Текст книги "Ліґейя"
Автор книги: Едґар Аллан По
Жанры:
Классическая проза
,сообщить о нарушении
Текущая страница: 2 (всего у книги 2 страниц)
Більша частина тієї нескінченної, сповненої жаху ночі вже минула, коли раптом вона, та, що ніби вмерла назавжди, знову поворухнулась – цього разу ґвалтовніше, ніж перше, хоча це було повернення з небуття, здавалося б, остаточного й страхітливо безнадійного. Я надовго втратив змогу щось діяти і взагалі рухатись, закляк недвижно на отоманці – безпорадна жертва вихору шалених почуттів, серед яких смертельний жах був, можливо, найменш разючим і вбивчим. Труп, повторюю, ворухнувся, і то ґвалтовніше, ніж доти. До обличчя невтримно ринули барви життя; тіло розслабилось – і, хоч повіки досі були важко стулені, а смертне убрання та покрови й далі єднали постать із домовиною, мені справді могло привидітись, що Ровена таки скинула з себе пута смерті. Але якщо навіть і тоді я ще не міг цілком повірити в це, то всякі сумніви зникли зовсім, коли сповита саваном фігура звелася з ложа і, колихаючись, непевною ходою, із заплющеними очима, – немов сновида, – зухвало і зримо попростувала на середину кімнати.
Я не затремтів, я не поворухнувся – цілий рій несказанних химер, викликаних самим виглядом, статурою, рухами цієї фігури, навально промчав у голові, заморозивши кров, паралізувавши, обернувши мене на камінь. Я не ворушився – я втупив очі в цю мару. В думках моїх панувало повне безладдя, невтишима колотнеча. Невже справді віч-на-віч переді мною може стояти жива Ровена? Невже це воістину Ровена – світловолоса, блакитноока леді Ровена Тревіньйон із Тремейну? Чому, чому я сумнівався в цьому? Пов'язки щільно облягали підборіддя, стискаючи уста але чи справді то уста живої леді з Тремейну? А щоки – вони пашіли рожевим рум'янцем, як у кращі роки життя; так, то цілком могли бути свіжі щоки квітучої леді з Тремейну. А підборіддя, з тою ямочкою, зовсім як при доброму здоров'ї, хіба могло воно бути не її підборіддям?.. Але ж як вона могла стати за час хвороби набагато вищою на зріст? Що за нечуване божевілля опосіло мене разом із цією думкою! Я рвонувсь уперед – і за мить був біля її ніг! Вона сахнулась од мого доторку, і з її похиленої голови злетів похоронний покров, а з-під нього широким потоком у неспокійне повітря покою ринула важка хвиля розметаного волосся: воно було чорніше від воронового крила! І тоді повільно розплющились очі постаті, що стояла переді мною.
– То що ж це зрештою? – зойкнув я вголос. – Я не можу... я не можу помилитись... Це ж бо вони, великі, чорні, шалені очі... очі втраченої навік коханої... моєї господині... леді ЛІҐЕЙЇ!
_______________________________
Примітки
Новелу Едґара По «Ліґейя» вперше було надруковано 18 вересня 1838 року в журналі “American Museum”. За цю публікацію автор отримав гонорар 10 доларів. При житті Едґара По новела декілька разів перевидавалася, і він вносив деякі зміни, аби поліпшити текст. Так вірш, начебто складений Ліґейєю, був доданий до тексту новели для публікації в щотижневику “New York World” (лютий 1845 року).
Гленвілл Джозеф (1636-1680) – англійський священик и філософ.
Ашторет (Астарта) – богиня плодючості, якій поклонялися у Фінікії та Єгипті.
Делосові дочки – за грецькою легендою, на острові Делос народилася богиня Артеміда, покровителька цнотливих дівчат і жінок.
Клеомен – це ім'я написане на статуї Венери Медицейської і вважається іменем скульптора.
Нурджахед – гарна місцевість із східного роману англійки Френсіс Шерідан (1724-1766) «Історія Нурджахеда».
Демокрітів колодязь – слова з афоризму, який приписують давньогрецькому філософу Демокріту: «Істина живе на дні колодязя».
Подвійні зірки Леди – дві яскраві зірки в сузір'ї Близнюків.
Трансценденталізм – філософське вчення, яке виникло в США 1836 p. , його популяризували і розробляли видатні романтичні письменники Емерсон, Готорн та інші. По критично ставився до цієї філософії.
Сатурнів свинець – стародавні хіміки та алхіміки називали свинець Сатурном.
Азраїл – у мусульманській міфології ангел смерті.
... напівдруїдського... орнаменту. – Друїди – давньокельтські жерці.
Луксор – єгипетське місто, де знайдено цінні археологічні пам'ятки.