Текст книги "Таємниця Марі Роже"

Автор книги: Едґар Аллан По

сообщить о нарушении

Текущая страница: 4 (всего у книги 4 страниц)

Коли я описував, як убивця волочив свою жертву до річки, то вже згадував, що потім він, можливо, скористався човном. Тепер ми розуміємо, що тіло Марі Роже скинули з човна. Інакше й бути не могло. Хто ризикнув би залишити труп на мілині біля берега? Дивні рубці на спині та плечах дівчини наштовхують на думку про шпангоути на дні човна. Це припущення підтверджує і той факт, що тіло викинули у воду без тягаря. Якби його кидали з берега, то до нього неодмінно прив’язали би щось важке. Таку хибу легко пояснити поспіхом убивці. Коли він уже викинув труп, то, звісно, втямив свою помилку, та було запізно. Він готовий був на будь-який ризик, аби тільки не повертатися до того клятого берега. Тільки-но злочинець позбувся своєї жахливої ноші, він, без сумніву, поквапився до міста. Там він зіскочив на темну пристань. Але човен? Чи прив’язав він його? Звісно, ні, бо не хотів марнувати дорогоцінний час. Ба більше, це було б найбільшим доказом його винності. Злочинець намагався якнайшвидше позбутися всього, що нагадувало йому про вбивство. Він не тільки неоглядки втікав із пристані, але й ніяк не міг залишити там човен. Тож, певна річ, човен поплив собі за течією. Але не зупиняймося, а уявімо, як розвивалися події далі. Дізнавшись уранці, що човна зловили і відбуксирували туди, де цей мерзотник буває чи не щодня і де він, можливо, виконує службові обов’язки, офіцер жахнувся. Тієї ж таки ночі, не наважившись забрати з контори стерно, він краде човен. Де тепер цей човен без стерна? Ось що перш за все ми повинні дізнатися. Відомості про нього стануть нашим першим кроком на шляху до встановлення істини. Човен дуже швидко приведе нас до того, хто плив ним опівночі тієї фатальної неділі. З’являтиметься одне підтвердження за одним, і ми знайдемо вбивцю…

[З причин, яких не називатимемо, ми дозволили собі вилучити з рукописів подробиці того, як використані були докази, котрі знайшов Дюпен. Вважаємо за доцільне тільки повідомити, що мета була досягнута і префект, хоч і не дуже охоче, виконав умови свого договору з шевальє. Оповідь містера По має саме такий кінець. – Ред.]*

* * *

Сподіваюся, всім зрозуміло, що будь-яка схожість розслідування з реальними подіями – лише збіг. Всього того, що я розповів у зв’язку зі справою Марі Роже, має бути досить. Сам я нітрохи не вірю в надприродне. Жодна розумна людина не стане заперечувати природу та Бога. Звісно ж, Господь може на своє бажання керувати природою і змінювати її. Я кажу «на своє бажання», оскільки тут ідеться саме про волю, а не про владу, як це припускає безумство логіки. Звісна річ, Усевишній може змінювати Свої закони, але ми ображаємо Його, вигадуючи необхідність таких змін. Ці закони від самого початку були створені так, щоб охопити всі випадковості, які містить у собі майбутнє. Для Бога все – лише зараз.

Повторюю, усе, про що тут ішла мова, я розглядаю як збіги. І далі: в моїй розповіді неважко розгледіти, що між долею нещасної Мері Сесилії Роджерс – наскільки нам про неї відомо – та історією такої собі Марі Роже до певного моменту існує паралелізм, надзвичайна точність якого просто вражає. Це неважко побачити. Але не потрібно думати, ніби я продовжив сумну історію Марі після згаданого моменту і простежив увесь шлях розкриття таємниці її смерті з прихованими намірами, бажаючи натякнути на подальші збіги, або ж навіть навести на думку, що заходи, які були вжиті в Парижі для викриття вбивці гарненької гризетки, чи заходи, які спираються на подібний аналіз, дали б такі самі результати.

Не варто забувати про те, що при такому ході міркувань навіть найменша відмінність у фактах двох випадків могла б призвести до значної помилки, оскільки тут шляхи цих подій почали б розходитися. Точнісінько як в арифметиці: незначна помилка після множення та ряду інших розрахунків дасть результат, який відрізняється від справжнього. До того ж слід пам’ятати, що теорія імовірності, на яку я вже посилався, забороняє будь-які думки про продовження такого паралелізму – забороняє настільки рішуче, наскільки довгим і точним є цей паралелізм. Це одна з тих аномалій, які, хоча й приваблюють людей, далеких від математики, все ж таки зрозумілі лише для математиків. Наприклад, майже неможливо переконати звичайного читача в тому, що під час гри в кості дворазове випадання шістки дає всі підстави побитися об заклад на велику суму, що втретє шістка не випаде. Але пересічний розум цього не зрозуміє. Два кидки, які належать минулому, аж ніяк не можуть вплинути на кидок, який поки що існує лише в майбутньому. Ймовірність випадання шістки, здається, залежить від того, яким чином упаде жереб. І це уявляється настільки очевидним, що всі спроби заперечити викликають радше іронічну посмішку, аніж бажання чемно вислухати й погодитися. Сутність такої грубої помилки я не можу розкрити через існуючі тут обмеження, але людям із логічним мисленням не потрібні пояснення. Тут достатньо буде підкреслити, що це неправильне бачення належить до нескінченного ряду хибних думок, які виникають на шляху розуму через його схильність шукати істину в деталях.*

