Текст книги "Панько"
Автор книги: Борис Грінченко
Жанр:
Иностранные языки
сообщить о нарушении
Текущая страница: 1 (всего у книги 1 страниц)
Борис Грінченко
ПАНЬКО
Панько останній ускочив у дерев'яний великий цебер до чотирьох товаришів і гукнув машиністу:
– Пускай!
Цебер почав спускатися в шахту спершу тихо, а далі все швидше й швидше. Він хитався на всі боки, і шахтарі повинні були часом відпихатися від стін, щоб не вдаритись об їх, – тоді б усі сторч головою могли полетіти в шахту з розбитого цебра. Але шахта була не глибока; чорні стіни промайнули швидко, й шахтарі вже були на дні.
– Ну, вилазь! – сказав Панько й сам вискочив перший, держачи в руках динамітові патрони. Товариші почали вилазити за їм з струментом у руках.
Зараз же біля сторчової шахти пробивано новий хідник. Але величезна брила кам'яна, зустрівшись на дорозі, не давала йти далі.
Шахтарі мусили розбити цю каменюку динамітом.
За кілька ступнів вони були вже там, де треба.
Нахиляючись, вони пройшли, – чи, мабуть, краще сказати – пролізли у почату нору.
Там було мокро й темно. Дві лампи шахтарські, блимаючи, освічували чорні стіни і не менше чорні шахтарські обличчя, тільки зуби та очі біліли на тих арапських обличчях.
Робітники почали оглядати камінь.
– Ну, з їм буде морока! – промовив один.
– Та здоровий! – додав другий.
– То нічого, що здоровий, а ось подивимось, як його пробивати, – сказав Панько. – Ану лиш давай свердел!
Почали вертіти камінь, б'ючи по свердлу молотком: камінь мало подавався.
– І що б було кращий струмент узяти! – сердився Панько, що порядкував ділом. – А то цим – до вечора не зробиш дірки.
– Та й вечір недалеко, – озвався хтось.
– І добре, бо вже й кістки болять на цій чортовій роботі, – додав один шахтар.
– Не журись! – одказав молодий високий парубок, – зате завтра неділя, погуляємо!
– Погуляємо! – трохи зло відказав йому чоловік з бородою. Він приходив на роботу з села і мав сьогодні йти додому, несучи свій заробіток сім'ї. Парубок же той жив на шахті і всі гроші витрачав на себе. Перший був порядний господар і не міг бути прихильний до шибайголови шахтарської.
– Погуляємо! Вам усе тільки б гульки справляти! За гульками й діла не знаєте.
– А якого я діла не знаю? – розсердився парубок.
– А от такого, що тебе посилано взяти путящого струменту, а ти взяв казна-що.
– Велике лихо! – відмовив парубок. – Як треба буде, то підіймусь та й візьму кращий.
– А воно й справді треба взяти, – промовив Панько. – Ану лиш добудь!
– Круть-верть – зараз буде! – сказав парубок. – Ходім, Семене!
Другий парубок, той, що лаяв роботу, пішов з їм до цебра.
Три шахтарі посідали, прихилившися спинами до ка
...
конец ознакомительного фрагмента
