Петербург
Текст книги "Петербург"
Автор книги: Адам Міцкевич
Жанр:
Поэзия
сообщить о нарушении
Текущая страница: 1 (всего у книги 1 страниц)
Адам Міцкевич
ПЕТЕРБУРГ
Колись давно, за еллінських часів,
Люд будувався біля храмів Бога,
На горах, посеред святих лісів,
Куди дістатись ворогу незмога —
Постали так Афіни, Спарта, Рим.
В добі готичній біля веж барона,
Де всіх околиць була оборона,
Хати ставали під валом крутим,
Або, пильнуючи торгівлі й сплаву,
Росли вони над ріками на славу.
Так місту кожному життя дало
Лицарство, божество чи ремесло.
Чом захотілось цій державі йти,
Залазити в болотяні кути,
Що їх вона в чухонців одібрала?
Земля тут не для житла, а для лоз
Розкинулась, шумлять сніги та сльоти,
У кліматі мінливі ці широти,
Як настрій деспота – жара й мороз.
Та цар собі сподобав трясовицю
Болотисту і наказав звести
Не місто людям, а собі столицю,
Явив свою могуть на всі світи.
Цар наказав загнати в багновище
Сто тисяч паль та ще втоптать тіла
Ста тисяч москалів, щоб, як скала,
Там піднімався ґрунт все вище й вище,
А далі до тачок, возів, човнів
Запріг тиран наступні покоління,
Щоб звозили колоди і каміння
З далеких суходолів і морів.
Згадав Париж – і площі, як в Парижі,
Збудовані, побачив Амстердам —
І греблі вже прокладені, а там
Почув про римські вілли-дивовижі, —
Й такі ж – собі, а вразила колись
Венеції прекрасної столиця,
Мов напівриба і напівдівиця, —
І вже мости високо піднялись,
І вже каналами потяте поле
Болотяне, а на воді – гондоли.
Він має другий Лондон і Париж,
Крім їх краси, що дух несе на виш.
У зодчих є прислів’я пречудове:
Рим будували люди, а богове —
Венецію; та скаже той, хто зна,
Як Петербурга зводились будови:
Творитель цього міста – сатана.
Всі вулиці до річки поспішили,
Широкі, довжелезні, мов яри.
Доми – то цегла чи камінні брили,
На глині мармур, глина знов згори.
Все рівне, наче лінія армійська,
Усе шиковане, мов корпус війська,
А написів, таблиць! Із-під карнизів
Говорять букви й звуки різних мов,
Ти начебто у Вавилон прийшов.
Напис: «Ахмет, великий хан киргизів,
Начальник управління польських справ,
Сенатор». Напис: «Пан Жоко, збирає
Податки за горілку, мови знає,
З вимовою паризькою навчає,
Звання наглядача для шкіл дістав».
Ще напис: «Італієць із Верони,
Робив для фрейлін царських сальцесони,
Тримає пансіон, де вчать манер…»
Ще: «Дінер, пастор і місіонер,
Орденів царських повний кавалер,
Сьогодні проголошує з амвону,
Що цар – то Папа Божого закону,
Пан віри і сумління, а при тім
Запрошує прийти у Божий дім
Социніан та ще анабаптистів,
Братів католиків і кальвіністів,
Щоб, як це каже імператор-цар
Та друг його, пруссаччини владар,
Прийняти нову віру і пораду,
І, врешті, всім зійтись в одну громаду».
Ще написи великої ваги:
«Дитячі іграшки» і «Батоги».
По вулицях вози, карети, кочі[1]1
Коч (польськ. kocz) – коляска. (Прим., укладача).
[Закрыть]
Летять без лоскоту на ковзанах,
Неначе марева посеред ночі
У панорамних, чародійних снах.
Візник на козлах од морозу син
...
конец ознакомительного фрагмента
Почитать похожее на эту книгу
Популярные книги за неделю
-
wait_for_cache