____________________________

Примітки

«Таємниця Марі Роже» (англ. “The Mystery of Marie Rogêt”) – новела 1842 року американського письменника Едґара По. Є продовженням новели «Убивство на вулиці Морґ», але на відміну від неї, «Таємниця Марі Роже» заснована на реальних фактах, хоча дію перенесено з Нью-Йорка до Парижа. Разом з новелами «Вбивство на вулиці Морґ» і «Викрадений лист», складає трилогію про французького детектива-аматора Дюпена. Новелу було надруковано в журналі “Snowden's Ladies 'Companion” трьома частинами: в листопаді і грудні 1842 і лютому 1843 років. Перше повне видання новели було здійснено 1845 року.

Марі – Подібність її імені та прізвища до імені та прізвища нещасної продавчині сигар одразу ж впадає в око. – Примітки до повного видання 1845 року.

... на вулиці Паве-Сен-Андре – Нассау-Стріт. – Примітки до повного видання 1845 року.

Мосьє Леблан – Андерсон. – Примітки до повного видання 1845 року.

... в Сені – В Гудзоні. – Примітки до повного видання 1845 року.

... поблизу застави Дюруль. – Віхокен. – Примітки до повного видання 1845 року.

Жак Сен-Есташ – Пейн. – Примітки до повного видання 1845 року.

Бове. – Кроммелін. – Примітки до повного видання 1845 року.

... щотижнева газета... – Нью-Йоркська «Mercury». – Примітки до повного видання 1845 року.

«L’Etoile» – Нью-Йоркська «Brother Jonathan». – Примітки до повного видання 1845 року.

«Le Commerciel» – Нью-Йоркський «Journal of Commerce». – Примітки до повного видання 1845 року.

«Le Soleil» – Філадельфійська «Saturday Evening Post». – Примітки до повного видання 1845 року.

Валенс – Адам. – Примітки до повного видання 1845 року.

Під час слідства в будинку мадам Л’Еспане... – Див. «Убивства на вулиці Морґ». – Примітки до повного видання 1845 року.

«Le Moniteur» – Нью-Йоркська «Commercial Advertiser». – Примітки до повного видання 1845 року.

В цілому така практика має своє філософське пояснення, проте правильно й те, що вона призводить до великої кількості індивідуальних помилок. – «Теорія, яка ґрунтується лише на якостях певного предмета, перешкоджає тому, щоб він розкривався відповідно до своєї мети; а той, хто впорядковує явища, беручи до уваги самі лише їхні причини, вже не оцінює їх відповідно до результатів. Таким чином, юриспруденція будь-якої країни свідчить про те, що тільки-но закон стає наукою та системою, він одразу перестає бути правосуддям. Неважко побачити помилки, яких припускалося звичайне право, що сліпо дотримувалося принципу класифікації, якщо простежити, як часто законодавчим органам доводилося відновлювати вже втрачену справедливість» (Лендор). – Примітки до повного видання 1845 року.

Вечірня газета – Нью-Йоркська «Express». – Примітки до повного видання 1845 року.

Лотаріо – Розбійник і вельможа водночас, персонаж роману Ш. Нодьє «Жан Сбогар».

«Le Mercurie» – Нью-Йоркська «Herald». – Примітки до повного видання 1845 року.

Ранкова газета – Нью-Йоркська «Courier and Inquirer». – Примітки до повного видання 1845 року.

... винуватець нещодавнього жорстокого злочину був Менé – Менé був одним із тих, кого спочатку заарештували, але потім відпустили через повну відсутність доказів. – Примітки до повного видання 1845 року.

Ранкова газета – Нью-Йоркська «Courier and Inquirer». – Примітки до повного видання 1845 року.

Вечірня газета – Нью-Йоркська «Evening Post». – Примітки до повного видання 1845 року.

Et hinc illæ iræ? – Чи не звідси гнів? (лат.).

З причин, яких не називатимемо... Оповідь містера По має саме такий кінець. – Ред. – Примітка з журналу, в якому оповідання було надруковано вперше.

Сподіваюся, всім зрозуміло... Тут достатньо буде підкреслити, що це неправильне бачення належить до нескінченного ряду хибних думок, які виникають на шляху розуму через його схильність шукати істину в деталях. – Примітка автора до повного видання 1845 року.