яцца – так скорочено називають головну площу Венеції – площу Святого Марка.

П'яццетта – маленька площа перед Палацом Дожів. Кампаніла – дзвіниця Святого Марка на П'яцці.

Ніобея (Ніоба) – героїня одного з грецьких міфів, донька Тантала, дружина фіванського царя Амфіона. Вона мала багато синів і дочок і цим пишалася. Вихваляючись дітьми, Ніобея накликала гнів богині Лето, яка мала лише двох дітей – Артеміду і Аполлона. Лето поскаржилася своїм дітям, і божественні стрільці вбили стрілами з луків усіх нащадків Ніобеї. Від горя нещасна скам'яніла, та сльози з її очей текли й далі.

Пліній Старший (23-79) – римський письменник і вчений, збереглася його «Природнича історія» в 37 книгах – енциклопедія наукових знань античності.

... зовсім молодий чоловік, чиє ім'я тепер на устах мало не всієї Європи... – Є думка, що По у трансформованому і дещо пародійному вигляді зобразив в оповіданні Байрона, графиню Терезу Гвіччіолі і її старого чоловіка. Для цієї думки є певні підстави – від портрета «молодого чоловіка» до прозорого натяку, що він англієць, але не хоче в цьому признатися, й до згадки про Ріальто, неподалік від якого в 1816-1819 pp. справді жив Байрон.

Коммод (161-192) – римський імператор (180-192).

Ріальто – міст через Великий канал у Венеції, збудований у кінці XVI ст.

Мор Томас (1478-1535) – англійський гуманіст, державний діяч (був канцлером Англії), автор «Утопії». Звинувачений у державній зраді і страчений. За легендою, перед смертю, йдучи на ешафот, звернувся до супровідника: «Допоможіть мені зійти нагору, а вниз я вже якось зійду сам».

Текстор Равізій (бл. 1480-1524) – французький письменник-гуманіст, автор книги «Нісенітниці».

γέλασμα (гелаема) – грецькою мовою означає «сміх».

Ель Греко (1541-1614) – великий іспанський художник, грек за походженням.

Чімабуе – Див. приміт. до с. 164.

Ґвідо Рені (1575-1642) – італійський художник.

Канова Антонів (1757-1822) – італійський скульптор-класицист, створив багато скульптур на теми античних міфів і в дусі античності («Амур і Псіхея», «Паоліна Боргезе в образі Венери»).

Антіной (?-130) – прегарний юнак, живе втілення античного ідеалу краси, був улюбленцем римського імператора Адріана (117-138). Антіной увійшов у мистецтво, передусім у скульптуру, ім'я його, як і героїв античних міфів, стало прозивним.

... Сократ сказав... – Мабуть, герой По неточно посилається на вислів Арістотеля, мовляв, кожна брила мармуру містить у собі статую, її можна побачити, знявши все зайве.

Non ha l'ottimo artista alcun concetto Che un marmo solo in se non circunscriva – Й найбільший геній не додасть нічого До того, що вже в мармурі таїться (іт.). – початковий рядок 60 сонета Мікеланджело.

Поліціано Анджело (1454-1494) – італійський учений, поет, гуманіст з кола Лоренцо Пишного. Писав вірші італійською і грецькою мовами та латиною. «Оповідь про Орфея» – трагедія Поліціано у віршах.

«Ти все дала мені, любов... ...Про край вербовий мій» – вірш самого По, вперше надрукований у цьому оповіданні.

Чепмен Джордж (бл. 1559-1634) – англійський драматург. Його трагедія «Помста Бюссі д'Амбуа» таврує розпусту і злочинність двору французького короля Генріха III (1574-1589).